Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 березня 2026 року Справа№200/37/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шинкарьової І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач), в якому просить:
Визнати неправомірними та скасувати рішення відповідача від 16.12.2025 №046350021396 про відмову позивачу в призначенні пенсії за його заявою від 09.12.2025.
Зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 09.12.2025 врахувавши період роботи з 23.02.2006 - 20.08.2024 до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 8 Закону України № 345 «Про підвищення престижності шахтарської праці», із застосуванням роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України № 8 від 20.01.1992 "Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст.14 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зобов'язати відповідача зарахувати стаж за провідною професією робітника очисного вибою до підземного із збільшеною кратністю 1.25 (1 рік роботи за 1 рік роботи 3 місяці), а саме за період з 15.11.2006-20.08.2024, 27.09.2024-30.11.2025.
Зобов'язати відповідача провести взаємне зарахування періодів роботи, передбачених ст. 114 Закону України «Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Зобов'язати відповідача призначити та виплатити пенсію позивачу з 09.12.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. До заяви позивач додав необхідні для цього документи. Позивач зауважив, що відповідачем розглянуто його заяву відповідно до принципу екстериторіальності та прийняло рішення, яким відмовило йому у призначенні пенсії за Законом України №1058-ІV. При цьому позивач вказує, що деякі періоди роботи не зараховані до пільгового стажу на підземних роботах, також не застосовано кратність за час роботи на провідних посадах в шахті. Позивач зазначає, що в результаті неправильного підрахунку його стажу йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. З урахуванням наведеного, позивач вважає рішення відповідача протиправним та яке підлягає скасуванню.
Відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому представник зазначив наступне, що 16.12.2025 відповідачем було прийнято рішення №046350021396 про відмову в призначенні пенсії позивачу відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний пільговий стаж на підземних роботах. Загальний страховий стаж позивача складає 20 років 0 місяців 18 днів. Трудовий стаж складає 20 років 7 місяців 7 днів. Загальний страховий стаж з урахуванням кратності + додаткові роки (за Список 1): складає 21 рік 0 місяців 18 днів. Пільговий стаж з них роботи: підземні, професії за постановою №202 (25) становить 1 рік 2 місяці 23 дні. За доданими документами до пільгового стажу позивача не зараховано періоди пільгової роботи згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, за 2006 - 2024 роки, виданої ДП “Селидіввугілля» відокремлений підрозділ “Шахта Курахівська», оскільки довідка не відповідає вимогам п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, відсутні дата номер видачі довідки, сама довідка не відповідає вимогам Порядку. Також зазначає, що відповідач ще не ухвалював рішення щодо призначення пенсії позивачу за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України №1058, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при призначенні йому пенсії на пільгових умовах будуть порушені. З урахуванням того, що спірні правовідносини виникли не з приводу врахування роз'яснення Міністерства соціального забезпечення «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 20.01.1992 № 8, а з приводу призначення пенсії відповідно до положень ч.3 ст.114 Закону України №1058, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд зобов'язати відповідача здійснити врахування роз'яснення Міністерства соціального забезпечення від 20.01.1992 №8. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені в майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасні. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Ухвалою суду від 12.01.2025 відкрито провадження у справі. Ухвалено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09.12.2025 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто відповідачем, що підтверджується рішенням про відмову в призначенні пенсії від 16.12.2025 №046350021396.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії рішення про відмову в призначенні пенсії, прийнятим відповідачем від 16.12.2025 №046350021396, в якому зазначене наступне: - Загальний страховий стаж складає 20 років 0 місяців 18 днів. Трудовий стаж 20 років 7 місяців 7 днів. Загальний страховий стаж з урахуванням кратності + додаткові роки (за Список 1): складає 21 рік 0 місяців 18 днів. Пільговий стаж з них роботи: підземні, професії за постановою №202 (25) становить 1 рік 2 місяці 23 дні.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
Результати розгляду документів: до страхового стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу не зараховано періоди: - періоди пільгової роботи за довідкою ДП “Селидіввугілля» ВП “Шахта Курахівська» за 2006-2024 роки, оскільки довідка не відповідає вимогам п. 20 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637, а саме: відсутні дата та номер видачі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.
Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначаються положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно до положень абз. 1 п. 2 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно з приписами абз. 3 п. 2 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає ст. 114 Закону № 1058-IV.
З оскаржуваного рішення №046350021396 від 16.12.2025 вбачається, що підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах стала відсутність у нього на момент звернення передбаченого ч.3 ст.114 Закону № 1058-IV пільгового стажу на підземних роботах 25 років.
Положеннями ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік.
Відповідно до ч. 5 ст. 114 Закону № 1058-IV, у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VІІІ внесено зміни до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким доповнено п.16 цих положень абзацом наступного змісту: «Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що право на пенсію незалежно від віку мають, зокрема працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років.
18.11.2005 Міністерством праці та соціальної політики України було прийнято наказ № 383, яким затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Відповідно до п. 2 Порядку № 383, під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Згідно з п. 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Судом установлено, що посади, на яких працював позивач у спірні періоди, віднесені до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що були чинними у вказані періоди роботи позивача (постанови Кабінету Міністрів України: від 16.01.2003 № 36 та від 24.06.2016 461).
31.03.1994 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» (далі - Постанова КМУ № 202).
До розділу І «Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт» Постанови КМУ № 202 так само включені усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
Порядок підтвердження стажу роботи регулюється положеннями ст.62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Згідно з приписами ст. 62 Закону № 1788-ХІІ (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з вимогами п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до положень пп. 2 п. 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка і лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу.
Водночас, надання уточнюючої довідки підприємства, установи, організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності необхідних записів у трудовій книжці, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах під час встановлення трудового стажу також констатовано Верховним Судом у постанові від 16.09.2022 у справі № 560/1399/19.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки форми РС-право сформованої по позивачу, станом на час його звернення до органів ПФУ з відповідною заявою, з якої судом було встановлено, що позивачу були зараховані наступні періоди його трудової діяльності до пільгового стажу:
-до «Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в»: з 16.09.2024 по 08.12.2025.
Відповідачем підтверджується (копія рішення відповідача) наявність пільгового стажу у позивача у наступних розрахунках:
страховий стаж на дату звернення становить 20 років 0 місяців 18 днів (з урахуванням кратності + додаткові роки (за Список 1): 21 рік 0 місяців 18 днів. Пільговий стаж з них роботи: підземні, професії за постановою №202 (25) становить 1 рік 2 місяці 23 дні.
Суд розглянув наявну в матеріалах справи копію трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 та встановив наступну трудову діяльність позивача у межах зазначених спірних правовідносин:
з 23.02.2006 по 25.04.2006 учень гірничого робітника підземного з повним робочим днем в шахті, запис №№4-6;
з 26.04.2006 по 14.11.2006 гірничий робітник підземний з повним робочим днем в шахті, запис №№7-8;
з 15.11.2006 по 05.02.2007 учень робітника очисного вибою з повним робочим днем в шахті (під землею), запис №№8-9;
з 06.02.2007- 20.08.2024 робітник очисного вибою з повним робочим днем в шахті (під землею), запис №№10-14;
з 27.09.2024 переведений гірником очисного заявою з повним робочим днем у шахті, запис №№17.
Слід також зазначити, відповідно до положення п. 3.1 Інструкції з навчання працівників шахт, затвердженої наказом Державного комітету України по догляду за охороною праці від 30.05.1995 №79, відповідно до якого навчання з охорони праці включає: навчання в навчальних закладах, в навчальному пункті шахти, вступний інструктаж на робочому місці, іспит з охорони праці, стажування, спеціальне навчання з безпеки робіт на викидо- та ударо небезпечних пластах.
Тобто залучення до навчання в учбовому пункті є обов'язковою умовою при прийнятті на роботу, на підставі чого зарахування до пільгового стажу періоду проходження навчання в учбовому пункті відповідає вимогам чинного законодавства і тому повинно бути зараховано до страхового та пільгового стажу.
Отже, відповідачем протиправно не зараховано періоди до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням постанови КМУ від 31.03.1994 №202, оскільки у періоди перебування в навчальних пунктах позивач виконував роботи за професією та мав трудову діяльності, що передбачена Списком 1, згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», матеріали справи доказів протилежного не містять.
Також суд зазначає, що відповідачем при розгляді поданих позивачем документів зауважень до записів трудової книжки позивача не висувалось, з чого можна зробити висновок, що вказані записи у трудовій книжці оформлені належним чином та мають необхідні реквізити. Тобто, вказані записи у повному обсязі підтверджують факт роботи позивача за спірні періоди з 23.02.2006 - 20.08.2024. У позивача наявний трудовий стаж, а також робота у повний робочий день на посадах, які відносяться до списку № 1 роботи підземні, що підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом для призначення пенсії. Крім того, записи трудової книжки позивача підтверджують, що позивач у цей період перебував на посаді за провідною професією гірничого робітника очисного вибою підземного та гірничого робітника підземного.
