про залишення позову без розгляду
17 березня 2026 року м. Київ № 320/30245/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Білоус А.Ю., розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив (з урахуванням заяви від 09.03.2026):
- визнати протиправним рішення, оформлене свідоцтвом про хворобу №94 від 07.04.2023 в частині причинного зв'язку отриманого захворювання;
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України прийняти нове рішення, згідно якого визнати захворювання (поранення, контузію, каліцтво), отримане ОСОБА_1 , захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів.
В ухвалі також постановлено, що питання строків звернення до суду вирішити з урахуванням відзиву відповідача.
Станом на 17.03.2026 відзив на позовну заяву не подано.
Вирішуючи питання щодо дотримання строку звернення до суду, суд враховує таке.
Згідно зі статтею 122 КАС України: позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша); для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга).
З наведених норм вбачається, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Позивач просить скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яке оформлене свідоцтвом про хворобу №94 від 07.04.2023, водночас з позовом до суду звернувся лише 10.06.2025 (більше ніж через два роки), тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України.
У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач вказує, що після звільнення з військової служби (2023 рік) ОСОБА_1 займався лікуванням та відновлення стану свого здоров'я. Згодом, не погоджуючись із встановленим причинно-наслідковим зв'язком з отриманим захворюванням, вирішив звернутися до суду.
Суд не приймає до уваги зазначені доводи позивача, оскільки доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надано, зокрема, щодо проходження лікування з 2023 по 2025 рік.
Суд зазначає, що поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд зазначає, що звернення до відповідача із скаргою (скарга без зазначення дати) про скасування рішення, оформленого свідоцтвом про хворобу №94 від 07.04.2023 в частині причинного зв'язку отриманого захворювання не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. Навіть подання скарги до відповідача відбулось більше ніж через два роки.
З урахуванням викладеного, на думку суду, позивачем не наведено поважних причин пропуску шестимісячного строку звернення до суду. Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду також не наведено.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України встановлено, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки позивачем не зазначено та не надано доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, зважаючи на те, що позов подано 10.06.2025 ( а предметом оскарження є рішення від 07.04.2023), позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись частиною третьою статті 123, пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Залишити без розгляду позовну заяву в адміністративній справі №320/30245/25 за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Білоус А.Ю.