17 березня 2026 рокуСправа №640/28181/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 12 листопада 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо нездійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби в частині невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, передбаченої ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити повний розрахунок ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, передбаченої ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 прийнято справу до провадження судді Сластьон А.О. та продовжено розгляд справи по суті.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що він проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_5 , який перебував на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач пояснює, що при виключенні його зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_6 , всупереч п.3 Порядку від 16.03.2016 №178, військкоматом не здійснена виплата компенсації вартості за неотримане речове майно. Позивач зазначає, що під час звільнення ним було подано рапорт щодо виплати компенсації вартості за неотримане речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, проте станом на день виключення зі списків особового складу 30.06.2021, позивачу не виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно та не видана довідка про вартість речового майна, що належало до видачі ОСОБА_1
14 березня 2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено про те, позивач проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_5 та був звільнений з військової служби у запас, з 11.09.2020 виключений із списків особового складу наказом №169 від 11.09.2020. Військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_7 позивач не проходив. Всі розпорядчі документи стосовно позивача видавалися ІНФОРМАЦІЯ_8 . Позивач із заявою (рапортом) про виплату грошової компенсації до ІНФОРМАЦІЯ_9 не звертався, а відтак, грошова компенсація, як і зазначено у наказі, не виплачувалася. Відповідач наголошує, що шрошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, зокрема, у разі звільнення з військової служби. На момент виникнення такого права позивач свого волевиявлення не здійснив. Отже, у ІНФОРМАЦІЯ_10 не було на момент звільнення позивача будь-яких законних підстав для виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року залучено до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_11 . Замінено ІНФОРМАЦІЯ_4 на ІНФОРМАЦІЯ_12 .
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_5 , що не заперечується сторонами у справі.
Позивач є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни- осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Старшого солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 31.07.2020 №40-РС.
Згідно з Витягу із наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_9 (по стройовій частині) від 11.09.2020 №169 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_9 та всіх видів забезпечення.
Крім того, відповідно до витягу із вищезазначеного наказу від 11.09.2020 №169 грошова компенсація за неотримане речове майно відповідно до наказу Міністра оборони України від 29.04.2016 №232 не виплачувалася.
Позивач заперечує видачу відповідачами довідки про вартість речового майна. Доказів протилежного відповідачами не надано.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що при звільненні зі служби 11.09.2020 позивачу не було виплачено грошове забезпечення у повному розмірі за недоотримане речове майно.
Позивач вважає, що компенсація за неотримане речове майно не виплачена йому протиправно, а тому звернувся із даним позовом до суду.
В жовтні 2020 року позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 із запитом щодо надання інформації, серед іншого, про розмір нарахованої та виплаченої грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Матеріали справи не містять відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 на зазначений запит.
Також, судом з'ясовано, що розрахунок при звільненні позивача здійснювався ІНФОРМАЦІЯ_12 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ), що підтверджується відповіддю №2473443 від 17.03.2026 на запит суду з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд зазначає таке.
За змістом частини третьої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно зі статтею 1 якого соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (частина друга статті 1-2 Закону №2011-XII).
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-XII).
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною першою статті 9-1 Закону №2011-ХІІ визначено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 р. за № 767/28897 (далі - Інструкція №232; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період.
У пункті 3 Інструкції №232 визначено, що речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил включає:
1) забезпечення: обмундируванням, взуттям, натільною і теплою білизною, теплими і постільними речами, спорядженням, спеціальним одягом, засобами індивідуального захисту (окуляри-маска захисні балістичні, окуляри захисні балістичні, шоломи бойові балістичні та бронежилети модульні), спеціальним одягом та спорядженням для виконання спеціальних завдань, нагрудними знаками, знаками розрізнення і фурнітурою, ідентифікаційними жетонами, санітарно-господарським, спортивним та гірським спортивним майном, наметами, брезентами, м'якими контейнерами, декоративними тканинами і килимовими виробами; матеріалами для пошиття, ремонту та хімічного чищення речового майна (крім розчинників) ; папером, друкарськими машинками, бланками та книгами обліку і звітності по речовій службі, а також іншими бланками та книгами; духовими та ударними музичними інструментами для штатних військових оркестрів; бойовими прапорами; технічними засобами речової служби, а також обладнанням, інструментом, запасними частинами та інвентарним майном для речових ремонтних майстерень і лазне-пральних підприємств;
2) створення та утримання запасів речового майна;
3) лазне-пральне обслуговування військовослужбовців військових частин і забезпечення мийними засобами;
4) організацію та проведення ремонту речового майна, технічних засобів речової служби, хімічного чищення обмундирування та спеціального одягу;
5) фінансове планування та фінансування, складання та подання встановленої звітності за статтями кошторису (кодами економічної класифікації) Міністерства оборони України на речове забезпечення;
6) організацію та ведення обліку і звітності з речової служби;
7) організацію контролю за витратами матеріальних засобів і бюджетних асигнувань, передбачених на речове забезпечення.
Відповідно до пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178), виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно з пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.
Відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).
Відповідно до абзаців 1 та 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З вищенаведених законодавчих приписів випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за не отримане речове майно словосполучення у разі звільнення з військової служби, а не, наприклад, при звільненні з військової служби, дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.10.2018 у справі №803/756/17, від 22.04.2020 у справі №820/611/17, від 30.04.2020 у справі №813/4138/17.
Повертаючись до обставин справи.
Позивач заперечує видачу відповідачами довідки про вартість речового майна. Доказів протилежного відповідачами не надано.
ОСОБА_1 вказує, що звертався із відповідним рапортом про виплату компенсації вартості речового майна при звільненні.
Також, з матеріалів справи вбачається, що в жовтні 2020 року позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 із запитом щодо надання інформації, серед іншого, про розмір нарахованої та виплаченої грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Просив надати довідку про вартість належного речового майна, а також здійснити нарахування та виплату грошової компенсації вартості речового майна, якщо остання не була виплачена при звільненні.
При цьому, відповідно до витягу із наказу від 11.09.2020 №169 грошова компенсація за неотримане речове майно відповідно до наказу Міністра оборони України від 29.04.2016 №232 не виплачувалася позивачу при звільненні.
Старшого солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 31.07.2020 №40-РС.
В ході розгляду справи встановлено, що розрахунок при звільненні позивача здійснювався ІНФОРМАЦІЯ_12 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ), що підтверджується даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи.
З цих підстав суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Щодо доводів ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що позивач не звертався із рапортом про виплату компенсації за неотримане речове майно.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для видачі наказу від 11.09.2020 №69, серед іншого, були рапорти старшого солдата ОСОБА_1 від 05.08.2020 та від 11.09.2020.
При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_12 не надано до суду копій рапортів на спростування того, що останні не містили вимог позивача про виплату компенсації за неотримане речове майно.
З огляду на викладене, суд вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 (наразі - ІНФОРМАЦІЯ_12 ) допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у невиплаті позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, внаслідок чого позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності в частині нездійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 та невиплати йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Вирішення питання щодо стягнення судового збору судом не здійснюється, оскільки позивач як особа з інвалідністю внаслідок війни звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 9, 72, 77, 143, 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_12 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, передбаченої ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист».
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон