ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" березня 2026 р. справа № 300/9019/23
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Панікар І.В., розглянувши звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення певних дій, -
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 в справі № 300/9019/23 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не надання відповіді на рапорт ОСОБА_1 від 22.09.2023 про проведення службового розслідування та видачі довідки про причини травми за фактом отримання позивачем 14.07.2023 травми під час військової служби.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не надання відповіді на рапорт ОСОБА_1 від 22.09.2023 про виплату позивачу додаткової винагороди у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини під час його перебування на стаціонарному лікуванні у період з 19.07.2022 по 11.08.2022 та з 04.12.2022 по 01.03.2023.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 повторно, із урахуванням висновків суду, розглянути рапорти ОСОБА_1 від 22.09.2023 та надати на них повну та обґрунтовану відповідь.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2024 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі №300/9019/23 - без змін.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі № 300/9019/24 - задоволено. Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі № 300/9019/24. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 в строк протягом 60 днів з моменту отримання даної ухвали подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі № 300/9019/24 (а.с.117-119).
На виконання зазначеної ухвали, 26.02.2026 до суду надійшов звіт про виконання судового рішення від 25.04.2024 в справі № 300/9019/23.
Вказаний звіт мотивований тим, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 300/9019/23 виконано в повному обсязі та у встановлений спосіб, зокрема, на виконання судового рішення позивачу надано відповідь щодо розгляду його рапортів, а також організовано та проведено службове розслідування з метою перевірки обставин можливого отримання поранення під час проходження військової служби. За результатами проведеного службового розслідування, оформленого відповідним наказом командира військової частини, встановлено відсутність факту отримання позивачем бойового травмування чи поранення у зазначений ним період, відтак, відсутні підстави для оформлення відповідних документів, які б підтверджували отримання поранення (зокрема, додатку про обставини травми). Крім того, відповідач вказує, що факт належного виконання судового рішення підтверджується матеріалами виконавчого провадження, яке було відкрито органом державної виконавчої служби та в подальшому закінчено у зв'язку з фактичним виконанням рішення в повному обсязі. Таким чином, відповідач вважає, що його обов'язок, покладений судовим рішенням, виконано належним чином, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
04.03.2026 від представника позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких вказує, що дії військової частини НОМЕР_1 порушують його право на ефективний засіб юридичного захисту, гарантований статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. На його думку, ефективний засіб захисту передбачає не лише формальне реагування, а реальне відновлення порушеного права, припинення порушення та забезпечення виконання судового рішення по суті. Позивач зазначає, що звернення до суду зумовлено тривалою бездіяльністю відповідача, яка полягала у ненаданні відповіді на рапорти щодо проведення службового розслідування та виплати додаткової грошової винагороди у зв'язку з отриманою травмою під час проходження військової служби. Незважаючи на наявність документального підтвердження факту травми та її зв'язку з проходженням військової служби, зокрема, довідки ВЛК, відповідач не забезпечив належного реагування та не реалізував права позивача. Позивач наголошує, що формальне надання відповіді після ухвалення судового рішення не може вважатися належним його виконанням, оскільки відповідач не врахував правові висновки суду та фактично повторно відмовив у задоволенні вимог без належного правового обґрунтування. Такий підхід, на переконання позивача, суперечить принципу верховенства права та практиці ЄСПЛ, згідно з якою держава не може ухилятися від виконання своїх обов'язків, зокрема посилаючись на формальні підстави чи інші обставини. Крім того, позивач вважає, що дії відповідача свідчать про фактичне невиконання судового рішення, оскільки обов'язок полягав не лише у формальному розгляді рапортів, а у його розгляді з урахуванням висновків суду та наданих доказів, натомість відповідач обмежився формальними висновками службового розслідування, які не спростовують наявні докази отримання травми та її зв'язку з військовою службою.
12.03.2026 від представника відповідача на адресу суду надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких вказує, що рішення суду від 25.04.2024 у справі №300/9019/23 виконано належним чином та у повному обсязі, зокрема, на виконання судового рішення позивачу було надано відповідь на рапорт, а з метою всебічного та об'єктивного його розгляду проведено службове розслідування, за результатами якого відповідним наказом встановлено відсутність факту отримання позивачем бойового поранення. Відповідач наголошує, що повторна відповідь на рапорти ґрунтувалася не лише на наявних матеріалах, а на результатах проведеного службового розслідування, що спростовує доводи позивача про формальний характер виконання рішення суду. При цьому, позивач не оскаржував висновки службового розслідування у встановленому порядку, що, на думку відповідача, свідчить про їх правомірність та обґрунтованість. Крім того, відповідач зазначає, що факт належного виконання судового рішення підтверджено постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з його фактичним виконанням, яка не була оскаржена позивачем, відтак відповідач вважає доводи позивача безпідставними та такими, що не спростовують факту повного виконання судового рішення.
Головуючий по справі суддя Панікар І.В. в період з 09.03.2026 по 13.03.2026 перебував у відрядженні, у зв'язку з чим, строк розгляду зазначеного вище звіту продовжено.
Дослідивши матеріали справи та зміст звіту, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1,2 статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Згідно частин 3, 4 статті 382-3 КАС України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Повертаючи до обставин справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , старший солдат сержант ОСОБА_1 з 09.06.2022 по 20.07.2022, з 30.08.2022 по 03.12.2022 приймав безпосередню участь у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі стримування збройної агресії російської федерації проти України, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 03.12.2023 № 514 (зворотна сторона а.с.6).
14.07.2022 позивач отримав мінно-вибухову травму, що зафіксовано у довідці військово-лікарської комісії від 28.02.2023 № 134 (зворотна сторона а.с.20).
Зокрема, вищевказаною довідкою встановлено: старший солдат ОСОБА_1 , 1998 року народження, військова частина НОМЕР_1 , призваний у Збройні Сили України з травня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , головний сержант протитанкового взводу. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Стан після мінно-вибухової травми (14.07.2022): закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку зі стійкими помірно вираженими астено-цефалгічним та вестибуло-атактичним синдромами, стійким тривожно-депресивним станом; акубаротравми (14.07.2022) у вигляді хронічної нейросенсорної приглухуватості при сприйнятті шепітної мови - 3,5 м на праве вухо, більше 4,0 м на ліве вухо. Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби (довідка про обставини травми відсутня). Цервікобрахіалгія справа, люмбалгія з помірно вираженими больовим та м?язево-тонічним синдромами, функціональна нестабільність другого, третього, четвертого шийних хребців без порушення функції хребта. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Пролапс передньої стулки мітрального клапана першого ступеня, рег +. СН 0. Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби.
На підставі статей 17в, 23в, 75в, 38г, 64г графи II Розкладу хвороб ТДВ-Б графи-: обмежено придатний до військової служби (непридатний до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах).
В подальшому, 22.09.2023 позивач подав рапорт про проведення службового розслідування та видачі довідки про причини травми за фактом отримання ОСОБА_1 травми під час військової служби та рапорт про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини під час його перебування на стаціонарному лікуванні у період з 19.07.2022 по 11.08.2022 та з 04.12.2022 по 01.03.2023 (а.с.24,26).
Вищевказані рапорти, ОСОБА_1 направив відповідачу, через засоби поштового зв'язку, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, та відповідно до трекінгу відстеження відправлення вручені останнім особисто 04.10.2023 та 20.10.2023 (зворотна сторона а.с.24, 25).
У зв'язку із не отриманням позивачем жодної відповіді на подані рапорти, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 в справі №300/9019/23 позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не надання відповіді на рапорт ОСОБА_1 від 22.09.2023 про проведення службового розслідування та видачі довідки про причини травми за фактом отримання позивачем 14.07.2023 травми під час військової служби.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не надання відповіді на рапорт ОСОБА_1 від 22.09.2023 про виплату позивачу додаткової винагороди у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини під час його перебування на стаціонарному лікуванні у період з 19.07.2022 по 11.08.2022 та з 04.12.2022 по 01.03.2023.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 повторно, із урахуванням висновків суду, розглянути рапорти ОСОБА_1 від 22.09.2023 та надати на них повну та обґрунтовану відповідь.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Суд зазначає, що в межах вказаного рішення досліджувалося не питання наявності у позивача безумовного права на довідку про обставини травми чи на виплату додаткової винагороди по суті, а насамперед питання правомірності бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапортів позивача від 22.09.2023. У межах розгляду справи суд встановив, що позивач, який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , належним чином направив рапорти щодо: проведення службового розслідування за фактом отримання травми 14.07.2022, видачі довідки про обставини травми за формою додатку 5 до Положення № 402, а також виплати додаткової винагороди за періоди стаціонарного лікування у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини.
Так, судом також встановлено, що військова частина отримала вказані рапорти, однак, жодного належного рішення чи відповіді по суті заявлених вимог у встановленому порядку не надала. При цьому, посилання відповідача на відсутність записів у журналі бойових дій не звільняло його від обов'язку розглянути звернення позивача як звернення військовослужбовця та надати мотивовану відповідь. Також суд звернув увагу, що разом із рапортами позивачем були надані медичні документи, зокрема, довідка ВЛК та інші матеріали, які підтверджують факт отримання травми, однак, ці документи не були належним чином досліджені відповідачем.
Отже, предметом перевірки у цій справі була саме бездіяльність щодо не розгляду рапортів, а не остаточне вирішення питання про підтвердження факту бойового поранення чи нарахування додаткової винагороди.
Водночас, суд окремо зазначив, що вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення службового розслідування, зобов'язання безпосередньо видати довідку про обставини травми та нарахувати і виплатити додаткову винагороду є передчасними, оскільки на момент розгляду справи відповідач узагалі не розглянув звернення позивача по суті. Тобто суд не підміняв військову частину у вирішенні питань, які належать до її компетенції, а лише зобов'язав її виконати первинний обов'язок, а саме належно розглянути рапорти та ухвалити відповідне рішення.
Як встановлено з матеріалів звіту, на виконання вищевказаного рішення суду, листом за № 694/4568 від 17.09.2024 військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено позивача, що згідно з наявними даними у журналі бойових дій військової частини НОМЕР_1 були відсутніми записи про отримання травми (поранення) під час виконання обов'язків військової служби, які пов'язані із захистом Батьківщини, відповідно до вищевказаного відсутній Додаток 5 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), який підтверджував обставини отримання поранень чи травми. Відповідно до рапорту начальника медичної служби - начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , позивача направлено до ВМКЦ Східного регіону (м. Дніпро) у зв'язку із хворобою, а не через бойові поранення або травмування, підтверджуючої документації за мінно-вибухову травму (14.07.2022), ЗЧМТ, СГМ, акубаротравму, не має. Зважаючи на вищезазначену інформацію підстав для виплати одноразової додаткової допомоги за період лікування відсутні. З метою підтвердження або спростування факту отримання поранення (травми) призначено службове розслідування.
В подальшому, листом за № 694/6323 від 20.10.2024 військовою частиною НОМЕР_2 , що відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 18.10.2024за № 1299 «Про підсумки службового розслідування стосовно старшого солдата ОСОБА_1 стосовно підтвердження або спростування факту отримання поранення» визнано, що колишній водій 2 відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_1 не отримував бойове травмування або поранення 14.07.2022.
В аспекті оцінки наданих листів, суд вказує, що у справі № 300/9019/23 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути рапорти від 22.09.2023 та надати повну й обґрунтовану відповідь. Тобто на відповідача покладався не обов'язок автоматично видати довідку чи виплатити винагороду, а обов'язок належно розглянути звернення по суті, врахувавши ті обставини, які суд уже встановив: факт подання рапортів, факт отримання травми, наявність медичних документів, у тому числі довідки ВЛК, а також неприпустимість обмеження розгляду лише посиланням на відсутність записів у журналі бойових дій.
З наведеного встановлено, що після ухвалення рішення суду військова частина надала відповіді на рапорти, а також призначила і провела службове розслідування, за наслідками якого прийняла окремий наказ від 18.10.2024 № 1299. Тобто та бездіяльність, яка була предметом первісного спору, у буквальному розумінні усунута, оскільки рапорти не залишилися без розгляду, а по них прийнято рішення і повідомлено позивача про результат.
Разом з тим, сам по собі факт надання відповіді не є безумовним підтвердженням належного виконання судового рішення, якщо така відповідь не містить повного та обґрунтованого розгляду порушених у рапортах питань з урахуванням правових висновків суду, викладених у рішенні суду від 25.04.2024.
Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: "Сам факт відсутності певного результату не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи".
Враховуючи викладене, суд констатує, що зазначені у звіті заходи, які вживалися відповідачем для виконання судового рішення у справі № 300/9019/23 не свідчать про не виконання рішення суду, водночас, оцінюючи зміст наданих відповідачем листів та посилання на результати службового розслідування, суд зазначає, що такі документи не містять належного підтвердження виконання рішення суду в частині врахування його правових висновків, зокрема, із наданих матеріалів не встановлено, що під час повторного розгляду рапортів позивача військовою частиною здійснено повне, всебічне та об'єктивне дослідження всіх доказів, які подавалися разом із рапортами та які були предметом дослідження суду при ухваленні рішення від 25.04.2024.
Відповідачем також не надано матеріалів службового розслідування, які б свідчили про те, що у його межах фактично аналізувалися, зокрема, медичні документи позивача, довідка військово-лікарської комісії, направлення на лікування та інші документи, що підтверджують факт отримання травми.
Натомість зміст наданих відповідей зводиться до посилання на відсутність записів у журналі бойових дій та висновків службового розслідування без розкриття його фактичної доказової бази, що не дає суду можливості перевірити, чи при повторному розгляді рапортів були враховані всі істотні обставини справи та докази, на які звертав увагу суд.
Таким чином, надані відповідачем документи свідчать про формальне усунення бездіяльності, однак, не підтверджують належного виконання рішення суду в його змістовному аспекті, оскільки не доведено, що розгляд рапортів здійснено із урахуванням правових висновків суду та з дослідженням усіх наданих позивачем доказів.
Відповідно до частини 2 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити, зокрема: відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення.
Відповідно до приписів статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Суд може зобов'язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб'єкта владних повноважень.
Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до вимог частини 11 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України та зважаючи на те, що відповідачем було здійснено конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі № 300/9019/23, а також надано до суду актуальні докази вчинення дій, спрямованих на виконання судового рішення, суд вважає за необхідне прийняти звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі № 300/9019/23 та встановити військовій частині НОМЕР_3 новий строк для подання звіту про повне виконання рішення суду протягом одного місяця з дня отримання даної ухвали.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-243, 248, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Прийняти звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі № 300/9019/23.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 протягом одного місяця з дня отримання даної ухвали подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі № 300/9019/23.
Попередити військову частину НОМЕР_1 , що звіт повинен відповідати вимогам частин другої та третьої статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Звернути увагу військової частини НОМЕР_1 , що суд згідно положень статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України: відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення; якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу; у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення; у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Копію ухвали направити на адресу учасників справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.
Суддя /підпис/ Панікар І.В.