Справа №760/31229/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3044/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
11 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року, -
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року задоволено клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024010000000169 від 20.12.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України та з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024010000000169 від 20.12.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України., накладено арешт на майно, вилучене за наслідками проведеного обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- мобільний телефон марки iPhone 17 ProMax, імеі: НОМЕР_1 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, власник майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року, визнати її незаконною та скасувати, відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що у мотивувальній частині ухвали вказано, що він не прибув у судове засідання. Однак він заперечує щодо цього твердження у зв'язку з тим, що він з'явився у судове засідання у вказаний час. Судове засідання у встановлений час не було проведено у зв'язку з відсутністю електроенергії. Підтвердженням його присутності у Солом'янському районному суді м. Києва є нарочно віддане клопотання до канцелярії. Про прийняття ухвали у цей день йому належним чином повідомлено не було, копію ухвали суду він не отримував.
Під час проведення обшуку ним було розблоковано мобільний пристрій (iPhone 17 ProMax). Таким чином, у оперативних співробітників був доступ до всієї інформації, що міститься на телефоні, та відповідно для повного копіювання даних. Таким чином, він повністю сприяв слідству та добровільно надав доступ до телефону.
Як зазначено у клопотанні, поданого ним 09.12.2025 до Солом'янського районного суду м. Києва, вказаний телефон перебував у його володінні та експлуатації всього 4 дні. Таким чином, часу при здійсненні обшуку було достатньо для копіювання всіх даних, однак телефон було вилучено.
Однак суд обмежився формальним посиланням на те, що телефон «може містити інформацію», не зазначивши, яку саме, за який період та яким чином вона пов'язана з кримінальним провадженням, що охоплює 2022-2024 роки.
Також апелянт зазначає, що в ухвалі слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва зазначено, що «під час досудового розслідування, слідчий суддя... зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним з яких і є тимчасовий доступ до речей та документів».
Тимчасовий доступ до речей та документів є заходом забезпечення кримінального провадження, однак ухвалу постановлено щодо накладення арешту майна, тому вказана теза є недоцільною.
Про існування та зміст ухвали йому стало відомо лише після самостійного ознайомлення 22.12.2025 року з ухвалою суду першої інстанції через Єдиний державний реєстр судових рішень, після чого він невідкладно звернувся з апеляційною скаргою. Враховуючи викладене та періодичні планові/аварійні відключення електроенергії, пропуск строку апеляційного оскарження стався з поважних причин, що не залежали від його волі.
Прокурор, власник майна та його представник у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, клопотань про відкладення судового розгляду не подавали.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням обставин, щодо пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого суддіСолом'янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року, які викладені в клопотанні власника майна ОСОБА_6 , колегія суддів вважає їх поважними, на підставі чого приходить до висновку щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, що СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024010000000169 від 20.12.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.
В межах даного кримінального провадження, 10.11.2025 прокурор Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, яке вилучене за наслідками проведеного обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- мобільний телефон марки iPhone 17 ProMax, імеі: НОМЕР_1 .
Дане клопотання мотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що за лобіювання службових осіб філії « ЦУП » АТ « Укрзалізниця » (код ЄДРПОУ 40081389 ) підприємством ТОВ « Дрілтек Груп » (код ЄДРПОУ 41979141 ) встановлено монополію в постачанні запчастин та наданні послуг з ремонту техніки для потреб філії « ЦУП » АТ « Укрзалізниця ».
Так, протиправне узгодження розподілу участі у тендерах, штучне усунення конкуренції та забезпечення одержання перемог необхідним суб'єктом господарювання відбувається за безпосереднього сприяння директора філії « ЦУП » АТ « Укрзалізниця » ОСОБА_8 .
Водночас, в ході аналізу оперативних даних та господарської діяльності вищевказаного СГД встановлено ряд протиправних механізмів.
Зокрема, встановлено, що усі запчастини, які поставляються та безпосередньо використовуються при ремонті техніки філії « ЦУП » АТ « Укрзалізниця », закуповуються ТОВ « Дрілтек Груп » в СГД, розміщених на території України або імпортуються з КНР та Республіки Індія.
При цьому, з метою незаконного збільшення прибутку, використовується ряд пов'язаних підприємств (ТОВ « Артіль ЮС » код ЄДРПОУ 25017616 , ТОВ « Берінг КР » код ЄДРПОУ 40965473 , ТОВ « Глубур-Сервіс » код ЄДРПОУ 38333682 , ПП « ОСОБА_9 » код ЄДРПОУ 24600911 ) між якими проводяться фіктивні господарські операції та штучно нарощується вартість товарів, які в подальшому збуваються (використовуються при наданні послуг) ТОВ « Дрілтек Груп » для потреб залізниці.
Поряд з цим, значна частина номенклатури товарів, які ТОВ « Дрілтек Груп » нібито купує у пов'язаних СГД та використовує при ремонті техніки філії « ЦУП » АТ « Укрзалізниця », взагалі відсутня у вищезгаданих підприємств на балансі, що свідчить про те, що певні обсяги ремонтних робіт, які передбачені тендерною документацією та відображаються в актах виконаних робіт, проводяться фіктивно.
Окрім того, згідно отриманих даних, іншим механізмом протиправної діяльності посадових осіб ТОВ « Дрілтек Груп » є використання під час ремонту техніки філії « ЦУП » АТ « Укрзалізниця » вживаних запчастин під виглядом нових.
Також, аналізом публічних закупівель, учасником яких було ТОВ « Дрілтек Груп », встановлено, що уся тендерна документація, в тому числі договори про виконання робіт чи поставку товарів, від імені вказаного СГД підписується директором та власником ОСОБА_10 .
Водночас, досудовим розслідуванням встановлено, що останній в березні 2022 незаконно перетнув державний кордон України та на даний час перебуває в Іспанії і відповідно, як наслідок, не має фізичної змоги представляти інтереси підконтрольного підприємства.
07.11.2025 на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_11 від 24.10.2025, справа №760/28792/25 (провадження №1-кс/760/12646/25) проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час проведення обшуку за вищевказаною адресою було виявлено та вилучено предмети та речі, які мають доказове значення для кримінального провадження, а саме:
-Мобільний телефон iPhone 17 ProMax, імеі: НОМЕР_1 .
З огляду на зміст ст. 98 КПК України, сторона обвинувачення прийшла до висновку, що майно ОСОБА_6 містить ознаки речових доказів, тобто наявні підстави, передбачені КПК України для накладення арешту.
09.12.2025 ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора та з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024010000000169 від 20.12.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, накладено арешт на майно, яке вилучено за наслідками проведеного обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- мобільний телефон марки iPhone 17 ProMax, імеі: НОМЕР_1 .
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за №12024010000000169 від 20.12.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України та накладаючи арешт навказаний мобільний телефон, слідчий суддя, проаналізувавши подані до суду матеріали кримінального провадження, дійшов до висновку, що прокурором доведено наявність підстав вважати, що на даному етапі досудового розслідування існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також те, що вилучені за місцем проживання ОСОБА_6 мобільний телефон відповідає ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, оскільки на ньому може міститись інформація, яка має значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також, із врахуванням доводів прокурора про те, що відносно мобільного телефону призначена судова експертиза, аби піддати дослідженню інформацію, що на ньому міститься, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України дає підстави для арешту вказаного у клопотанні прокурора майна, з метою забезпечення збереження речових доказів.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, враховано заперечення ОСОБА_6 які викладено у клопотанні, яке ним подано до суду та в якому він просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів , інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, всупереч твердженням апелянта, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження №12024010000000169 від 20.12.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України та відношення до нього вилученого майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому з оскаржуваної ухвали слідчого судді також, вбачається, що слідчий суддя встановив, що 24.10.2025 слідчим суддею Солом'янського районного суду міста Києва у справі №760/28792/25 була винесена ухвала, на підставі якої надано дозвіл на проведення обшуку за адресою місця проживання заступника директора з технічних питань філії «ЦУП» АТ « Укрзалізниця » - ОСОБА_6 , а саме: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_12 та перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_6 з метою:
- відшукання та вилучення: документальних матеріалів, блокнотів, чорнових записів, що містять інформацію щодо впровадження та функціонування протиправної схеми встановлення монополії в постачанні запчастин та наданні послуг з ремонту техніки для потреб філії « ЦУП » АТ « Укрзалізниця »;
- відшукання та виготовлення за допомогою технічних, програмно - технічних засобів, апаратно-програмних комплексів із залученням спеціаліста копії інформації, що містяться на електронних носіях інформації (комп'ютерна техніка, ноутбуки, системні блоки, фото-, відеокамери, оптичні носії інформації, жорсткі диски, флеш-накопичувачі, мобільні телефони, планшети, електронних носіїв інформації, що містять інформацію щодо впровадження та функціонування протиправної схеми встановлення монополії в постачанні запчастин та наданні послуг з ремонту техніки для потреб філії « ЦУП » АТ « Укрзалізниця »).
07.11.2025 на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_11 від 24.10.2025, було проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено та вилучено мобільний телефон iPhone 17 ProMax, імеі: НОМЕР_1 .
07.11.2025 постановою слідчого вищевказаний мобільний телефон визнано речовими доказами у зазначеному кримінальному провадженні.
02.12.2025 проведено огляд вказаного мобільного телефону.
03.12.2025 слідчим винесено постанову про призначення судово-технічної експертизи, та 03.12.2025 на адресу Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ направлено постанову про призначення судово-технічної експертизи, предметом дослідження якої є мобільний телефон iPhone 17 ProMax, імеі: НОМЕР_1 .
Таким чином слідчим суддею були досліджені матеріали кримінального провадження, які в копіях долучені до клопотання.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, всупереч твердженням апелянта.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 167, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 , - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Поновити власнику майна ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року.
Ухвалу слідчого Солом'янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4