Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження
16 березня 2026 року Справа №200/1693/26
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабіч С.І., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), відповідно до якої просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не нарахування і не виплати пенсії за віком пенсіонеру ОСОБА_2 , починаючи з моменту її припинення, а саме з 01.03.2017 року по 31.10.2021 року включно;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати всі суми пенсії батькові позивачки - ОСОБА_2 за період з 01.03.2017 року по 31.10.2021 року включно.
Дослідивши матеріали позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови позивачці у відкритті провадження у цій справі, з огляду на таке.
Статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, суд виходить з такого.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Разом із тим, відповідно до положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто у порядку цивільного судочинства розглядаються такі справи, що виникають із приватноправових відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. При цьому участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати певний спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати той чи інший спір із публічно-правовим та відносити його саме до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
У той же час, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового та/або немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Аналіз положень ЦПК України та КАС України у своїй сукупності дає підстави для висновку про те, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі визначальною ознакою є характер спірних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду в своїх рішеннях неодноразово вказувала на те, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, а також характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 року у справі № 826/27224/15).
Предметом даного позову є, зокрема, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати всі суми пенсії померлого батька позивачки - ОСОБА_2 за період з 01.03.2017 року по 31.10.2021 року включно.
На підтвердження обставин щодо правонаступництва позивачка посилається на те, що в шестимісячний строк звернулася до приватного нотаріуса Бахмутського міського нотаріального округу Донецької області Бєлявцевої А.В. за її робочою адресою: м. Бахмут, Донецька область, вул. Незалежності, 63 для відкриття спадкової справи після смерті її батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкова справа № 58/2022 була заведена нотаріусом в м. Бахмуті Донецької області.
Приймаючи до уваги, що нотаріальні архіви спадкової справи № 58/2022 разом із оригіналами самих документів залишилися в робочому кабінеті нотаріуса в місті Бахмуті, яке є тимчасово окупованим, позивачка вимушена була звернутися до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра із позовом про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.
Зазначала, що ухвалою від 07.07.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра відкрив провадження у справі № 199/6695/25 за позовом ОСОБА_1 до Харцизької міської ради, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності на спадкове майно, залишеного після смерті батьком позивачки ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку загального позовного провадження.
Однією із позовних вимог є визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 на недоотриману пенсію батьком ОСОБА_2 за період з 01.03.2017 року по 31.10.2021 року.
У підготовчому провадженні у справі № 199/6695/25 при вивченні документів, які надав пенсійний орган з пенсійної справи пенсіонера ОСОБА_2 , з'ясувалося, що за період з 01.03.2017 року до дня смерті пенсіонера ОСОБА_2 пенсія йому не нараховувалася і не сплачувалася, бо у відповідача була відсутня інформація про реєстрацію пенсіонера в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, він не проходив ідентифікацію в АТ «Ощадбанк».
Відповідно до положень статей 1218, 1219 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Положеннями статті 1227 ЦК України визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Обставини справи свідчать, що позивачка не погоджується із діями відповідача щодо не нарахування сум пенсій її померлому батькові.
Суд наголошує, що відповідач, хоч і є суб'єктом владних повноважень, проте в цьому випадку він не здійснює відносно позивачки публічно-владні управлінські функції, оскільки ці функції відповідач виконував щодо померлого батька.
Суд звертає увагу, що позивачка обґрунтовуючи позов, вказує, що зазначені дії відповідача щодо ненарахування сум пенсій перешкоджає реалізації саме її майнових прав, як спадкоємця всього спадкового майна, яке увійшло та повинно було увійти до складу спадщини, і тим самим фактично порушує її право власності.
Отже, між сторонами виник спір про цивільне право, предметом якого фактично є майнова вимога позивача як спадкоємця щодо визнання оспорюваного права на отримання грошових коштів, недоотриманих її померлим батьком.
З огляду на викладене спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 200/3913/21, 11.10.2021 у справі № 200/126/21-а, від 12.07.2022 у справі №360/3210/18 за тотожних правовідносин.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що спір у цій справі не має публічно-правового характеру, а тому, не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись Кодексом адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачці, що розгляд даного спору віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства, а також те, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала складена у повному обсязі 16 березня 2026 року в порядку письмового провадження, набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч