18 березня 2026 рокусправа № 380/23260/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач просить суд:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови у виключенні ОСОБА_1 , з військового обліку;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 з військового обліку;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (реєстр “Оберіг») відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку та оформити і видати йому військово-обліковий документ з відміткою про виключення;
стягнення моральної шкоди в розмірі 500 000 грн.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що він досяг граничного віку перебування в запасі 06.08.2012, а з 01.01.2013 підлягав автоматичному виключенню з військового обліку без необхідності особистого звернення. Незважаючи на це, за даними мобільного застосунку “Резерв+» та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (інформаційна система “Оберіг») він продовжує обліковуватися як військовозобов'язаний із званням “рекрут» у ІНФОРМАЦІЯ_4 АДРЕСА_1 . 20.06.2025 в мобільному застосунку “Резерв+» з'явилося повідомлення про звернення ТЦК та СП до органів Нацполіції щодо нього з причин “не стали на військовий облік за новою адресою», при тому, що його адреса реєстрації не змінювалась з 1996 року. 20.08.2025 було відкрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 210 КУпАП (матеріали F2710911), а 05.11.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 виніс постанову про закриття справи у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП. 02.10.2025 позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 про усунення порушень законодавства шляхом виключення ОСОБА_1 з військового обліку та внесення коректних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (реєстр “Оберіг»). Листом від 20.10.2025 №15925 відповідач повідомив, що інформація щодо рішення про виключення ОСОБА_1 з військового обліку та набуття статусу особи, яка вже не є військовозобов'язаною відсутня як у Базі, так і у військово-обліковому документі. 21.10.2025 позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 із скаргою на невиконання заяви, ухилення від розгляду по суті та порушення строків. Листом від 28.10.2025 №16321 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив, що на всі питання, викладені в заяві від 02.10.2025, надано вичерпну інформацію. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення відомостей про його виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, оскільки 06 серпня 2012 року він був виключений з військового обліку військовозобов'язаних і, відповідно, військовозобов'язаним не є.
Ухвалою суду від 28.11.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п'ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.
Відзив у встановлений судом строк відповідачем до суду не подано, тому з урахуванням ч. 6 ст. 162 КАС України, суд визначив достатніми наявні в матеріалах справи докази та за відсутності поданого відповідачем відзиву проти позову, розглянути справу за наявними матеріалами.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Як встановлено судом з матеріалів справи, 06.08.2012 позивач досяг 40 - річного віку.
На даний час позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .
02.10.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку.
Листом від 20.10.2025 №15925 відповідач надав відповідь, у якій зазначено:
“30.04.2025 згідно інформації АІТС “Оберіг» відбулось автоматичне взяття на облік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №932 (зі змінами з 01.04.2025) за зареєстрованим місцем проживання (на основі відомостей з ЄДДР).
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку (ч.6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ).
Згідно п.3 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 : “Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Відповідно до п.79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого: здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством,; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Інформація щодо рішення про виключення Вас з військового обліку та набуття Вами статусу особи, яка вже не є військовозобов'язаним, відсутні як у Базі, так і наданому Вами військово-обліковому документі.
Згідно п.4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 “4. У разі невідповідностей відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі-повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. »
Позивач 21.10.2025 подав скаргу до ІНФОРМАЦІЯ_1 на невиконання заяви, ухилення від розгляду по суті та порушення строків.
На зазначену скаргу позивач отримав відповідь від 28.10.2025 №16321, у якій зазначено, що на всі питання надано вичерпну відповідь. Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону №2232-XII, військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд:-до 60 років. Відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону №2232-XII граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі.
Позивач вважає, дії відповідача протиправними, що полягають у відмові здійснити внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку у зв'язку з досягненням граничного віку, протиправними та такими, що порушують його Конституційних прав, що стало підставою для звернення до суду.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України (стаття 65 Конституції України).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні», визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_7 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
На момент виникнення спірних у цій справі відносин, як станом і на час розгляду цієї адміністративної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII).
Згідно з частинами 1-3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини дев'ятої статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно ст. 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно положень статті 37 Закону №2232-XII взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов'язаних: звільнені з військової служби в запас; які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі.
Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають зокрема громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі (ч. 6 ст. 37 Закону №2232-XII).
Відповідно до положень п. 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Статтею 32 Закону № 2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем 40-річного віку, було визначено, що військовозобов'язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби у воєнний час, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.
Запас військовозобов'язаних згідно з ч.1 ст.28 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем 40-річного віку (2012 рік), поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов'язаних.
Відповідно до ч.2 ст.28 Закону №2232-XII військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.
Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві. (ч. 4 ст. 28 Закону №2232-XII).
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27.03.2014 №1169-VII внесені зміни до статті 28 Закону №2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України “Про внесення змін до статті 28 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 22.07.2014 №1604-VII - до 60 років.
У свою чергу, приписи Закону №2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, змін не зазнали.
Отже, з набранням чинності вказаних змін до Закону №2232-XII позивач, як громадянин України, підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов'язаних другого розряду.
У Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З часу внесення змін до Закону №2232-XII він розповсюджується на всіх громадян України, що не досягли граничного віку перебування у запасі, тобто 60 років.
Позивач підпадає під дію Закону № 2232-XII із внесеними до нього змінами.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в у постановах від 19.09.2018 у справі №814/4386/15 та від 17.02.2020 у справі № 820/3113/17.
Таким чином, встановлені у справі обставини свідчать, що відповідно до приписів ст. 28 Закону №2232-XII, чинних станом на час виникнення спірних правовідносин, позивач не досяг граничного віку перебування в запасі та вважається військовозобов'язаним.
Звертаючись до суду з цією позовною заявою позивач зазначає, що він досягнув граничного віку перебування в запасі, автоматично виключається з військового обліку.
Суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки станом на дату звернення позивача до відповідача із заявою щодо оновлення облікових даних діяла норма статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», яка передбачала набуття шестидесятирічного віку, в той час як позивач не досяг зазначеного віку.
Слід зазначити, що законодавець не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які досягли граничного віку перебування у запасі, визначеного частиною другою статті 28 Закону №2232-XII у попередній редакції.
Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов'язаних, на загальних підставах, передбачених частиною першою статті 37 Закону №2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою редакцією частини шостої статті 37 Закону №2232-XII підстави для виключення з військового обліку.
З цього приводу слід також зазначити, що військовий облік є адміністративною процедурою, здійснення якої регулюється законодавством, чинним на час її здійснення, тобто ведення військового обліку здійснюється на підставі чинного законодавства, а не законодавства, що було чинним у минулому.
У зв'язку із чим громадяни, які згідно із чинним на теперішній час законодавством належать до категорії військовозобов'язаних, і не мають підстав для виключення з військового обліку, підлягають військовому обліку на загальних засадах.
Стаття 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У спірних правовідносинах юридичних фактом за вольовим критерієм є подія, настання якої не залежить від волі та свідомості людини, - недосягнення позивачем граничного віку перебування у запасі.
Вік особи як юридичний факт-стан є триваючою обставиною, що породжує для такої особи юридичні наслідки, а в спірних правовідносинах такими наслідками є застосування до позивача положень зазначених Законів №1169-VII та №1604-VII.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
Так, у зв'язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов'язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
Від часу опублікування (набрання чинності) змін до цього Закону №2232-XII він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на усіх осіб, що не досягли граничного віку перебування в запасі.
Тому, доводи позивача в частині порушення принципів юридичної визначеності та дії законів у часі, суд вважає необґрунтованими.
Отож, враховуючи зазначене, перебування позивача на військовому обліку відповідає чинному законодавству.
В свою чергу, перевіряючи дії та бездіяльність відповідача на відповідність вимогам частини другої ст. 2 КАС України, щодо невнесення відповідного запису (відомостей) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів “Оберіг» про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , суд вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 з військового обліку; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (реєстр “Оберіг») відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку та оформити і видати йому військово-обліковий документ з відміткою про виключення, то такі задоволенню не підлягають, як похідні, оскільки, як встановлено судом вище, перебування позивача на військовому обліку як військовозобов'язаного відповідає нормам чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позивач правомірно знаходиться на обліку військовозобов'язаних. Існування у позивача підстав для виключення з військового обліку військовозобов'язаних станом на дату взяття позивача на військовий облік матеріалами справи не підтверджено.
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.
Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 73-77,90,94,139,241,245,246,250,255,262, 295 КАС України, -
ухвалив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна