Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 березня 2026 року Справа№200/255/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення від 09.01.2026 р. №050130002452; зобов'язання повторно розглянути заяву від 03.01.2026 року про призначення пенсії, зарахувавши до загального страхового стажу період роботи з 13.11.1984 по 21.12.1986 та зарахувавши до пільгового періоду роботи за списком №2 періоди з 01.09.1983 по 21.07.1984, з 22.07.1984 по 12.11.1984, з 17.11.1984 по 15.11.1986, з 22.12.1986 по 28.02.1991, з 01.03.1991 по 22.12.1992, та зарахувавши до пільгового періоду роботи за списком №1 періоди роботи з 04.01.1993 по 18.03.1996, з 20.03.1996 по 31.01.1997, з 01.02.1997 по 31.12.1998.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Частково задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору. Відстрочено позивачу сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 064,96 гривень до ухвалення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня винесення даної ухвали. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи у відсутність адвоката та позивача в порядку письмового провадження. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в строку подання відзиву на позовну заяву копію пенсійної справи, довідку форми ОК-5, розрахунок стажу ОСОБА_1 .
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що звернувся із заявою про призначення пенсії, проте відповідач рішенням від 09.01.2026 року №050130002452 відмовив у призначенні пенсії, не зарахувавши частково періоди роботи до страхового та пільгового стажу. Спірне рішення відповідача вважає протиправним, просив задовольнити позов.
Відповідач через канцелярію суду у встановлені судом строки, надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV у зв'язку з недосягненням пенсійного віку та відсутністю необхідного страхового стажу. Вік заявника на дату звернення -59 років 8 місяців 23 дні. Відповідно до наданих документів страховий стаж особи - 22 роки 10 місяців 13 днів, з них на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України - 4 роки 5 місяців 6 днів. Відповідно до наданих документів до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1984 по 03.06.1992 згідно диплома від 03.06.1992 № НОМЕР_1 , оскільки термін навчання перевищує загальновстановлені норми та період навчання перетинається з періодом роботи; період проходження військової служби з 17.11.1984 по 15.11.1986 згідно трудової книжки від 01.08.1984 № НОМЕР_2 , оскільки відсутня дата видачі військового квитка.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Куйбишевським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 26 червня 1996 року, РНОКПП НОМЕР_4 ), та є особою, що претендує на призначення пенсії за віком.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013) є суб'єктом владних повноважень, органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7, 8 пункту 4 Положення).
03.01.2026 року ОСОБА_1 звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Суд встановив на підставі диплому серії НОМЕР_5 від 21 липня 1984 року, що ОСОБА_1 01 вересня 1983 вступив в середнє професійно-технічне училище №23 м. Донецька і 21 липня 1984 року закінчив повний курс за професією електрозварник ручної зварки.
Крім того, суд встановив на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_6 від 01 серпня 1984 року, що ОСОБА_1 працював у Донецькому кабельному заводі «Донбасскабель» у період з 01.01.1984 по 12.11.1984 року, а саме:
- на підставі наказу №277 від 31.07.1984 року прийнятий електрозварником ручної зварки 4 розряду;
- на підставі наказу №387 від 13.11.1984 року звільнений у зв'язку з призовом в Радянську армію, п. 3 ст. 36 КЗпП УРСР.
Суд встановив на підставі диплому серії НОМЕР_7 від 03 червня 1992 року, що ОСОБА_1 у 1984 році вступив до Донецького політехнічного інституту і в 1992 році закінчив повний курс за спеціальністю «Електропривід і автоматизація промислових установок і технологічних комплексів».
Суд встановив на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_6 від 01 серпня 1984 року, що ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Радянської армії у період з 17.11.1984 по 15.11.1986 року (підстава військовий квиток № НОМЕР_8 ).
Крім того, суд встановив на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_6 від 01 серпня 1984 року, що ОСОБА_1 працював у Донецькому заводі хімреактивів у період з 22.12.1986 по 28.02.1991 року, а саме:
- на підставі наказу №1747к від 19.12.1986 року прийнятий слюсарем з контрольно-вимірювальних приладів у виробничих цехах з 1 по 11 (монтаж та налаштування засобів вимірювання) 3 розряду в цех контрольно-вимірювальних приладів і автоматики;
- на підставі наказу №1694к від 23.12.1987 року переведений слюсарем 4 розряду з обслуговування цеха №3 з повним робочим днем;
- на підставі наказу №52а/10 від 20.10.1988 року переведений слюсарем 5 розряду з обслуговування цеха №3 з повним робочим днем;
- на підставі наказу №275к від 14.02.1991 року звільнений за ст. 36 п. 5 КЗпП УРСР за переводом.
Крім того, суд встановив на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_6 від 01 серпня 1984 року, що ОСОБА_1 працював у малому підприємстві - фірма «БАФ» у період з 01.03.1991 по 22.12.1992 року, а саме:
- на підставі наказу №3к від 01.03.1991 року прийнятий за переводом слюсарем з контрольно-вимірювальних приладів і автоматики 5 розряду;
- на підставі наказу №61 від 22.12.1992 року звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням.
Окрім того, суд встановив на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_6 від 01 серпня 1984 року, що ОСОБА_1 працював у Шахтоуправлінні «Куйбишевське» в/о «Донецьквугілля» у період з 04.01.1993 по 18.03.1996 року, а саме:
- на підставі наказу №1649/к від 29.12.1992 року прийнятий учнем машиніста підземних установок з повним робочим днем у шахті;
- на підставі свідоцтва №200473 від 13.04.1993 року навчання в УКК Донецьквугілля за професією машиніст підземних установок 2 розряду у період з 08.02.1993 по 12.04.1993 року;
- на підставі наказу №392/к від 01.04.1993 року присвоєно 2 розряд машиніста підземних установок з повним робочим днем у шахті;
- на підставі наказу №280/к від 19.03.1996 року звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
Окрім того, суд встановив на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_6 від 01 серпня 1984 року, що ОСОБА_1 працював у ТОВ «Ельф» у період з 20.03.1996 по 31.01.1997 року, а саме:
- на підставі наказу №24-к від 20.03.1996 року прийнятий машиністом підземних установок 3 розряду з повним робочим днем у шахті;
- на підставі наказу №15-к від 05.01.1997 року звільнений за ст. 38 п. 5 КЗпП України за переводом.
Окрім того, суд встановив на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_6 від 01 серпня 1984 року, що ОСОБА_1 працював у ТОВ «Ельф» у період з 01.02.1997 по 06.06.2003 року, а саме:
- на підставі наказу №96/к від 17.02.1997 року прийнятий за переводом машиністом підземних установок 3 розряду з повним робочим днем у шахті;
- на підставі наказу №556к від 09.06.2003 року звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП України.
09.01.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області прийняло рішення № 050130002452 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії.
Рішення обґрунтоване тим, що вік заявника на дату звернення - 59 років 8 місяців 23 дні. Необхідний страховий стаж, визначений ст. 26 Закону №1058 - 33 роки. Відповідно до наданих документів страховий стаж особи - 22 роки 10 місяців 13 днів, з них на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України - 4 роки 5 місяців 6 днів. Відповідно до наданих документів до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1984 по 03.06.1992 згідно диплома від 03.06.1992 № НОМЕР_1 , оскільки термін навчання перевищує загальновстановлені норми та період навчання перетинається з періодом роботи; період проходження військової служби з 17.11.1984 по 15.11.1986 згідно трудової книжки від 01.08.1984 № НОМЕР_2 , оскільки відсутня дата видачі військового квитка. В матеріалах електронної пенсійної справи відсутні будь які документи щодо призначення пенсії іншого виду. За наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058 відсутнє, оскільки особа не досягла необхідного пенсійного віку.
Відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_1 , наданого відповідачем, до страхового стажу зараховано період навчання з 01.09.1983 по 21.07.1984 року, періоди роботи з 22.07.1984 по 12.11.1984 року, з 22.12.1986 по 28.02.1991 року, з 01.03.1991 по 22.12.1992 року, з 04.01.1993 по 18.03.1996 року, з 20.03.1996 по 31.01.1997 року, з 01.02.1997 по 31.12.1998 року, з 01.01.1999 по 06.06.2003 року, з 07.06.2003 по 30.06.2003 року, з 01.08.2003 по 30.11.2003 року, з 14.01.2004 по 30.09.2004 року та з 27.08.2014 по 30.09.2014 року. До пільгового стажу за Списком №1 зараховано період роботи з 01.01.1999 по 06.06.2003 року. До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1984 по 03.06.1992 року, період військової служби з 17.11.1984 по 15.11.1986 року.
Отже, спірною обставиною у даній справі є наявність правових підстав для відмови у призначенні пенсії за віком через незарахування певних періодів навчання, військової служби та роботи до страхового та пільгового стажу за Списком 1 та Списком 2.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносин, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
На підставі пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N1566/11846.
Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунок та поновлення пенсії, визначений Розділом 2 цього Порядку.
Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно пункту 4.1 Порядку №637 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).
Пунктом 4.2 цього Порядку №637 передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Пунктом 4.7 Порядку №637 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Пунктом 3 Порядку №637 застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
В період з 26.01.1991 по 11.03.1994 на підставі постанови Верховної Ради України 12.09.1991 №1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» на території України застосовувався Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10.
В період з 11.03.1994 по 16.01.2003 застосовувався Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.
З 16.01.2003 по 24.06.2016 застосовувався Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36.
В період з 03.08.2016 року - Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461.
Як визначено пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації вимагається в двох випадках:
1) відсутність трудової книжки;
2) відсутність в трудовій книжці відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що визначені положеннями зазначеної статті, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Стосовно не зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 01.01.1984 по 12.11.1984 року, з 22.12.1996 по 28.02.1991 року, з 01.03.1991 по 22.12.1992 року, та до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 04.01.1993 по 18.03.1996 року, з 20.03.1996 по 31.01.1997 року, з 01.02.1997 по 31.12.1998 року суд зазначає таке.
Суд встановив, що насамперед записами у трудовій книжці підтверджується пільговий характер роботи позивача за Списком №2 у періоди з 22.07.1984 (в межах позовних вимог) по 12.11.1984 року, з 22.12.1996 по 28.02.1991 року, з 01.03.1991 по 22.12.1992 року та за Списком №1 у періоди з 04.01.1993 по 18.03.1996 року, з 20.03.1996 по 31.01.1997 року, з 01.02.1997 по 31.12.1998 року.
Стосовно не зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби з 17.11.1984 по 15.11.1986 року, суд зазначає таке.
В період 1979-1990 років діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 (далі - Положення №590).
Відповідно до підпункту «а» пункту 117 Положення №590 доказом стажу роботи є, зокрема, трудова книжка.
В силу підпункту «к» пункту 109 Положення №590 окрім роботи в якості працівника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба у складі Збройних Сил СРСР.
20 червня 1974 року постановою Держкомтруда СРСР № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі -Інструкція № 162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до абзацу першого пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно із підпунктом «а» пункту 2.17 Інструкції №162 до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів запис про час служби у складі Збройних Сил СРСР, в органах Комітету державної безпеки СРСР та Міністерства внутрішніх справ СРСР, у всіх видах охорони, де на тих, хто проходить службу, не поширюється законодавство про працю та державне соціальне страхування, із зазначенням дати призову (зарахування) та дати звільнення зі служби.
При цьому, відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.
Також, частиною 1 ст. 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», передбачено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Законодавство колишнього СРСР і чинне законодавство України передбачають зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу.
Отже, період строкової військової служби повинен зараховуватися до страхового стажу роботи.
Так, відповідач у спірному рішення зазначив, що підставою не зарахування до страхового стажу позивача періоду військової служби стала відсутність дати видачі військового квитка у трудовій книжці позивача від 01.08.1984 року серії НОМЕР_6 .
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1983 р.) записується 1984.05.01, в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; 05.01.1984. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції № 162).
Відповідно до пункту 2.8 Інструкції №162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Згідно з пунктом 2.9 Інструкції №162 у розділі Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: Запис за таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі. При зміні формулювання причини звільнення пишеться: Запис за таким-то є недійсним звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06 вересня 1973 року №656 «Про трудові книжки працівників та службовців», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
При цьому, з 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Відповідно до пункту 1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
Аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти висновку, що обов'язок ведення трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника, а тому, на переконання суду, наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього спірного періоду військової служби згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкції №162.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач, виносячи оскаржуване рішення, не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Також у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірних періодів військової служби) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки, а саме: відсутність дати видачі військового квитка у трудовій книжці позивача, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаного періоду роботи до стажу роботи позивача.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження К/9901/2310/18) в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
В даному випадку позивач не може нести відповідальність та бути позбавленим соціального захисту у вигляді права на призначення пенсії з вини роботодавця позивача.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неточність в записах у трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Із зазначених підстав суд не приймає посилання відповідача на те, що період військової служби позивача з 17.11.1984 по 15.11.1986 року не підлягає зарахуванню внаслідок не зазначення в трудовій книжці дати видачі військового квитка.
Стосовно зарахування до пільгового стажу за Списком 2 вказаного періоду військової служби суд зазначає таке.
Пунктом 109 Положення №590 було встановлено, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти «а» і «б» пункту 16), […] періоди, зазначені у підпунктах «к» і «л», прирівнюються по вибору особи, що звернулась за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
В свою чергу пп. «к» п. 109 Положення №590 передбачав, що, крім роботи в якості робочого або службовця, в загальний стаж роботи зараховується також служба у складі Збройних Сил СРСР […].
Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції станом на дату проходження позивачем військової служби) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.
02 червня 2005 року Верховна Рада України прийняла Закон України №2636-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження військової служби» (далі - Закон №2636-IV), який набрав чинності з 01 січня 2006 року.
На підставі п. 1 розділу І Закону №2636-IV абз. 2 п. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» був доповнений реченнями такого змісту: «Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах».
На підставі п. 2 розділу І Закону №2636-IV ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» доповнена абзацом другим такого змісту: «Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах».
Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» (щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби), до прийняття Закону України «Про пенсійне забезпечення» при призначенні пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах, час проходження військової служби прирівнювався до роботи, яка передувала службі або слідувала за нею. Після введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» питання зарахування часу проходження військової служби було врегульовано в роз'ясненні Міністерства соціального захисту населення України №2 від 26.03.93 року, в якому передбачалось, що час перебування на військовій службі підлягає зарахуванню як до загального стажу, так і стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах, якщо на момент призову на військову службу особа працювала за професією або займала посаду, що передбачає такі пільги. Однак, з 01.01.04 року це роз'яснення втратило чинність. Таким чином, механізм зарахування часу перебування на строковій військовій службі до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах та за вислугу років, втратив законодавче регулювання, а особи, які мали або матимуть право на зарахування часу перебування на строковій військовій службі до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах та за вислугу років, втрачають його.
Отже, прийняття цього законопроекту було спрямовано на законодавче закріплення механізму зарахування часу перебування на строковій військовій службі до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах та за вислугу років при умові, якщо на момент призову на військову службу особа навчалась в професійно-технічному училищі, працювала за професією або займала посаду, що передбачає такі пільги.
Вирішуючи питання про те, норми якого нормативно-правового акта мають застосовуватися до спірних правовідносин, а саме п. 109 Положення №590 або абз. 2 п. 1 ст. 8 Закону №2011 та ч. 1 ст. 2 Закону №2232, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В абз. 2 п. 2 мотивувальної частини рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив: «За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце».
Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 pоку №1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP» було передбачено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Отже, під час вирішення питання щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періоду проходження ним строкової військової служби має застосовуватися законодавство, чинне на час її проходження, а саме п. 109 Положення № 590.
В даному випадку відсутня колізія між нормою закону та нормою підзаконного нормативно-правого акта, оскільки зміни, внесені до Законів № 2211 та № 2232 на підставі Закону № 2636, набрали чинності з 01 січня 2006 року і не мають зворотної дії у часі.
Отже, враховуючи положення п.109 Положення №590 позивач має право на при рівняння періоду строкової військової служби до роботи, що слідувала за закінченням цього періоду.
Судом встановлено, що період проходження позивачем строкової служби з 17.11.1984 по 15.11.1986 року підтверджено відомостями трудової книжки.
Оскільки після демобілізації (15.11.1986 року) позивач почав працювати з 22.12.1986 року на посаді слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів, період роботи, який підлягає зарахуванню до спеціального (пільгового) стажу за Списком 2, позивач має право на зарахування до спеціального (пільгового) стажу за Списком 2 періоду проходження ним строкової військової служби з 17.11.1984 по 15.11.1986 року.
Стосовно не зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1984 по 03.06.1992, суд зазначає таке.
Пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших документів.
Згідно пункту 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
На час навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком, регулювався постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» (надалі також - Порядок № 590).
Підпунктом «і» частини 1 пункту 109 Порядку №590 визначено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних і медичних училищах і таке інше), партійних школах, совпартшколах, школах профруху, на рабфаках; перебування в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Частиною 2 пункту 109 Порядку №590 передбачено, що при призначенні пенсій по старості періоди, вказані у підпункті «і», зараховуються до стажу за умови, якщо цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба у складі Збройних сил СРСР, або інша служба, вказана в підпункті «к».
Під час навчання позивача діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року №162, пункт 2.15 якої передбачав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.
Зазначеною Інструкцією визначено, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху.
Відтак, про період навчання особи вноситься запис у трудову книжку при навчанні на денних відділеннях. Вказаною інструкцією не було передбачено внесення записів до трудових книжок за умови навчання на вечірній (заочній формі), а тому весь період навчання за денною (очною) формою навчання у вищому навчальному закладі зараховується до страхового стажу особи.
Суд встановив зі спірного рішення, що відповідач не зарахував до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1984 по 03.06.1992, оскільки період навчання перевищує загальновстановлені норми та перетинається з періодом роботи.
При цьому, відповідач не врахував, що під час навчання в Донецькому політехнічному інституті, позивач був призваний до лав Радянської армії, де у період з 17.11.1984 по 15.11.1986 року проходив військову службу.
Отже, період навчання позивача підлягає зарахуванню до страхового стажу в одинарному розмірі, саме з урахуванням перетину періодів роботи та військової служби, а саме з 13.11.1984 по 16.11.1984 та з 16.11.1986 по 21.12.1986 року.
Стосовно не зарахування до пільгового стажу за Списком 2 періоду навчання з 01.09.1983 по 21.07.1984 року суд зазначає таке.
Пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Законом України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» №103/98-ВР від 10 лютого 1998 року, з наступними змінами і доповненнями, а саме ч.1 ст.38 «Гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти», обумовлено: час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
За положенням ст.3 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.
Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар'єрного зростання впродовж життя.
Відповідно до ст.5 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти - у межах державного та/або регіонального замовлення безоплатно, на конкурсній основі.
За змістом статті 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту», професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Статтею 18 вказаного Закону визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
Згідно з частиною 4 статті 19 вказаного Закону, професійно-технічні навчальні заклади незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов'язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, вказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
Аналогічний висновок щодо зарахування періоду навчання позивача в технікумі до пільгового стажу міститься в постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №367/945/17, ухвалі від 07 лютого 2024 року справа №280/3343/23.
Згідно диплому серії НОМЕР_5 від 21.07.1984 року, ОСОБА_1 навчався з 01.09.1983 року до 21.07.1984 року за професією електрозварник ручної зварки.
Суд встановив, що позивач у період з 01.01.1984 по 12.11.1984 року працював на посаді електрозварника ручної зварки.
Отже, враховуючи, що перерва між днем закінчення позивачем навчання і днем працевлаштування за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників не перевищує трьох місяців, період навчання позивача підлягає зарахуванню до спеціального стажу за Списком №2.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку, що зарахуванню до пільгового стажу за Списком 2 підлягає період навчання з 01.09.1983 по 21.07.1984 року, то і період работи після навчання підлягає зарахуванню.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За таких обставин, з метою ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку задовольнити адміністративний позов, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 09.01.2026 р. №050130002452 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 03.01.2026 року про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоди з 13.11.1984 по 16.11.1984 року, з 17.11.1984 по 15.11.1986 року та з 16.11.1986 по 21.12.1986 року, до пільгового стажу за Списком 2 періоди з 01.09.1983 по 21.07.1984 року, з 22.07.1984 по 12.11.1984 року, з 17.11.1984 по 15.11.1986 року, з 22.12.1996 по 28.02.1991 року, з 01.03.1991 по 22.12.1992 року, та до пільгового стажу за Списком 1 періоди з 04.01.1993 по 18.03.1996 року, з 20.03.1996 по 31.01.1997 року, з 01.02.1997 по 31.12.1998 року.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно положень частини другої статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 1 064,96 грн підлягає стягненню на користь державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-262, 293-295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.01.2026 р. №050130002452 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (юридична адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) від 03.01.2026 року про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоди з 13.11.1984 по 16.11.1984 року, з 17.11.1984 по 15.11.1986 року та з 16.11.1986 по 21.12.1986 року, до пільгового стажу за Списком 2 періоди з 01.09.1983 по 21.07.1984 року, з 22.07.1984 по 12.11.1984 року, з 17.11.1984 по 15.11.1986 року, з 22.12.1996 по 28.02.1991 року, з 01.03.1991 по 22.12.1992 року та до пільгового стажу за Списком 1 періоди з 04.01.1993 по 18.03.1996 року, з 20.03.1996 по 31.01.1997 року, з 01.02.1997 по 31.12.1998 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (юридична адреса: 40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013) судовий збір у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 коп. на користь Державного бюджету України.
Рішення прийнято, складено в повному обсязі та підписано 13 березня 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Троянова