Справа №752/18102/23Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1462/2026Доповідач ОСОБА_2
Іменем України
10 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
законного представника - ОСОБА_8 ,
особи, щодо якої застосовано примусові заходи медичного характеру - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 та заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_10 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 18 листопада 2024 року,
Даною ухвалою суду задоволено клопотання прокурора.
Застосовано до ОСОБА_9 ,який вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбаченеч.2 ст. 15 ч.4 ст.185 КК України,примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Після набрання ухвали суду законної сили ОСОБА_9 підлягає примусовійгоспіталізації до Комунально-некомерційного підприємства «Київська міська психоневрологічна лікарня №3 виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації» (смт. Глеваха, вул. Павлова, 7) для надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом і лікування у примусовому порядку.
Вирішено питання щодо речових доказів у даному кримінальному провадженні.
В ухвалі суду зазначено, що надаючи об'єктивну оцінку ступені небезпечності ОСОБА_9 (який має відповідні психічні розлади), як для нього особисто, так і інших осіб, суд приймає до уваги висновки експерта, які викладені як письмо, так і надані в судовому засіданні, у мотивувальній частині якої, зокрема, містяться данні щодо перебігу захворювань підекспертного, а також враховує поведінку ОСОБА_9 у судовому засіданні, який поводив себе збуджено та заспокоювався лише законним представником, та вважає доведеним, що ОСОБА_9 може завдати шкоди об'єктам кримінально-правової охорони, тому є суспільно небезпечним. Суд вважає доведеним, що ОСОБА_9 потребує лікування у примусовому порядку з поміщенням у відповідний заклад з надання психіатричної допомоги. Такий вид примусового заходу медичного характеру на думку суду, також дозволить запобігти вчиненню ОСОБА_9 нових суспільно небезпечних діянь.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про примусові заходити медичного характеру стосовно ОСОБА_9 .
Зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_9 потребує застосування примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до відповідного закладу не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, встановленим під час судового розгляду справи.
Судом не було надано належної оцінки об'єктивним обставинам, що істотно зменшують ризики завдання ОСОБА_9 повторної шкоди об'єктам кримінально-правової охорони. Зокрема, ОСОБА_9 протягом півтора року після його затримання під час замаху на крадіжку телефону, нового правопорушення не вчинив, належним чином виконував свої процесуальні обов'язки, не зловживав своїми правами, не пропустив жодного судового засідання та не порушив порядок під час розгляду справи у суді першої інстанції, проявляв належну та соціальну поведінку.
Вказує, що суд не надав належної оцінки показанням експерта ОСОБА_11 , враховуючи те, що на момент допиту експерта у судовому засіданні вже минув рік після затримання ОСОБА_9 , психічний стан останнього за цей час міг покращитись, крім того, ОСОБА_9 постійно проходить амбулаторне лікування в домашніх умовах.
Зазначає, що в основу оскаржуваної ухвали суд поклав висновок за наслідками проведеної комплексної амбулаторної судово психолого-психіатричної експертизи від 01.08.2023. Однак, захисник вважає цей висновок експерта неналежним та недопустимим доказом, оскільки проведена експертиза є неповною, не актуальною (зміна стану здоров'я ОСОБА_9 ) та з часу її проведення минуло більше року. Психологічний стан ОСОБА_9 стабілізувався, останній розуміє всю інформацію, яка йому повідомляється, може аналізувати та приймати правильні та виважені рішення, поводить себе не агресивно. Амбулаторне лікування ОСОБА_9 , яке він пройшов після затримання, покращило його психологічний стан, проте надання психіатричної допомоги з більш м'яким режимом значно прискорить його одужання, оскільки останній буде й надалі продовжувати необхідне лікування.
Вважає, що сторона обвинувачення мала клопотати перед судом про проведення повторної амбулаторної або стаціонарної судово-психіатричної експертизи щодо ОСОБА_9 .
Прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу змінити в частині викладення фактичних обставин вчинення суспільно небезпечних діянь у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, виключивши з мотивувальної частини твердження про вчинення ОСОБА_9 злочину за попередньою змовою групою осіб. У решті ухвалу залишити без змін. Дослідити клопотання та висновок судово-психіатричної експертизи.
Зазначає, що місцевий суд помилково зазначив, що ОСОБА_9 мав умисел на спільне вчинення умисного злочину, за попередньою змовою групою осіб, оскільки враховуючи стан здоров'я останнього та його неосудність, він не міг усвідомлювати суб'єктивну сторону вчинюваного ним суспільно небезпечного діяння, що свідчить про відсутність у нього умислу і мети, які відповідно до ст. 505 КПК України, в цьому випадку встановленню не підлягають.
Заслухавши доповідь судді, думки ОСОБА_9 , захисника та законного представника, які підтримали апеляційну скаргу захисника і не заперечували проти апеляційної скарги прокурора, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора та заперечував проти апеляційної скарги захисника, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до п. 3 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено у ч. 2 ст. 19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 513 КПК України, під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання: чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Вказаних вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції в повній мірі дотримано не було.
Як вбачається з тексту ухвали суду, оцінивши надані сторонами кримінального провадження докази, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_9 вчинено суспільно небезпечне діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене у умовах воєнного стану, поєднане із проникненням до сховища, за попередньою змовою групою осіб, скоєне у стані неосудності, а тому застосував до ОСОБА_9 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру предмет доказування має низку особливостей, де не ставиться питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а йдеться про вчинення певною особою суспільно-небезпечного діяння, а тому обов'язковими обставинами, які підлягають доказуванню у такому кримінальному проваджені є: час, місце, спосіб вчинення суспільно-небезпечного діяння та вчинення цього суспільно небезпечного діяння цією особою, при цьому враховуються і інші обставини (інформація про психічні розлади, поведінка, небезпечність особи, розмір завданої шкоди). Умисел, мета і мотив є елементами суб'єктивної сторони саме кримінального правопорушення та встановлюються лише щодо осудної особи.
Таким чином, вчинення певного суспільно небезпечного діяння у стані неосудності передбачає відсутність у свідомості особи чітко сформованого умислу в розумінні ст. 24 КК України, а також мети і мотиву як ознак суб'єктивної сторони кримінального правопорушення.
Разом з тим, у тексті клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру зазначено, що ОСОБА_9 своїми умисними діями, які виразились у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах військового стану, поєднане із проникненням до сховища, за попередньою змовою групою осіб, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.
Крім того, в ухвалі суду дії ОСОБА_9 кваліфікуються за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України як суспільно небезпечне діяння, що вчинене із відповідним умислом (за попередньою змовою групою осіб), що є несумісним з наявним у нього станом неосудності.
Таким чином, встановивши, що мав місце злочин, а не суспільно небезпечне діяння, суд першої інстанції був позбавлений можливості застосувати до ОСОБА_9 примусові заходи медичного характеру та постановити відповідну ухвалу, що є істотним порушенням вимог КПК України.
При цьому допущене судом першої інстанції істотне порушення вимог КПК України є таким, що позбавляє суд апеляційної інстанції можливості ухвалити своє рішення, а тому у справі слід призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
За таких обставин апеляційні скарги захисника та прокурора підлягають частковому задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого слід урахувати наведене та ухвалити судове рішення, яке б відповідало вимогам статті 370 КПК України.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 18 листопада 2024 року щодо ОСОБА_9 - скасувати.
Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Суддя Суддя