17 березня 2026 рокусправа № 640/38427/21
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування рішення Головного управління ДПС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 24.11.2021 № 00283732408.
В обґрунтування позову зазначив, що 27.06.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 23550060002008174 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями з Реєстру.
Вказав, що позивач з вересня 2012 року перебуває в трудових відносинах з Філією «Автомобільний центр Київ» ПАТ «Українська автомобільна корпорація», що підтверджується копією відомостей з трудової книжки позивача. Вважає, що відповідно до приписів статті 4 Закону № 2464-VІ роботодавців та фізичних осіб-підприємців визначено окремими платниками єдиного внеску, за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа-підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.
Вважає, що рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що з січня 2012 року і до моменту припинення підприємницької діяльності позивач є найманим працівником і внього відсутній обов'язок щодо сплати єдиного внеску.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
Законом України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом (пункт 3 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX).
Згідно з Додатком 3 до пункту 19 Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва" справу № 640/38427/21 визначено розглядати Львівському окружному адміністративному суду.
Матеріали адміністративної справи надійшли до суду 06.02.2025 за вх. № 9939 та за результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано для розгляду судді Львівського окружного адміністративного суду Качур Роксолані Петрівні.
Ухвалою від 07.02.2025 суддя прийняла адміністративну справу та ухвалила здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 10.12.2025 витребувано у відповідача докази у справі.
Ухвалою суду від 22.01.2026 витребувано у ГУ ДПС у м. Києві докази у справі.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 22258 від 01.02.2022, вх. № 18005 від 05.03.2025), у якому проти позову заперечив. Зазначив, що згідно бази даних ГУ ДПС у Київській області Волков Сергій Леонідович (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 14.07.2009, перебував на спрощеній системі оподаткування.
Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII»Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464-VI , яким передбачено, що з 01 січня 2017 року якщо фізичні особи-підприємці (крім тих, які обрали спрощені систему оподаткування) не отримують дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від своєї діяльності вони зобов'язані визначити базу нарахування єдиного внеску. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Враховуючи внесені зміни до законодавства, у інтегрованій картці платника ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб підприємців у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування) в автоматичному режимі проведено щоквартальні нарахування єдиного внеску:
- за 2017 рік в сумі 8448 грн, сплата відсутня;
- за 2018 рік у сумі 9828,72 грн, сплата відсутня;
- за 2019 рік в сумі 2754,18 грн, сплата відсутня.
Станом на 01.01.2020 обліковувався борг у розмірі 21030,90 грн, 06.09.2021 сплачено єдиного внеску в сумі 21030,90 грн.
Вказав, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Отже, на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України від 08 липня 2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум та нарахована пеня з розрахунку 0,1 відсотка сум недоплати за кожний день прострочення платежу (Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 0028732408 від 24.11.2021 в сумі 28424,12 грн.
Суд вивчив матеріали справи, з'ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.
ОСОБА_1 з 13.07.2009 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності 50.20 Технічне обслуговування та ремонт автомобілів, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
27.06.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 23550060002008174 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що також підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З вересня 2012 року позивач перебуває у трудових відносинах з Філією «Автомобільний центр Київ» ПАТ «Українська автомобільна корпорація», що підтверджується відомостями з трудової книжки позивача (а.с. 11-14) та довідкою Автомобільного центру Київ № 07 від 06.01.2022. Згідно з довідкою Філії «Автомобільний центр Київ» АТ «Українська автомобільна корпорація» № 06 від 06.01.2022 позивачу нараховувалася заробітна плата за період з лютого 2018 року по червень 2019 року включно.
Пенсійний фонд України, Департамент з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації у відповіді на адвокатський запит адвоката позивача листом № 2800-050102-8/65484 від 28.12.2021 повідомив про те, що в реєстрі застрахованих осіб, станом на 23.12.2021, в межах запитуваного періоду (10.02.2018-06.09.21) наявна інформація щодо позивача сформована на підставі звітних відомостей поданих страхувальником Філія «Автомобільний центр Київ» ПАТ «Українська автомобільна корпорація» та інформації про сплату єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що надходить від Державної податкової служби України в порядку міжвідомчого обміну. Водночас повідомив, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець зареєстрований 13.07.2009. Дата припинення підприємницької діяльності - 27.06.2019.
Головним управлінням ДПС у Київській області 24.11.2021 прийнято Рішення № 00283732408 про застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся із цим позовом до суду.
При вирішення спору по суті суд керується таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Платників єдиного внеску визначено в частині 1 статті 4 Закону № 2464-VI. Так, згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску, зокрема, є: роботодавці; фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах; особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.
Частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI визначено що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, встановленими Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплату фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція).
Згідно з пунктом 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи вплив та стягнення.
Пунктом 3 Інструкції встановлено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Згідно з пунктом 4 Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Вищезазначені положення вказують на те, що відповідач у разі невиконання платником свого обов'язку по самостійному нарахуванню та сплаті єдиного соціального внеску в звітному періоді, що для позивача відповідає календарному кварталу, вправі нараховувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі даних інформаційної системи навіть за умови відсутності поданої платником єдиного внеску звітності та без проведення перевірки.
Таким чином, чинним законодавством передбачено обов'язок фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Мінімальний розмір обов'язкового платежу визначений Законом, і не залежить від подання чи не подання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом. При цьому, у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує на надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та пункту 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до абзацу 3 частини восьмої статті 9 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону України № 2464-VI).
Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у тому числі фізичні особи-підприємці).
В силу вимог статті 4 Закону № 2464-VI роботодавців та фізичних осіб-підприємців визначено окремими платниками податків.
Відповідно до приписів Закону № 2464-VI за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа-підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.
Як видно із долученого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 13.07.2009 зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Станом на день розгляду справи судом встановлено, що до зазначеного реєстру 27.06.2019 внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача (номер запису 23550060002008174).
Відповідач вказує, що згідно з даними інформаційної системи контролюючого органу позивач перебував на обліку ГУ ДПС у Київській області (Бровари) як платник податків за основним місцем обліку з 13.07.2009.
Одночасно, як встановлено судом з матеріалів справи, позивач з січня 2012 року і до моменту припинення підприємницької діяльності був найманим працівником.
Головне управління ДПС у Київській області нарахувало ОСОБА_1 єдиний внесок: за 2017 рік у розмірі 8448,00 грн; за 2018 рік у розмірі 9828,72 грн; за 2019 рік (за період з січня по квітень) у розмірі 2754,18 грн.
Отже, за 2017-2019 роки у ОСОБА_1 виникла недоїмка по єдиному внеску в загальному розмірі 21030,90 грн, що підтверджується витягом з інтегрованої картки позивача.
Щодо того, чи були законні підстави для нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за 2017-2019 роки єдиного внеску та нарахування штрафної санкції та пені за несвоєчасну сплату такого в розрізі доводів позивача про те, що він перебував у зазначений період у трудових відносинах з Філією «Автомбільний центр «Київ» ПАТ «Українська автомобільна корпорація», яке сплачує єдиний внесок із заробітної плати ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 за результатом розгляду справи № 440/2149/19 зазначив, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне сформулювати правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Таким чином, зазначає Верховний Суд, суди при вирішенні спору повинні перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі, не меншому мінімального страхового внеску на місяць.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 13.07.2009 по 27.06.2019 мав статус фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування та з 01.09.2012 по 26.06.2019 перебував у трудових відносинах з Філією «Автомобільний центр «Київ» ПАТ «Українська автомобільна корпорація», що підтверджується відомостями з трудової книжки НОМЕР_2 (а.с. 12-14).
З відповіді Департаменту з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Пенсійного фонду України № 2800-050102-8/65484 від 28.12.2021 судом встановлено, що в реєстрі застрахованих осіб станом на 23.12.2021 наявна інформація щодо особи зазначеної в запиті ( ОСОБА_1 ), сформована на підставі звітних відомостей поданих страхувальником ФІЛІЯ «Автомобільний центр Київ» ПАТ «Українська автомобільна корпорація» (код ЄДРПОУ 25745327) та інформації про сплату єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що надходить від Державної податкової служби України в порядку міжвідомчого обміну.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження здійснення позивачем підприємницької діяльності та отримання доходу, враховуючи те, що позивач з 27.06.2019 припинив підприємницьку діяльність, у зв'язку з перебуванням позивача у трудових відносинах з ФІЛІЄЮ «Автомобільний центр Київ» ПАТ «Українська автомобільна корпорація», і наявністю відомостей в реєстрі застрахованих осіб щодо Волкова на підставі звітних відомостей, поданих ФІЛІЄЮ «Автомобільний центр Київ» ПАТ «Українська автомобільна корпорація», суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов'язку щодо сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем.
З огляду на наведене суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачу рішенням № 00283732408 від 24.11.2021 штрафу та пені з єдиного внеску за період з 10.02.2018 по 06.09.2021.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що рішенням Головного управління ДПС у Київській області № 00283732408 від 24.11.2021 є протиправним і підлягає скасуванню.
Згідно з вимогами ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
Ураховуючи наведене вище, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, такий підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 295 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області № 00283732408 від 24.11.2021.
3. Cтягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 коп судових витрат по сплаті судового збору.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Київській області ( 03151 м. Київ вул. Народного ополчення 5а, код ЄДРПОУ 44096797)
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.П. Качур