18 березня 2026 року м. Ужгород№ 260/10398/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) до державного підприємства «Виробнича дирекція з ліквідації «Солотвинського солерудника» (90575, Закарпатська область, смт Солотвино, вул. Шахтарська, буд. 36, код ЄДРПОУ 38410866) про стягнення заборгованості,
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного підприємства «Виробнича дирекція з ліквідації «Солотвинського солерудника» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по списку №1 відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 в сумі 25286,38 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що підприємство, на якому працівники набули пільгового стажу, зобов'язані відшкодувати витрати Пенсійному фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності, незалежні від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші, організації, об'єднання громадян, а також установи фізичних осіб підприємців, які використовують працю найманих працівників.
Відповідно до підпункту 6.7 Інструкції №21-1, підприємство зобов'язане щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду України суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, було надіслано розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначеним особам, які виконували роботи, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідач отримав зазначені розрахунки, не надав заперечень та не оскаржив їх у судовому порядку, що означає фактичне узгодження таких розрахунків.
Попри це, заборгованість відповідачем досі не сплачена, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі від 02.01.2026 року була надіслана відповідачу засобами поштового зв'язку рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та отримана таким 17.02.2026 року.
Відповідач відзив на позов у строк встановлений судом (п'ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі) не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Державне підприємство «Виробнича дирекція з ліквідації «Солотвинського солерудника» зареєстроване в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За період роботи на державному підприємстві «Виробнича дирекція з ліквідації «Солотвинського солерудника» працівники підприємства Копіляк Ю.Ю., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , набули право на пенсію на пільгових умовах на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області рекомендованим листом з повідомленням про вручення було надіслано розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підлягають відшкодуванню.
Відповідач, отримавши зазначені розрахунки, не заперечив їх та не оскаржив у судовому порядку, чим фактично погодився із їх змістом.
За даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Виробнича дирекція з ліквідації «Солотвинського солерудника» знаходиться за адресою: 90575, вул. Шахтарська, 36, смт. Солотвино.
Отже, перерахування відповідачем сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, повинно здійснюватися на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Відповідно до карток особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року відшкодуванню підлягає 25286,38 грн.
Станом на день розгляду справи відповідач не спростував факт наявності заборгованості перед позивачем, жодних заперечень по суті позовних вимог чи доказів сплати заборгованості по фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2025 року по 31.12.2025 в розмірі 25286,38 грн суду не надав.
Змістом спірних правовідносин, які склалися між сторонами, є протиправні дії відповідача щодо несплати заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до статті 23 Закону №1058-IV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
Згідно з пунктом 2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26.06.1997 (далі - Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, в тому числі, є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади.
Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
1) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах;
2) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Зазначене кореспондується з положеннями ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.
Підставою призначення пенсії за віком на пільгових умовах вказаним громадянам є те, що вони працювали в шкідливих і важких умовах праці повний робочий день на атестованому робочому місці за професією, яка включена до Списку №1 та Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року за №162 (втратила чинність згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2003 року за №36, та даною Постановою Кабінету Міністрів України затверджено Списки №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах).
Рішеннями Закарпатського окружного адміністративного суду №260/1243/21 від 22.09.2021 року та №260/7993/21 від 03.03.2022 року встановлено обставини щодо правомірності призначення пенсії за списком №1 громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Зазначені рішення суду набрали законної сили, а отже, вказані обставини повторно не доводяться.
Згідно з нормами ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до норм абз.4 п.1 ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР, для платників збору, визначених пунктами 1 і 2 частини першої статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та призначених після дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до пунктів 2 - 8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, підприємства та організації вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком.
Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в тому числі таких, що призначені відповідно до п.п.«а» ст.13 Закону, визначений Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 (далі - Інструкція).
Відповідно до п.6.1 Інструкції, для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в тому числі, особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «а» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2 - 8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно п.6.2 Інструкції витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.
Також відшкодуванню Пенсійному фонду, крім суми виплаченої пенсії, підлягають витрати на доставку пенсії, розмір плати яких у відсотках від суми згідно з наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації від 22 липня 2004 року «Про затвердження тарифів на оплату послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги» становить: у місті - 0,79%, у селі та селищі міського типу - 1,56%.
Таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодувати відповідному органу Пенсійного фонду України фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено розділом 6 Інструкції, яким, зокрема, встановлено, що підприємства щомісячно до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду місячну суму зазначену в повідомленні про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Відповідно до п.6.4 ст.6 Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Супровідними листами №0700-0504-8/2792 від 15.01.2025 року, №0700-0504-8/8398 від 12.02.2025 року, №0700-0504-8/14861 від 13.03.2025 року, №0700-0504-8/20581 від 09.04.2025 року, №0700-0504-8/27889 від 13.05.2025 року, №0700-0504-8/34941 від 11.06.2025 року, №0700-0504-8/41163 від 10.07.2025 року, №0700-0504-8/45607 від 04.08.2025 року, №0700-0504-8/52737 від 08.09.2025 року, №0700-0504-8/61746 від 10.10.2025 року, №0700-0504-8/68984 від 12.11.2025 року, №0700-0504-8/75564 від 11.12.2025 року відповідачу було надіслано розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за січень - грудень 2025 року, відповідно до яких загальна сума пільговий пенсій вищевказаних громадян, що підлягає відшкодуванню відповідачем, за списками №1 складає 25286,38 грн.
Отже, обов'язок з повного відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV в частині пенсій, призначених у порядку статті 13 Закону №1788-XII, покладений на підприємства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 30.01.2018 у справі №820/3678/15. У цій постанові Верховний Суд зазначив, що підприємства, на яких працювали особи, які набули право на пенсію на пільгових умовах, зобов'язані відшкодовувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату та доставку таких пенсій. Суд підкреслив, що обов'язок підприємств з відшкодування витрат базується на вимогах Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і є необхідним для забезпечення стабільності системи пенсійного забезпечення. Таким чином, невиконання підприємством такого обов'язку є підставою для його примусового стягнення в судовому порядку, яка підтверджує обов'язок підприємств з відшкодування таких витрат.
Таким чином, відповідач не виконав вимоги статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо відшкодування в повному обсязі понесених позивачем фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії працівникам за період з січень - грудень 2025 року на загальну суму 25286,38 грн.
Тому, зважаючи на факт не виконання відповідачем обов'язку з повного відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV в частині пенсій, призначених у порядку статті 13 Закону №1788-XII. Суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є стягнення заборгованості за виплату та доставку пенсії в розмірі 25286,38 грн за період з січень - грудень 2025.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Тому, позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки позивач не надав доказів понесення таких судових витрат, суд не має підстав вирішувати питання про їх розподіл.
Керуючись ст.ст.2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) до державного підприємства «Виробнича дирекція з ліквідації «Солотвинського солерудника» (90575, Закарпатська область, смт Солотвино, вул. Шахтарська, буд. 36, код ЄДРПОУ 38410866) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути зі державного підприємства «Виробнича дирекція з ліквідації «Солотвинського солерудника» (90575, Закарпатська область, смт Солотвино, вул. Шахтарська, буд. 36, код ЄДРПОУ 38410866) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах за період з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року у розмірі 25286 (двадцять п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) гривень 38 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич