Справа №365/774/23Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1706/2026Доповідач ОСОБА_2
Іменем України
10 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 , захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Згурівського районного суду Київської області від 27 січня 2025 року,
Вироком у кримінальному провадженні №12023110000000883 обвинуваченого:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Березівка Качирського району Павлодарської області Казахської РСР, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначенойому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки; визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України та призначенойому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
На підставі статті 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбуття призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.
Згідно ст. 76 КК України на ОСОБА_9 покладено такі обов'язки:періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_9 особисте зобов'язання залишенодо набрання вироком законної сили.
Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат та арешту майна у кримінальному провадженні.
Органом державного обвинувачення ОСОБА_9 обвинувачувався у тому, що 27.09.2023, близько 20 години 00 хвилин, водій ОСОБА_9 , керуючи паливозаправником «ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порушення вимог пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - Правила дорожнього руху), згідно якого «водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції), перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, рухаючись по вулиці Київська (поблизу буд. 5) села Турівка Броварського району Київської області, в напрямку села Пасківщина, в порушення вимог пунктів 2.3 б), д) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - Правила дорожнього руху), згідно з якими «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», проявив злочинну недбалість, не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, а також, порушуючи вимоги пункту 12.3 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», при виникненні небезпеки для руху, яку останній об'єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого здійснив зіткнення з велосипедистом ОСОБА_11 , який рухався по проїзній частині попереду в попутному напрямку.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, від яких помер цього ж дня в автомобілі швидкої медичної допомоги.
Смерть ОСОБА_11 настала від закритої травми грудей та живота з переломами кісток скелету та ушкодженням внутрішніх органів, розвитком крововтрати та шоку.
Грубе порушення водієм ОСОБА_9 вимог пунктів 2.3 б), д), 2.9 а), 12.3 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_11 .
Суд першої інстанції вважав встановленим, що 27.09.2023, близько 20 години 03 хвилини, безпосередньо після наїзду на велосипедиста ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , перебуваючи поблизу будинку 5 по вулиці Київська села Турівка Броварського району Київської області, відтягнув потерпілого, який на той момент ще був живий, на узбіччя, після чого сів за кермо паливозаправника «ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , усвідомлюючи те, що своїми протиправними діями поставив останнього в небезпечний для життя та здоров'я стан, оскільки ОСОБА_11 в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав тяжкі тілесні ушкодження і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, маючи змогу надати потерпілому допомогу, ОСОБА_9 не виконав свого громадського обов'язку, що покладав на нього закон і загальновизнані норми моралі: не переконався чи потерпілий потребує допомоги, байдуже поставився до наслідків для останнього, не залишився на місці пригоди, не викликав бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, не доставив потерпілого до медичного закладу охорони здоров'я, ніяких заходів по наданню допомоги не вжив, не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, не записав прізвища та адреси очевидців, не зачекав прибуття поліцейських, натомість, з метою уникнення відповідальності, залишив місце пригоди, хоча мав можливість і повинен був прийняти міри по наданню допомоги потерпілому ОСОБА_11 чим порушив вимоги п. п. 2.10. а), г), д) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, відповідно до яких «у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а у разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров'я; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду органи чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських».
Таким чином, ОСОБА_9 обвинувачувавсяу порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого, та у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебувала в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого у небезпечний для життя стан, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України.
Органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_9 були кваліфіковані, в тому числі за ч. 3 ст. 286-1 КК України, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого, однак в ході судового розгляду обставина, що ОСОБА_9 під час вчинення кримінального правопорушення перебував у стані алкогольного сп'яніння не була доведена.
Суд у вироку зазначив, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, тому дії ОСОБА_9 підлягають перекваліфікації з ч. 3 ст.286-1 КК України на ч.2 ст.286 КК України, оскільки правом суду є вийти за межі висунутого обвинувачення та змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення, оскільки це покращує становище обвинуваченого.
Суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_9 , як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, за ч. 2 ст. 286 КК України та вважав встановленим, що 27.09.2023, близько 20 години 00 хвилин, водій ОСОБА_9 , керуючи паливозаправником «ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Київська (поблизу буд. 5) села Турівка Броварського району Київської області, в напрямку села Пасківщина, в порушення вимог пунктів 2.3 б), д) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - Правила дорожнього руху), згідно з якими «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», проявив злочинну недбалість, не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, а також, порушуючи вимоги пункту 12.3 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», при виникненні небезпеки для руху, яку останній об'єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого здійснив зіткнення з велосипедистом ОСОБА_11 , який рухався по проїзній частині попереду в попутному напрямку.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, від яких помер цього ж дня в автомобілі швидкої медичної допомоги.
Смерть ОСОБА_11 настала від закритої травми грудей та живота з переломами кісток скелету та ушкодженням внутрішніх органів, розвитком крововтрати та шоку.
Грубе порушення водієм ОСОБА_9 вимог пунктів 2.3 б), д), 12.3 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_11 .
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України та призначити покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом на 5 років, визнати винним за ч. 1 ст. 135 КК України та призначити покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом на 5 років. Частково дослідити висновки щодо результатів медичного огляду від 28.09.2023 (т.1 а.с.155, 156) та висновки експерта №71/23-т за результатами судово-токсикологічної експертизи крові ОСОБА_9 (т. 1 а.с.243-246).
Зазначає, що згідно висновку щодо результатів медичного огляду ОСОБА_9 на стан сп'яніння від 28.09.2023 та алкотесту до нього, ОСОБА_9 станом на 28.09.2023 о 04 год. 40 хв. перебував у стані алкогольного сп'яніння, а також згідно висновку експерта №71/23-т за результатами судово-токсикологічної експертизи крові ОСОБА_9 у зразку крові останнього позначеному як об'єкт №71/1 виявлено етанол в кількості - 2,03 г/л, в зразку крові, позначеному як об'єкт №71/2 виявлено етанол в кількості - 1,87 г/л. Відібрати одразу біологічний матеріал у обвинуваченого в органу досудового розслідування не було можливості, оскільки останній залишив місце ДТП та переховувався від правоохоронних органів.
Вказує, що ОСОБА_9 не залишився на місці пригоди, не викликав бригаду швидкої медичної допомоги, не доставив потерпілого до медичного закладу охорони здоров'я, не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ поліції, не зачекав прибуття поліцейських, а натомість, з метою уникнення відповідальності, залишив місце пригоди.
Разом з тим, зазначає, що судом не враховано, що наслідки даного злочину - смерть ОСОБА_11 є тяжкими та незворотними, кримінальне правопорушення належить до суспільно небезпечних злочинів у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, що стосується інтересів не лише потерпілих, а й усіх учасників дорожнього руху.
Крім того, суд належним чином не мотивував своє рішенні та фактично не врахував те, що ОСОБА_9 керуючи джерелом підвищеної небезпеки, порушив одночасно декілька пунктів ПДР, і саме недотримання останнім цим правил призвело до наїзду на ОСОБА_11 , який загинув на місці, що значно підвищує як суспільну небезпечність особи винного, так і суспільну небезпечність вчиненого злочину.
Вважає, що відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілим і відсутність у них претензій матеріального та морального характеру, з урахуванням наслідків вчиненого злочину у вигляді настання смерті, не можуть бути визначальними і такими, що безумовно свідчать про наявність підстав для застосування ст. 75 КК України. А також, щире каяття обвинуваченого не має бути підставою для звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, воно лише характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого діяння.
Разом з тим, вказує, що під час судового розгляду ОСОБА_9 вину у вчиненні кримінальних правопорушень не визнав, та намагався уникнути відповідальності за скоєне, що свідчить про те, що останній не усвідомив свою провину.
На вказаний вирок захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати, кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 закрити. Повторно дослідити докази, які досліджувались судом першої інстанції.
Зазначає, що у матеріалах справи відсутні витяги про реєстрацію в ЄРДР кримінальних проваджень №12023110000000883 від 27.09.2023 за ч. 2 ст. 286 КК України та №12023110000000885 від 28.09.2023 за ч. 1 ст. 135 КК України. Відсутність вказаних витягів тягне за собою недопустимість доказів, що отримані з порушенням вимог ст. 214 КПК України, якою не допускається здійснення досудового розслідування до внесення відомостей в ЄРДР.
Вказує, що досудове розслідування розпочато Броварським районним управлінням поліції ГУНП в Київській області, однак у матеріалах справи відсутнє рішення прокурора про зміну підслідності даного провадження з Броварського РУП до СУ ГУНП в Київській області. У зв'язку з чим, слідчі СУ ГУНП в Київській області не були у передбаченому законом порядку визначені для здійснення досудового розслідування, і тому є не уповноваженими особами, а результати проведених ними слідчих та процесуальних дій - недопустимими.
Вважає, що висновок експерта від 16.10.2023, яким визначався технічний стан автомобіля ГАЗ та висновок експерта від 17.10.2023 є недопустимими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки автомобіль був вилучений незаконно.
Разом з тим зазначає, що експерт при проведенні експертизи не врахував, що велосипедист рухався по діагоналі, а не перпендикулярно, не враховано заокруглення дороги, яке впливає на видимість дороги, а також не розраховано розташування автомобіля на проїзній частині відповідно до його габаритів.
Зазначає, що СD диск, який наявний у матеріалах кримінального провадження, є недопустимим доказом, оскільки отриманий працівниками поліції не в порядку визначеному кримінальним процесуальним законом. Відповідно висновок фототехнічної експертизи від 10.10.2023, яким визначена швидкість транспортних засобів за відеозаписом, збереженим на CD дискує недопустимим, як таким, що є похідним від іншого недопустимого доказу.
Вважає, що дії велосипедиста містять ознаки правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КУпАП, та саме дії велосипедиста примусили водія гальмувати та змінювати напрямок руху. Враховуючи порушення ПДР велосипедистом та створення ним аварійної обстановки, дії водія були здійсненні у дозволених ПДР межах.
Вказує, що ОСОБА_9 помилився в оцінці ситуації, перебування потерпілого у тяжкому стані не було очевидним, і залишення його у такому стані не було завідомим для обвинуваченого, тобто в його діях відсутній умисел, який є обов'язковим елементом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, що свідчить про відсутність в його діях складу даного злочину.
Захисник обвинуваченого подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора в частині, що стосується погіршення становища обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора і заперечував проти апеляційної скарги захисника, думки обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу захисника і заперечували проти апеляційної скарги прокурора, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За нормами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом за оцінкою доказів, зібраних обвинуваченням на підтвердження вини особи за критерієм, визначеним в усталеній практиці ЄСПЛ доведення вини «поза розумним сумнівом», який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, інкримінований злочин був вчинений, і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Так ОСОБА_9 першочергово інкримінувалося вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
На підтвердження обвинувачення суду були надані стороною обвинувачення докази, зазначені у вироку, які досліджувалися безпосередньо у судовому засіданні.
Зокрема, судом досліджено письмові та електронні докази:
- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.09.2023 із схемою та фототаблицею, відповідно до яких зафіксовані обставини дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце на вул. Українська в с. Турівка навпроти житлового будинку під № 5, а саме зафіксовано місце дорожньо-транспортної пригоди, вилучено велосипед «Україна» (т. 1 а.с. 134-150);
- протокол огляду транспортного засобу від 10.10.2023 із фототаблицею, відповідно до яких зафіксовані пошкодження велосипеда «Україна» (т. 1 а.с. 151-154);
- висновок щодо результатів медичного огляду від 28.09.2023 та алкотест до нього, згідно якого ОСОБА_9 28.09.2023 о 04 год.40 хв. перебував у стані алкогольного сп"яніння (т. 1 а.с. 155, 156);
- протокол обшуку від 28.09.2023 з фототаблицею та CD-диском відеофіксації обшуку, яким виявлено автомобіль«ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зроблено змиви, вилучено автомобіль з місця обшуку (т. 1 а.с. 157-162);
- протокол огляду місця події від 27.09.2023 з фототаблицею, яким оглянуто автомобіль ШМД, реєстраційний номер НОМЕР_2 на території Березанської міської лікарні, в якому знаходився труп ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 164-168);
- лікарське свідоцтво про смерть № 242 від 28.09.2023 ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 169-170);
- свідоцтво про смерть ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 191);
- відеозапис з камер зовнішнього спостереження ФГ «Валма», на якому зафіксований рух велосипеда по проїзній частині, за ним паливозаправника «ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із ввімкненим світлом передніх фар. При цьому відбувається плавне зміщення велосипеда справа наліво. В подальшому відбувається зближення транспортних засобів та ймовірний контакт. При цьому перед дорожньо-транспортною пригодою велосипедист змінює напрямок руху. Зупинку паливозаправника та його від'їзд з місця події (т. 1 а.с. 175);
- копія акту прийому-передачі транспортних засобів та навісного, причіпного обладнання, яким водію ОСОБА_9 передано «ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 177);
- копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, згідно якої автомобіль марки «ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ТОВ «Агрікор холдинг» (т. 1 а.с. 353);
- копія посвідчення водія, згідно з якою ОСОБА_9 має допустимі категорії «В1, В, С1, С, D1, D, ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE » (т. 1 а.с. 351, 352);
- роздруківка маршруту, поїздки, стоянки, швидкість руху «ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , за 27.09.2023 (т. 1 а.с. 178-181);
- копія робочої інструкції водія автотранспортних засобів бензовоз, з підписом ОСОБА_9 про ознайомлення (т. 1 а.с. 182-184);
- протокол проведення слідчого експерименту від 24.10.2023 з планом-схемою та фототаблицею, яким на місці події ОСОБА_9 відтворив та показав на місці обставини дорожньо-транспортної пригоди, в ході якої він здійснив наїзд на велосипедиста (т. 1 а.с. 230-240);
- висновок експерта № 71/23-т за результатами судово-токсикологічної експертизи крові ОСОБА_9 , відібраної 28.09.2023 о 04 год. 50 хв. в умовах КНП «Згурівська лікарня Згурівської селищної ради», згідно якого в зразку крові, позначеному як об'єкт № 71/1 виявлено етанол в кількості - 2,03 г/л, в зразку крові, позначеному як об'єкт № 71/2 виявлено етанол в кількості - 1,87 г/л. В крові метиловий, пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери не виявлені (т. 1 а.с. 243-246);
- висновок експерта № 242 за результатами судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 , згідно якого при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що смерть настала від закритої травми грудей та живота з переломами кісток скелету та ушкодженням внутрішніх органів, розвитком крововтрати та шоку. Виявлені тілесні ушкодження є прижиттєвими, виникли в короткий проміжок до часу та об"єднані одним механізмом травми - дорожньо-транспортної пригоди, при зіткненні автомобіля що рухався з велосипедом і в своїй сукупності мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв"язку з настання смерті потерпілого. В момент первинного контакту потерпілий був повернутий лівою боковою поверхнею тіла до травмуючої частини автомобіля. При судово-токсикологічному дослідженні в крові виявлено етиловий спирт в концентрації 4,04 проміле. Така концентрація етилового спирту при житті, за звичай, відповідає тяжкому ступеню алкогольного сп"яніння (т. 1 а.с. 248-252);
- висновок комісійної судово-медичної експертизи № 158/К, згідно якого зважаючи на чисельність та тяжкість отриманих ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, що призвели до розвитку травматичного шоку, судово-медичні дані, які вказують на можливість врятувати йому життя в разі надання йому своєчасної кваліфікованої медичної допомоги після дорожньо-транспортної пригоди - відсутні (т. 1 а.с. 334-347);
- висновок експерта № СЕ-19/111-23/53341-ІТ за результатами інженерно-технічної експертизи, згідно якого система робочого гальма автомобіля марки «ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент огляду, знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі перед ДТП не виявлено. Рульове керування автомобіля марки «ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент огляду, знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед ДТП не виявлено. Елементи підвіски автомобіля марки «ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент огляду, знаходяться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед подією не виявлено (т. 1 а.с. 258-261);
- висновок експерта № СЕ-19/111-23/53340-ІТ за результатами інженерно-технічної експертизи, згідно якого система робочого гальма велосипеда, наданого на дослідження, на момент огляду, знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі робочого гальма перед ДТП не виявлено. Рульове керування велосипеда, наданого на дослідження, на момент огляду, знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед ДТП не виявлено (т. 1 а.с. 266-267);
- висновок експерта № СЕ-19/111-23/53285-ІТ за результатами інженерно-технічної експертизи, згідно якого зіткнення автомобіля марки «ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 та велосипеда відбулось на смузі в напрямку до с. Пологи перед початком слідів волочіння та подряпин на асфальті. Встановити де відносно елементів дороги відбулося зіткнення автомобіля «ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 та велосипеда, за наявної в матеріалах кримінального провадження слідової інформації, не уявляється можливим. В момент первинного контакту автомобіль «ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , контактував передньою правою частиною із лівою боковою частиною велосипеда. Встановити під яким кутом відбулося зіткнення автомобіля «ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 та велосипеда, представлених на дослідження, не надається можливим по причині вказаній в дослідницькій частині (т. 1 а.с. 273-276);
- висновок експерта № СЕ-19/111-23/53237-ФП за результатами фототехнічної експертизи, згідно якого, виходячи з даних відеофайлу «IMG_4736.MOV» та розмірних характеристик автомобіля«ГАЗ 3309 АЦ», швидкість автомобіля «ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перед дорожньо-транспортною пригодою складає 33,23 км/год ± 2,33 км/год. Виходячи з даних відеофайлу «IMG_4736.MOV» та розмірних характеристик велосипеда, швидкість велосипеда перед дорожньо-транспортною пригодою складає 10,62 км/год ± 0,74 км/год. Виходячи з даних відеофайлу «IMG_4736.MOV» час з моменту початку зміни напрямку руху велосипеда до ймовірного моменту зіткнення автомобіля «ГАЗ 3309 АЦ» з велосипедом складає 10,14 ± 0,7 с (т. 1 а.с. 282-286);
- висновок експерта № СЕ-19/111-23/58139-ІТ за результатами інженерно-технічної експертизи, згідно якого в даній дорожній ситуації водій автомобіля марки «ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України. В заданій дорожньо-транспортній ситуації водійавтомобіля марки «ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , мав технічну можливість уникнути зіткнення з велосипедистом при виконанні вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, тобто застосувавши гальмування без відвороту керма вліво на зустрічну смугу руху. З технічної точки зору, в діях водія автомобіля марки«ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вбачаються невідповідності у виконанні вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які перебувають у причинному зв"язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожній ситуації велосипедист повинен був діяти відповідно до вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України. В заданій дорожньо-транспортній ситуації своїми односторонніми діями велосипедист не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем марки «ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв"язку з тим, що в момент зіткнення велосипедист повністю звільнив смугу руху по якій рухався автомобіль марки «ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 . З технічної точки зору в діях велосипедиста невідповідності у виконанні вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, які перебувають у причинному зв"язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди не вбачається (т. 1 а.с. 294-297).
Також, судом було допитано обвинуваченого, потерпілого та свідків, показання яких суд першої інстанції безпосередньо сприймав під час судового засідання.
Дослідивши зазначені докази, суд прийшов до висновку про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_9 з ч. 3 ст. 286-1 КК України на ч. 2 ст. 286 КК України.
Так, суд кваліфікував дії ОСОБА_9 , як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, за ч. 2 ст. 286 КК України та вважав встановленим, що 27.09.2023, близько 20 години 00 хвилин, водій ОСОБА_9 , керуючи паливозаправником «ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Київська (поблизу буд. 5) села Турівка Броварського району Київської області, в напрямку села Пасківщина, в порушення вимог пунктів 2.3 б), д) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - Правила дорожнього руху), згідно з якими «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», проявив злочинну недбалість, не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, а також, порушуючи вимоги пункту 12.3 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», привиникненні небезпеки для руху, яку останній об'єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого здійснив зіткнення з велосипедистом ОСОБА_11 , який рухався по проїзній частині попереду в попутному напрямку.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, від яких помер цього ж дня в автомобілі швидкої медичної допомоги.
Смерть ОСОБА_11 настала від закритої травми грудей та живота з переломами кісток скелету та ушкодженням внутрішніх органів, розвитком крововтрати та шоку.
Грубе порушення водієм ОСОБА_9 вимог пунктів 2.3 б), д), 12.3 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_11 .
Колегія суддів погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки в ході судового розгляду не знайшла свого підтвердження обставина, що такий злочин ОСОБА_9 вчинив саме будучи в стані алкогольного сп'яніння, враховуючи відібрання зразків на стан сп'яніння у Нощенка 28.09.2023 року, тоді як подія вчинення кримінального правопорушення мала місце 27.09.2023 року.
Щодо клопотання сторін кримінального провадження про повторне дослідження письмових доказів.
Колегія суддів нагадує, що згідно з частиною 3 статті 404 КПК України за клопотанням сторони повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, є обов'язковим лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповно або з порушеннями.
Разом з цим, колегія суддів не ставить під сумнів достовірність доказів, досліджених у суді першої інстанції. У апеляційних скаргах не зазначається, які саме обставини, що мають істотне значення для кримінального провадження, залишилися не дослідженими судом першої інстанції, і які дії та рішення суду першої інстанції завадили стороні захисту всебічно і повно їх дослідити.
Відмова у задоволенні клопотання за відсутності аргументованих доводів щодо необхідності повторного дослідження доказів у справі не є порушенням вимог кримінального процесуального закону або неповнотою судового розгляду.
Колегія суддів вважає безпідставними твердження захисника щодо недопустимості окремих доказів, зібраних з грубим порушенням норм КПК України, оскільки перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали підставою для закриття кримінального провадження, як просить захисник. Досліджені судом першої інстанції письмові докази щодо винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України відповідають вимогам щодо їх отримання, проведення та оформлення, а також повністю узгоджуються з іншими доказами, та не викликають сумнівів у суду.
Зокрема, даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди виявлено та вилучено велосипед «Україна». Протокол огляду місця ДТП зі схемою та фототаблицею складений з дотриманням вимог статей 104, 105, 223, 237 КПК, містить докладний виклад умов і результатів огляду, відомості про всіх учасників слідчої дії та їхні підписи, зауважень та доповнень до проведеної слідчої дії від них не надійшло, про що також зазначено у протоколі.
На відеозаписі з камер зовнішнього спостереження ФГ «Валма», на якому зафіксований рух велосипеда по проїзній частині, за ним паливозаправника «ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із ввімкненим світлом передніх фар. При цьому відбувається плавне зміщення велосипеда справа наліво. В подальшому відбувається зближення транспортних засобів та ймовірний контакт. При цьому перед дорожньо-транспортною пригодою велосипедист змінює напрямок руху. Зупинку паливозаправника та його від'їзд з місця події.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/111-23/58139-ІТ за результатами інженерно-технічної експертизи, згідно якого в даній дорожній ситуації водій автомобіля марки «ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України. В заданій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля марки «ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , мав технічну можливість уникнути зіткнення з велосипедистом при виконанні вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, тобто застосувавши гальмування без відвороту керма вліво на зустрічну смугу руху. З технічної точки зору, в діях водія автомобіля марки «ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вбачаються невідповідності у виконанні вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які перебувають у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожній ситуації велосипедист повинен був діяти відповідно до вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України. В заданій дорожньо-транспортній ситуації своїми односторонніми діями велосипедист не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем марки «ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв'язку з тим, що в момент зіткнення велосипедист повністю звільнив смугу руху по якій рухався автомобіль марки «ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 . З технічної точки зору в діях велосипедиста невідповідності у виконанні вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, які перебувають у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди не вбачається.
За даними висновків судово-медичної та комісійної експертиз, смерть ОСОБА_11 настала від закритої травми грудей та живота з переломами кісток скелету та ушкодженням внутрішніх органів, розвитком крововтрати та шоку. Виявлені тілесні ушкодження є прижиттєвими, виникли в короткий проміжок до часу та об'єднані одним механізмом травми - дорожньо-транспортної пригоди, при зіткненні автомобіля що рухався з велосипедом і в своїй сукупності мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настання смерті потерпілого. В момент первинного контакту потерпілий був повернутий лівою боковою поверхнею тіла до травмуючої частини автомобіля. При судово-токсикологічному дослідженні в крові виявлено етиловий спирт в концентрації 4,04 проміле. Така концентрація етилового спирту при житті, за звичай, відповідає тяжкому ступеню алкогольного сп'яніння. Зважаючи на чисельність та тяжкість отриманих ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, що призвели до розвитку травматичного шоку, судово-медичні дані, які вказують на можливість врятувати йому життя в разі надання йому своєчасної кваліфікованої медичної допомоги після дорожньо-транспортної пригоди - відсутні.
Як неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland)).
За встановлених у цьому кримінальному провадженні фактичних обставин дії ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК кваліфіковано правильно.
Щодо порушень правил підслідності, колегія суддів враховує таке.
Відомості про вчинене кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України були внесені в ЄРДР 27.09.2023 року о 23:29 за №12023110000000883 Головним управлінням Національної поліції в Київській області та розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до постанови заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту ГУ НП у Київській області ОСОБА_12 від 28.09.2023 року постановлено перекваліфікувати кримінальне провадження №12023110000000883, відомості про яке внесені до ЄРДР 27.09.2023, з ч. 2 ст. 286 КК України на ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Постановою заступника начальника СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_13 від 27.09.2023 року доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023110000000883 від 27 вересня 2023 року слідчій групі з числа працівників СУ ГУ НП в київській області.
Згідно постанови прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 від 28.09.2023 року об'єднано матеріали досудових розслідувань, відомості про які внесені до ЄРДР за №12023110000000883 від 27.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, а також за №12023110000000885 від 28.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України в одне провадження під єдиним номером - №12023110000000883.
Беручи до уваги наведене, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про порушення підслідності в цьому кримінальному провадженні.
Крім того, з урахуванням викладеного є безпідставними доводи захисника про те, що у матеріалах справи відсутні витяги про реєстрацію в ЄРДР кримінальних проваджень №12023110000000883 від 27.09.2023 за ч. 2 ст. 286 КК України та №12023110000000885 від 28.09.2023 за ч. 1 ст. 135 КК України, оскільки вони спростовуються наведеним.
Також є безпідставними доводи захисника про незаконне вилучення автомобіля, оскільки даний автомобіль був предметом злочину, визнаний речовим доказом постановою слідчого від 28.09.2023 року та згідно ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12.10.2023 року на нього накладено арешт.
Висновки захисника про те, що експерт при проведенні експертизи не врахував, що велосипедист рухався по діагоналі, а не перпендикулярно, не враховано заокруглення дороги, яке впливає на видимість дороги, а також не розраховано розташування автомобіля на проїзній частині відповідно до його габаритів є вільною інтерпретацією захисника подій злочину та спростовується доказами, які досліджені судом першої інстанції.
Доводи про те, що СD диск, який наявний у матеріалах кримінального провадження, є недопустимим доказом, оскільки отриманий працівниками поліції не в порядку визначеному кримінальним процесуальним законом також є необгрунтованими, оскільки на запит слідчого до ФГ «Валма» надано відеозапис камер спостереження ФГ «Валма» с. Турівка Броварського району, на якому зафіксовано момент ДТП. Постановою заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП України в Київській області ОСОБА_12 компакт-диск на якому записаний файл з відеозаписом камери зовнішнього спостереження ФГ «Валма», на якому зафіксовано момент ДТП визнано речовим доказом по даному кримінальному провадженню.
Колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано визнав допустимим доказом відеозапис на компакт-диску з камери спостереження, який був отриманий безпосередньо слідчим та визнаний у справі речовим доказом.
Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. А тому отримання в ході досудового розслідування на запит слідчого відеозапису з камер спостереження не суперечить вимогам закону.
Доводи, що дії велосипедиста містять ознаки правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КУпАП, та саме дії велосипедиста примусили водія гальмувати та змінювати напрямок руху є безпідставними. Оскільки відповідно до висновку експерта № СЕ-19/111-23/58139-ІТ в заданій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля марки«ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , мав технічну можливість уникнути зіткнення з велосипедистом при виконанні вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, тобто застосувавши гальмування без відвороту керма вліво на зустрічну смугу руху. В даній дорожній ситуації велосипедист повинен був діяти відповідно до вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України. В заданій дорожньо-транспортній ситуації своїми односторонніми діями велосипедист не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем марки «ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв'язку з тим, що в момент зіткнення велосипедист повністю звільнив смугу руху по якій рухався автомобіль марки «ГАЗ 3309 АЦ», реєстраційний номер НОМЕР_1 . З технічної точки зору в діях велосипедиста невідповідності у виконанні вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, які перебувають у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди не вбачається.
Доводи сторони захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_9 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України були предметом перевірки суду першої інстанції та судом вірно встановлено, що поведінка обвинуваченого, який після вчинення наїзду на велосипедиста паливозаправником вагою близько 8 тон, просто відтягнув останнього на узбіччя та залишив місце пригоди, не викликавши екстрену медичну допомогу, цілком розуміючи, що в наслідок наїзду можуть мати місце і внутрішні ушкодження, а також проігнорував поведінку велосипедиста, який незрозуміло говорив та не міг самостійно пересуватись, що свідчить про наявність в діях обвинуваченого умислу на завідоме залишення без допомоги особи, яка перебувала в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого у небезпечний для життя стан.
Вирішуючи апеляційні вимоги прокурора в частині призначення покарання, колегія суддів вважає їх часткового обґрунтованими, виходячи з наступного.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_9 покарання, колегія суддів виходить з положень, визначених в ст. 50 КК України, за якою покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Загальні засади призначення покарання визначені в ст. 65 КК України, за якою суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
2) особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (наприклад, у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, належним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
За змістом ст. 75 КК України суд може звільнити особу від відбування покарання із випробуванням, якщо із урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу та інших обставин справи суд дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
При призначенні покарання ОСОБА_9 суд врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, одне з яких відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який за місцем проживання та місцем останньої роботи характеризується позитивно (т. 2 а.с.30, 31), одружений (т. 2 а.с. 33), має на утриманні дочку - інваліда ІІ групи з дитинства (т. 2 а.с. 34-36), є особою похилого віку, на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т. 1 а.с.361, 362, 366), раніше не судимий (т. 1 а.с. 364), до адміністративної відповідальності не притягувався (т. 1 а.с. 359).
Судом враховані обставини, які пом'якшують покарання, передбачені ст. 66 КК України - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України - не встановлено.
Проте, обмежившись перерахуванням обставин, визначених у ст. 65 КК України, які враховуються при призначенні покарання, суд у вироку не навів будь-яких мотивів, із яких він дійшов до висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбування ним призначеного покарання.
Апеляційний суд акцентує увагу на позиції потерпілого, який жодних претензій до ОСОБА_9 не має, просив в суді першої інстанції суворо його не карати та призначити покарання без позбавлення волі.
Однак, колегія суддів зауважує, що в даній категорії кримінальних правопорушень думка потерпілих стосовно виду та розміру покарання сама по собі не є вирішальною.
Ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, суд першої інстанції не в повній мірі врахував наслідки вчиненого кримінального правопорушення, а саме смерть ОСОБА_11 , які є тяжкими та невідворотними, те, що керуючи джерелом підвищеної небезпеки, ОСОБА_9 порушив одночасно декілька пунктів правил дорожнього руху, і саме недотримання ним цих правил призвело до наїзду на ОСОБА_11 , який загинув в результаті отриманих тілесних ушкоджень, що значно підвищує як суспільну небезпечність особи винного, так і суспільну небезпечність вчиненого злочину. Крім того, судом не враховано те, що ОСОБА_9 не надав допомоги потерпілому, не викликав швидку допомогу, а залишив потерпілого на узбіччі.
З огляду на наведене, суд першої інстанції не обґрунтував можливість виправлення ОСОБА_9 без відбування покарання, оскільки, враховуючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, його наслідки, дані про особу винного та інші обставини справи, суд, на думку колегії суддів, не мав достатніх підстав для такого висновку та прийняття рішення про звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України.
Таким чином, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні про те, що при призначенні обвинуваченому покарання, суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, зокрема ст. 75 КК України, який в даному випадку не підлягав застосуванню.
Ухвалюючи новий вирок, колегія суддів враховує характер і ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, наслідки вчинення ним кримінального правопорушення у вигляді смерті потерпілого, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні доньку з інвалідністю 2 групи, наявність обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, добровільне відшкодування завданого збитку, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, та покарання за ч. 1 ст. 135 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі вимог ст. 70 КК України остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів, а також домірне скоєному.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 407, п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання у разі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів, за наслідками апеляційного розгляду, вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 - скасуванню в частині призначеного покарання, з постановленням апеляційним судом нового вироку в цій частині.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргупрокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Вирок Згурівського районного суду Київської області від 27 січня 2025 року щодо ОСОБА_9 в частині призначеного покарання - скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання:
- за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки;
- за ч. 1 ст. 135 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_9 строк тримання під вартою з 29.09.2023 року по 03.10.2023 рокувключно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Строк відбування основного покарання ОСОБА_9 обчислювати з моменту його затримання, в порядку виконання вироку.
В іншій частині вирок місцевого суду залишити без зміни.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення.
Суддя Суддя Суддя