11 грудня 2025 року Справа № 160/18728/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛуніної О.С.
за участі секретаря судового засіданняКамінської С.В.
за участі: представника позивача Чорного О.О.
представника відповідачаГерасименко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро адміністративну справу №160/18728/25 за позовною заявою Комунального підприємства «Муніципальне житло» Дніпровської міської ради до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Комунального підприємства «Муніципальне житло» Дніпровської міської ради до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області:
податкове повідомлення-рішення від 21.03.2025 №0154652409;
податкове повідомлення-рішення від 21.03.2025 №0154662409.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті протиправно, оскільки податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, було сплачено самостійно продавцями житла, фізичними особами, що підтверджено відповідними фіскальними чеками.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
22.09.2025 року на адресу суду від відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивач як податковий орган згідно до приписів чинного податкового законодавства повинен сплатити податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військовий збір за наслідками придбання житла у фізичних осіб. Вказує, що сплата податку фізичними особами не є пом'якшувальною обставиною. Крім того, зазначає, що факт несплати ПДФО та військового збору податковим свідчить визнання такого факту самим позивачем.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової перевірки, податковим органом встановлено, що КП "ЖИТЛО" (як Покупець) придбавало у фізичних осіб (Продавців) у 2018 - 2020 роках нерухоме майно, а саме квартири, що розташовані у м. Дніпро згідно Договорів купівлі-продажу житла за бюджетні кошти, які були нотаріально посвідченні та сплачувало за них фізичним особам (Продавцям) обумовлену цими Договорами грошову суму. Розрахунки за придбані квартири здійснювались КП "ЖИТЛО" шляхом перерахування у безготівковій формі грошових коштів в розмірі повної вартості квартири, зазначеної в Договорі купівлі-продажу житла на поточні рахунки фізичних осіб (Продавців) за вказаними реквізитами. Невід'ємною частиною цих Договорів є заяви фізичних осіб (Продавців) про факт здійснення повного розрахунку за цими Договорами.
Разом з тим, згідно наданих первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку (Договорів купівлі-продажу житла за бюджетні кошти, виписок банку, заяв фізичних осіб про факт здійснення повного розрахунку, актів приймання-передачі квартир, реєстрів придбання житла (квартири), протоколів засідання комісії з питань закупівлі житлової нерухомості, оборотно-сальдових відомостей, особових рахунків щодо нарахування та виплати доходу від продажу об'єктів нерухомості, тощо) та інтегрованої картки платника в АІС «Податковий блок», встановлено, що в порушення пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16,п. 57.1. ст.57, п. 172.7 ст. 172, абз. «а» п. 176.2 ст.176 ПК України, сума податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 337 467,77 гри. (26 749 355,41 х 5%) не сплачена до бюджету податковим агентом КП "ЖИТЛО».
В ході перевірки підприємству наданий, запит № 2 від 12.02.2025 стосовно надання пояснень по фактам несплати податку на доходи фізичних осіб.
Відповідь на запит № 2 від 12.02.2025 підприємством надана до перевірки 13.02.2025 № 6/02 та не визнало свою вину, та зазначило, що фактично податок на доходи фізичних осіб сплачували фізичні особи (продавці) об'єктів нерухомого майна.
На підставі висновки акту перевірки контролюючим органом прийнято спірні податкові повідомлення-рішення про донарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військовий збір.
Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку. Разом з тим, скаргу залишено без задоволення, спірні ППР без змін.
Не погодившись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку встановленим у справі обставинам, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.37.2 ст.37 ПК України податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до п. 54.2 ст. 54 ПК України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Згідно пп. 168.1.6 п. 168.1 ст. 168 ПК України для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.
Згідно пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з Моменту виникнення податкового обов'язку платника податків і завершується останнім днем строку протягом якого такий податок повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі, податкового агента, визначається календарною датою.
Відповідно до абз. 2 п. 57.1 ст. 57 ПК України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до пп. 176.2 «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Пунктом 172.2 ст. 172 ПК України встановлено, що дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року другого об'єкта нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного у пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до п. 167.2 ст. 167 ПК України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.
Пунктом 172.7 ст. 172 ПК України встановлено, що одночасно з дією пункту 172.4 цієї статті, якщо стороною договору купівлі-продажу, міни чи іншого відсудження об'єкта нерухомого майна, неподільного об'єкта незавершеного будівництва/майбутнього об'єкта нерухомості, подільного об'єкта незавершеного будівництва та від відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об'єкта незавершеного будівництва/майбутнього об'єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця, є юридична особа чи самозайнята особа, така особа є податковим агентом платника податку щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів, отриманих платником податку від такого продажу (обміну).
Відповідно до п. 172.8 ст. 1727 ПК України для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності або будь-яких інших аналогічних прав на об'єкти нерухомості, неподільний об'єкт незавершеного будівництва/майбутній об'єкт нерухомості, подільний об'єкт незавершеного будівництва, крім їх успадкування та дарування.
Згідно із пп. «ґ» п. 176.2 ст. 176 ПК України податкові агенти несуть відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.
Враховуючи зазначене, суми податку на доходи, фізичних осіб, які були, нараховані (утримані) під час переходу права власності на об'єкти нерухомості відповідно до п.54.2 ст. 54 ПК України є узгодженим податковим, зобов'язанням з податку, що піддягає сплаті (перерахуванню) до бюджету в строки визначені ст. 168 ПК України.
При несплаті нарахованого (утриманого) податку на доходи фізичних осіб у встановлений строк, передбачений ПК України, сума несплаченого податку вважається податковим боргом, відповідно до норм пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України.
Крім того, доходи, визначені статтею 163 Кодексу, є об'єктом оподаткування військовим збором (підпункт 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Ставка військового збору становить 1,5 відсотка об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу (підпункт 1.5. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу ).
Таким чином, обов'язок утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору, виникає у податкового агента.
Отже, судом встановлено та сторонами не заперечується, що КП «Муніціпиальне житло» Дніпровської міської ради є податковим агентом по відношенню до фізичних осіб у кого позивачем було придбано нерухоме майно.
Факт невиконання обов'язку щодо нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору позивачем як податковим агентом - КП «Муніципальне житло» не заперечується.
В обґрунтування правової позиції позивач посилається на те, що ПДФО та військовий збір сплачено самостійно фізичними особами-продавцями.
Разом з тим, суд зазначає, що сплата податку фізичними особами не передбачено приписами податкового законодавства як обставина, що звільняє податкового агенту від визначеного законом обов'язку.
Відповідно до пункту 176.2 статті 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.
З матеріалів справи та під час судового розгляду справи судом не встановлено, що позивачем нараховувався та сплачувався податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, подавалась до контролюючого органу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку.
З огляду на викладене суд не вбачає підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень на якого законом покладено обов'язок доведення обґрунтованості власних дій та рішень в разі їх судового оскарження, на виконання приписів чинного законодавства в належний спосіб доведено що податкові зобов'язання нараховано за наявності законодавчо визначених підстав, в порядку та у спосіб визначені законом.
В межах доводів позовної зави підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень рішень не встановлено.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовної заяви Комунального підприємства "Муніципальне житло" Дніпровської міської ради до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 22.12.2025 року.
Суддя О.С. Луніна