17 березня 2026 рокуСправа №160/30786/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши в м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, вчинених на виконання рішення суду у справі №160/30786/25,-
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
16 березня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування заяви позивач посилається на неналежне виконання відповідачем рішення суду в даній справі.
Ознайомившись із поданою заявою та доданими до неї документами, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1-5 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
5) номер адміністративної справи;
6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;
7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання;
8) інформація про хід виконавчого провадження;
9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Так, частина п'ята статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України є імперативною нормою, яка передбачає безумовні наслідки у вигляді повернення заяви у разі невідповідності заяви вимогам зазначеним у цій статті, без попереднього залишення такої заяви без руху.
Правова позиція щодо строку звернення із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 07.07.2021 року у справі №9901/226/19.
Власне установлений частиною четвертою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України десятиденний строк звернення особою-позивачем з відповідною заявою передбачає, що така особа має право подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності на стадії виконання судового рішення упродовж цього відтинку, щойно дізнається або не могла не дізнатися, що суб'єкт владних повноважень діє відносно неї протиправно (видає не ті рішення або не видає відповідних рішень, займає пасивну позицію щодо виконання рішення суду, вдається до інших подібних дій).
Для визнання моменту відліку строку подання заяви має значення також обставина чи були дії, бездіяльність, рішення відповідача протиправними і чи особа-позивач мала реальну можливість (повинна була) дізнатися про юридичну природу такої поведінки (рішення, дії, бездіяльності), тобто коли вона насправді стала суб'єктом відповідних правовідносин, зумовлених протиправною поведінкою відповідача на стадії виконання рішення.
Важливо, що не будь-яка інформація, що стосується виконання судового рішення, може бути свідченням неналежного (протиправного) виконання рішення суду, а лише та, зі змісту якої можна визначити її протиправність.
Отже, день (явище, фактор), з якого починається перебіг строку оскарження, не є статичним, він є мінливим, ситуативним, динамічним, залежить від конкретних умов виконання судового рішення, послідовності та ролі дій суб'єктів виконавчого провадження.
Видається правильним, що визначення цього дня має провадитися не стільки від якоїсь певної разової зовнішньої події, скільки від сукупності факторів, приміром таких, що залежать від ролі, характеру та ступеня участі як стягувача, так і боржника. Власне зі співвідношення змісту дій суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, з одного боку, і дієвого ставлення стягувача до таких дій, з другого, можна визначити правову природу цих дій, час, з якого вони виникли й упродовж якого вони тривають, а звідси визначити, чи знав про них позивач, і якщо реально знав (не міг не знати) і через якийсь проміжок часу звернувся за захистом від них, то тоді можна уяснити правову природу цього звернення й визначити, чи воно було вчасним або відбулося з пропуском строку.
Тотожне правозастосування здійснене Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 19.02.2026 року у справі №280/911/24.
Згідно поданої заяви позивач не погоджується з тим, що на одну з її заяв відповідь так і не надано.
Водночас, лист щодо виконання рішення суду в даній справі складено 09.02.2026 року за вихідним номером №130/4/43.
Як вказала заявник в її заяві, « 26.02.2026 від відповідача отримано лист від 09.02.2026 № 130/4/43».
Отже, про зміст поведінки відповідача, яка і зумовила звернення з цією заявою, позивач дізналася 26.02.2026 року згідно її власного повідомлення.
Отже, з 27.02.2026 року розпочав свій перебіг звернення з цією заявою та спливав 08.03.2026 року. Оскільки 08.03.2026 року є вихідним днем (неділя), останній день подання заяви перенесено на 09.03.2026 року.
Водночас, згідно відомостей на конверті, яким надійшла заява позивача, він направлений 11.03.2026 року.
Тобто, позивач пропустила строк для подачі даної заяви. Питання про поновлення такого строку позивачем не порушено, в свою чергу залишення такої заяви без руху законодавством не передбачено.
Як наслідок, єдиним можливим варіантом поведінки суду в такому випадку є повернення заявнику заяви без розгляду.
Тотожне правозастосування здійснене Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 19.02.2026 року у справі №280/911/24.
Суд роз'яснює заявнику її право звернутися до суду з заявою про встановлення судового контролю за правилами ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не містить подібних темпоральних обмежень та за змістом здатна задовольнити інтерес позивача, щодо якого подано наявну заяву.
Керуючись ст. ст. 243, 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, вчинених на виконання рішення суду у справі №160/30786/25 - повернути без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко