18 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/10942/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ГУ ПФУ в Херсонській області, відповідач-2), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фону в Херсонській області від 17.05.2024 №064250009063 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» з 18 березня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою про призначення пенсії за віком на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі зниженням пенсійного віку згідно зі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки не підтверджено проживання заявника у зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки станом на 01.01.1993. Позивач, вважаючи що має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ГУ ПФУ в Житомирській області у відзиві на позовну заяву просить відмовити у її задоволенні. Зазначає, що розглянувши заяву та надані документи, прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до п.2 ст. 55 Законом України "Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ, оскільки не підтверджено проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 01.01.1993 рік.
ГУ ПФУ в Херсонській області у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що дії ГУ ПФУ в Херсонській області, яким була розглянута заява позивача, є правомірними. Зокрема, згідно довідки №1317 у позивача відсутній період проживання на території гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, а за записами трудової книжки період роботи на території гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 складає 1 рік 6 місяців. Вказані обставини порушують вимоги ст. 55 Закону №796 та не дають права позивачеві на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач є потерпілою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії.
10.05.2024 позивач, досягнувши віку 54 років, звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою та відповідним пакетом документів про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України № 796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення №064250009063 від 17 травня 2024 про відмову в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону ЧАЕС, у зв'язку з відсутністю на 1 січня 1993 року не менше 3 років необхідного періоду роботи (проживання) на території зони гарантованого добровільного відселення.
Про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області рішення позивача було проінформовано повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 21.05.2024.
Вважаючи рішення про відмову в призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (стаття 11 Закону № 796-ХІІ).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 14 цього Закону особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років відносяться до категорії 3 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону № 796-XII, частиною першою якої передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
При цьому, в примітці до п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII зазначено, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку та початкову величину 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Також, виходячи зі змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993.
При цьому, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1)початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.
Водночас застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки.
Як вже зазначалося, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення №064250009063 від 17 травня 2024 про відмову в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону ЧАЕС, у зв'язку з відсутністю на 1 січня 1993 року не менше 3 років необхідного періоду роботи (проживання) на території зони гарантованого добровільного відселення.
У вказаному рішенні зазначено, що за наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж склав - 33 роки 09 місяців 0 днів (враховано всі періоди). Для підтвердження періоду роботи (проживання) на території зони гарантованого добровільного відселення відповідно до статті 55 Закону ЧАЕС заявником надана довідка Відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Коростенської міської ради від 08.05.2024 №1317 про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 з 03.03.1993 по теперішній час. Документами не підтверджено відповідно до частини 2 статті 55 Закону ЧАЕС періоди роботи (проживання) на 1 січня 1993 року, не менше 3 років необхідного періоду роботи (проживання) на території зони гарантованого добровільного відселення. За записами №3-№5 трудової книжки НОМЕР_1 від 05.07.1991, заявник працював з 01.07.1991 по 29.05.2001 на Коростенському харчо-комбінаті, для підтвердження періоду роботи в зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до статті 55 Закону ЧАЕС, необхідно надати довідку про підтвердження періоду постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення (абзац шостий підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ). Заявник продовжує працювати.
Разом з тим, у відзиві на позовну заяву, відповідачем-1 вказано, що до періодів постійного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення позивачу не зараховані періоди:
- період навчання з 01.09.1990 по 28.06.1991 в Житомирському професійно - технічному училищі згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , так як м. Житомир, відповідно до переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМ УРСР від 23.07.1991 №106, не відноситься до зон радіоактивного забруднення;
- період військової служби з 22.06.1988 по 11.05.1990 згідно військового квитка від 22.06.1988 серії НОМЕР_3 , оскільки відсутня інформація, щодо дислокації військової частини на територіях радіоактивного забруднення;
- період з 26.04.1986 по 26.06.1987 згідно довідки Коростенського міського ліцею №6 від 21.03.2024 №279 не зараховано до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки даний документ не передбачений абз.5, 6 підпункту 7 пункту 2.1 Порядку 22-1.
За доданими документами станом на 01.01.1993 підтверджений період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення з 01.07.1991 по 31.12.1992 становить 01 рік 06 місяців, що не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 6 років відповідно до Закону 796.
Оскільки наданими позивачем документами не підтверджено постійне проживання/ роботу у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) упродовж не менше 3 років станом на 01.01.1993, тому підстави для застосування до особи положень статті 55 Закону №796-ХII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні.
Проте, суд зауважує, що у своїй відмові пенсійний орган не зазначив про не зарахування позивачу вказаних періодів постійного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення.
Саме тому, вказане позбавляє суд встановити чи зараховані всі періоди постійного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення.
Суд не є тим органом, якому надані повноваження в сфері призначення пенсій. Суд не може підміняти компетентний орган, не може перебирати на себе функції призначення пенсії, оскільки такі повноваження не входять до компетенції судів.
При цьому, суд вправі лише перевіряти дії відповідача щодо правильності зарахування (не зарахування) того чи іншого періоду для призначення пенсії.
Суд уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, а відповідач в порушення вказаних вище приписів чинного законодавства України, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, не здійснив аналізу усіх умов щодо набуття останнім права на пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ на дату подання заяви, належним чином не обґрунтував спірну відмову.
Встановлені у справі обставини свідчать про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, діяло недобросовісно та необґрунтовано, не врахувало усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, допустило неналежний розгляд поданої заяви і документів та, відповідно, прийняло незаконне і необґрунтоване рішення.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №064250009063 від 17 травня 2024 є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, який уповноважений вчиняти дії, спрямовані на відновлення порушених прав позивача, повторно розглянути заяву позивача від 10.05.2024 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні (п. 10 ч. 2 ст.245, ч. 4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України) та врахувати наявності у позивача права на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
При новому розгляді заяви позивача про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Головному управлінню Пенсійного фонду України в Херсонській області необхідно дослідити всі подані ним документи, та визначити наявність або відсутність у позивача необхідних умов для призначення такої пенсії, з урахуванням відповідних документів та правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Проаналізувавши подані учасниками справи документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню
В силу приписів ч.1 ст.139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 242-246,295 Кодексу адміністративного судочинства України
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича,7, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон, 73036, ЄДРПОУ: 21295057) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 17.05.2024 №064250009063 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.05.2024 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18 березня 2026 року.
Суддя Р.М.Шимонович