18 березня 2026 рокусправа № 380/2180/26 м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/2180/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання протиправними діянь, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним адміністративним позовом до ОСОБА_2 , у якому просить:
- визнати протиправними дії судді Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) Кисильової Ольги Йосипівни (місце праці: Львівський окружний адміністративний суд 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 посада-суддя), які полягають у не наданні відповіді на запит щодо можливої фальсифікації документу про освіту;
- зобов'язати суддю Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) Кисильову Ольгу Йосипівну (місце праці: Львівський окружний адміністративний суд 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2), надати відповідь на інформаційний запит по суті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Із запитом на інформацію до розпорядника інформації має право звернутися фізична особа. Запит може надаватися у письмовій формі чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Розпорядник повинен надати відповідь на запит не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
09.01.2026 позивач звернувся до ОСОБА_2 (особисто) з інформаційним запитом відповідного змісту з проханням надати копію диплома.
Для позивача є незрозумілим, як відповідачка отримавши кваліфікацію юриста - бакалавра, заочно на протязі 3 років навчання, була призначена на посаду судді.
В.Новицький оскаржує Рішення Вищої ради правосуддя №100/0/15-26 від 22.01.2026 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) у зв'язку з поданням заяви про відставку» у судовому порядку.
ОСОБА_3 звільнена з посади судді за власним бажанням претендує на довічне утримання за рахунок бюджетних коштів.
На переконання позивача посада судді була отримана ОСОБА_4 в результаті корупційних дій, а диплом є просто купленим, тобто фіктивним.
ОСОБА_5 було подано інформаційний запит, особисто до судді Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) О.Кисильової про надання копії диплома про вищу освіту (магістра, спеціаліста).
Не надання відповіді на інформаційний запит ОСОБА_6 свідчить про те, що ОСОБА_3 перебувала сімнадцять років в на посаді судді без відповідної юридичної освіти.
02.02.2026 ОСОБА_5 було отримано Лист №03.1-04/2848/26 від 02.02.2026 за підписом керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду, про те, що копія диплому особи уповноваженої на виконання функцій держави, яка претендує на пожиттєве утримання за рахунок бюджетних коштів (коштів платників податків) є персональними даними та не містить суспільного інтересу.
Перебування особи на посаді, пов'язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів - суб'єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.
ОСОБА_7 в позові зазначає, що він не звертався з запитом до юридичної особи - Львівський окружний адміністративний суд, а направляв запит особисто судді Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) О.Й.Кисильовій, як особі уповноваженій на виконання функцій Держави, яка отримує заробітну плату за рахунок платників податків (бюджету) та яка претендує на виплати за рахунок бюджетних коштів на довічне утримання.
Станом на 08.02.2026 відповідачкою не надано жодної відповіді на інформаційний запит позивача, що стало підставою для звернення до суду.
Позивач та його представник в судове засідання (в тому числі в режимі відеоконференції) не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідачка, заперечень проти позову, не подала, в судове засідання (в тому числі в режимі відеоконференції) не прибула, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що 18.02.2026 відкрито спрощенне позовне провадження в даній справі.
Судом встановлені наступні обставини:
26.01.2026 позивач звернувся до відповідачки із запитом на отримання публічної інформації, в якому зазначено:
«Відповідно до ст. 34 Конституції України Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Гарантія права на інформацію забезпечується обов'язком органів державної влади та органів місцевого самоврядування, як розпорядників інформації оприлюднювати інформацію, яка була створена в процесі їхньої діяльності згідно з ст. 3, 4, 14 ЗУ «Про доступ до публічної інформації»
Згідно зі ст. 5 ЗУ «Про доступ до публічної інформації доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 19 цього закону зазначено, що Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
У період з 01.09.2000р по 20.06.2003р, (три роки) суддя Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) ОСОБА_2 навчалась у Вищому навчальному закладі «Національна академія управління» заочно та здобула кваліфікацію юриста (очевидно бакалавра) за спеціальністю «Правознавство» .
На підставі наведеного вище, ПРОШУ надіслати на мою електронну адресу
zodсhіj2000@ukr.net
1. Копію диплома особи уповноваженої на виконання функцій держави судді Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) Кисильової Ольги Йосипівни.
Перебування особи на посаді, пов'язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів - суб'єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.
Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165 (1998) (далі - Резолюція № 1165) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).
Згідно із законодавством України не належать до інформації з обмеженим доступом, зокрема: декларації про доходи осіб, персональні дані фізичної особи, яка претендує зайняти чи займає виборну посаду (у представницьких органах) або посаду державного службовця першої категорії,
У зв'язку з тим, що інформація стосується публічної особи уповноваженої на виконання функцій держави , така інформація не може бути прихована від суспільства.
У разі не надання обґрунтованої відповіді, відписки, така інформація буде отримана у судовому порядку.
Якщо такі документи містять конфіденційну інформацію надати документи без неї.
Звертаю Вашу увагу на те, що вказаний лист є запитом на інформацію відповідно до п.2 ст.2 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а не зверненням громадянина;
- згідно п. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідь на запит на інформацію, надається не пізніше п'ять робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідь на цей Запит на інформацію, прошу надати мені електронною поштою на адресу вказану у запиті».
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що на думку позивача відповідачка по суті вчинила протиправну бездіяльність щодо не розгляду його запиту від 26.01.2026.
Вказані обставини, та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Судом не враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Згідно із ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (в редакції на час спірних правовідносин), публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ст. 3 цього ж Закону, право на доступ до публічної інформації гарантується:
1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;
2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;
3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;
4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;
5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;
6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Згідно ст. 4 цього Закону, доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах:
1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень;
2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом;
3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Згідно ст. 5 цього ж Закону, доступ до інформації забезпечується шляхом:
1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:
в офіційних друкованих виданнях;
на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;
на єдиному державному веб-порталі відкритих даних;
на інформаційних стендах;
будь-яким іншим способом;
2) надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно ст. 12 цього ж Закону, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Згідно ст. 13 цього ж Закону, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;
5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
2. До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
3. На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами.
4. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Згідно ст. 14 цього ж Закону, розпорядники інформації зобов'язані:
1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами;
2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні;
3) вести облік запитів на інформацію;
4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;
5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації;
6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно із ст. 15 цього ж Закону, розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати:
1) інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання, структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, керівника, заступника керівника, члена наглядової ради державного чи комунального підприємства або державної чи комунальної організації, що має на меті одержання прибутку, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, тощо), а також інформацію, зазначену в частині п'ятій статті 6 цього Закону;
2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності;
3) перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення;
4) порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності;
5) інформацію про систему обліку, види інформації, яку зберігає розпорядник;
51) перелік наборів даних, що оприлюднюються у формі відкритих даних;
6) інформацію про механізми чи процедури, за допомогою яких громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на реалізацію повноважень розпорядника інформації;
7) плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань;
8) розташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми і бланки установи;
9) загальні правила роботи установи, правила внутрішнього трудового розпорядку;
10) звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію;
11) інформацію про діяльність суб'єктів владних повноважень, а саме про:
їхні місцезнаходження, поштову адресу, номери засобів зв'язку, адреси офіційного веб-сайту та електронної пошти;
прізвище, ім'я та по батькові, службові номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти керівника органу та його заступників, а також керівників структурних та регіональних підрозділів, основні функції структурних та регіональних підрозділів, крім випадків, коли ці відомості належать до інформації з обмеженим доступом;
розклад роботи та графік прийому громадян;
вакансії, порядок та умови проходження конкурсу на заміщення вакантних посад;
перелік та умови надання послуг, форми і зразки документів, необхідних для надання послуг, правила їх оформлення;
перелік і службові номери засобів зв'язку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, та їх керівників, крім підприємств, установ та організацій, створених з метою конспірації, оперативно-розшукової або контррозвідувальної діяльності;
порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, їх дій чи бездіяльності;
систему обліку, види інформації, якою володіє суб'єкт владних повноважень;
12) іншу інформацію про діяльність суб'єктів владних повноважень, порядок обов'язкового оприлюднення якої встановлений законом.
2. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
3. Визначені у пункті 5 частини першої статті 13 цього Закону державні чи комунальні підприємства, державні чи комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, щомісяця (не пізніше 5 числа наступного місяця) та за підсумками року (не пізніше 1 лютого наступного року) оприлюднюють на своєму офіційному веб-сайті інформацію про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради, із зазначенням дати оприлюднення і оновлення такої інформації.
4. Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Проекти рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у користування для розгортання, експлуатації електронних комунікаційних мереж постачальникам електронних комунікаційних мереж та/або послуг, які відповідно до Закону України "Про електронні комунікації" внесені до реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг; про передачу земельних ділянок у користування для розміщення лінійних об'єктів енергетичної інфраструктури, трубопроводів, інших лінійних комунікацій, про розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо таких земельних ділянок, про проведення їх нормативної грошової оцінки або про надання мотивованої відмови у вчиненні зазначених дій оприлюднюються органами місцевого самоврядування не пізніш як за п'ять робочих днів до дати їх розгляду.
Вимоги цієї частини щодо строку оприлюднення не застосовуються до проектів рішень органів місцевого самоврядування, спрямованих на надання адміністративних послуг, якщо це призведе до порушення встановленого законом строку надання відповідної адміністративної послуги.
5. Невідкладному оприлюдненню підлягає будь-яка інформація про факти, що загрожують життю, здоров'ю та/або майну осіб, і про заходи, які застосовуються у зв'язку з цим.
6. Розпорядники інформації можуть оприлюднювати публічну інформацію на своєму офіційному веб-сайті, у власних офіційних друкованих виданнях та/або у медіа на підставі договорів про висвітлення діяльності, укладених із суб'єктами у сфері медіа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація обов'язково оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.
Згідно із ст. 19 цього ж Закону, оформлення запитів на інформацію.
1. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
2. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
3. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
4. Письмовий запит подається в довільній формі.
5. Запит на інформацію має містити:
1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;
2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
6. З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.
7. У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його має оформити відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації, обов'язково зазначивши в запиті своє ім'я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала.
Згідно із ст. 20 цього ж Закону, строк розгляду запитів на інформацію.
1. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
2. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
3. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.
4. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно ст. 22 цього ж Закону, відмова та відстрочка в задоволенні запиту на інформацію.
1. Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
2. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
3. Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
4. У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:
1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;
2) дату відмови;
3) мотивовану підставу відмови;
4) порядок оскарження відмови;
5) підпис.
5. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.
6. Відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
7. У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:
1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;
2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку;
3) причини, у зв'язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк;
4) строк, у який буде задоволено запит;
5) підпис.
Згідно із ст. 23 цього ж Закону, право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації.
1. Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
2. Запитувач має право оскаржити:
1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;
2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;
3) ненадання відповіді на запит на інформацію;
4) надання недостовірної або неповної інформації;
5) несвоєчасне надання інформації;
6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;
7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
3. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Стаття 24. Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
1. Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:
1) ненадання відповіді на запит;
2) ненадання інформації на запит;
3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію;
4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону;
5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації;
6) несвоєчасне надання інформації;
7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом;
8) нездійснення реєстрації документів;
9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.
2. Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.
Згідно із ст. 9 КАС України:
1. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
2. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
3. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
4. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Позивач в позовній заяві по даній справі зазначив наступне:
«Для того щоб з'ясувати істину, ОСОБА_5 було подано інформаційний запит, особисто до судді судді Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) О.Кисильової про надання копії диплома про вищу освіту (магістра, спеціаліста).
…
ОСОБА_7 не звертався з запитом до юридичної особи Львівський окружний адміністративний суд, а направляв запит особисто судді Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) О.Й.Кисильовій, як особі уповноваженій на виконання функцій Держави , яка отримує заробітну плату за рахунок платників податків (бюджету) та яка претендує на виплати за рахунок бюжетних коштів на довічне утримання».
Таким чином, позивач розпорядився своїми позовними вимогами на свій розсуд, зазначивши в позові сторін, підстави та предмет позову.
Суд розглянувши дану справу не інакше як за позовною заявою позивача, в межах позовних вимог, встановив наступне.
22.01.2026 Вища рада правосуддя прийняла Рішення № 100/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) у зв'язку з поданням заяви про відставку».
26.01.2026 позивач звернувся до відповідачки із вищевказаним запитом на отримання публічної інформації, в саме копії її диплома про вищу освіту (магістра, спеціаліста).
У контексті обставин цієї справи суд зазначає, що позивач, з огляду на наведене правове регулювання, має право звернутися до розпорядника публічної інформації із запитом, а також має право очікувати і своєчасно отримати відповідь.
Права та обов'язки судді визначені ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка не встановлює для судді обов'язку розгляду запитів на інформацію, як розпорядника інформації, в тому числі і щодо предмету спору по даній справі.
Згідно із ч. 5 ст. 116 цього ж Закону, за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
Суд зазначає, що саме відповідачка (як фізична особа, суддя у відставці, на момент звернення позивача із запитом) згідно із ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», не є розпорядником інформації для цілей цього ж Закону (в межах предмету спору по даній справі).
Згаданою статтею регламентовано перелік суб'єктів, які є розпорядниками публічної інформації, що є виключним, розширеному тлумаченню не підлягає та визначає конкретне коло осіб, які набувають зазначений правовий статус.
Законодавцем чітко встановлено обов'язок, щодо надання публічної інформації на запит, лише та безпосередньо розпорядника публічної інформації.
Під поняттям «розпорядник інформації» розуміється не особа, яка має право розпорядження інформацією, а особа, під контролем якої знаходиться публічна інформація. У розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», не є розпорядниками інформації, та, відповідно, суб'єктами владних повноважень посадові та службові особи органів влади.
Поняття «суб'єкти владних повноважень», викладене у ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відрізняється від інших законодавчих актів. Так, відповідно до ст. 3 КАС України, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У КАС України до суб'єктів владних повноважень віднесено посадових чи службових осіб. Проте такі особи не є суб'єктами владних повноважень та розпорядниками інформації згідно із нормами Закону України «Про доступ до публічної інформації». Це пов'язано з тим, що окремі посадові чи службові особи не повинні володіти інформацією або бути її розпорядниками. До посадових чи службових обов'язків таких осіб може входити зберігання або обробка публічної інформації, вони також можуть використовувати інформацію у своїй роботі, але вони не є суб'єктами, які зобов'язані надавати публічну інформацію - таким суб'єктом є орган влади, в якому вони працюють. Тому, запитувачу при поданні запиту не важливо знати, хто саме з посадових чи службових осіб володіє інформацією - запит подається до органу влади, як до розпорядника такою інформацією. Враховуючи зазначене, не є також розпорядниками інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» в тому числі і судді тощо.
Отже, позивач звернувся до відповідачки, яка не є розпорядником інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Вказана позиція суду узгоджується із позицією ВС КАС викладеною у Постанові від 30.12.2020 у справі №240/1422/19.
Відтак позовні вимоги позивача про протиправну бездіяльність відповідача щодо не надання запитуваної інформації на вищевказаний запит позивача від 26.01.2026 та зобов'язання відповідача надати відповідь цей же запит позивача, задоволенню не підлягають повністю.
Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно позовні вимоги позивача, не підлягають задоволенню повністю.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними діянь, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5. п. 15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення складено в повному обсязі 18.03.2026.
СуддяГавдик Зіновій Володимирович