17 березня 2026 року Справа № 160/26047/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2
про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
12.09.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення (протокол) комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26.06.2025 №26 про відмову у наданні відстрочки;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву від 06.09.2024 та наступні заяви про відстрочку з урахуванням висновків суду у справі та без вимог подання документів, не передбачених законом, а саме довідки про відсутність заборгованості по сплаті аліментів на дітей і без вимоги засвідчення таких документів, оскільки закон цього не встановлює.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має на утриманні троє дітей та відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з чим 14.11.2022 року відповідачем було надано відстрочку терміном на два роки, тобто до 14.11.2024 року, що підтверджується документом який сформовано за допомогою сервісу Дія 31.07.2024, о 17:44. 09 серпня 2024 року позивач направив заяву з необхідними додатками про подовження відстрочки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на офіційну електронну пошту. Відповіді на звернення від 9 серпня 2024 року від відповідачем не було надано. 06 вересня 2024 року позивачем було відправлено повторне звернення з повним пакетом документів засобами поштового оператора зв'язку Укрпошта поштовим відправленням №5192801709693 . Згідно з повідомленням від Укрпошти, ІНФОРМАЦІЯ_4 отримав документи 11 вересня 2024 року. Однак, станом на дату подачі позову, звернення так і не було розглянуто. 13 вересня 2024 року відстрочка, що була чинною до 14.11.2024, була видалена з реєстру, і ця інформація перестала відображатися у застосунку "Резерв+". 24 вересня 2024 року до Міністерства Оборони та до ІНФОРМАЦІЯ_5 було подано скаргу на бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо розгляду заяви про продовження відстрочки. 20.01.2025 у справі № 160/27904/24 Дніпропетровський ОАС визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви і зобов'язав розглянути її та прийняти рішення з урахуванням висновків суду (рішення набрало законної сили 20.02.2025). На виконання вказаного рішення комісією РТЦК 26.06.2025 оформлено протокол №26, яким відмовлено у відстрочці, з посиланням на «неповний пакет документів» та «відсутність належного засвідчення». 08.09.2025 року у межах судового контролю (ст. 382 КАС) суд прийняв звіт РТЦК і завершив контроль, зауваживши, що незгода з відмовою має вирішуватися окремим позовом. Рішення комісії від 26.06.2025 № 26 порушує права, оскільки: покладає обов'язки, не встановлені законом (вимога «довідки про відсутність аліментної заборгованості», «нотаріального засвідчення копій» тощо); не враховує висновки суду у справі № 160/27904/24; ігнорує, що ТЦК самостійно перевіряє дані через реєстри згідно з Порядком № 560 (КМУ від 16.05.2024) - у частині перевірки аліментної заборгованості; суперечить актуальній судовій практиці щодо скасування формальних відмов ТЦК та навіть зобов'язання надати відстрочку, коли підстави очевидні. З огляду на вказане позивач просить задовольнити позовні вимоги.
17.09.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін, витребувано у відповідача додаткові докази по справі.
02.12.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду повторно витребувано у відповідача додаткові докази по справі та продовжено строк розгляду справи.
12.12.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, залучено до участі у справі другого відповідача, витребувано у відповідачів додаткові докази по справі.
25.12.2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідачем-1 правомірно відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
09.01.2026 року від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких вказано, що суть цього спору полягає не у формальному документообігу, а у тому, що відповідач: не виконав рішення суду у справі №160/27904/24 по суті, а обмежився формальним рішенням; поклав на позивача обов'язки, не встановлені законом; замість перевірки відомостей через державні реєстри, застосував суб'єктивні та оціночні критерії.
12.01.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
13.01.2026 року у підготовче судове засіданні сторони належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи не з'явились, про причини суд не повідомлено, у зв'язку з чим відкладено підготовче судове засідання.
02.02.2026 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
05.02.2026 року у підготовче судове засіданні сторони належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи не з'явились, від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі. Відповідачі належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання явку представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, відповідач-2 витребувані ухвалою суду від 12.12.2025 року докази не надав, причини неможливості їх надання суду не повідомив.
З огляду на вказане, судом витребувано у відповідачів додаткові докази по справі, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
25.02.2026 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідачі належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, витребувані докази не надали. У зв'язку з чим суд ухвалив розглянути справу за наявними в ній доказами. Розпочати розгляд справи по суті. Продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 позивач має на утриманні трьох дітей віком до 18 років, а саме: ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 .
14.11.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_10 позивачу було надано відстрочку терміном на два роки, тобто до 14.11.2024 року.
09.08.2024 року позивач направив заяву з необхідними додатками про подовження відстрочки на офіційну електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповіді на його звернення від 09.08.2024 року відповідачем не було надано.