Як наслідок, позивач не потребує підтвердження пільгового характеру роботи в ці періоди додатковими доказами, в тому числі довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до п. 10 Порядку № 383 та п. 20 Порядку № 637 та в даному випадку ці довідки при наявності відповідних записів у трудовій книжці можуть розглядатись як додаткові докази.
В даному випадку ч.1 ст.6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
З урахуванням наведеного та встановленого, суд робить наступний висновок:
- періоди роботи позивача: з 23.02.2006 по 25.04.2006 та з 26.04.2006 по 14.11.2006 підлягають зарахуванню до його страхового пільгового стажу за списком №1 та передбачені постановою КМУ №202 підземні роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та до страхового та пільгового стажу за провідними професіями періоди роботи з 15.11.2006 по 20.08.2024 та з 27.09.2024 по 30.11.2025.
З урахуванням наведеного позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Надаючи оцінку правомірності відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, суд виходить саме з тих аргументів, які пенсійний орган навів у рішенні, що є предметом спору. Так, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідач посилається, зокрема на обрахунок пільгового та страхового стажу позивача. Отже, як вбачається з оскаржуваного рішення, воно не містить конкретизації періодів, які не зараховані відповідачем до пільгового стажу позивача з наведенням правових підстав для їх не зарахування щодо кожного періоду та, відповідно мотивів відмови у призначенні пенсії.
Отже відповідне спірне рішення суб'єкту владних повноважень про відмову у вирішенні заявленого питання без вказівки на те, які документи не надано, не можна вважати таким, що відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України, зокрема щодо обґрунтованості, а невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог, зокрема, щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Вищенаведене свідчить про недотримання відповідачем принципів обґрунтованості та добросовісності рішення суб'єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог п.3, 5 ч.2ст.2 КАС України. Недотримання цих принципів є підставою для скасування такого рішення, оскільки з тексту оскаржуваного рішення неможливо визначити, які саме періоди роботи не зараховані відповідачем до пільгового стажу позивача, підстави не зарахування щодо кожного періоду, відповідно відсутні мотиви щодо відмови у призначенні такої пенсії.
Отже, спірне рішення, є незаконним, необґрунтованим і підлягає скасуванню.
Щодо застосування вимог Постанови КМУ № 81 від 22.02.1992, та Роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8, вимог щодо зарахування стажу за провідною професією робітника очисного вибою до підземного із збільшеною кратністю 1.25 (1 рік роботи за 1 рік роботи 3 місяці) та проведення взаємного зарахування періодів роботи, передбачених ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах, суд зазначає таке.
Оскільки суд дійшов висновку, про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню як заявлені передчасно. Спірне рішення не містить саме таких підстав для відмови в призначенні пенсії позивачу.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.7 ст. 1 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX, дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
При таких обставинах по цій справі суд не може перебирати повноваження Пенсійного фонду саме щодо призначення виплати пенсії позивачу.
Разом з тим, п.4 ч.1 ст.5 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з п.4 ч.1 ст.5 та п.4 ч.2 ст.245 КАС України.
Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.
У ч.1 ст.6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
У ч.1 та 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п.145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії позивачу та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням при повторному розгляді вказаної заяви до його стажу періоди роботи позивача: з 23.02.2006 по 25.04.2006 та з 26.04.2006 по 14.11.2006, які підлягають зарахуванню до його пільгового стажу за списком №1 та передбачені постановою КМУ №202 підземні роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та до пільгового стажу за провідними професіями періоди роботи з 15.11.2006 по 20.08.2024 та з 27.09.2024 по 30.11.2025, з урахуванням висновків суду по цій справі.
Щодо позовних вимог про виплату призначеної пенсії, то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними, оскільки призначення пенсії на виконання зазначеного рішення суду відповідачем ще не здійснено.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією, позивач за подання адміністративного позову сплатив 1064,96 грн. судового збору.
Судові витрати у розмірі 1064,96 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.2, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (адреса 33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд. 7, ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 046350021396 від 16.12.2025 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.12.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням при повторному розгляді вказаної заяви до його стажу періоди роботи з 23.02.2006 по 25.04.2006 та з 26.04.2006 по 14.11.2006, які підлягають зарахуванню до його пільгового стажу за списком №1 та передбачені постановою КМУ №202 підземні роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та до пільгового стажу за провідними професіями періоди роботи з 15.11.2006 по 20.08.2024 та з 27.09.2024 по 30.11.2025, з урахуванням висновків суду по цій справі.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.
Судове рішення складено і підписано 16.03.2026.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова