18 березня 2026 рокусправа № 380/15772/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, за участю про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 01.04.2025 №14323/13-01-07-09 про застосування відносно ТОВ "Спешлтех" штрафних (фінансових) санкцій у сумі 601554,70 грн.
Ухвалою від 08.08.2025 відкрите провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги обґрунтовані тим 12 лютого 2025 року працівники ГУ ДПС у Дніпропетровській області прибули в магазин «Ябко» за адресою: проспект Центральний, 37, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, діяльність у якому здійснює ТОВ «СПЕШЛТЕХ», для проведення фактичної перевірки. На запит державних інспекторів, ПІСЛЯ ПОЧАТКУ ПЕРЕВІРКИ платник податків у визначеному законодавством порядку надав представникам податкового органу безпосередньо в приміщенні магазину всі первинні документи, обов'язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, та які, в свою чергу, належать або пов'язані з предметом цієї перевірки й підтверджують факт реальності господарських операцій, у тому числі походження товарно-матеріальних цінностей. Також такі документи додатково були надіслані на адресу ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Тобто ТОВ «СПЕШЛТЕХ» виконав вимоги пункту 85.2 статті 85 ПК України. Разом із цим, працівники ДПС не взяли до уваги надані первинні документи, припустили вчинення платником податків порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і як наслідок, склали акт фактичної перевірки від 21 лютого 2025 року (бланк № 000252, зареєстрований в органі ДПС за № 684/04 36-07-14/РРО/45459088) за відсутності жодних належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення суб'єктом господарювання таких порушень. Платник податків скористався своїм правом на подання заперечень до акта, до яких також долучив відповідні первинні документи, а саме копію накладної на переміщення № 72/18 від 14 лютого 2025 року, проте такі були безпідставно залишені без задоволення. Згодом ГУ ДПС у Львівський області винесло ППР від 01.04.2025 № 14323/13-01 07-09 про застосування відносно ТОВ «СПЕШЛТЕХ» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 601 554,70 грн, які застосовані на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Позивач подав скаргу на вказане ППР, проте ДПС України залишив скаргу без задоволення, а ППР - без змін. Стверджує, що оспорюване ППР від 01.04.2025 № 14323/13-01-07-09 є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем порушений порядок призначення перевірки та не враховані усі обставини господарської діяльності позивача.
Просить суд задовольнити позов.
Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровськійобласті на підставі наказу № 911-п від 11.02.2025 “Про проведення фактичної перевірки» та направлень на перевірку від 11.02.2025 №№ 1562,1565 проведено фактичну перевірку магазину «Ябко», за адресою: проспект Центральний (вул. Лєрмонова), 37, м. Кривий Ріг, щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обліку готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками. При виході на перевірку було встановлено що за вказаною адресою здійснює діяльність ТОВ "СПЕШЛТЕХ». За результатами проведеної фактичної перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.1 та п. 2 ст.3 Закону № 265/95 - ВР). Виявлені перевіркою порушення відображено в акті фактичної перевірки 21.02.2025 № 684/14/РРО/45459088). Після ознайомлення з актом фактичної перевірки уповноважена особа позивача (Фортуна В.О.) відмовилась від надання пояснень, його підписання та отримання у зв'язку з чим працівниками, які проводили таку перевірку було складено акт про відмову від підписання та отримання примірника акта фактичної перевірки. На підставі Акта фактичної перевірки винесено спірне податкове повідомлення рішення.
Відповідач вважає перевірку правомірною, а спірне ППР - законним.
Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Позивач надіслав відповідь на відзив, де зазначив, що доводи Позивача щодо неправомірності дій контролюючого органу, у тому числі щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними актів індивідуальної дії, прийнятих за її наслідками. Більше того, відсутність в наказі детального опису підстави для проведення перевірки (документу, що слугував підставою для перевірки) порушує вимоги ст.81 ПК України та зумовлює протиправність винесених за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень. ВІДСУТНІСТЬ підстав для призначення перевірки є самостійною підставою для визнання такої перевірки незаконною та скасування рішення, прийнятого за наслідками такої незаконної перевірки. Таким чином, податковим органом не доведено факт наявності підстав для призначення перевірки ТОВ «СПЕШЛТЕХ» на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 статті 80 ПК України.
