Справа № 296/4761/17
2-др/296/7/26
"18" лютого 2026 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого судді Адамовича О.Й.,
за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд судового рішення від 17.02.2022 року за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Житомирська міська рада про виділення у користування земельної ділянки,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, які останній поніс у зв'язку із розглядом цивільної справи. Розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 становлять 8000,00 грн.
В судове засідання заявник не з'явився, в прохальній частині заяви просить проводити розгляд заяви без його участі та без участі представника (а.с.5 том 4).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, повідомлялася. Подала до суду клопотання про зменшення судових витрат, в якому просила зменшити розмір витрат на правову допомогу до 2000,00 грн, оскільки заявлений розмір витрат є завищеним та не відповідає критерію розумності (а.с.24-30).
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, повідомлялися.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 270 ЦПК).
Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира №296/4761/17 від 16.10.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд судового рішення від 17 лютого 2022 року за нововиявленими обставинами та залишено відповідне судове рішення в силі.
24.10.2025 ОСОБА_1 до суду подано заяву про стягнення судових витрат, які останній поніс при розгляді заяви ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, згідно з розрахунком останнього такі витрати становлять 8000,00 грн.
Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
ОСОБА_1 на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу долучено наступні докази: договір про надання правничої допомоги №12 від 30.09.2025, платіжна інструкція №@2PL977567 від 01.10.2025.
З наданих позивачем доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу вбачається наступне.
30 вересня 2025 року між Адвокатом Войдевич Олесею Анатоліївною та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правової допомоги №12 (далі - Договір).
В пункті 4.1. Договору сторони домовились, що вартість наданих правничих послуг (гонорар адвоката) є фіксованим та становить 8000,00 грн.
Згідно платіжної інструкції №@2PL977567 від 01.10.2025 ОСОБА_1 перерахував на рахунок Войдевич О.А. 8000,00 грн за надання послуг згідно договору №12 від 30.09.2025.
Разом з тим, суд вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_7 під час розгляду справи в суді підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
За приписами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Відповідач, подала до суду заперечення на заяву, в якому просила зменшити розмір витрат на правову допомогу до 2000,00 грн, оскільки заявлений розмір витрат є завищеним та не відповідає критерію розумності.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 15.09.2021 у справі №924/675/20, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менше, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і в пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Проаналізувавши надані заявником докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначено здійснені адвокатом роботи (послуги), а також застосувавши правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права при вирішенні питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що розмір витрат на правничу допомогу понесених в суді першої інстанції в розмірі 8000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру; такі витрати не співрозмірні з виконаною роботою.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що визначений між адвокатом Войдевич О.А. та ОСОБА_1 розмір витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в розмірі 8000,00 грн є завищеним.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторін тощо (постанова Верховного Суду від 01.09.2022 №640/16093/21).
За вказаних обставин та з огляду на фактичний об'єм послуг, наданих адвокатом Войдквич О.А., суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу понесених під час розгляду справи в розмірі 3000,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.133, 141, 142, 270 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд судового рішення від 17.02.2022 року за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Житомирська міська рада про виділення у користування земельної ділянки - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
У задоволенні решти відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий суддя О. Й. Адамович
Дата складання повного тексту рішення: 23.02.2026