справа №380/25201/25
17 березня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексорес» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -
Позивач звернувся з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення змісту позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100301/1 від 31.07.2025 року та №UA209000/2025/100345/3 від 04.09.2025 року.
Посилається на те, що при митному оформленні товарів, які ввозилися на територію України, позивач визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), вказавши її у деклараціях митної вартості, до якої підприємством було також додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі - МК України). На думку позивача, митний орган безпідставно не визнав заявлену митну вартість та незаконно прийняв рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товару та коригування його митної вартості, застосувавши резервний метод та метод за ціною договору щодо ідентичних товарів. Позивач не погоджується із зазначеними в рішеннях про коригування митної вартості доводами митного органу та стверджує, що подані підприємством до митного оформлення та додатково на вимогу митного органу документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. На підставі наведеного вважає, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100301/1 від 31.07.2025 року та №UA209000/2025/100345/3 від 04.09.2025 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити повністю.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товару. При цьому митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Вказав, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. У спірному випадку, подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару; крім того, позивач не надав усі додатково витребувані відповідачем документи, що не дало митному органу можливість підтвердити заявлені складові митної вартості товарів. Зважаючи на викладене, вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100301/1 від 31.07.2025 року та №UA209000/2025/100345/3 від 04.09.2025 року є правомірними і підстав для їх скасування немає. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Ухвалою судді від 08.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 17.03.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСОРЕС», код ЄДРПОУ 38953610 (далі - позивач; ТОВ «ФЛЕКСОРЕС») зареєстроване Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради 28.10.2013 року, номер запису 1 415 102 0000 030138. Юридична адреса: 81144, Львівська обл., Львівський р-н., с.Чишки, вул.Л.Українки, 53.
Одним із основних видів діяльності позивача є виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик (код КВЕД 20.30) на власних виробничих потужностях. Позивач є одним із найбільших в Україні виробників лакофарбової продукції для виготовлення упаковки для продуктів харчування, також реалізує продукцію власного виробництва і на експорт. Для забезпечення власних виробничих потреб у сировині, а також для забезпечення потреб виробників упакування харчової продукції в необхідних матеріалах, Позивач імпортує в Україну компоненти, відсутні на вітчизняному ринку. Товариство купує сировину як на території України так і імпортує із-за кордону, оскільки має потребу у компонентах для виготовлення продукції, які відсутні на внутрішньому ринку.
04.04.2014 року між компанією «Pоlidruk West» Sp. z.o.o,, Poland, як продавцем, та ТОВ «ФЛЕКСОРЕС», як покупцем, укладено контракт купівлі-продажу №F-14-01, за умовами якого Продавець продає покупцю витратні матеріали для поліграфії, відповідно до Специфікації, в яких вказується асортимент, назва, кількість та ціна товару.
Відповідно до додатку до контракту від 27.12.2024 року, сторони погодили продовжити термін дії контракту до 31.12.2025 року.
Згідно рахунку-фактури (інвойсу) VAT №458/MG4/2025 від 24.07.2025 року покупець придбав у Продавця товар, загальною вартістю 70410,40 євро.
29.07.2025 року декларант позивача, з метою митного оформлення товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209230070833U8, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
Умови поставки - FCA IT CERANO (графа 20 декларації).
Митна вартість товару визначена за ціною контракту (основним методом) в розмірі 70410,40 євро (графа 22 декларації).
Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209230070833U8, в якості підстави для застосування основного методу було надано документи, зазначені у графі 44 митної декларації (рахунок-проформа, інвойс, копію митної декларації країни відправлення, платіжну інструкцію в іноземній валюті), а саме: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №VAT 458/MG4/2025 від 05.06.2025року; автотранспортну накладну (Road consignment note) A №028375/1 від 23.07.2025 року; сертифікат з перевезення товару форми №905976 від 24.07.2025 року; розрахунок про надання транспортно-експедиційних послуг №09040 від 25.07.2025 року; довідку про транспортні витрати від 25.07.2025 року; рахунок на оплату транспортних витрат №09040 від 25.07.2025 року; специфікацію №2407/2 від 24.07.2025 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №F-14/01 від 04.04.2014 року, додатки та доповнення до нього; договір про перевезення №3УТ1468 15.07.2019; транспортне замовлення від 18.07.2025 року; розрахунок ціни від 05.06.2025 року; копію митної декларації країни відправлення №251TQ3J01F125997B2 від 24.07.2025 року.
Митний орган повідомив декларанта, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, та запропонував надати додаткові документи за визначеним переліком.
Декларант повідомив митний орган про подання повного пакету документів для визначення митної вартості за ціною контракту.
31.07.2025 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100301/1, в графі 33 якого було вказано:
«…За результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів встановлено, що кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ТОВ «Флексорес» ОСОБА_1 , є співзасновником та членом правління Polidruk West Sp. z o.o. 20-074, ul.Spokojna, 2 Lublin Polska (що видно з відритих джерел, а саме державних реєстрів Польщі та України). Тобто, сторони угоди є пов'язаними між собою у розумінні ст.15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. У зв'язку з наявною інформацією про те, що митна вартість товарів зі схожими характеристиками, імпортованих за контрактами, укладеними між непов'язаними суб'єктами ЗЕД, є вища, ніж заявлена декларантом. У Львівської митниці були обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість, про що було повідомлено декларанта. Згідно з ч.18 ст.58 МКУ при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операцій береться за основу для визначення митної вартості за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалась одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положенням статті 62 МКУ; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положенням статті 63 МКУ. У наданих під час митного оформлення документах декларантом не надано документи, що могли б продемонструвати, відповідно до вимог ч.18 ст.58 МКУ, що заявлена декларантом митна вартість є близькою до вартості однієї з визначених у вказаній нормі закону операцій.
Проведеним аналізом поставок, що надходили на адресу інших імпортерів (безпосередньо від виробника товару за прямими контрактами) встановлено оформлення аналогічних товарів (враховуючи його ідентичну назву) із вищою фактурною та відповідно митною вартістю МД UA807200/2025/009988 від 07.07.2025 року, UA807200/2025/006312 від 02.05.2025 року, UA100180/2025/506050 від 23.06.2025 року, UA100180/2025/504579 від 12.05.2025 року, UA100180/2025/505354 від 02.06.2025 року, UA100180/2025/506636 від 07.07.2025 року. Документально підтверджені обґрунтування щодо змін ринкових, конкурентних умов чи інших обставин декларантом не надано митному органу;
- відповідно до положень Інкотермс термін FCA (…Named place) вибір місця постачання вплине на зобов'язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. Згідно гр.20 митної декларації та гр.4 CMR №028375/1 від 23.07.2025 року, товар завантажений в м.CERANO, IT Італія), а адресою продавця є м.Люблін (Польща). Необхідно відмітити що у декларації митної вартості інформація про вартість навантаження декларантом не наведена. Отже, витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості;
- відповідно до вимог п.7.1 зовнішньоекономічного контракту від 04.04.2014 №F 14/01 визначено, продавець гарантує Покупцю якість товару, що постачається відповідно до даного контракту, у відповідності до технічної документації виробника. Проте ніяких документів в яких наявна інформація про якісні характеристики товару декларантом не надано митному органу, що є порушенням положень даної угоди;
- у митній декларації країни відправлення від 24.07.2025 року №25ITQ3J01FJ25997B2 статистична вартість дорівнює фактурній вартості, яка наведена у інвойсі від 24.07.2025 року №VAT458/MG4/2025 на умовах поставки FCA, що не кореспондується з положенням ст.4 Регламенту Комісії ЄС від 09.02.2010 №113/2010 в якій зазначено що статистична вартість повинна ґрунтуватись на вартості товарів та коригуватись так щоб містити виключно та повністю транспортні та страхові витрати що були понесені задля доставки товарів з місця їх відправлення до кордону держави у якій товари перебувають на момент поміщення під митну процедуру.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтверження числових складових митної вартості товарів.
…На вимогу митного органу декларантом надано наступні додаткові документи: інвойс посередника від 23.07.2025 року №353/Е/25 (незначна різниця у фактурній вартості з фактурною вартість яка наведена VAT458/MG4/2025 на погляд митного органу у не інвойсі 24.07.2025 року покриває витрати по навантаженню та складськими зборами при застосуванні умов поставки FCA); видаткові накладні; висновок ТПП від 30.07.2025 №19-09/605; митну декларацію 25UA209230052920U7 (митна вартість товарів які стосуються тих по яких здійснюється митне оформлення у вищенаведеній митній декларації була скорегована митним органом, тому дана декларація не муже бути використана як така що підтверджує заявлену митну вартість товару); прайс-лист виробника товарів від 01.07.2025 року. Разом з тим, решти документів, які спростовують розбіжності виявлені митним органом декларантом на вимогу підрозділу митного оформлення не надано.
Підсумовуючи викладене, декларантом: невірно проведено розрахунок митної вартості; не подано всі основні документи, визначені ч.2 ст.53 Кодексу; не забезпечено надання митному органу відповідно до п.2 ч.2 ст.52 Кодексу достовірних відомостей про визначення митної вартості товарів, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.
Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III.
Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: товар №2 поз.1 Texacote SF301 - МД №UA807200/2025/009988 від 07.07.2025 року, де фактурна вартість товару зі схожими характеристиками (Texacote SF301) становить 3,65 EUR/кг; товар №2 поз.2 Texacote SF390 - МД №U100180/2025/506050 від 23.06.2025 року, де фактурна вартість товару зі схожими характеристиками (Texacote SF390) становить 5.63 EUR/кг; товар №3 поз.1 Texacote CR332 - МД №UA807200/2025/009988 від 07.07.2025 року, де фактурна вартість товару зі схожими характеристиками (Texacote CR332) становить 2.85 EUR/кг. Коригування здійснювалось на підставі фактурної вартості вищенаведених товарів з урахуванням витрат понесених покупцем та наведених у рахунку фактурі на перевезення від 25.07.2025 року №09040 пропорційно вазі товару.».
Крім того, згідно рахунку-фактури (інвойсу) VAT №358/MG4/2025 від 20.06.2025 року покупець придбав у Продавця товар, загальною вартістю 70489,20 євро.
24.06.2025 року декларант позивача, з метою митного оформлення товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209230059236U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
Умови поставки - FCA IT CERANO (графа 20 декларації).
Митна вартість товару визначена за ціною контракту (основним методом) в розмірі 70489,20 євро (графа 22 декларації).
Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209230059236U0, в якості підстави для застосування основного методу було надано документи, зазначені у графі 44 митної декларації (рахунок-проформа, інвойс, копію митної декларації країни відправлення, платіжну інструкцію в іноземній валюті), а саме: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №VAT 358/MG4/2025 від 05.06.2025 року; пакувальний лист від 20.06.2025 року; автотранспортну накладну (Road consignment note) A №096415 від 21.06.2025 року; сертифікат з перевезення товару форми №888515 від 21.06.2025 року; розрахунок про надання транспортно-експедиційних послуг №07461 від 20.06.2025 року; довідку про транспортні витрати від 20.06.2025 року; специфікацію №2006/9 від 20.06.2025 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №F-14/01 від 04.04.2014 року, додатки та доповнення до нього; договір про перевезення №3УТ1468 15.07.2019 року; розрахунок ціни від 05.06.2025 року; видаткові накладні; транспортне замовлення від 16.06.2025 року; інвойс від виробника №285/E/25 від 20.06.2025 року; прайс-лист від 02.04.2025 року; копію митної декларації країни відправлення №25ITQ3J01EN05764B2 від 21.06.2025 року.
Митний орган повідомив декларанта, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, та запропонував надати додаткові документи за визначеним переліком.
Декларант повідомив митний орган про подання повного пакету документів для визначення митної вартості за ціною контракту.
27.06.2025 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100260/2.
На підставі листа Державної митної служби України від 01.09.2025 року №15/5-02-02/13/5132 вказане рішення №UA209000/2025/100260/2 від 27.06.2025 року анульовано та винесено нове №UA209000/2025/100345/3 від 04.09.2025 року, в графі 33 якого вказано:
«…За результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів встановлено, що кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ТОВ «Флексорес» ОСОБА_1 , є співзасновником та членом правління Polidruk West Sp. z o.o. 20-074, ul.Spokojna, 2 Lublin Polska (що видно з відритих джерел, а саме державних реєстрів Польщі та України). Тобто, сторони угоди є пов'язаними між собою у розумінні ст.15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. У зв'язку з наявною інформацією про те, що митна вартість товарів зі схожими характеристиками, імпортованих за контрактами, укладеними між непов'язаними суб'єктами ЗЕД, є вища, ніж заявлена декларантом. У Львівської митниці були обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість, про що було повідомлено декларанта. Згідно з ч.18 ст.58 МКУ при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операцій береться за основу для визначення митної вартості за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалась одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положенням статті 62 МКУ; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положенням статті 63 МКУ. У наданих під час митного оформлення документах декларантом не надано документи, що могли б продемонструвати, відповідно до вимог ч.18 ст.58 МКУ, що заявлена декларантом митна вартість є близькою до вартості однієї з визначених у вказаній нормі закону операцій.
Проведеним аналізом поставок, що надходили на адресу інших імпортерів (безпосередньо від виробника товару за прямими контрактами) встановлено оформлення аналогічних товарів (враховуючи його ідентичну назву) із вищою фактурною та відповідно митною вартістю МД UA807200/2025/001406 від 03.02.2025, UA807200/2025/006312 від 02.05.2025, UA100180/2025/506050 від 23.06.2025, UA100180/2025/504579 від 12.05.2025, UA100180/2025/505354 від 02.06.2025. Документально підтверджені обґрунтування щодо змін ринкових, конкурентних умов чи інших обставин декларантом не надано митному органу;
- відповідно до положень Інкотермс термін FCA (…Named place) вибір місця постачання вплине на зобов'язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. Згідно з гр.20 митної декларації та гр.4 CMR №096415 від 21.06.2025, товар завантажений в м.CERANO, IT Італія), а адресою продавця є м.Люблін (Польща). Необхідно відмітити, що у ДМВ інформація про вартість навантаження декларантом не наведена. Отже, витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості. Враховуючи умови поставки FCA IT CERANO, місце завантаження CERANO (Italy) згідно з CMR, умови пункту 3.1.3 Договору, можна дійти висновку, що навантаження товарів повинно здійснюватися безпосередньо ТОВ «ФЛЕКСОРЕС». Разом з тим, згідно з гр.21 ДМВ, декларантом не включено до заявленої митної вартості товарів таку складову як витрати навантаження,вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України;
- слід відмітити, що рахунок від 20.06.2025 року №07461 містить інформацію про CMR, датовану 21.06.2025 року, тобто наступним днем за днем складання вищезазначеного рахунку, що ставить під сумнів дійсність такого рахунку та наведеної в ньому інформації. Отже, декларантом документально не підтверджено повноту включення до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар, складових митної вартості,визначених п.6 ч.10 ст.58 Кодексу;
- також не є достатнім підтвердженням заявленої митної вартості товарів подана декларантом до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення №25ITQ3J01EN05764B2, оскільки відправником товарів вказано компанію Polidruk West Sp.z o.o., що суперечить відомостям, заявленим у графі 2 (вантажовідправник/експортер) МД та CMR;
- у митній декларації країни відправлення від 21.06.2025 року №25ITQ3J01EN05764B2 статистична вартість дорівнює фактурній вартості яка наведена у інвойсі від 20.06.2025 №VAT358/MG4/2025 на умовах поставки FCA, що не кореспондується з положенням ст.4 Регламенту Комісії ЄС від 09.02.2010 №113/2010 в якій зазначено що статистична вартість повинна ґрунтуватись на вартості товарів та коригуватись так щоб містити виключно та повністю транспортні та страхові витрати що були понесені задля доставки товарів з місця їх відправлення до кордону держави у якій товари перебувають на момент поміщення під митну процедуру;
- варто відмітити, що в ціновій пропозиції виробника (TEXACHEMINTERNATIONAL SRL) на другий квартал 2025 року від 02.04.2025 наявна інформація щодо цін на зазначені в ній товари при умові 100%. передоплати. Разом з тим, в графі «Умови оплати» інвойсу від 20.06.2025 №285/Е/25, виставленого виробником компанії Polidruk West Sp.zo.o., передбачений банківський переказ протягом 60 днів від дати такого інвойсу. Такий факт ставить під сумнів дійсність цін, зазначених у цьому інвойсі.
- відповідно до вимог п.7.1 зовнішньоекономічного контракту від 04.04.2014 №F 14/01 визначено, продавець гарантує Покупцю якість товару, що постачається відповідно до даного контракту, у відповідності до технічної документації виробника. Проте ніяких документів в яких наявна інформація про якісні характеристики товару декларантом не надано митному органу, що є порушенням положень даної угоди;
- продавець продає покупцю товари відповідно до специфікацій, в яких вказуються асортимент, назва, кількість та ціна товару. Специфікації надаються у додатках до Контракту і є його невід'ємною частиною (п.1.1); товар поставляється погодженими партіями. Підставою для поставки окремої партії товару є двостороннє підписання специфікації (п.2.1); поставки проводяться згідно з правилами «ІНКОТЕРМС 2010», конкретні умови яких узгоджуються сторонами на кожну поставку окремої партії товару,та вказуються у специфікаціях (п.2.2); ціни на кожну окрему партію товару встановлюються за домовленістю сторін на умовах правил «ІНКОТЕРМС 2010» та вказуються у специфікаціях та інвойсах на дані партії товару (п.3.1); платежі по Контракту за поставку товару здійснюються покупцем шляхом переказу вказаної в інвойсі суми на банківський рахунок продавця в строк визначений у специфікації та/або інвойсі (п.4.1); умови оплати на окремі партії товару можуть змінюватись з обов'язковим зазначенням про це в специфікації на дану партію товару (п.4.2). Слід зазначити, що інформація щодо асортименту, назви, кількості, ціни товарів, умов поставки та платежів безпосередньо Контрактом необумовлена. Згідно з пунктами 1.1, 2.2, 3.1, 4.1 та 4.2 Контракту така інформація має бути зазначена в специфікації, що відповідно до пункту 2.1 Контракту є саме тим документом, на підставі якого, при умові двостороннього підписання, здійснюється погоджена сторонами поставка партії товарів. Не може бути взята до уваги надана до митного оформлення та зазначена в графі 44 ЕМД специфікація (додаток від 20.06.2025 №2006/9), оскільки вона є додатком до контракту купівлі-продажу від 13.10.2023 № 03102023, який не стосується оцінюваної партії товарів. Водночас передбачену Контрактом специфікацію, яка має містити істотну інформацію щодо поставки оцінюваної партії товарів, декларантом не надано;
- інвойс посередника від 20.06.2025 року №285/Е/25 (незначна різниця у фактурній вартості з фактурною вартість яка наведена у інвойсі 20.06.2025 року №VAT358/MG4/2025 не покриває витрати по навантаженню та складськими зборами при застосуванні умов поставки FCA).
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтверження числових складових митної вартості товарів.
У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
… На вимогу митного органу декларантом надано наступні додаткові документи: висновок ДЗІ, Прайс, видаткові та документи, які двічі дублюють гр.44. В наданому висновку ДЗІ від 26.06.2025 №3-1/767 експертом у використаних методичних та інформаційних виданнях вказано інформацію з мережі Інтернет пропозиції з яких відображають цінову інформацію з країни виробництва, проте експертом вищевказану інформацію, а саме Інтернет пропозиції не відображено в висновку (звіті).
Згідно з п.54 національного стандарту №1, затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 №1440, зібрані вихідні дані та інша інформація повинна відображатися у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. У Висновку, наданому для підтвердження заявленої митної вартості, відсутні вихідні дані з додатками. Висновок підготовлений з порушенням положень Національного стандарту №1 не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які у ньому наведені у зв'язку з відсутністю документально підтверджених даних.
Таким чином, решти документів, які спростовують розбіжності виявлені митним органом декларантом на вимогу підрозділу митного оформлення не надано. Підсумовуючи викладене, декларантом: невірно проведено розрахунок митної вартості; не подано всі основні документи, визначені частиною другою статті 53 Кодексу; не забезпечено надання митному органу відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Кодексу достовірних відомостей про визначення митної вартості товарів, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.
Застосовано метод 2а (ст.59 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III.
Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: товар №1 поз. 1 Texacote SF301 - МД №UA807200/2025/006312 від 02.05.2025, де фактурна вартість ідентичного товару (Texacote SF301) становить 3,65 EUR/кг; товар №1 поз.2 Texacote SF390 - МД №U100180/2025/506050 від 23.06.2025, де фактурна вартість ідентичного товару (Texacote SF390) становить 5.63 EUR/кг; товар №2 поз. 1 Texacote CR332 - МД №U807200/2025/001406 від 03.02.2025, де фактурна вартість ідентичного товару (Texacote CR332) становить 2.85 EUR/кг; товар №2 поз. 2 Texacote CR332 - МД №U807200/2025/001406 від 03.02.2025, де фактурна вартість товару ідентичного товару (Texacote CR332) становить 2.85 EUR/ кг. Коригування здійснювалось з урахуванням фактурної вартості вищенаведених товарів з урахуванням витрат понесених покупцем та наведених у рахунку фактурі на перевезення від 20.06.2025 б/н.».
Вважаючи протиправними рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100301/1 від 31.07.2025 року та №UA209000/2025/100345/3 від 04.09.2025 року, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.
Відповідно до положень п.п.23, 24 ч.1 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно ст.ст.49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Відповідно до ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).
З аналізу наведених норм вбачається, що положення ст.53 МК України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно зі ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 ст.54 МК України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (ч.2 ст.55 МК України).
Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч.5 ст.55 МК України).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.2 та 3 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно з ч.ч.4, 5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.
У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товарів за ціною договору, яка зазначена в інвойсах VAT №458/MG4/2025 від 24.07.2025 року на суму 70410,40 євро та VAT №358/MG4/2025 від 20.06.2025 року на суму 70489,20 євро.
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав митному органу разом з митною декларацією від 29.07.2025 року №25UA209230070833U8 документи, визначені ч.2 ст.53 МК України, зокрема: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №VAT 458/MG4/2025 від 05.06.2025року; автотранспортну накладну (Road consignment note) A №028375/1 від 23.07.2025 року; сертифікат з перевезення товару №905976 від 24.07.2025 року; розрахунок про надання транспортно-експедиційних послуг №09040 від 25.07.2025 року; довідку про транспортні витрати від 25.07.2025 року; рахунок на оплату транспортних витрат №09040 від 25.07.2025 року; специфікацію №2407/2 від 24.07.2025 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №F-14/01 від 04.04.2014 року, додатки та доповнення до нього; договір про перевезення №3УТ1468 15.07.2019; транспортне замовлення від 18.07.2025 року; розрахунок ціни від 05.06.2025 року; копію митної декларації країни відправлення №251TQ3J01F125997B2 від 24.07.2025 року.
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав митному органу разом з митною декларацією від 24.06.2025 року №25UA209230059236U0 документи, визначені ч.2 ст.53 МК України, зокрема: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №VAT 358/MG4/2025 від 05.06.2025 року; пакувальний лист від 20.06.2025 року; автотранспортну накладну (Road consignment note) A №096415 від 21.06.2025 року; сертифікат з перевезення товару форми №888515 від 21.06.2025 року; розрахунок про надання транспортно-експедиційних послуг №07461 від 20.06.2025 року; довідку про транспортні витрати від 20.06.2025 року; специфікацію №2006/9 від 20.06.2025 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №F-14/01 від 04.04.2014 року, додатки та доповнення до нього; договір про перевезення №3УТ1468 15.07.2019 року; розрахунок ціни від 05.06.2025 року; видаткові накладні; транспортне замовлення від 16.06.2025 року; інвойс від виробника №285/E/25 від 20.06.2025 року; прайс-лист від 02.04.2025 року; копію митної декларації країни відправлення №25ITQ3J01EN05764B2 від 21.06.2025 року.
Аналіз наведених вище документів дає підстави зробити висновок про те, що позивач до митного оформлення надав усі обов'язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору. При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових).
Натомість в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також що митним органом встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Надаючи правову оцінку аргументам відповідача у цій частині, суд виходить з наступного.
Як видно з матеріалів справи, оскаржувані рішення стосуються різних по даті поставок партії товарів, які імпортувались на однакових умовах за одним контрактом №F-14-01 від 04.04.2014 року, укладеним між ТОВ «Флексорес» та компанією «Pоlidruk West» Sp. z.o.o,, Poland.
Щодо твердження митного органу про те, що відповідно до вимог ст.15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, покупець і продавець є пов'язаними особами.
Згідно з п.4 ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
За змістом ч.12 ст.58 МК України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Відповідно до ч.ч.13-15 ст.58 МК України за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Отже, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов'язок доведення того, що пов'язаність між продавцем та покупцем вплинула на митну вартість задекларованого товару, лежить на контролюючому органі.
Наведене кореспондуються з приписами ч.4 ст.53 МК України, які надають право митному органу вимагати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, та відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, але не виключно, у постановах від 21.08.2018 у справі №814/336/15 та від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а.
Також, суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 25.08.2023 року (справа №826/3098/16) вказав, що сам по собі факт пов'язаності продавця і покупця не може бути підставою для розгляду задекларованої вартості товару як неприйнятної, для висновку про вплив такої обставини на ціну товару; митний орган повинен надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
При цьому ч.15 ст.58 МК України передбачено, що декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Водночас суд враховує, що наведене положення закріплює за декларантом право, а не обов'язок.
В оскаржуваних рішеннях відсутні обґрунтування вищенаведених тверджень митного органу про те, існуючий взаємозв'язок між продавцем та позивачем вплинув на заявлену митну вартість товару; не надано доказів й того, що позивачем було отримано від продавця товару будь-яку виняткову знижку чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни на момент поставки товару.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, суд приходить висновку, що під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення митний орган діяв у спосіб, який не відповідає вимогам МК України.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23.11.2022 у справі №810/2547/17, від 02.04.2024 у справі №380/6459/20 та від 11.02.2026 у справі №560/2740/25, які в силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повинні враховуватися судом під час вирішення цього спору.
Щодо аргументів відповідача про те, що у декларації митної вартості відсутня інформація про вартість навантаження.
Згідно з офіційними правилами Incoterms (FCA), якщо постачання відбувається поза приміщеннями продавця, продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з поставки, коли він передав товар у розпорядження перевізника покупця, не завантаженим на транспортний засіб.
При цьому, витрати на завантаження товару на транспортний засіб, якщо вони здійснюються перевізником, згідно з міжнародною практикою та правилами бухгалтерського обліку, зазвичай входять до загальної вартості послуг із перевезення (фрахту). Відповідно до рахунків про надання транспортно-експедиційних послуг та заявленої структури митної вартості, позивачем у повному обсязі враховано транспортні витрати до кордону України. Окреме виділення витрат на завантаження у декларації митної вартості не вимагається, якщо такі витрати є складовою частиною ціни за перевезення, підтвердженої відповідним рахунком-фактурою.
До того ж, митний орган, висловлюючи припущення про неврахування витрат на завантаження, не надав жодних доказів того, що позивач поніс ці витрати окремо від вартості перевезення, або що ці послуги надавалися третьою стороною за окрему плату. Саме лише припущення митного органу про можливу наявність додаткових витрат, без надання доказів їх фактичного існування та розміру, не може бути підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості.
Також, суд зауважує, що у гр.4 CMR №028375/1 від 23.07.2025 року та №096415 від 21.06.2025 року зазначено місце завантаження (м.CERANO, IT Італія), що повністю відповідає логістичному ланцюгу та умовам контракту. Відповідач не довів, що місце завантаження, відмінне від юридичної адреси продавця, автоматично створює додаткові незадекларовані витрати, які впливають на митну вартість товару в розумінні ст.58 МК України.
Щодо аргументів відповідача про те, що позивачем не надано документів про якісні характеристики товару, попри наявність у п.7.1 договору транспортного зовнішньоекономічного контракту від 04.04.2014 року №F-14/01 обов'язку продавця гарантувати якість товару.
Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.53 МК України, перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, є чітко визначеним.
Разом з тим, документи про якісні характеристики (сертифікати якості, технічна документація) належать до категорії додаткових документів, які митний орган має право витребувати виключно у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості, а не для перевірки дотримання сторонами умов цивільно-правової угоди.
Водночас відсутність документів про якість не свідчить про недостовірність відомостей про ціну товару. Між якісними характеристиками та вартістю товару немає прямої документальної залежності в контексті митного оформлення, якщо в інвойсі та контракті чітко ідентифіковано предмет поставки та його ціну.
Крім того, суд зазначає, що здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, відповідач повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У той же час, відповідачем не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином наявність/відсутність документів про якість впливає на визначення митної вартості.
Щодо аргументів відповідача про те, що у митних деклараціях країни відправлення від 24.07.2025 року №25ITQ3J01FJ25997B2 та від 21.06.2025 року №25ITQ3J01EN05764B2 статистична вартість дорівнює фактурній вартості яка наведена у інвойсах від 24.07.2025 року №VAT458/MG4/2025 та від 20.06.2025 року №VAT358/MG4/2025 на умовах поставки FCA, що не кореспондується з положенням ст.4 Регламенту Комісії ЄС від 09.02.2010 №113/2010.
Даючи оцінку вказаним аргументам, суд враховує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з ч.2 ст.53 МК України, є документом, який підтверджує митну вартість товару.
Як зазначено вище, підставою для здійснення відповідачем коригування заявленої митної вартості товару слугувало те, що числові значення, зазначені в деклараціях країни відправлення не відповідають ціні товару, зазначеній в інвойсах.
Поряд з тим, суд вказує, що митна декларація країни відправлення в розумінні ч.2 ст.53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до ч.6 ст.53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених ч.3 ст.53 МК України.
Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
З матеріалів справи вбачається, що декларантом до митної декларації було надано інвойс, за яким здійснювалась відповідна операція. Так, рахунок-фактура є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належить до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.
Слід зазначити, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.
Наведений висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 03.05.2023 року у справі №140/6689/20 та від 02.10.2025 року у справі №140/12559/23.
Також, суд враховує і те, що відповідач в оскаржуваних рішеннях не вказував на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митних деклараціях; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. З наведеного слідує, що висновки відповідача стосовно не підтвердження позивачем заявленої митної вартості зроблені на припущеннях.
Стосовно доводів відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оспорюваних рішеннях на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.
Стосовно посилань відповідача на те, що заявлена митна вартість ввезених товарів є нижчою від подібних і аналогічних товарів, суд враховує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано інформацію з ЦБД, а саме: МД №UA807200/2025/009988 від 07.07.2025 року, МД №U100180/2025/506050 від 23.06.2025 року, МД №UA807200/2025/006312 від 02.05.2025 року, МД №U807200/2025/001406 від 03.02.2025 року.
Так, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів передбачено ст.59 Митного кодексу України, якою, зокрема передбачено, що при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
Суд вказує, що оскаржувані рішення відповідача не містять інформації (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішень про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої ним, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів, не зазначено чи за такими ж товаро-супровідними документами поставлявся ідентичний товар, тощо. Тобто не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалося на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
В той же час митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у митних деклараціях було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року у справі №300/784/24.
Стосовно інших підстав, викладених у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100301/1 від 31.07.2025 року та №UA209000/2025/100345/3 від 04.09.2025 року, то такі є необґрунтованими, адже відповідачем не доведено їх вплив на задекларовану позивачем митну вартість товару.
В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб'єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 року у справі №1.380.2019.006247, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Втім, в оскаржуваних рішеннях відповідач не вказував на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах; не вказано які саме додаткові документи витребовувались у декларанта для підтвердження митної вартості та які документи не було надано.
Беручи до уваги те, що оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100301/1 від 31.07.2025 року та №UA209000/2025/100345/3 від 04.09.2025 року є правовими актами індивідуальної дії, суд констатує невідповідність таких рішень критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує їх неоднозначне трактування, а тому такі рішення належить визнати протиправними та скасувати.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Щодо судового збору, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, в сумі 9000,00 грн та витрат на переклад у сумі 6657,00 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України).
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст.134 КАС України, за приписами якої витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розглядаючи питання співмірності заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд встановив, що професійна правнича допомога у цій справі надавалася позивачу Адвокатським бюро «КУЛЬЧИЦЬКИЙ ТА ПАРТНЕРИ» на підставі договору про надання правової допомоги №01-08-25/Ф від 01.08.2025 року
Відповідно до п.3.1 договору розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається відповідно до вставлених рахунків та/або актів наданих послуг, які підписані обома сторонами.
Вид наданих позивачу послуг професійної правової допомоги, їх тривалість та вартість підтверджується детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі №380/25201/25. Відповідно до цього опису, витрати на правничу допомогу адвоката становлять 9000,00 грн та включають в себе: опрацювання наданих клієнтом (позивачем) Адвокатському бюро «КУЛЬЧИЦЬКИЙ ТА ПАРТНЕРИ» документів, на підставі яких підготовлено позов - 2 год - 1500,00 грн; вивчення судової практики, що регулює питання визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів - 1 год - 750,00 грн; збір доказів, ксерокопія документів, формування та підготовка позовної заяви - 7 год - 5250,00 грн; підготовка додаткових пояснень - 2 год - 1500,00 грн. Всього: 9000,00 грн.
Проаналізувавши розрахунок вартості наданих адвокатом послуг, суд вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в суді не є співмірними по відношенню до складності справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат є завищений.
Так, предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних; обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними.
Більше того, вказана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
За наведених обставин, суд приходить висновку, що заявлена представником позивача до відшкодування сума витрат на правничу допомогу у 9000,00 грн є необґрунтованою, не відповідає реальності та необхідності таких витрат, розумності їх розміру, а стягнення з відповідача спірних витрат у вказаному розмірі становитиме надмірний тягар для нього, що суперечить принципу їх розподілу.
Відтак, як наслідок, з урахування критеріїв пропорційності, підставним є присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу лише в обсязі 5000,00 грн.
Щодо витрат, пов'язаних із залученням перекладача.
Пунктом 3 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Для забезпечення повного та всебічного дослідження доказів (мова яких не є державною) та встановлення фактичних обставин справи, позивачем було залучено перекладача для підготовки перекладу письмових доказів мовою судочинства.
Розмір витрат на залучення перекладача, згідно з ч.5 ст.137 КАС України, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Так, на підтвердження понесених витрат позивач надав такі документи: рахунок-фактуру №Р-0000021 від 30.01.2026 року; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №НП-0000021 від 30.01.2026 року, згідно якого загальна вартість перекладацьких послуг становить 6657,00 грн.
Суд установив, що зазначені витрати безпосередньо пов'язані з розглядом справи, оскільки перекладені документи стосуються обставин митного оформлення товарів, що є предметом спору. Обов'язок доведення неспівмірності таких витрат, відповідно до ч.8 ст.137 КАС України, покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає підставним стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь ТОВ «ФЛЕКСОРЕС» судових витрат, пов'язаних із залученням перекладача, у розмірі 6657,00 грн.
Аналогічна правова позиція викладена щодо необхідності стягнення судових витрат, пов'язаних із залученням перекладача, викладена у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду, зокрема від 29.09.2025 року у справі №380/24943/24 та від 13.01.2026 року у справі №140/13329/24.
Відтак, загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, становить 14685,00 грн, в т.ч.: 3028,00 грн - витрати на сплату судового збору, 5000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, 6657,00 грн - витрати на переклад.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 139, 72-77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100301/1 від 31.07.2025 року та №UA209000/2025/100345/3 від 04.09.2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул.Костюшки, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ ВП: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексорес» (місцезнаходження: вул.Л.Українки, 53, село Чишки, Львівський район, Львівська область, 81144; код ЄДРПОУ: 38953610) судові витрати в сумі 14685 (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят п'ять) гривень 00 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.