18 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2248/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ України у Волинській області, позивач) звернулось до суду із позовом та з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділ, відповідач) про визнання неправомірною та скасування постанову державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Новосада О.Ю. від 05.02.2026 у виконавчому провадженні №76443791 про накладення штрафу в розмірі 5 100,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою на ГУ ПФУ у Волинській області накладено штраф в розмірі 5 100,00 грн за невиконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі №140/2767/24.
Позивач не погоджується із вказаною постановою та зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 76443791 від 04.11.2024 до ГУ ПФУ у Волинській області не надходила, а також державним виконавцем не проведено відповідних дій, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», щодо перевірки стану виконання боржником судового рішення, відтак станом на 05.02.2026 у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови про накладення штрафу.
З огляду на вище наведене, просить скасувати постанову відповідача про накладення на ГУ ПФУ у Волинській області штрафу.
Ухвалою суду від 27.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом, та ухвалено розгляд справи проводити за правилами розділу 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України, без повідомлення учасників справи, у порядку, визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі відповідач отримав 27.02.2026 у зареєстрований через підсистему «Електронний суд» кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, проте правом подачі відзиву, у становлений ухвалою строк, не скористався.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі №140/2767/24 ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними бездіяльності, рішення та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково, а саме вирішено.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг на неопалювальний сезон 2023 рік.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про призначення житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг на неопалюваний сезон 2023 року та прийняти рішення з урахуванням висновків суду та правової оцінки наданої судом у даному рішенні.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, оформлене листом від 22.01.2024 №1177-38580/К-02/8-0300/24, про відмову у призначенні ОСОБА_1 житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг на опалювальний сезон 2023-2024 років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення (надання) житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг на опалювальний сезон 2023-2024 років та прийняти рішення з урахуванням висновків суду та правової оцінки наданої судом у даному рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).
Рішення суду набрало законної сили 13.05.2024.
Як слідує з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» 10.10.2024 Волинський окружний адміністративний суд для примусового виконання зазначеного рішення суду у його зобов'язальній частині видав, зокрема виконавчий лист №17397/2024.
Як стверджує позивач постанова про відкриття виконавчого провадження №76443791 від 04.11.2024 на адресу ГУ ПФУ у Волинській області не надходила.
05.02.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Олегом Новосадом у виконавчому провадженні №76443791 винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 5 100,00 грн.
В обґрунтування накладення штрафу виконавець зазначив, що рішення суду не виконано без поважних причин.
Позивач вважає постанову про накладення штрафу незаконною та такою, що підлягає скасуванню, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
При вирішенні спору суд застосовує наступні нормативно-правові акти.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За правилами частин першої - третьої статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суд також наголошує, що обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: обов'язковості виконання рішень.
Як установлено пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За правилами частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За приписами пунктів 1, 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно із частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.
Частиною четвертою статті 19 зазначеного Закону на сторону виконавчого провадження покладено обов'язок невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.
Згідно із частиною першою статті 28 Закону №1404-VIII, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Отже, постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються адресатам рекомендованим поштовим відправленням.
Звернувшись до суду з даним позовом, ГУ ПФУ у Волинській області стверджує, що не отримувало постанову про відкриття виконавчого провадження, тому не було обізнане про наявність виконавчого провадження та не могло знати про зобов'язання його державним виконавцем виконати судове рішення, через що винесення спірної постанови про накладення штрафу було передчасним.
Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною першою статті 75 Закону №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Згідно із частиною другою статті 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З аналізу наведених норм слідує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано і таке невиконання сталося без поважних на те причин, тобто коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Отже, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим, не залежало від волевиявлення останнього.
Така ж позиція щодо застосування приписів статей 63, 75 Закону №1404-VIII викладена Верховним Судом у постановах від 10 вересня 2019 року у справі №0840/3476/18, від 09 грудня 2020 року у справі №522/19758/18, від 20 травня 2021 року у справі №420/5465/18 та ін.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів направлення позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження у порядку, передбаченому частиною першою статті 28 Закону №1404-VIII, а також доказів її отримання позивачем.
Крім того, відповідачем не надано доказів здійснення державним виконавцем перевірки виконання рішення суду, складання та направлення боржнику відповідних вимог чи актів, у яких було б зафіксовано факт невиконання рішення суду станом на відповідну дату, причини такого невиконання та оцінку поважності цих причин.
Також відповідачем до матеріалів справи не надано доказів перевірки наявності чи відсутності поважних причин невиконання судового рішення, у зв'язку з чим оскаржувана постанова про накладення штрафу є незаконною та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно приписів частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи викладене вище в сукупності, суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень за правилами частини другої статті 77 КАС України не довів юридичну правильність і фактичну обґрунтованість спірного рішення, через що суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №378 від 13.02.2026.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2 662,40 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 229, 243-246, 271, 272, 287 КАС України, суд
Позов Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (43001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Володимирська, 1, код ЄДРПОУ 45813957) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Новосада Олега Юрійовича від 05.02.2026 у виконавчому провадженні ВП №76443791 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн.
Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судовий збір в розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський