Справа № 132/860/26
1-кс/132/138/26
Ухвала
Іменем України
13 березня 2026 року м. Калинівка
Слідчий суддя Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 ,
За участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
В режимі відеоконференції прокурора
Вінницької спеціалізованої прокуратури
у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3
Слідчого СВ ВП №1 Хмільницького
РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 ,
Підозрюваного ОСОБА_5 ,
В режимі відеоконференції захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Красне Кегичівського району Харківської області, українця, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , по кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026020220000089 від 11.03.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 286-1, ч.5 ст. 407 КК України,
13 березня 2026 року до Калинівського районного суду Вінницької області звернувся з клопотанням слідчий СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області лейтенант поліції ОСОБА_4 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Клопотання мотивоване тим, що слідчим відділенням ВП №1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстр досудових розслідувань за № 12026020220000089 від 11.03.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 286-1, ч.5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 23.11.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 334 ОСОБА_5 , було зараховано до списків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 на посаду курсанта 2 навчальної роти 4 навчального батальйону.
Згідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ та організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні уведено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє по даний час.
Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, берегти державне майно, виконувати службові обов'язки, шо визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь.
Згідно до ст. ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України, солдат військової частин НОМЕР_1 , курсант 2 навчальної роти 4 навчального батальйону ОСОБА_5 учинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_5 , перебуваючи поза службою, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння 11.03.2026 близько 11:30 год., керуючи технічно справним автомобілем «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався автодорогою М-21 «Житомир-Могилів-Подільський», на 283 км в м. Калинівка Хмільницького району Вінницької області, в напрямку м. Вінниці.
Під час керування транспортним засобом, ОСОБА_5 повинен був знати та виконувати вимоги Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, серед іншого: п. 2.9 (а) «водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин», п. 2.3 (б) - «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі» та п. 12.3 «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».
Рухаючись по вище вказаній дорозі, а саме її частині, де проводились ремонтні роботи, та було встановлено тимчасові дорожні знаки 1.37 «Дорожні роботи», 1.4.2 «Напрямок повороту» та 4.8 «Об'їзд перешкоди з лівого боку», проігнорувавши вимоги вказаних знаків, виїхавши у праву смугу руху в напрямку м. Вінниця, ОСОБА_5 , діючи в порушення вимог п. 2.9, 2.3 та 12.3 Правил дорожнього руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, своєчасно не відреагував на її зміну, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, у зв'язку з чим допустив наїзд на майстра ТОВ ГК «Автострада» - ОСОБА_7 , який знаходився біля спецтехніки на межі узбіччя та правого краю проїзної частини дороги справа по ходу руху водія ОСОБА_5 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому попереково-крижового відділу хребта, ділянка не уточнена, закриті компресійні переломи Тh 12, L1, L5 хребців І ст., які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я.
Порушення водієм ОСОБА_5 вимог п. 2.9, 2.3 та 12.3 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору знаходяться у причинному зв'язку із виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, солдат ОСОБА_5 , курсант 2 навчальної роти 4 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , 21.04.2025, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 15:45 год., діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , а саме територію табірного збору 4 навчального батальйону, розташованого на території військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та проводив час на власний розсуд до 11.03.2026, коли останнього було затримано у м. Калинівка Вінницької області працівниками поліції у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
Солдат ОСОБА_5 , будучи відсутнім у військовій частині НОМЕР_1 , обов'язки військової служби не виконував, перебував поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним нез'явлення вчасно на службу без поважних причин не повідомляв.
Таким чином ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286-1 КК України, тобто в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, та ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
На момент повідомлення про підозру ОСОБА_5 органом досудового розслідування зібрано вагомі докази, що підтверджують причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, а саме: протоколом огляду місця події від 11.03.2026 року із додатками; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 11.03.2026; повідомленням про підозру у вчиненні злочину; висновком судово-медичної експертизи № 22 від 12.03.2026; інші доказами в їх сукупності.
На дату розгляду вказаного клопотання у суді, ОСОБА_5 обґрунтовано повідомлено про підозру, а також наявні ризики, що дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, відповідно застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде співрозмірним особі підозрюваного та суспільній небезпечності вчиненого кримінального правопорушення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), сторона обвинувачення вважає такі дії цілком вірогідними, беручи до уваги покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим в інкримінованому йому злочині (у виді позбавлення волі на строк до 10 років), у зв'язку із чим ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Тому, співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків, з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що ризик переховуватися від органу досудового розслідування та суду є достатньо високим.
Крім того, існує ризик того, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілого, свідків у вказаному кримінальному провадженні, з метою зміни показів, оскільки йому вручені копії матеріалів кримінального провадження та відомі не лише анкетні дані потерпілого та свідків, але й їх фактичне місце проживання (п. З ч. 1 ст. 177 КПК України), що може позбавити орган досудового розслідування можливості зібрати та надати суду належні, допустимі та беззаперечні докази вини підозрюваного.
Ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України наявний, так як ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме намагатися незаконно перетнути кордон, з метою уникнення покарання.
Також слідчим, на підставі зібраних матеріалів кримінального провадження, враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 та ч. 5 ст. 407 КК України, репутацію підозрюваного, відсутність постійного доходу, місця роботи, а також тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які би перешкоджали застосуванню щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні, тому звертається до слідчого судді з даним клопотанням.
Слідчий СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області лейтенант поліції ОСОБА_4 в судовому засіданні заявлене клопотання підтримав з мотивів наведених у ньому.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 , мотивуючи доцільність задоволення клопотання органу досудового розслідування, зазначив, що ОСОБА_5 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, санкція за яке, передбачає покарання на строк до 10 років позбавлення волі, тому існує ризик, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчиняти інші кримінальні правопорушення. В зв'язку з цим просить клопотання слідчого задовольнити та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не заперечували.
Заслухавши доводи слідчого про необхідність задоволення клопотання, пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали, які додані до клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Так, слідчим відділенням ВП №1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстр досудових розслідувань за № 12026020220000089 від 11.03.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 286-1, ч.5 ст. 407 КК України.
12.03.2026 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 286-1, ч.5 ст. 407 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
При застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Зокрема, при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.
Враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальних правопорушення, у вчиненні яких він підозрюється; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність судимостей у підозрюваного; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний.
Оцінивши доводи наведені у клопотанні та додані до нього документи, слідчий суддя вважає, що органом досудового розслідування у клопотанні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 286-1, ч.5 ст. 407 КК України, та зібрано вагомі докази, що підтверджують причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, зокрема: протоколом огляду місця події від 11.03.2026 року із додатками; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 11.03.2026; повідомленням про підозру у вчиненні злочину; висновком судово-медичної експертизи № 22 від 12.03.2026; іншими доказами в їх сукупності.
Крім того, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, один з яких є тяжким, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, осіб, за якими необхідно здійснювати догляд, сім'ї та дітей не має, інших соціально стримуючих факторів не має, а також те, що наразі в Україні введено воєнний стан, і усвідомлюючи відповідальність за вчинене ним діяння, ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, покинути територію України через неконтрольовану частину кордону з метою уникнення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілого, свідків, у вказаному кримінальному провадженні, показання яких мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення, оскільки останньому надані копії матеріалів кримінального провадження, де зазначені не тільки анкетні відомості потерпілого та свідків, а й місця їх проживання, що не виключає тиск підозрюваного на них та може позбавити орган досудового розслідування можливості зібрати та надати суду належні, достатні та допустимі докази вини підозрюваного, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також, слідчим в клопотанні, а прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, тому суд вважає, що підозрюваному ОСОБА_5 слід застосувати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком 60 днів.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_5 та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно ч.3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Проте, згідно абзацу восьмого ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КПК України, під час дії воєнного стану, а також враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави по даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 196-197 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів.
Строк утримання під вартою ОСОБА_5 рахувати з моменту затримання, починаючи з 11.03.2026 року до 09.05.2026 року.
Для утримання підозрюваний ОСОБА_5 підлягає направленню до слідчого ізолятора ДУ "Вінницька установа виконання покарань (№1)".
Ухвала слідчого-судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали складений 16.03.2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1