25 лютого 2026 року Справа № 160/7254/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Непочатих В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні 17.02.2026 року адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
07.03.2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити з військового обліку ОСОБА_1 та внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно його виключення з військової служби.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 13.01.2003 року позивач був визнаний непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, про що зроблено відповідний запис у військово-обліковому документі. 27.01.2004 року відповідачем було взято позивача на військовий облік, та як передбачено п.7 придатність до проходження військової служби за станом здоров'я тимчасового посвідчення військовозобов'язаного медичною комісією відповідача позивача визнано обмежено придатним до військової служби. У січні 2025 року позивач отримав повістку на проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеню придатності до несення військової служби, після чого позивач звернувся до відповідача із заявою про надання роз'яснень щодо правомірності направлення вказаної повістки. Листом відповідача було повідомлено, що особова справа позивача була знищена та позивач перебуває на військовому обліку у відповідача, у зв'язку з чим позивач не звільнений від обов'язку з'являтись за викликом до відповідача. Позивач вважає дії відповідача щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки позивач був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що свідчить відповідна відмітка проставлена самим відповідачем. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.
12.03.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
15.05.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.
23.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позов без руху, оскільки встановлено після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
03.07.2025 року на виконання вимог ухвали від 23.06.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом.
09.07.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовлено, адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.
18.09.2025 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
22.10.2025 року дана справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
24.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято справу до провадження, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та витребувано у відповідача додаткові докази по справі.
23.12.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання по справі, залучено до участі у справі другого відповідача та витребувано додаткові докази по справі.
21.01.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли пояснення по справі відповідно до яких вказано, що витребувані судом докази неможливо надати до суду, оскільки відповідно до правил військового обліку особові справи заводяться та зберігаються лише на призовників, військовослужбовців по контракту та офіцерів запасу. Позивач був у 2003 році виключений з військового обліку призовників за станом здоров'я. Особова справа позивача була знищена. Також зазначено, що, після 2003 року було затверджено нове Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, а також новий розлад хвороб, у зв'язку з чим повторне проходження влк зумовлено цими змінами. 20.12.2022 року позивач пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії та був визнаний обмежено придатним до військової служби за станом здоров'я. Вказаний висновок не оскаржений та не скасований, у зв'язку з чим з 20.12.2022 року позивач не вважається непридатним до військової служби за станом здоров'я, а є обмежено придатним до проходження військової служби. З огляду на вказане відповідач-1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
21.01.2026 року у підготовчому судовому засіданні витребувано у відповідачів додаткові докази по справі, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
17.02.2026 року у судовому засіданні під час розгляду справи по суті позивач просив задовольнити позовні вимоги, при цьому посилаючись на доводи наведені у позовній заяві.
Відповідачі належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду не з'явились, витребувані судом докази до суду не надали, про причини такого неподання та відсутності у судовому засіданні суд не повідомлено.
Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З врахуванням абз.2 ч.1 статті 227 КАС України суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголошено дату проголошення такого рішення на 25.02.2026 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки сорії МСЕ-ДНА-01 №667644 від 047.06.2009 року ОСОБА_1 має третю групу інвалідності з 01.06.2009 року безтерміново.
Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 12.01.2023 року містить запис, що ОСОБА_1 :
- 13.01.2003 року - гр.І ст.60-а Наказ МОУ №207 від 1999, як непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
- взято на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 27.01.2004 року;
- 20.12.2022 року мед комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 визнаний обмежено придатний до військової служби за гр. ІІ ст.67-б наказ МОУ №402 від 2008 року.
05.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою в якій зазначав, що 13.01.2003 року позивача було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. 27.01.2004 року знову взято на військовий облік. Просив надати роз'яснення чи були правові підстави взяття позивача на військовий облік 27.01.2004 року.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.02.2025 року №216/387 повідомлено позивача, що згідно з установленими строками зберігання особова справа призовника була знищена. Відповідно до повідомленої заявником інформації, у 2003 році було визнано непридатним до строкової військової служби, у зв'язку із чим знято з військового обліку призовників та зараховано в запас Збройних Сил України (поставлено на військовий облік військовозобов'язаних). Наразі заявник перебуваєте на військовому обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 . Медичним оглядом ВЛК у грудні 2022 року визнано обмежено придатним до військової служби у воєнний час, за ст. 67-б Розкладу хвороб. Отже на заявника поширюються усі обов'язки військовозобов'язаних, що стосуються військового обліку, а також відповідальність за їх порушення. Наявність інвалідності також не дає винятків щодо військового обліку.
Позивач вважає дії відповідача щодо взяття на військовий облік позивача протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, є військово-обліковий документ.
Згідно з п.3 ч.6 та останнього абзацу ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які визнані непридатними до військової служби, підлягають виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до п.3 ч.6 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Відповідно до п.п.1, 2, 13 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №559 від 16.05.2024 (Порядок №559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку відповідно до п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ. Бланк військово-облікового документа у паперовій формі виготовляється самостійно районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки або їх відділами.
Згідно з п.9 Порядку №559 Військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Відповідно до п.п.5-6 Порядку №559 Військово-обліковим документом громадян, виключених з військового обліку відповідно до п 3 ч.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в електронній формі є відображення в електронній формі відомостей про цього громадянина, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військово-обліковий документ в електронній формі формується в тому числі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка (тобто застосунку «Резерв +»).
У пункті 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 (Порядок № 1487) визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно пункту 20 Порядку №1487 Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Пунктом 81 Порядку № 1487 визначено, що взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2).
При цьому, взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.
Статтею 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (Закон №1951-VIII) визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Пунктами 1 та 2 частини першої статті 3 Закону № 1951-VІІІ визначено, що основними засадами ведення Реєстру є: обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (частина восьма статті 5 Закону № 1951-VІІІ). Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина дев'ята статті 5 Закону №1951-VІІІ).
З положень статті 2 Закону №1951-VIII слідує, що одним з основних завдань Реєстру є ведення військового обліку громадян України.
Статтею 16 Закону №1951-VIII внесено зміни в Закон №2232-XII, а саме частину 1 статті 34 Закону №2232-XII та викладено в такій редакції: «1. Персонально-якісний облік призовників і військовозобов'язаних передбачає облік відомостей (біографічні дані, стан здоров'я, результати співбесід тощо) щодо призовників і військовозобов'язаних, які узагальнюються в особових справах призовників або в облікових картках військовозобов'язаних та реєструються в Єдиному державному реєстрі військовозобов'язаних. Ведення персонально-якісного обліку покладається на районні (міські) військові комісаріати». Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України (частина 8 статті 5 Закону №1951-VIII).
Частинами другою, третьою статті 13 Закону № 1951-VІІІ передбачено, що відомості про громадян України, які не є призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, знищуються суб'єктами Реєстру відповідно до Порядку ведення Реєстру, затвердженого держателем Реєстру. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі Положення № 154).
Відповідно до абзацу першого пункту 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно п.2 Положення №154 Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням (абзац перший пункту 2 Положення № 154).
Пунктом 8 Положення № 154 визначено завдання територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", "Про захист персональних даних" та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи; виконують інші функції відповідно до законодавства.
Згідно із абзацом дев'ятим пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.
Наданими позивачем доказами підтверджується, що він перебував на військовому обліку у відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до відмітки, що міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 12.01.2023 року наявний запис 13.01.2003 року - гр.І ст.60-а Наказ МОУ №207 від 1999, як непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Тобто, з вказаного вбачається, що відповідачем було виключено позивача з військового обліку.
При цьому, 27.01.2004 року позивача повторно поставив на військовий облік позивача та змінив категорію обліку з «не військовозобов'язаний» на «військовозобов'язаний», та не відобразив дані про виключення позивача з військового обліку
З врахуванням наданих позивачем доказів та вищенаведених вимог законодавства, тимчасовим посвідченням позивача підтверджується, що позивача визнано непридатним до військової служби за станом здоров'я та виключено його з військового обліку.
При цьому, посадові особи відповідача, які відповідальні за оформлення та заповнення тимчасового посвідчення, проставленням свого підпису, скріпленим печаткою цього територіального центру, підтвердили достовірність внесених даних, у тому числі й щодо непридатності позивача до військової служби та виключення з військового обліку; підтвердили дотримання визначеної законодавством процедури, яка передувала внесенню цих даних, а також наявність визначених законом підстав для виключення позивача з військового обліку через непридатність за станом здоров'я.
Отже, позивач з 13.01.2003 року виключений з військового обліку військовозобов'язаних та не міг вважатися військовозобов'язаним громадянином України у розумінні Закону №2232-XII, тобто, не мав статусу військовозобов'язаного.
Законодавством встановлено, що виключення військовозобов'язаного з військового обліку повинне відбуватися у спосіб визначений відповідним порядком, що вимагає від відповідача здійснити відповідні встановлені законодавством дії.
Однак, відомості станом на момент звернення позивача до суду відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не внесено.
Згідно ч.1 ст. 9 Закону України № 1951-VІІІ призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право, отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно поставив позивача на військовий облік з 27.01.2004 року, оскільки на вказану дату надані позивачем докази підтверджують, що 13.01.2003 року відповідач виключив позивача з військового обліку то повторна постановка позивача на військовий облік у 2004 році є неправомірною.
Згідно з положеннями Порядку № 1487, відповідальними за організацію та забезпечення зберігання облікової документації військовозобов'язаних, персональних даних, які в них містяться, збереження підтвердних документів, що стали підставою для виключення з військового обліку військовозобов'язаних, а також своєчасне внесення даних про військовозобов'язаного, у тому числі й про виключення з військового обліку із зазначенням підстав, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, є саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки громадян.
Тому тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (неналежне виконання) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх обов'язків, у тому числі й щодо невнесення або внесення даних про позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткові обов'язки, в тому числі й щодо повторного підтвердження раніше прийнятого відповідачем рішення про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
У Постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №826/13000/18 зазначено, що правова процедура ("fair procedure" - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тоді як повторне взяття на військовий облік позивача, визнаного непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, непов'язане з жодною передбаченою Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", подією.
Неправомірні дії та бездіяльність відповідача порушують права та законні інтереси позивача та зводить нанівець принцип «належного урядування» (п.п. 70, 71 рішення ЄСПЛ від 20.10.2011 в справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04), яке набуло статусу остаточного 20.01.2012).
Згідно із практикою ЄСПЛ цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", у справі "Ґаші проти Хорватії" та у справі "Трґо проти Хорватії".
Так, відповідач постановив на військовий облік особу, яка була раніше виключена з військового обліку і постановці повторно з 2004 року не підлягає та безпідставно визнав її військовозобов'язаним.
Так, в п. 3.1 рішення Конституційного Суду України (справа №1-25/2010) від 29.06.2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.
Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
За таких обставин, оскільки оскаржувані дії відповідача не ґрунтуються на правильному застосуванні норм законодавства та вчинені без урахування всіх фактичних обставин та наданих позивачем документів, суд дійшов висновку про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 27.01.2004 року.
Щодо вимог в частині зобов'язання відповідача виключити з військового обліку ОСОБА_1 та внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно його виключення з військової служби, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 20.12.2022 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 , отримав направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії, за результатами якого 20.12.2022 був визнаний обмежено придатним до військової служби за станом здоров'я за ст.67-б Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402.
Висновок медичного огляду ВЛК від 20.12.2022 не оскаржений, не скасований та не є предметом розгляду цієї справи.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що позивачем було повторно пройдено військово-лікарську комісію 20.12.2022 року за наслідками якої винесено висновок медичного огляду, яка є чинною та не оскарженою, у зв'язку з чим відсутні підстави для виключення позивача з військового обліку та внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно його виключення з військової служби, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.4228587952.1 від 05.03.2025 року.
З урахуванням положень статті 139 КАС України та відповідно до задоволених вимог, судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в розмірі 605,60 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 з 27.01.2004 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний тест рішення складено 09.03.2026 року.
Суддя М.В. Дєєв