Справа № 159/1190/26
Провадження № 1-кп/159/395/26
18 березня 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026030550000099 від 13.02.2026 стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ковель Волинської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого як Фізична особа - підприємець та працюючого підсобним працівником у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 , ззареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27.06.2019 за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи визнаним винним постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 липня 2024 року у справі № 159/4705/24, яка набрала законної сили 06 серпня 2024 року, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, якою його позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік, а також в подальшому визнаним винним постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 листопада 2024 року у справі № 159/6972/24, яка набрала законної сили 18 листопада 2024 року, якою він позбавлений права керування транспортними засобами строком на п'ять років, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов суду та усвідомлюючи, що позбавлений права керування транспортними засобами, з метою невиконання даних постанов суду, маючи реальну можливість їх виконати, з мотивів явної неповаги до суду, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 ЗаконуУкраїни «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, вчиняв дії щодо умисного невиконання даного судового рішення.
Так, 10 березня 2025 року о 22 годині 50 хвилин ОСОБА_4 всупереч постановам суду, якими позбавлений права керування транспортними засобами, керував автомобілем марки «Peugeot Landtrek» з реєстраційним номером НОМЕР_2 по вулиці Лісовій у м. Городня Чернігівського району Чернігівської області, де був зупинений працівниками поліції і в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці події було винесено постанову про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст.126 КУпАП.
12 лютого 2026 року близько 14 години 22 хвилини ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел спрямований на невиконання рішень суду, всупереч постановам суду, якими позбавлений права керування транспортними засобами, керував автомобілем марки «Audi А7», з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 , по вулиці Миколи Пирогова у м. Ковель Волинської області, де був зупинений працівниками відділу реагування патрульної поліції Ковельського РУП ГУНН у Волинській області.
Вказаним діями ОСОБА_4 вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України.
Будучи допитаним у ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладенні в обвинувальному акті, вказав, що достовірно знаючи про позбавлення права керування транспортними засобами за постановами суду, інформацію про які отримав у додатку «Дія», 10.03.2025 у вечірній час у м.Городня Чернігівської області керував транспортним засобом Пежо, на якому перевозив товар, а 12.02.2026 в денний час у м.Ковелі Волинської області керував транспортним засобом Ауді, поїздку на якому здійснював у власних справах, і в обох випадках був зупинений працівниками поліції. Свої дії пояснює тією обставиною, що не в повній мірі усвідомлював відповідальність за невиконання постанов суду та можливі ризики негативних наслідків для оточуючих таких його дій. На даний час транспортними засобами не керує, дотримується вимог закону, у вчиненому щиро розкаюється, просить застосувати найменш суворе покарання, врахувати, що активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, сплатив благодійну допомогу для забезпечення обороноздатності України.
Зважаючи на те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому стороною обвинувачення кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження з питань речових доказів та ті, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Суд погоджується з кваліфікацією стороною обвинувачення дій ОСОБА_4 , які полягали в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, за ч.1 ст.382 КК України.
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу винного у їх сукупності, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин справи.
Так суд враховує, що вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення є згідно з ч.4 ст.12 КК України нетяжким злочином.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд згідно з п.1 ч.1 ст.66 КК України, відносить його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують його покарання суд не встановив.
Крім цього, суд враховує, що ОСОБА_4 вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27.06.2019 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 20.08.2020 ОСОБА_4 звільнено від вказаного покарання у зв'язку з закінченням іспитового строку.
Наведена обставина, на думку суду, свідчить про те, що у питанні виправлення та додержання законності обвинувачений у повній мірі належних висновків для себе не зробив.
Водночас, суд приймає до уваги й те, що обвинувачений працевлаштований, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, 26.02.2026 сплатив 20 бригаді оперативного призначення Національної гвардії України благодійну допомогу для забезпечення обороноздатності України в сумі 10000 грн.
Відповідно до ст.50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, індивідуалізації та законності, покарання повинно відповідати характеру вчинених дій, ступеню тяжкості скоєного та даним про особу винного.
Вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання, яке слід призначити обвинуваченому, суд прийшов до висновку, що, враховуючи санкцію ч.1 ст.382 КК України, для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, необхідним і достатнім покаранням є покарання у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, процесуальні витрати відсутні.
Речовий доказ - оптичний носій інформації (диск) марки CD-R об'ємом 4.7 GB, на якому містяться відеофайли, - відповідно до п.7 ч.9 ст.100 КПК України підлягає залишенню в матеріалах кримінального провадження.
На підставі наведеного, керуючись ст.369, 373-375 КПК України,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень.
Речовий доказ - оптичний носій інформації (диск) марки CD-R об'ємом 4.7 GB, на якому містяться відеофайли , які зберігається при матеріалах кримінального провадження № 12026030550000099, - залишити у матеріалах кримінального провадження № 12026030550000099.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий:ОСОБА_1