"16" березня 2026 р.
Справа № 497/761/22
Провадження № 8/497/1/26
16.03.2026 року Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Раца В.А.,
секретарі - Божевої І.Д.,
за участю:
представника заявника (відповідача) - Суворова О.В., в режимі відеоконференції,
представника позивача - Дідорчук І.І., в режимі відеоконференції,
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Суворова Олександра Володимировича про перегляд рішення Болградського районного суду Одеської області від 05.04.2023 за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування, в особі ради опіки та піклування при виконавчому комітеті Городненської сільської ради Болградського району Одеської області, про визначення місця проживання дитини та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб - Орган опіки та піклування, яким є виконавчий комітет Городненської сільської ради Болградського району Одеської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини,-
Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокат Суворов О.В., який підтвердив свої повноваження електронним ордером серії ВН №1503332 від 18.04.2025 року (а.с.7) звернувся до суду з заявою про скасування (перегляд) рішення Болградського районного суду Одеської області від 05.04.2023 року за нововиявленими обставинами посилаючись на те, що це рішення було предметом розгляду в апеляційній інстанції та було залишено без змін. Після розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанціях спільна дитина сторін залишилась проживати разом з батьком - ОСОБА_1 , так як позивач знайшла собі іншого чоловіка старше її більш ніж на 30 років та дуже часто перебувала в інших містах, при цьому фактично не займалась вихованням дитини. Заявник самостійно матеріально утримував та по сьогоднішній день утримує дитину, оплачує одяг та взуття, інші додаткові витрати, пов'язані з вихованням дитини. Водночас, позивачка самоусунулась від виконання батьківських обов'язків, не брала участь у вихованні дитини, не підтримує дитину матеріально ні в грошовій, ні в натуральній формі. Більш того, ОСОБА_2 не вживає спроби для встановлення контактів з дитиною та налагодження стосунків, не проявляє зацікавленості в житті дитини, не дбає про її розвиток. З лютого 2025 року позивачка почала приходити до заявника із працівниками поліції та виконавчої служби, погрожувати йому, що забере їх спільного сина та відправить заявника на війну, через що малолітня дитина - ОСОБА_3 почав сильно плакати, сказав, що не хоче проживати з мамою, так як її співмешканець погано до нього відноситься, емоціональний стан дитини нестабільний та пов'язаний з відвідуваннями його матері. Із цього стану дитину довелося виводити за допомогою психолога та за його порадою заявник самостійно звернувся до експерта для проведення психологічної експертизи. Представник зазначає, що заявник неодноразово звертався до суду із клопотанням про проведення судово-психологічної експертизи для встановлення психо-емоційного стану дитини та встановлення прихильності до мати та батька, але судом були проігноровані ці клопотання. Саме висновок експерта представник заявника зазначає, як нововиявлені обставини, він є істотним для постановлення правильного рішення, так як на його підставі можна зробити висновок про небажання та страх малолітньої дитини - ОСОБА_3 жити з позивачкою.
Ухвалою судді від 28.04.2025 року відкрито провадження з розгляду даної заяви та призначено судовий розгляд.
30.05.2025 року до суду надійшло заперечення ОСОБА_2 , в якому вона посилається на те, що після розгляду справи дитина дійсно залишилася проживати з батьком, не через те що вона самоусунулась від виконання своїх батьківських прав, а через те, що заявник самостійно, без її згоди та дозволу, змінив місце постійного проживання дитини, з 26.02.2022 року утримує дитину у себе, створює їй перешкоди в спілкуванні з ним, що підтверджується її чисельними зверненнями до органів опіки та піклування, суду та правоохоронних органів. Уже протягом декількох років ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконує рішення суду, що набрали законної сили, їй дитину не віддає та перешкоджає їхньому спілкуванню. Своїми діями ОСОБА_1 фактично насильницьким шляхом, позбавив її будь-якого зв'язку з дитиною. Вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів для виконання судових рішень щодо визначення місця проживання з нею, однак поліція жодного разу не забезпечила їй можливість забрати дитину та навіть побачитись у визначені в ухвалі про забезпечення позову дні та часи. 31.10.2024 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України. 21.01.2025 року у зв'язку з ухиленням від органів досудового розслідування, підозрюваного ОСОБА_1 оголошено у розшук, а 08.04.2025 року нарешті оголошено у розшук і їх малолітнього сина. Вона котрий рік вимушена боротися за відновлення її порушеного права бути матір'ю, виховувати та піклуватись про свою дитину. Наразі вона навіть не знає місце знаходження дитини, їй невідомо у безпеці він чи ні, який у нього стан здоров'я та самопочуття. Тривале обмеження спілкування дитини з матір'ю призводить до негативних та неповоротних наслідків для дитини, враховуючи вік дитини. Крім того батько не створює дитині належних умов для проживання та розвитку, не має самостійного доходу, ніде не працює. Дитина та ОСОБА_1 фактично знаходяться на утриманні його батьків. ОСОБА_1 обмежує спілкування дитини з однолітками, дитина навіть не відвідує дитячий садочок, він весь час тримає його вдома. Обставини на які посилається заявник не є нововиявленими, а наданий висновок експерта є по суті новим доказом та не підтверджує наявність нововиявлених обставин. Щодо висновку експерта на який представник заявника посилається в заяві, то він є неналежним та недопустимим доказом у справі, оскільки по-перше, він проводився без її присутності, вона не була належним чином повідомлена, він складений в односторонньому порядку лише зі слів Заявника, окрім цього бесіда проводилась онлайн, а отже психолог не міг достеменно установити особу ані дитини ані заявника. На підставі вищевикладеного ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
В судовому засіданні представник заявника (відповідача) - адвокат Суворов О.В. заяву про перегляд рішення суду підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на висновок експерта, який має бути прийнятий при вірішенні питання про місце проживання дитини.
Представник позивача - адвокат Дідорчук І.І., повноваження якої підтверджені електронним ордером серії ВН №1644136 від 16.01.2026 року, проти задоволення заяви заперечувала посилаючись на доводи викладені у запереченні на заяву про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Представник третьої особи - Городненський сільський голова - Богоєв М. надав 10.09.2025, 14.10.2025, 09.12.2025 року заяви про розгляд справи без участі представника сільської ради, своєї позиції з приводу заявлених вимог не висловився.
Сторони по справі, Водник С.В. та ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали заяви, приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню за наступних підстав:
Відповідно до ч.1 ст. 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч.4 ст. 423 ЦПК України).
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами", нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Для визначених у ч.ч.1, 2 ст. 423 ЦПК України, нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі, спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Згідно положень п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами", судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15.01.2020 в справі № 554/325/16-ц, вказавши, що вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Аналізуючи викладене, суд зазначає, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Пленум Верховного Суду України в п.5 Постанови від 21 лютого 1981 року "Про перегляд судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал, постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" роз'яснив, що як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували під час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не міг знати заявник і суд. Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог ЦПК.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі N 19/028-10/13 від 30 червня 2020 року (пункти 7.4-7.5)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц зазначено, що "нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній чи касаційній скарзі або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, не є нововиявленими обставинами. Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться у статтях 424, 426 ЦПК України. Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що підстави повинні виникнути після ухвалення рішення у справі (істотні обставини стали відомі стороні після ухвалення рішення, скасовано рішення, яке стало підставою для ухвалення іншого рішення, встановлені факти завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів після ухвалення незаконного рішення, тощо)".
Як вбачається із рішення Європейського Суду з прав людини від 06.12.2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v.Moldova № 2), заява № 19960/04, п. 46), процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
Обставини, на які посилається представник відповідача, як на підставу для перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами судового рішення, а саме висновок експерта, не є нововиявленими обставинами у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, зважаючи на відсутність однієї із обов'язкових ознак нововиявлених обставин, а саме того, що такі обставини є істотні для справи обставини та такими, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Дослідивши висновок експерта №08/25 за результатами проведення судової психологічної експертизи складеного 02 квітня 2025 року психологом, судовим експертом 1 кваліфікаційного класу Савостіним О.П., тобто вже після двох років після ухвалення Болградським районним судом Одеської області рішення від 05.04.2023 року не є нововиявленими обставинами, а є новим доказом, тому оцінку новому доказу на його належність та допустимість суд не надає. Той факт, що станом на квітень 2025 року дитина має гарні стосунки та тісний емоційний зв'язок з його батьком, а поруч з матір'ю відчував себе в небезпеці, може свідчити про відсутність в його житті спілкування з матір'ю та її виховання, тем більш з наданих ОСОБА_2 доказів вбачається, що мати вчиняє всі дії для виконання судового рішення та намагається приймати участь у вихованні та утриманні дитини, в той час як відповідач перешкоджає їй в цьому.
З огляду на викладене, в задоволенні заяви слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, керуючись вимогами ст. ст. 284-287 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Суворова Олександра Володимировича про перегляд рішення Болградського районного суду Одеської області від 05.04.2023 за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування, в особі ради опіки та піклування при виконавчому комітеті Городненської сільської ради Болградського району Одеської області, про визначення місця проживання дитини та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб - Орган опіки та піклування, яким є виконавчий комітет Городненської сільської ради Болградського району Одеської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В.А.Раца