про повернення позовної заяви
16 березня 2026 рокусправа № 380/3521/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кузан Р.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, -
24.05.2024 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 №115 від 25.04.2025 року в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- зобов?язати військову частину НОМЕР_1 відновити з 25.04.2025 року виплат грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Ухвалою судді від 09.03.2026 позовна заява залишена без руху та встановлено позивачу строк для усунення зазначених у ній недоліків, який не може перевищувати десять днів з дня вручення вказаної ухвали.
Позивачу роз'яснено про необхідність подання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду наступних документів: заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вимогу ухвали суду, представником позивача 12.03.2026 до суду подано заяву про поновлення процесуального строку. В заяві вказує, що ОСОБА_1 було призупинено виплату грошового забезпечення з 25.04.2025 року згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.04.2025 року № 115 у зв'язку з самовільним залишенням частини. Проте, позивача не ознайомили з відповідним наказом та не повідомили про наявність такого. Позивач дізнався про його існування з повідомлення військової частини НОМЕР_2 № 613/11436 від 28.07.2025 року. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Фактично, про порушення своїх прав позивач дізнався з повідомлення військової частини НОМЕР_2 від 28.07.2025 року. Проте, не зміг скористатись своїм правом на звернення до адміністративного суду у визначений місячний строк, оскільки саме в цей період проходив військово-лікарську комісію, що підтверджується довідкою військово лікарської комісії щодо придатності до служби № 2025-0827-1044-4253-7 від 28.08.2025 року. Після проходження ВЛК був направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 , де проходить службу по даний час, що підтверджується довідкою № 70/2482 від 10.09.2025 року військової частини НОМЕР_4 . Тому, у зв'язку з неможливістю відлучення з військової служби, не міг раніше звернутись із позовом до суду. ОСОБА_1 звернувся до Центру з надання безоплатної правничої допомоги, якому було оформлено доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги від 22.12.2025 року. З врахуванням викладеного просить визнати поважними причини пропуску строку на звернення до суду та поновити такий строк.
Суд перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, враховує таке.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Позивачем заявлено позовну вимогу про визнання протиправним та скасування наказу військової частини НОМЕР_1 №115 від 25.04.2025 року в частині, що стосується ОСОБА_1 .
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Представник позивача в заяві про поновлення строку звернення до суду зазначає, що Фактично, про порушення своїх прав позивач дізнався з повідомлення військової частини НОМЕР_2 від 28.07.2025.
Отже, про порушення своїх прав з боку командування Військової частини НОМЕР_1 позивач знав ще в липні 2025 року. Водночас, з даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду лише 02.03.2026, тобто з пропуском встановленого КАС України місячного строку звернення до суду.
У світлі доводів позивача суд наголошує, що при визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Представник позивача посилається на те, що він проходив військово-лікарську комісію та на те, що є діючим військовослужбовцем. Разом із тим, позивач не наводить обґрунтувань та не конкретизує, як саме наявність цих обставин вплинуло на можливість вчасно реалізувати право на звернення до адміністративного суду в межах строку, передбаченого статтею 122 КАС України, звернутись за правовою допомогою раніше.
Верховний Суд в постанові від 29 листопада 2024 року у справі № 120/359/24 дійшов висновку, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби: 1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду. 2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори. 3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду. 4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку. 5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Таким чином, проходження позивачем військової служби, не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду. Крім цього в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач виконує бойові завдання.
Крім цього, суд зазначає про те, що факт звернення позивача до Центру з надання безоплатної правничої допомоги 22.12.2025 та подання 16.01.2026 представником позивача адвокатського запиту в інтересах позивача не змінює моменту, з якого він повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
В постанові від 16 травня 2024 року по справі № 420/28753/23 Верховний Суд вказав, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.
Суддя зауважує, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду в установленим законом строк. У той же час, триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Враховуючи викладене, суддя вважає, що обставини, на які посилається позивач, є суб'єктивними і не пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення до адміністративного суду із заявленими позовними вимогами.
Відтак, у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом належить відмовити.
Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 19.12.2025 року у справі №560/6166/24.
Згідно з п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, окрім іншого встановлено, що якщо вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Зважаючи на викладене, суд приходить висновку, що в контексті даної спірної ситуації, підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, слід визнати неповажними, у зв'язку з чим позовна заява підлягає поверненню.
При цьому суд роз'яснює позивачеві, що згідно з ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 166, 169, 171, 243, 248, 250, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
у задоволенні заяви представника позивача про поновлення процесуального строку - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - повернути позивачеві.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.
Суддя Р.І. Кузан