154/127/26
2/154/576/26
(заочне)
18.03.2026 Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.В., за участю секретаря судового засідання Мазій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Володимирі цивільну в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФК "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свій позов мотивує тим, що 04.03.2024 року між ТзОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено Кредитний договір № 7649667, в формі електронного документа з використанням електронного підпису, договір підписаний відповідачем за допомогою однаразового ідентифікатора YSNG-2922 за умовами якого ОСОБА_1 перераховано, шляхом ініціювання через банк провайдер на банківську картку № 5168-74XX-XXXX-3165, грошові кошти в розмірі: 8500 грн.
23.10.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ ФК«ОНлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу №23.10/24-Ф відповідно до якого до ТОВ ФК«ОНлайн Фінанс'перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 7649667.
Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 23.10.2024 доДоговору факторингу 1 та Акту прийому передач Реєстру Боржників від 23.10.2024 до Договору Факторингу до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перйшло право вимоги до відповідача.
16.05.2024 між ТОВ ФК«ОНлайн Фінанс» та позивачем було укладено Договір факторингу №16/05/25-Е відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 7649667.
ТОВ ФК «ЕЙС» та ТОВ ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" на виконання Договору факторинггу 2 підписали Реєстр прав вимоги " 1 від 16.05.2024 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" до ТОВ ФК «ЕЙС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.
Відповідно до реєстру боржників № б/н від 16.05.2025 за Договором факторингу 2 від ТОВ ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 33134,56 грн.
На підставі наведеного, просить суд стягнути ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 7649667 в розмірі 31134,56 грн., з яких: 8294,30 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту; 21350,26 грн. - сума заборгованості за відсотками ; 1490,00 грн. -сума заборгованості за штрафними санкціями та понесені судові витрати.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, при цьому у прохальній частині позовної заяви просить у випадку неявки представника позивача у судове засідання проводити розгляд даної справи без його участі за наявними у справі матеріалами, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, із заявою про розгляд справи за її відсутності до суду не зверталась, тому судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, проти якого у поданій заяві не заперечив представник позивача.
Враховуючи те, що в судове засідання сторони не з'явились, тому згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється без фіксування технічними засобами.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу.
Відповідно дост. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч.1ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що 04.03.2024 року між ТзОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено Кредитний договір № 7649667, в формі електронного документа з використанням електронного підпису, договір підписаний відповідачем за допомогою однаразового ідентифікатора YSNG-2922 за умовами якого ОСОБА_1 перераховано, шляхом ініціювання через банк провайдер на банківську картку № НОМЕР_1 , грошові кошти в розмірі: 8500 грн.
23.10.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ ФК«ОНлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу №23.10/24-Ф відповідно до якого до ТОВ ФК«ОНлайн Фінанс'перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 7649667.
Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 23.10.2024 доДоговору факторингу 1 та Акту прийому передач Реєстру Боржників від 23.10.2024 до Договору Факторингу до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перйшло право вимоги до відповідача.
16.05.2024 між ТОВ ФК«ОНлайн Фінанс» та позивачем було укладено Договір факторингу №16/05/25-Е відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 7649667.
ТОВ ФК «ЕЙС» та ТОВ ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" на виконання Договору факторинггу 2 підписали Реєстр прав вимоги " 1 від 16.05.2024 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" до ТОВ ФК «ЕЙС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.
Відповідно до реєстру боржників № б/н від 16.05.2025 за Договором факторингу 2 від ТОВ ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 31134,56 грн.
Оскільки на підставі даних договорів відбулась заміна первісного кредитора на ТОВ «ФК «Ейс», тому останній вправі заявляти вимоги до відповідачки про повернення кредитної заборгованості.
Зокрема, відповідачка зобов'язалась здійснювати повернення кредиту, нарахованих процентів згідно графіку платежів та ознайомлена з загальною вартістю кредиту, реальною річною ставкою, тарифами банку.
Згідно з ч. 1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно дост. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні і в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, інше не встановлено договором або законом.
Відповідно дост. 610 ЦК Українипорушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З дослідженого судом розрахунку заборгованості по кредиту встановлено, що відповідачка не вчасно та не в повному обсязі проводила платежі по погашенню кредиту, таким чином, неналежним чином виконує умови договору.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 7649667 від 04.03.2024 року , в сумі 29644,56 грн., з яких: 8294,30 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу, 21350,26- сума заборгованості за відсотками.
Щодо стягнення з відповідачки заборгованості за пенею суд зазначає таке.
Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, дія якого триває до теперішнього часу.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022, яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Також Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».
Суд бере до уваги, що пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», який містив прямий мораторій на стягнення неустойки за споживчими кредитами, був виключений Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 року.
Проте, виключення норми із спеціального закону не створює колізії норм і не означає, що не підлягає застосуванню чинна норма ЦК України, яка регулює аналогічні правовідносини. Оскільки такий мораторій передбачений діючими нормами ЦК України, його чинність триває.
Тлумачення пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На час розгляду справи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними і обов'язковими.
Разом з тим, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Судом встановлено, що договір позики № 7649667 укладено 04.03.2024 року, відповідно і пеня (штрафи) за порушення грошових зобов'язань за договором нарахована після 24 лютого 2022 року. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 пені у розмірі 1490,00 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Крім того, відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому слід стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати в розмірі 2534,99 виходячи з розрахунку: 29644,56 грн (загальна сума задоволених вимог) х 100% : 31134,56 грн (загальна сума заявлених вимог) = 95,21%
95,21 % х 2662,40 грн. : 100 % = 2534,99 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач у прохальній частині позову просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат. Також слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Заїченко проти України»).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Судом встановлено, що 20.08.2025 року між АБ «Тараненко та партнери» та позивачем ТзОВ «ФК «Ейс» було укладено Договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01, за умовами якого бюро взяло на себе зобов'язання з приводу надання правничої допомоги у спорі, який є предметом здійснення даного судового провадження.
Як вбачається із акту прийому-передачі наданих послуг від 20.08.2025 року до вищевказаного правочину вартість правничої допомоги склала 7000 грн. та складається з наступного: складення позовної заяви 5000 грн. (2 год.); вивчення матеріалів справи 1000 грн. (2 год.); підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації 500 грн. (1 год.); підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації 500 грн. (1 год.).
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім цього, суд зазначає, що внаслідок запровадження з 15.12.2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, які наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог ч. 5 ст.137ЦПК Україниза наявності клопотання іншої сторони.
До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 28.09.2021 року при розгляді справи № 160/12268/19.
Разом з тим, відповідачем не було подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, попри ту обставину, що про наявність судового провадження останню було повідомлено своєчасно, а тому вона мала можливість в належний спосіб розпорядитися своїми процесуальними правами.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2534,99 грн. а також понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн., у зв'язку із задоволенням позову, підлягають компенсації за рахунок відповідача.
Керуючись ст.13, ст.12, ст.81, ст.137, ст.141, ст.211, ст.259, ст.263, ст.279, ст.280, ст.281, ст.282 ЦПК України, на підставі ст.610, ст.611, ст.625, ст.1050 ЦК України, суддя
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (юридична адреса: м. Київ, Харківське Шосе, 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за кредитним договором № 7649667 від 04.03.2024 року в загальному розмірі 29 644 (двадцять дев'ять тисяч шістсот сорок чотири) грн. 56 коп. з яких: 8 294 (вісім тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 30 коп. сума заборгованості за тілом кредиту, 21 350 (двадцять одна тисяча триста п'ятдесят ) грн. 26 коп. сума заборгованості за не сплаченими відсотками за користування кредитом.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (юридична адреса: м. Київ, Харківське Шосе, 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ: 42986956) судовий збір у розмірі 2534 (дві тисячі п'ятсот тридцять чотири) грн. 99 коп.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (юридична адреса: м. Київ, Харківське Шосе, 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ: 42986956) витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Тетяна ПУСТОВОЙТ