Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 березня 2026 року Справа№260/9740/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
27.11.2025 до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , в якому просить:
стягнути з ОСОБА_1 - збитки завдані державі, в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 14857,61 грн. Реквізити для сплати: отримувач коштів: військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , банк отримувача коштів: ДКСУ м.Київ, МФО 820172, р/р НОМЕР_3 .
стягнути з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 3028 грн. 00 коп.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 адміністративну справу № 260/9740/25 за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Загацькій Т.В.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом начальника НОМЕР_4 від 15.10.2025 №1498-ОС відповідача знято з усіх видів забезпечення, у зв'язку з тим, що останній самовільно залишив місце несення служби. До моменту зняття з усіх видів забезпечення, йому було нараховано та виплачено грошове забезпечення за повний місяць жовтень 2025 року в розмірі 23029,30 грн, яке він отримав на картковий рахунок. Представник позивача вважає, що переплата грошового забезпечення ОСОБА_1 становить 31 дн. - 12 дн. = 20 днів, тому сума заборгованості перед ІНФОРМАЦІЯ_2 (військовою частиною НОМЕР_1 ) становить - 14857,61 грн. Вважає, що відповідач набув та зберіг майно, а саме грошові кошти в сумі 14857,61 грн. без достатньої правової підстави, оскільки самовільно залишив місце служби під час дії воєнного стану та фактично не виконував військового обов'язку з 20.10.2025 до 31.10.2025, що стало підставою для звернення військовою частиною НОМЕР_1 , керуючись приписами ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, до суду із цим позовом.
06.06.2026 відкрито провадження у справі, керуючись статті 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, про що постановлена відповідна ухвала. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Повідомлення про процесуальний документ у адміністративній справі було розміщено на сайті Донецького окружного адміністративного суду.
Відзив на позовну заяву не подано.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У відповідності до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Розглянувши подані заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.05.2022 №225-ОС «Про особовий склад» солдата ОСОБА_1 зараховано у списки особового складу військової частини, на всі види забезпечення.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.07.2025 №1077-ОС «Про особовий склад» солдата ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії, помічником гранатометника другого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.10.2025 №1498-ОС «Про особовий склад» солдата ОСОБА_1 знято з усіх видів забезпечення, у зв'язку з тим, що він самовільно залишив місце несення служби та відсутній у місці тимчасової дислокації підрозділу, з 12.10.2025.
Позивач вказує, що відповідачу нараховано та виплачено грошове забезпечення за повний місяць жовтень 2025 року в розмірі 23029,30 грн, яке він отримав на картковий рахунок. Представник позивача вважає, що переплата грошового забезпечення ОСОБА_1 становить 31 дн. - 12 дн. = 20 днів, тому сума заборгованості перед ІНФОРМАЦІЯ_2 (військовою частиною НОМЕР_1 ) становить - 14857,61 грн. Вважає, що відповідач набув та зберіг майно, а саме грошові кошти в сумі 14857,61 грн. без достатньої правової підстави, оскільки самовільно залишив місце служби під час дії воєнного стану та фактично не виконував військового обов'язку з 20.10.2025 до 31.10.2025, що стало підставою для звернення військовою частиною НОМЕР_1 до суду із цим позовом.
Мотиви та норми права застосовані судом
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XI (далі Закон №2232) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону №2232, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період відноситься до різновидів військової служби.
Статтею 40 Закону №2232 передбачено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч. 4 ст. 9 Закону №2011).
Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону №2011, за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України регламентується Положенням, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення).
Пунктом 144-1 Положення визначено, що для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок).
Відповідно до п.15 розділу І Порядку, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Отже, діючим законодавством не передбачена можливість виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, що самовільно залишили військову частину. Поряд з цим, законодавчі норми, що регламентують порядок виплати грошового забезпечення, не встановлюють порядок повернення безпідставно виплачених коштів таким військовослужбовцям.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (далі Закон №160) визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
За приписами п. 4 ст. 1 Закон №160 матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Нормами ч. 1 ст. 2 Закону №160 передбачено, що його дія поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону №160, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону №160 особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Таким чином, законодавчі норми передбачають необхідність відшкодування військовослужбовцем шкоди, в тому числі завданої державі у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням ним обов'язків військової служби або службових обов'язків.
Частиною 1 ст. 10 Закону №160 визначено, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
У разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку (ч. 1 ст. 12 Закону №160).
Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_6 прикордонного загону від 15.10.2025 №1498-ОС «Про особовий склад» солдата ОСОБА_1 знято з усіх видів забезпечення, у зв'язку з самовільним залишенням місця несення служби та відсутності останнього у місці тимчасової дислокації.
Поряд з цим, на думку суду, передумовою стягнення завданої державі шкоди в судовому порядку є звернення військової частини до військовослужбовця з метою спонукання повернути безпідставно виплачені кошти у добровільному порядку, тобто в порядку досудового врегулювання спору.
Всупереч наведеному військова частина НОМЕР_1 не надала суду жодних доказів звернення до відповідача з пропозицією повернути безпідставно отримане грошове забезпечення у сумі 14857,61 грн. Враховуючи те, що дана позовна заява вперше була подана до Закарпатського окружного адміністративного суду з виконанням вимог ст. 160 КАС України, у позивача наявна інформація щодо місця проживання/реєстрації відповідача ( АДРЕСА_2 ).
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, військова частина НОМЕР_1 , не надала суду доказів надіслання на адресу відповідача вимоги про повернення безпідставно набутого майна, що є необхідною передумовою звернення до суду з позовом щодо стягнення такого з фізичної особи.
Вказане, на думку суду, свідчить про передчасність даного позову, оскільки позивачем не було доведено небажання військовослужбовця відшкодувати завдану державі шкоду в добровільному порядку.
Навіть більше, доказів того, що відповідачем з метою отримання грошового забезпечення за повний місяць жовтень 2025 року в розмірі 23029,30 грн подавалися фіктивні документи, або здійснювався вплив на працівників фінансового підрозділу, суду не надано та про такі обставини не повідомлено.
Таким чином, позивач не довів належними доказами недобросовісність з боку відповідача, яка б призвела до надлишкових виплат йому грошових коштів та покладала б на нього обов'язок повернути ці кошти позивачу, як безпідставно набуті.
За наведених обставин, враховуючи вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
З огляду на відмову у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення коштів, - відмовити.
Повне судове рішення складено 17.03.2026.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В.Загацька