Стверджує: «…Предметом доказування у справах, пов'язаних із притягненням суб'єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов'язує допущення порушення суб'єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 цього Закону. У спірних правовідносинах має бути досліджена саме розрахункова операція, а отже безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ. Щодо реалізації товару без ПРРО, то вказані твердження не підтверджені жодними доказами. Зокрема ЖОДНИХ доказів реалізації товару в кількості 390 од. на загальну суму 401 036,47 грн ГУ ДПС у Львівській області НЕ НАДАНО. Більше того, товар у кількості 390 од. на загальну суму 401 036,47 грн повернутий на склад був відповідно до накладної на переміщення № 72/18 від 14.02.2025, а тому такий товар фізично не міг знаходитися у магазині на початку перевірки. ЖОДНИХ ДОКАЗІВ реалізації товару на вказану вище суму Відповідачем не надано…».
Просить суд задовольнити позов.
Третя особа надіслала суду пояснення, де зазначила, що Наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області №911-п від 11.02.2025 «Про проведення фактичної перевірки» винесений саме на підставі пп.80.2.2, п.80.2 ст.80 ПК України з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку здійснення, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками. Між тим, відповідач звертає увагу суду на позицію Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, згідно з яких контролюючому органу достатньо зазначити підпункт статті 80 ПК України у наказі на проведення перевірки. Так відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, підставами для скасування рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Стверджує: «…Шляхом співставлення залишку товару (746 163 грн) відповідно до проведеної 06.01.2025 інвентаризації під час попередньої перевірки (акт від 13.01.2025 № 89/04 36-07-14/РРО/45459088) , інформації про надходження товару за період з 06.01.2025 по 13.01.2025 відповідно на накладної на переміщення від 07.01.2025 № 72/15 (162 833,87 грн) та інформації про реалізацію товарів за період 06.01.2025 по 13.01.2025, яка отримана із СОД РРО (248 689 грн), станом на початок періоду, що охоплено поточною перевіркою - 14.01.2025 встановлено залишок товару у господарському об'єкті на суму 660 307, 87 грн. (746 163 грн + 162 833,87 грн. - 248 689 грн.). Відповідно до даних з СОД РРО за період з 14.01.2025 по дату інвентаризації 14.02.2025, реалізовано товару на суму 396 688 грн, відповідно до накладних на переміщення від 11.02.2025 № 72/16 та від 13.02.2025 № 72/17 надійшло товару на суму 845 559,10 грн. Таким чином, розраховано залишок товару в господарському об'єкті на суму 1 109 178,67 грн. ( 660 307,87 - 396 688,30 грн. ) + 845 559,10 грн). Під час проведеної 14.02.2025 інвентаризації, зафіксовано залишок товару на суму 708 142,20 грн…».
Таким чином, відповідно до вище встановленого платником податків на суму товару 401 036,47 ( 1109178,67 грн. - 708 142,20 грн.) здійснено їх реалізацію без проведення розрахункових операцій, застосування ПРРО та формування і видач відповідних розрахункових документів. Між цим, позивачем не надано жодних спростувань та доказів щодо наведених в акті перевірки обставин щодо: залишку товару у господарському об'єкті на суму 660 307, 87 грн та реалізованого товару - на суму 396 688 грн. станом на 14.01.2025, залишку товару на суму 708 142,20 грн - станом на 14.02.2025., а тому аргументи та обґрунтування наведені позивачем у позовній заяві, не спростовують висновки акта фактичної перевірки та не підтверджують неправомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення щодо нарахування штрафної санкції.
Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Позивач надіслав пояснення щодо пояснень третьої особи, де зазначив, що долучений третьою особою лист ДПС від 04.02.2025 № 2915/7/99-00-07-03-02-07 не може слугувати підставою для призначення і проведення спірної фактичної перевірки, оскільки лист:- не містить ЖОДНОЇ вказівки про наявність можливих порушень магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому здійснює господарську діяльність ТОВ «СПЕШЛТЕХ»;- не містить інформації про наявність можливих порушень магазину «Ябко» та є внутрішнім документом, скерованим в.о. директора департаменту податкового аудиту ДПС України територіальним органам ДПС.- не є «наявною та/або отриманою в установленому законодавством порядку інформацією від державних органів або органів місцевого самоврядування», тоді як у даному випадку перевірка призначена саме на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Тобто єдиної передумови та підстави для призначення перевірки, передбаченої підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, дотримано не було.
Також зазначає, що реалізація товару без ПРРО на загальну суму 401 036,47 грн не підтверджена належними, допустимими та достатніми доказами. Товар у кількості 390 од. на загальну суму 401 036,47 грн був повернутий на склад відповідно до накладної на переміщення № 72/18 від 14.02.2025, а тому такий товар фізично не міг знаходитися у магазині на початку перевірки. ЖОДНИХ ДОКАЗІВ реалізації товару на вказану вище суму Відповідачем не надано.
Просить суд задовольнити позов.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі наказу № 911-п від 11.02.2025 «Про проведення фактичної перевірки субєкта господарювання, який здійснює діяльність в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресю: АДРЕСА_1 » та направлень на перевірку проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обліку готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.
При виході на перевірку встановлено що за вказаною адресою здійснює діяльність ТОВ "СПЕШЛТЕХ.
За результатами перевірки складений акт фактичної перевірки 21.02.2025 № 684/14/РРО/45459088.
Актом встановлено порушення:
- п.1,2 ст.3 розд ІІ Закону України №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
- п.85.2 ст. 85 гл. 8 розд ІІ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ.
За результатами перевірки прийняте ППР від 01.04.2025 № 14323/13-01 07-09 про застосування відносно ТОВ «СПЕШЛТЕХ» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 601 554,70 грн, які застосовані на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Позивач подав скаргу на вказане ППР, проте ДПС України залишив скаргу без задоволення, а ППР - без змін.
Не погодившись із ППР, позивач звернувся до суду.
Щодо твердження позивача про відсутність підстав для проведення фактичної перевірки, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом перевірка призначена наказом в.о. начальника ДПС у Дніпропетровській області № 911-п від 11.02.2025 «Про проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресю: м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова, 37» з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підставою для проведення перевірки вказано п.п.80.2.2. п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Позивач стверджує, що наказ містить лише покликання на норму. При винесенні цього наказу не зазначено підстав для проведення фактичної перевірки. Для платника податків не видається можливим ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення фактичної перевірки та визначити, яка інформація свідчить про порушення законодавства або про їх можливі порушення і в якому порядку вона була отримана. Жодних документів, які б підтверджували наявність, інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, а отже про підставу проведення перевірки контролюючим органом не надано платнику податків (ТОВ «СПЕШЛТЕХ») ні безпосередньо перед перевіркою, ані під час її проведення.
Відповідач зазначає, що єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою вищезазначеними підпунктами, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює . Підставою для призначення відповідачем такої перевірки у позивача був відповідний лист ДПС України від 04.02.2025 № 2915/7/99-00-07-03-02-07 та доповідна записка управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.
Відповідно до підпунктів 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки та з таких підстав:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою згаданими підпунктами, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування.
Жодних інших підстав ця норма не встановлює. Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.
Як визначає пункт 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
У свою чергу, пункт 81.1 статті 81 ПК України визначає, що посадові особи третьої особи мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених згаданим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених згаданих Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дача початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Разом із тим, відповідно до статті 81 ПК України в наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/ позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені згаданим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Аналізу пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав вважати, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має зазначатись конкретна норма податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.
Суд дослідив наказ третьої особи про проведення фактичної перевірки та приходить до висновку, що в ньому відображена в повному обсязі необхідна інформація, визначена статтею 81 ПК України, а саме: дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта який перевіряється та адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені підпунктами 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Так матеріали справи містять лист ДПС України від 04.02.2025 № 2915/7/99-00-07-03-02-07 та доповідну записку управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області, що стали підставою для прийняття наказу № 911-п від 11.02.2025 «Про проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресю: м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова, 37».
Так у листі ДПС України від 04.02.2025 № 2915/7/99-00-07-03-02-07, адресованому територіальним органам ДПС, у тому числі і ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначено: «…З метою контролю вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій та з огляду на інформацію, яка висвітлюється в медіа стосовно функціонування “тіньового» ринку електроніки (ввезення на територію України без належного митного оформлення та сплати усіх необхідних податків та платежів, подальший продаж без відображення в обліку через ФОПів за готівку або криптовалюту), Департамент вважає за необхідне підрозділам податкового аудиту звернути свою увагу на роботу національних та регіональних мереж магазинів з продажу техніки та електроніки, у тому числі дороговартісної, на діяльність інтернет-магазинів, зокрема наведених у додатку 1, але не виключно….».
У даному випадку фактична перевірка здійснювалася з метою перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), проводилась на підставі наказу та направлень на перевірку, виданих податковим органом.
На думку суду відсутність детального опису підстави на проведення перевірки в наказі не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом, тобто здійснити посилання на застосовуване положення Податкового кодексу України.
Правовий висновок щодо цього викладений в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 460/1239/19.
Отже, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити.
Тому, здійснюючи розгляд конкретної справи та оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, в якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.
У спірному випадку наказ про проведення фактичної перевірки від 11.02.2025 № 911-п містить такі підстави для проведення перевірки, а саме підпункт 80.2.2, пункту 80.2 статті 80, підпункт 75.1.3 пункт 75.1 статті 75, пункт 80.8 статті 80, пункт 82.3 статті 82 Податкового кодексу України.
Відповідно до ч. 5 ст. 241 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, ухваленій у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
Таким чином, оскільки підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає підставу для проведення фактичної перевірки - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, яка є безальтернативною по відношенню по підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, яка містить дві підстави - (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері, тому достатнім є покликання у наказі про призначення перевірки на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України як на підставу для її проведення.
Відтак доводи позивача про безпідставність призначення перевірки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Щодо встановлених під час перевірки порушень, суд зазначає наступне.
У п. 2.2.20 акта перевірки «Додаткова інформація про факти, встановлені у ході перевірки» зазначено таке:
«… 1. Платником податків не надано посадовим (службовим) особам органів ДПС у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, а саме: на письмову вимогу перевіряючих про надання платником податків документів від 12.02.2025 ТОВ МСПЕШЛТЕХП (не надано виписки банків), за перевіряемий період, то є порушенням: м.85.2 ст.85 гл.8 розд. II Податкового кодексу України від 02,12.2010 №2755-УІ (із змінами) 2. Проведеною 06.01.2025р. у ході попередньої перевірки інвентаризацією (акт від 13.01.2024 №89/04-36-07- 14/РРО/45459088) зафіксовано залишок ТМЦ у кількості 533 од. на суму 746 163 грн. Відповідно до наданої до перевірки накладної на переміщення від 07.01.2025 №72/15 та даних баз СОД РРО по ПРРО за період з 06.01.2025 по 13.01.2025 реалізовано товар у кількості 72 од. на суму 248689.00 грн., тобто, станом на початок періоду, що охоплено поточною перевіркою - 14.01.2025 за адресою; м. Кривий Ріг, проспект Центральний, (вул. Лєрмонтова), буд. 37, знаходився товар у кількості 489 од. на суму 660307,87 грн.
Відповідно до баз даних СОД РРО за період з 07.01.2024 по дату інвентаризації - 14.02.2024 реалізовано ТМЦ у кількості 154 од. на суму 396688.3 грн., відповідно до наданих до перевірки накладних на переміщення від №72/16 від 11.02.2025, №72/17 від 13.02.2025 надійшло товару - 563 од. на суму 845 559,10 грн. Проведеною у ході перевірки інвентаризацією зафіксовано залишок ТМЦ на господарській одиниці за адресою: м. Кривий Ріг, проспект Центральний, (вул. Лєрмонтова), буд. 37. станом на 14.02.2025 у кількості 508 одиниць на загальну суму 708142,0 грн, що свідчить про реалізацію без проведення через РРО 390 од. товару на суму 401 036,47 грн. (660307,87 - 396688,3 + 845 559,10) - 708142.20). що є порушенням п. 1, 2 ст. 3 Закону України від 06.01.95 N9265/95- ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг » (зі змінами та доповненнями)…».
Позивач стверджує: «…У спірних правовідносинах має бути досліджена саме розрахункова операція, а отже безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ Проте, ЖОДНИХ доказів реалізації товару в кількості 390 од. на суму 401 036,47 грн ГУ ДПС у Дніпропетровській області під час перевірки НЕ НАДАНО. Більше того, товар у кількості 390 од. на загальну суму 401 036,47 грн був повернутий на склад відповідно до накладної на переміщення № 72/18 від 14.02.2025, а тому такий товар фізично не міг знаходитися у магазині на початку перевірки…».
Відповідач зазначає: «…встановлені перевіркою за результатами проведеної інвентаризації, даних СОД РРО, ненадання під час проведення перевірки документів щодо походження, обліку, повернення товару 401 036,47 є належним підтвердженням щодо їх реалізації без проведення розрахункових операцій, застосування ПРРО та формування і видач відповідних розрахункових документів. При цьому, не заслуговує посилання позивача на те, що товар у кількості 390 од. на загальну суму 401 036,47 грн був повернутий на склад відповідно до накладної на переміщення № 72/18 від 14.02.2025 з огляду як на ненадання такої накладної під час проведення перевірки, так і документів щодо їх походження та обліку…».
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, порядок здійснення платниками податків розрахункових операцій визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07. 1995 № 265/95- ВР (далі - Закон №265/95).
Розділ ІІ Закону №265/95-ВР врегульовує питання порядку проведення розрахунків суб'єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов'язків, які висуваються законодавцем до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до п. п. 1 і 2 ст. 3 Закону № 265 встановлено обов'язок суб'єкту господарювання проводити розрахункові операції на повну суму покупку (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням у встановленому порядку розрахункових книжок.
Стаття 2 Закону № 265 визначає поняття розрахункової операції, розрахункового документу та вбудованого електронного контрольно-касового реєстратора. Так, згідно визначення термінів наведеного у Законі № 265/95-ВР:
- фіскальний сервер контролюючого органу - програмно-технічний комплекс, через який реалізується фіскальна функція та який здійснює реєстрацію програмних реєстраторів розрахункових операцій, електронних розрахункових документів, електронних фіскальних звітів та електронних фіскальних звітних чеків, збереження даних щодо проведеної розрахункової операції у системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, обробки та надання доступу до інформації про розрахункові операції, проведені з використанням програмних реєстраторів розрахункових операцій, а також інтеграцію з програмними реєстраторами розрахункових операцій через програмний інтерфейс (АРІ), розміщений у відкритому вільному доступі;
- електронний фіскальний звіт - це: а) документ, створений реєстратором розрахункових операцій, який переведено у фіскальний режим роботи, що містить дані фіскального звіту, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити фіскального звіту за встановленою формою; б) документ, створений програмним реєстратором розрахункових операцій, що містить дані фіскального звіту, зареєстрований фіскальним сервером контролюючого органу, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити фіскального звіту за встановленою формою;
- електронна копія розрахункового документа - ідентична копія (у формі електронних даних) розрахункового документа, створеного реєстратором розрахункових операцій, яка міститься на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані, та/або створена програмним реєстратором розрахункових операцій у електронній формі, що може використовуватися контролюючими органами як податкова інформація та під час проведення перевірок платників податків;
За змістом абзацу другого пункту 7 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які використовують РРО, повинні подавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані Механізм передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків РРО дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів державної податкової служби для суб'єктів господарювання, що використовують РРО, врегульований Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 2012 року N1057, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2012 року № 1743/22055.
Так, згідно з п. 1.7 розділу І Порядку № 1057, суб'єкти господарювання, які використовують ПРРО, повинні передавати до органів ДПС по дротових або бездротових каналах зв'язку інформацію у формі електронних копій розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітних чеків та іншу інформацію, необхідну для обліку роботи ПРРО фіскальним сервером контролюючого органу, яка створюється засобами таких ПРРО.
Відповідно до п. 2.2 розділу І Порядку № 1057 СЗЗД РРО забезпечує збір та внесення даних РРО у бази даних СОД РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО, перевірку цілісності і незмінності даних та ідентифікацію РРО засобами НСМЕП.
Наказом Міністерства фінансів України від 05.08.2020 №477 затверджений Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, розділом ІІ якого передбачено, що: СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів (п.1).
Відповідно до положень ст.2 Закону № 265 фіскальний режим роботи - це: а) режим роботи опломбованого належним чином реєстратора розрахункових операцій, який забезпечує безумовне виконання ним фіскальних функцій; б) режим роботи програмного реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованого у реєстрі таких реєстраторів, що забезпечує реєстрацію розрахункових документів на фіскальному сервері контролюючого органу відповідно до цього Закону.
Пунктом 6 розділу II цього Порядку встановлено, що база даних призначена для зберігання даних, що були отримані від РРО, у відкритому вигляді, в тому числі даних про проведені розрахункові операції через РРО та електронні розрахункові документи, фіскальні звітні чеки, фіскальні звіти.
Отже, система зберігання і збору даних РРО забезпечує збір та внесення даних РРО у бази даних системи обліку даних РРО у такому вигляді, в якому такі дані були сформовані в РРО, перевірку цілісності і незмінності даних та ідентифікацію РРО засобами національної системи масових електронних платежів.
Наведені норми у своїй сукупності вказують на те, що відомості з СОД РРО є по суті електронними копіями розрахункових документів, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті РРО або в пам'яті модемів, які до них приєднані та надійшли виключно з РРО, що зареєстровані за суб'єктами господарювання, шляхом передачі до органу Державної податкової служби по дротових або бездротових каналах зв'язку зі збереженням їх цілісності та незмінності та відповідно належними доказами дотримання/недотримання платником податків вимог законодавства щодо видачі в паперовому вигляді (електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Суд зауважує, що перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
За змістом пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів; надавати в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.
Тобто, контролюючий орган стверджує про реалізацію позивачем товару без застосування РРО.
До такого висновку ревізори прийшли шляхом співставлення залишку товару (746 163 грн) відповідно до проведеної 06.01.2025 інвентаризації під час попередньої перевірки (акт від 13.01.2025 № 89/04 36-07-14/РРО/45459088) , інформації про надходження товару за період з 06.01.2025 по 13.01.2025 відповідно на накладної на переміщення від 07.01.2025 № 72/15 (162 833,87 грн) та інформації про реалізацію товарів за період 06.01.2025 по 13.01.2025, яка отримана із СОД РРО (248 689 грн), станом на початок періоду, що охоплено поточною перевіркою - 14.01.2025 встановлено залишок товару у господарському об'єкті на суму 660307, 87 грн. (746 163 грн + 162 833,87 грн. 248 689 грн.).
Разом із тим дані обрахунки свідчать, що у місці реалізації товару фактично відсутній товар, який мав там бути відповідно до наявної на час перевірки податкової інформації та первинних бухгалтерських документів, наданих позивачем до перевірки.
Зазначене підтверджує порушення ведення суб'єктом господарювання обліку товарних запасів, в порядку, встановленому законодавством .
Разом із тим, на думку суду, відповідач не навів доводів та не надав суду доказів реалізації позивачем товарів без застосування РРО, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження таких дій, крім доводів про неналежну організацію обліку товарних запасів.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №-265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в другому абзаці цієї норми осіб, до яких позивач не відноситься)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Згідно зі статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
За змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22 та від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22, яку суд враховує при розгляді справи.
Відтак суд приходить до висновку, що ревізори допустилися помилки при кваліфікації вчиненого позивачем порушення, що призвело до невірних висновків перевірки та прийняття протиправного ППР.
Враховуючи встановлені судом обставини та наведені правові норми, суд приходить до висновку про не доведення суб'єктом владних повноважень беззаперечного факту реалізації позивачем товарів без застосування РРО, що виключає застосування до нього штрафних санкцій.
Враховуючи наведене, суд скасовує спірне ППР.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При вирішенні спорів щодо правомірності рішень, дій пенсійного органу як суб'єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність свого рішення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 01.04.2025 №14323/13-01-07-09 про застосування відносно ТОВ "Спешлтех" штрафних (фінансових) санкцій у сумі 601554,70 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ ВП 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» (ЄДРПОУ 45459088, адреса: вул. Данилишина, 6, оф.206, м. Львів, Львівський р-н, Львівська обл.,79007) судовий збір у сумі 7218 (сім тисяч двісті вісімнадцять) грн. 70 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна