17 березня 2026 рокуСправа №160/2569/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення по адміністративній справі № 160/2569/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
09.03.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення по адміністративній справі № 160/2569/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якій просить:
- змінити спосіб і порядок виконання рішення, яке виніс Дніпропетровський окружний адміністративний суд від 08.04.2022 по справі №160/2569/22 із зобов'язанням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок з 01 грудня 2019 року та виплату з урахуванням раніше здійснених виплат розміру пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне Медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» МВС України № 33/24/С-5141 від 21.10.2021 про розмір грошового забезпечення, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 виплати по пенсійній заборгованості за період з 01.12.2019 по день проведення перерахунку, в сумі 121945,17 грн..
В обґрунтування заяви зазначає, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2022 року по справі № 160/2569/22 в частині здійснення виплати перерахованої пенсії з 01 грудня 2019 року з урахуванням раніше здійснених виплат розміру пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне Медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» МВС України № 33/24/С-5141 від 21.10.2021 про розмір грошового забезпечення не виконується належним чином з дня набрання законної сили судовим рішенням, що згідно з частиною третьою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат. Застосування такого способу виконання є найбільш ефективним за наявності відомостей про суму боргу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 року заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 17.03.2026 року о 08:50 год.
16.03.2026 року відповідачем подано до суду заперечення на заяву, в яких відповідач просив у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на те, що за наявною інформацією у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2022 у справі №160/2569/22, ОСОБА_1 було нараховано доплату за період з 01.12.2019 р. по 30.06.2022 р. в сумі 122507,22 грн. Вказано, що управління Пенсійного фонду України не має відкритих рахунків в органі держказначейства, що унеможливлює списання коштів; зміна способу виконання рішення із зобов'язання нарахувати та виплатити утворено заборгованість, яка не була зазначена у судовому рішенні, призведе до зміни рішення по суті з виходом за межі позовних вимог. Також вказує, що відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням судового рішення.
Сторони у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, у судове засідання 17.03.2026 року не прибули.
За таких обставин, враховуючи норми ч. 9 ст. 205 та ч. 2 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заяву розглянуто без участі сторін в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2022 року у справі № 160/2569/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати призначеної йому пенсії за вислугу років на підставі довідки Державної установи «Територіальне Медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» МВС України № 33/24/С-5141 від 21.10.2021 року про розмір грошового забезпечення;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок з 01 грудня 2019 року та виплату з урахуванням раніше здійснених виплат розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне Медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» МВС України № 33/24/С-5141 від 21.10.2021 року про розмір грошового забезпечення.
Судом встановлено, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.02.2026 року повідомлено представника позивача, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2022 року у справі № 160/2569/22 проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату за період з 01.12.2019 по 30.06.2022 року у сумі 122507,22 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно зі ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 378 КАС України регулюється питання відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Так, згідно з абзацом першим частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
За положеннями частини третьої статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Відтак, самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення щодо перерахунку пенсійних виплат шляхом стягнення з суб'єкта владних повноважень відповідних виплат є невиконання судового рішення протягом двох місяців з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Судом встановлено, що рішення у цій справі набрало законної сили 10.05.2022 року.
Суб'єктом владних повноважень - відповідачем виконане судове рішення в частині нарахування позивачу суми доплати до пенсії за період з 01.12.2019 р. по 30.06.2022 р. у сумі 122507,22 грн. Більше ніж через два місяці після набрання рішенням законної сили нарахована сума доплати позивачу в повному обсязі не виплачена.
Зважаючи на тривале невиконання відповідачем судового рішення, суд доходить висновку про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення в цій справі шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області заборгованості з виплати перерахованої пенсії у розмірі 121945,17 грн. на користь ОСОБА_1 .
Також суд зауважує, що відсутність відповідних бюджетних призначень на виплату нарахованої позивачу суми пенсійних виплат не спростовує висновку про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення, позаяк процесуальна норма щодо зміни способу і порядку виконання судового рішення про обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат у разі його невиконання протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є імперативною.
Таким чином суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення по адміністративній справі № 160/2569/22 підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 248, 256, 294-295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення по адміністративній справі № 160/2569/22 - задовольнити.
Змінити спосіб виконання рішення суду - рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2022 року у справі № 160/2569/22 із:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок з 01 грудня 2019 року та виплату з урахуванням раніше здійснених виплат розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне Медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» МВС України № 33/24/С-5141 від 21.10.2021 року про розмір грошового забезпечення.»
на:
«Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 пенсійні виплати за період з 01.12.2019 року по 30.06.2022 року у розмірі 121945,17 грн.».
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Е.О. Юрков