17 березня 2026 року Київ № 320/7679/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10 січня 2025 року № 01/8201 щодо ненадання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, він є військовозобов'язаним чий батько загинув під час проведення антитерористично операції.
Позивач вважає, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ). Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки з вищенаведеної причини, проте останній рішенням відмовив позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно, позивач вважає, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до вказаної вище норми Закону тому звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 20.02.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, зазначено недоліки позовної заяви та спосіб їх усунення, визначено строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відтак, суд, з урахуванням приписів ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), здійснюватиме розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 10 січня 2025 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації вх. № 8201 та було подано: копія паспорту ОСОБА_1 ; копія РНОКПП ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; копія свідоцтва "Ветеран військової служби"; копія повідомлення № 4205 від 10.09.2019; копія витягу з протоколу ЦВЛК № 2472 від 06.09.2019; копія лікарського свідоцтва про смерть № 29 від 26.04.2019; копія витягу з наказу № 29 від 01.03.2015 Військового комісара; копія довідки від 13.06.2019р. № C3/35; копія Військового квитка.
Повідомленням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 № 01/8201 від 10 січня 2025 року позивачу було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (відповідно до протоколу від 10 січня 2025 року № 49).
Причина відмови: поданий на розгляд комплект документів не відповідає вимогам статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (зі змінами в чинний редакції) та Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. № 560.
Не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
За приписами частин першої та другої статті 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно з статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Частиною першою статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII(далі по тексту - Закон № 2232) закріплено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232 військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною п'ятою статті 1 Закону № 2232 встановлено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до абзацу 3 частини шостої статті 2 Закону № 2232 передбачено, щодо видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
За ч. 1 ст. 39 Закону № 2232 встановлено, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 39 Закону № 2232 призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Абзацом 4статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі по тексту - Закон № 3543) встановлено, що мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з пунктом 20 частини 1статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Частиною п'ятою статті 4 Закону № 3543 встановлено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався указами Президента України та діє станом на день прийняття цього рішення.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ(далі по тексту - Указ № 65/2022), постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 4 Указу № 65/2022 постановлено призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Згідно з абзацом 1 частини п'ятої статті 22 Закону № 3543 призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, встановлений у статті 23 Закону № 3543.
Так, за приписами п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) встановлено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Згідно з ч. ч. 7, 8 ст. 23 Закону № 3543-XII передбачено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України
У відповідності до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань направлення громадян України для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від направлення для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві.
Верховний Суд у постанові від 18.01.2024 у справі № 280/6033/22 звертає увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Процедуру надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов'язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.
Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.
Згідно з п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відповідно до п. 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Додаток 5 Порядку № 560 визначає перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Так, відповідно до додатку 5 Порядку № 560 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII є: документи, що підтверджують родинні зв'язки (у тому числі посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці або посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни), рішення суду про визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин, документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану.
Як зазначає позивач, з заявою про надання йому відстрочки від 10.01.2025., до неї були додані наступні копії документів, а саме: копія паспорту ОСОБА_1 ; копія РНОКПП ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; копія свідоцтва "Ветеран військової служби"; копія повідомлення № 4205 від 10.09.2019; копія витягу з протоколу ЦВЛК № 2472 від 06.09.2019; копія лікарського свідоцтва про смерть № 29 від 26.04.2019; копія витягу з наказу № 29 від 01.03.2015 Військового комісара; копія довідки від 13.06.2019 № C3/35; копія Військового квитка.
За результатами розгляду заяви позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відповідач прийняв рішення, оформлене Протоколом від 10.01.2025р. № 49, причина відмови: поданий на розгляд комплект документів не відповідає вимогам статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (зі змінами в чинний редакції) та Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. № 560
Аналізуючи положення абз. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", можна зробити висновок, що законодавець пов'язує право осіб на відстрочку від мобілізації з тим, що близькі родичі останнього загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Відтак, законодавець надає право на відстрочку у випадках, коли такий близький родич загинув саме під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
А отже, із наведеного аналізу приписів чинного законодавства та аналізу встановлених судом обставин у цій справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що сам собою факт участі близького родича, який проходить військову службу у Збройних Силах України, у війні з російською федерацією, не дає права на відстрочку від призову за мобілізацією його рідним, якщо не дотримано умови, що загибель або зникнення безвісти сталися під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Крім того, з аналізу положень абз. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" суд вбачає, що законодавець пов'язує можливість надання відстрочки тільки в разі, коли близький родич особи саме загинув або зник безвісти.
Суд зазначає, що поняття "загиблий" та "померлий" не є тотожними за своєю суттю, оскільки відрізняються причиною та обставинами смерті особи.
Загибель військовослужбовця є військовою втратою, яка стосується категорії військовослужбовців, що брали участь у військових діях і загинули внаслідок дій противника, безпосередньо під час бойових дій.
Отже, смерть унаслідок загибелі настає від зовнішнього насильницького впливу (зокрема, внаслідок осколкових уражень або кульового поранення, не сумісного з життям, артилерійського обстрілу тощо), який не пов'язаний з наявними в людини захворюваннями.
Особа, смерть якої настала внаслідок захворювання, у тому числі, пов'язаного з проходженням військової служби, вважаються померлими.
У чинному законодавстві законодавець розмежовує поняття загибелі та смерті, тому ці поняття зазначаються окремо.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" регулює сферу публічних правовідносин, що стосуються призову на військову службу осіб під час мобілізації.
З аналізу норми абз. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" випливає, що для її застосування необхідно встановити такі умови:
- ступінь родинного зв'язку заявника з військовослужбовцем;
- документи, які підтверджують факт загибелі (зникнення безвісти) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рсійської федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану.
Тому, ключовим питанням у межах спірної ситуації є те, чи підтверджують надані позивачем документи факт саме загибелі батька під час здійснення заходів, необхідних із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій області або забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України під час воєнного стану.
Разом з тим сукупність вище досліджених судом доказів не дає підстав ставити під сумнів той факт, що батько позивача помер внаслідок захворювання, а саме: "Cа лівого піднебінного мигдалика з поширенням на бокову поверхню язика з метастазами в лімфовузли шиї ст. IV кл. група IV ", (згідно Витягу з Протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2472 від 6 вересня 2019 року та Лікарського свідоцтва про смерть № 29 від 29 квітня 2019 року), а не загинув від зовнішнього насильницького впливу (зокрема, внаслідок осколкових уражень або кульового поранення, не сумісного з життям, артилерійського обстрілу, тощо), що є необхідною умовою для надання військовозобов'язаному відстрочки відповідно до п.4 ч.3 ст. 23 Закону № 3543.
А відтак враховуючи, що батько позивача помер внаслідок захворювання, підстави для надання позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 ст.23 закону № 3543, відсутні.
За викладених обставин, суд резюмує, що у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача з вказаною вище заявою про надання йому відстрочки у зв'язку із загибеллю/смертю його батька під час здійснення заходів, необхідних із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій області або забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України під час воєнного стану, не надав належних доказів наявності у нього правових підстав для застосування до нього п.4 ч.3 ст.23 Закону № 3543.
Тому з наведеного аналізу встановлених обставин та приписів чинного законодавства у їх взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що оспорюване рішення № 01/8201 від 10 січня 2015 року про відмову у наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, є правомірним.
Отже, жодні обґрунтовані правові підстави для скасування оспорюваного рішення про відмову позивачеві у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у адміністративного суду відсутні.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 4 ст. 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина друга статті 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час ч. 1 ст. 77 КАС України покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Однак під час судового розгляду справи протиправність відмови у наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період відповідачем з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених приписів чинного податкового законодавства жодними належними, достатніми та допустимими доказами, позивачем не доведена.
Також судом враховується і те, що позивачем у ході розгляду його заяви про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 10.1.2025 належними доказами вищенаведені обставини всупереч приписам Додатку 5 до Порядку № 560 підтверджені не були.
А відтак позивач наявність у нього підстав для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, передбачених приписами п.4 ч.3 ст. 23 Закону № 3543, перед судом не довів.
Усі інші аргументи позивача вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, правомірність прийняття відповідачем як суб'єктом владних повноважень оспорюваного рішення, про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивачеві з підстав, передбачених п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543, суд дійшов висновку, що наведене оспорюване рішення є таким, що прийняте у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та з врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
З огляду на те, що суд під час розгляду справи не встановив фактів протиправної відмови відповідачем у наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період (як основних позовних вимог), а тому і позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.4 ч.3 ст.23 Закону № 3543 (як похідних позовних вимог), також задоволенню не підлягають.
Належить зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Статтями 6 та 7 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.
Приймаючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні позивачеві належить відмовити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу адвоката, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб'єкта владних повноважень.
А відтак оскільки суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні цьогоо позову повністю, то судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, покладаються на позивача згідно до вимог статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Басай О.В.