ОСОБА_1 06.09.2024 року засобами поштового зв'язку повторно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації оголошеної Указом Президента України №69/2022, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційна підготовку».
Позивачем на підтвердження того, що позивач має на утриманні трьох дітей було надано до відповідача: три копії свідоцтв про народження дітей: ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_9 ; копію свідоцтва про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_5 ; копію рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.08.2016 року у справі №200/10957/16-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу; копію постанови Дніпровського апеляційного суду від 15.10.2020 року у справі №22-ц/803/7037/20 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину.
Згідно з повідомленням від Укрпошти, ІНФОРМАЦІЯ_10 отримав документи 11.09.2024 року.
Відповідь на звернення надано не було.
24.09.2024 року позивачем до Міністерства Оборони та до ІНФОРМАЦІЯ_5 було подано скаргу на бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо розгляду заяви про продовження відстрочки.
Відповідь на звернення надано не було.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо ненадання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року у справі №160/27904/24 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено та ухвалено:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду у встановленому законом порядку заяви ОСОБА_1 від 06 вересня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та не прийняття відповідного рішення за результатами її розгляду;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_10 розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 вересня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року у справі №160/27904/24 ІНФОРМАЦІЯ_10 прийнято рішення (протокол) комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26.06.2025 №26 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оскільки документи не завірені належним чином, не повний пакет документів до вимог п.3 ч.1.
Позивач вважає рішення (протокол) комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26.06.2025 №26 про відмову у наданні відстрочки протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно із частинами першою, третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «;Про Збройні Сили України», «;Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них Укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).
Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон №3543-XII (далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У розумінні статті 1 Закону №3543-XII мобілізацією вважається комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки регламентовано Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою КМУ від 16.05.2024 року № 560 (далі - Порядок № 560).
Відповідно до п.п.56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
- голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
- члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно із п.58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Так, додаток 5 цього Порядку визначає, що документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII є: свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов'язаного виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів: свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше); рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним; рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним; письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні; свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька); інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером зобов'язання) стягнення аліментів з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.
Суд наголошує, що вказана норма містить альтернативний перелік документів, що підтверджують утримання дітей.
Відповідно до п.60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Так, з повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.06.2025 року №26/53-к вбачається , що відповідач ухвалив рішення про відмову у наданні відстрочки позивачу, оформлене протоколом від 26.06.2025 року №26. Причина відмови: «Документи не завірені належним чином, не повний пакет документів до вимог п.3 ч.1».
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Суд зауважує, що суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття рішень, що містять невмотивовані висновки або обґрунтовані загальними фразами, а не конкретними аргументами, що повинні містити відповідь на ключові питання, за яких виник спір. Тому негативне для особи рішення повинно бути належним чином вмотивоване.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.12.2024 року у справі №280/1155/23.
Суд зазначає, що така підстава для відмови у наданні відстрочки як «Документи не завірені належним чином, не повний пакет документів до вимог п.3 ч.1» є неприпустимою та не конкретизованою, зі змісту якої не можливо встановити дійсні мотиви прийняття відповідного рішення, в першу чергу - який саме документ якій саме вимозі не відповідає, а також в чому полягає така невідповідність та які саме документи не надані позивачам.
Також, суд звертає увагу відповідача, що при розгляді заяв про надання відстрочки від призову на військову службу, комісія може направляти відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації для підтвердження права військовозобов'язаного на відстрочку.
Суд зауважує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах частини другої статті 2 КАС України, а у силу частини другої статті 77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб'єкта владних повноважень, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, підстави реалізації владної функції, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, - має доводитись, насамперед, відповідачем - суб'єктом владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, що вимагає наведення органом військового управління конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Відповідно до викладеного, на переконання суду, виникають обґрунтовані сумніви у вивченні відповідачем-1 отриманої заяви позивача та доданих до неї документів, як і оцінка законності підстав для надання відстрочки, що дає підстави для висновку про порушення тим самим встановленої процедури розгляду згідно із пунктом 60 Порядку № 560.
З цих підстав оскаржуване рішення не відповідає критеріям добросовісності та розсудливості згідно із частиною другою статті 2 КАС України, а тому визнається судом протиправним та, відповідно, підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Також, відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування рішення комісії рішення (протокол) комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26.06.2025 №26 про відмову у наданні відстрочки та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 06.09.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно до вимог діючого законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Таким чином, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідач розглянути заяву позивача без вимог подання документів, не передбачених законом, а саме довідки про відсутність заборгованості по сплаті аліментів на дітей і без вимоги засвідчення таких документів, оскільки закон цього не встановлює, суд зазначає, що такі вимоги є передчасними, оскільки спірне рішення не містить відмови з вказаних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасування рішення (протокол) комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.06.2025 №26 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_10 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.09.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно до вимог діючого законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв