Номер провадження: 22-ц/813/1742/26
Справа № 521/20823/23
Головуючий у першій інстанції Жовтан П. В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
17.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Сєвєрової Є.С. (суддя - доповідач),
Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Доброславського районного суду Одеської області від 29 вересня 2025 року у складі судді Жовтан П.В.,
встановив:
2. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2023 року, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 100 000,00 грн. щомісяця, починаючи з дня пред'явлення позову, до досягнення дитини повноліття.
Позов обґрунтований тим, що 08.11.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб у Суворовському районному у м. Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Від цього шлюбу сторони мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З народження та дотепер їх спільна дитина залишилась проживати з позивачкою та перебуває на її утриманні. Відповідач грошові кошти для забезпечення належного утримання дитини надає нерегулярно та у недостатньому розмірі, що на думку позивачки, абсолютно не відповідає витратам на дитину, повсякчасне щомісячне забезпечення дитини усім необхідним. З огляду на високий рівень матеріального забезпечення відповідача високий, доведений факт його великого доходу, виходячи із його витрат, розміру заробітної плати, наявності часток у статутному капіталі товариств, рухомого та нерухомого майна, позивачка вважає, що він має можливість сплачувати аліменти у заявленому розмірі. Заявлений розмір аліментів в 100 000 грн., є співмірним з фінансовим станом відповідача та не буде становити для нього надмірного матеріального навантаження.
Позиція відповідача в суді першої інстанції
У відзиві на позов, відповідач просила задовольнити позов частково та призначити співмірний розмір аліментів на утримання дитини, а саме в розмірі 5 000 грн. щомісячно з урахуванням того, що він купує одяг, продукти харчування, сплачує школу та задовольняє потреби дитини, а також приймає участь у її вихованні. Так, позивач має намір стягувати суму на утримання дитини, що складає майже 32 прожиткових мінімуми на дитину відповідного віку. Така значна сума аліментів на утримання дитини для стягнення необхідна бути належно обґрунтованою та підтвердженою доказами. Нерухоме майно, на яке позивач звертає увагу перебуває у спільній сумісній власності подружжя. Наразі у проваджені Комінтернівського районного суду Одеської перебуває справа № 504/5080/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. При цьому позивач лише зазначила та перерахувала, яке майно та корпоративні права належать відповідачу. Водночас перебування у власності корпоративних прав не свідчить про отримання прибутку від діяльності підприємства. Позивач ніяким чином не обґрунтувала розмір аліментів на утримання дитини, не надала інформації та доказів про витрати саме на 100 000 грн. на місяць, які необхідні для повного та всебічного розвитку дитини. Дитина здорова, будь яких вад зі здоров'ям не має, значних коштів у розмірі 100 000 грн. на будь-які нагальні та життєві потреби в місяць не потребує. Крім того, виходячи із загальних засад справедливості цивільного судочинства та необхідності захисту інтересів неповнолітньої дитини, ст. 180 СК України покладає обов'язок утримувати дитину на обох батьків. Таким чином, для стягнення аліментів у такій значній сумі 100 000 грн., позивач повинен належно обґрунтувати чому саме така сума необхідна для утримання дитини, що останньою зроблено не було.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Доброславського районного суду Одеської області від 29 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 12 000 грн. щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.08.2023 і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення в частині стягнення аліментів в межах місячного платежу підлягає негайному виконанню. Стягнуто із ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп. на користь держави.
Рішення суду мотивовано тим, що доводи позивачки щодо необхідності стягнення аліментів саме у розмірі 100 000 грн щомісячно не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду справи. Зокрема, позивачкою не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності та фактичного понесення витрат на утримання дитини у розмірі, співмірному із заявленими до стягнення аліментами. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та визначив, що обґрунтованим і справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання малолітнього сина у твердій грошовій сумі у розмірі 12 000 грн щомісячно, починаючи з 28 серпня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Водночас суд зазначив, що відповідно до вимог сімейного законодавства аліменти мають використовуватися виключно в інтересах дитини, для забезпечення її належного фізичного, духовного та соціального розвитку, і не можуть бути засобом безпідставного збагачення отримувача аліментів.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Доброславського районного суду Одеської області від 29 вересня 2025 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 у повному обсязі, а саме 50000 грн. з подальшою індексацією, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили, і до досягнення дитиною повноліття. Судові витрати покласти на ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не урахував достатнє матеріальне становище платника аліментів, при призначенні аліментів, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав. Натомість відповідач інших утриманців не має, працездатний, отримує дохід, має у власності об?єкти нерухомого майна, займається підприємницькою діяльністю, є засновником декількох юридичних осіб, стан здоров?я дозволяє йому працювати. Таким чином відповідач спроможний сплачувати розмір аліментів, заявлений до стягнення.
Зазначає, що суд не урахував, що справа має виняткове значення для позивача та дитини, яка проживає разом із нею, оскільки вирішується питання матеріального благополуччя на наступні роки життя дитини до повноліття. Не ураховано судом і положення ч.5 ст. 183 СК України та те, що дитина навчається у міжнародній школі, вартість навчання 16195 гривень на місяць. Окрім того:
- заняття з плавання - 6000 гривень на місяць;
- заняття з боротьби - 5 000 гривень;
- заняття з ментальної математики - 600 гривень за урок, по 4 уроки на місяць;
- заняття зі збирання моделей - 600 гривень за урок, по 4 уроки на місяць;
- уроки музики - 400 гривень за заняття, 3 рази на тиждень (12 разів на місяць).
Таким чином вартість тільки його навчань складає: 16195+ 6000+5000+ (600*4=2400)+ (600*4=2400)+( 400*12=4800) =36795 гривень на місяць, не враховуючи витрати на одежу, харчування, та інші непередбачені витрати.
Призначені аліменти у сумі 12000 гривень покривають лише третину витрат тільки на навчання, та заняття дитини. Окрім того є витрати на харчування дитини, придбання одежі, лікування, та інші непередбачені витрати, які складають суму приблизно 80.000-90.000 на місяць.
Позиція відповідача в суді апеляційної інстанції
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Доброславського районного суду Одеської області від 29 вересня 2025 року - без змін, оскільки вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд першої інстанції правильно врахував, що обов'язок по утриманню неповнолітньої дитини лежить на обох батьках, вік дитини, встановлений розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також майновий стан сторін (том І: а.с. 84-87).
Явка сторін в суді апеляційної інстанції
В судове засідання, призначене на 05.03.2026 з'явилися: представник ОСОБА_1 - Сауляк О.О. та представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 .
На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 17.03.2026.
В судове засідання, призначене на 17.03.2026 учасники справи не з'явились.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Встановлено, що 08.11.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб у Суворовському районному у м. Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №1391, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб, виданого повторно, серії НОМЕР_1 .
Сторони по справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
Дитина проживає із матір'ю, що не оспорюється сторонами, при цьому між сторонами відсутня згода щодо способу та розміру стягнення аліментів.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Так, згідно ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платників аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до постанови Верховного Суду по справі справа №643/11949/19 від 16 червня 2021 року, визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов'язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України : стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів ; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; праві власності, володіння та/або користування наявність на у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 p., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991p. та набула чинності для України 27 вересня 1991p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що на підставі витребуваних судом доказів підтверджується достатній рівень матеріального забезпечення відповідача, однак позивачкою не доведено необхідності стягнення аліментів саме у заявленому розмірі 100 000 грн щомісячно.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що розмір аліментів має визначатися з урахуванням реальних потреб дитини та матеріального становища сторін, при цьому обов'язок щодо утримання дитини є рівним для обох батьків.
Оскільки позивачкою не надано належних доказів фактичних витрат на дитину у розмірі, пропорційному заявленим вимогам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову та визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.
У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції не врахував достатній матеріальний стан платника аліментів при визначенні їх розміру, зокрема наявність у нього на праві власності, володіння та/або користування майна та майнових прав, у тому числі рухомого і нерухомого майна, грошових коштів, корпоративних прав, а також те, що відповідач є працездатним, здійснює підприємницьку діяльність, є засновником декількох юридичних осіб та не має інших утриманців, що, на думку апелянта, свідчить про його можливість сплачувати аліменти у заявленому до стягнення розмірі.
Проте наведені доводи апеляційної скарги, колегія суддів оцінює критично.
Встановлено, що заперечуючи проти позову та у відзиві на апеляційну скаргу, відповідач зазначав, що твердження позивачки щодо його значного матеріального становища не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема відповідач зазначав, що хоча і є засновником окремих юридичних осіб, однак дивідендів від їх діяльності не отримує, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками (том І: а.с. 112-113 зворот). Відповідач також не заперечував, що офіційно працевлаштований та отримує заробітну плату, що також підтверджується довідкою про доходи, наявною в матеріалах справи (том І: а.с. 96).
Факт наявності у відповідача нерухомого майна або часток у статутному капіталі юридичних осіб без встановлення фактичного отримання доходу від такого майна чи діяльності не може безумовно свідчити про його можливість сплачувати аліменти у розмірі, заявленому позивачкою.
Крім того, матеріали справи містять відомості про те, що у провадженні Доброславського районного суду Одеської області перебуває справа № 504/5080/23 про поділ спільного майна подружжя, у межах якої, зокрема, вирішується питання щодо прав на відповідне нерухоме майно.
Водночас доводи апеляційної скарги щодо наявності у відповідача майна, участі у юридичних особах та здійснення підприємницької діяльності були предметом дослідження суду першої інстанції, отримали належну оцінку та відображені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення при визначенні розміру аліментів.
Разом з тим, посилання відповідача ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу на те, що він має на утриманні іншу сім'ю - дружину, їх спільну неповнолітню дитину, а також дочку дружини від попереднього шлюбу, яка фактично проживає разом із ними та перебуває на спільному утриманні сім'ї є безпідставними, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження перебування зазначених осіб на утриманні відповідача матеріали справи не містять, і відповідачем таких доказів суду не надано.
Доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не врахував виняткове значення справи для неї та дитини, яка проживає разом із нею, оскільки вирішується питання матеріального забезпечення дитини на тривалий період до досягнення нею повноліття, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, суд першої інстанції при вирішенні спору виходив із необхідності забезпечення належного утримання дитини, врахував її інтереси, вік, а також інші обставини, передбачені законом при визначенні розміру аліментів. Посилання скаржниці на виняткове значення справи для неї та дитини не свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права та не спростовує встановлених судом обставин справи.
Безпідставними є і твердження скаржниці про те, що судом не було враховано те, що дитина навчається у міжнародній школі, вартість навчання якої становить 16 195 грн на місяць, а також додаткові заняття дитини, зокрема:
- заняття з плавання - 6 000 грн;
- заняття з боротьби - 5 000 грн;
- заняття з ментальної математики - 600 грн за урок, 4 уроки на місяць = 2 400 грн;
- заняття зі збирання моделей - 600 грн за урок, 4 уроки на місяць = 2 400 грн;
- уроки музики - 400 грн за заняття, 12 разів на місяць = 4 800 грн. Загальна вартість зазначених навчань і занять, за розрахунком апелянтки, становить 36 795 грн на місяць. Апелянтка також зазначає витрати на харчування, придбання одягу, лікування та інші непередбачені потреби дитини, які нібито складають 80-90 тис. грн на місяць.
Проте вищевказані доводи не підтверджені належними доказами, оскільки до матеріалів справи не долучено документів, які б свідчили про фактичне здійснення зазначених витрат апелянткою (рахунки, квитанції, чеки, договори чи ін.). Вказані розрахунки є приблизними і не можуть слугувати підставою для зміни розміру аліментів.
При цьому сторонами не заперечується, що батько також активно бере участь у матеріальному забезпеченні сина.
Відповідно до статей 141 та 182 СК України, батьки мають рівні права та обов'язки щодо виховання та утримання дитини, а розмір аліментів визначається з урахуванням реальних потреб дитини та матеріального стану обох батьків.
Позивачка не може покладати всю відповідальність лише на батька та вимагати від нього кошти без належного внеску з власного боку.
Суд також зазначає, що додаткові заняття, зазначені ОСОБА_1 (спорт, музика, ментальна математика, моделювання), не є обов'язковими для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а позов про стягнення таких додаткових витрат позивачкою не заявлявся, тому суд не може їх враховувати при визначенні розміру аліментів.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір аліментів, визначений судом першої інстанції у сумі 12 000 грн на місяць, є розумним та достатнім для забезпечення основних потреб дитини, а доводи апеляційної скарги щодо необхідності збільшення аліментів не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та не підлягають задоволенню.
За таких обставин доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданих сторонами, та висновками суду першої інстанції, однак не спростовують правильності цих висновків і не містять обставин чи доказів, які б судом першої інстанції не були враховані при вирішенні спору.
Жодних інших доводів на спростування висновків суду апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з п.1 ч.1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Доброславського районного суду Одеської області від 29 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Є.С. Сєвєрова
Судді: Л.М. Вадовська
О.М. Таварткіладзе