Справа № 495/9985/24
Номер провадження 1-кп/495/110/2026
18 березня 2026 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгород-Дністровський кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Прилуки Чернігівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого ТОВ «Преміум-Оіл», водія небезпечного вантажу, раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
1. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.
ОСОБА_6 16 серпня 2024 року приблизно 15 годині 00 хвилин, точний час в ході досудового розслідування встановити не представилось за можливе, ОСОБА_6 , який знаходився на автомобільному шляху (М-15) сполученням «Одеса-Рені», неподалік села Красна Коса, Білгород-Дністровського району, Одеської області, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з мотивів раптово виниклого умислу на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розпилював невідому речовину в сторону обличчя потерпілого та наніс один удар лівою рукою по обличчю потерпілого, чим спричинив останньому наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку, садна перенісся справа, крововиливу під слизову оболонку верхньої губи зліва, хімічний опік гортані.
В результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_6 , потерпілому ОСОБА_5 спричинені тілесні ушкодження які, відповідно до «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 10.01.1995, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що викликають короткочасний розлад здоров'я.
2. Позиції сторін та інших учасників судового провадження.
Прокурор у судовому засіданні зазначила, що фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення відомі, оскільки були повно встановлені в ході досудового розслідування та були предметом дослідження у суді. Стороною обвинувачення дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України.
Вважає, що правова кваліфікація у цьому провадженні, наведена стороною обвинувачення за відповідною статтею КК України, є правильною, підтримує її у повному обсязі та не вбачає підстав для зміни.
Стороною обвинувачення надано та досліджено належні, допустимі та достатні докази, які у своїй сукупності переконливо підтверджують винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 .
На підставі викладеного просила суд визнати обвинуваченого ОСОБА_6 винним у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України не визнав у повному обсязі.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що потерпілий ОСОБА_5 спровокував та першим почав цей конфлікт, він кидав у обвинуваченого ОСОБА_6 каміння, а після інциденту сів в машину та поїхав, тобто серйозних травм ним отримано не було. Також звернула увагу, що відео, яке надано як доказ у даному кримінальному провадженні, надано тільки стороною потерпілого, свідки, які залучені до даного кримінального провадження, залучені вибірково, і вони є родичами потерпілого ОСОБА_5 , окрім того, покази свідки містять неточності в частині нанесення ударів. Зазначила про наявність пом'якшуючої обставини - це сприяння слідству, вказала, що обвинувачений ОСОБА_6 надавав слідству всю необхідну інформацію, не пропускав судові засідання. Також зауважила, що стороною обвинувачення не було встановлено у повному обсязі все коло осіб, які бачили ці події, тобто які є свідками даного інциденту, а також звернула увагу на той факт, що стороною обвинувачення при відкритті матеріалів досудового розслідування стороні захисту були надані не всі докази, на які посилається сторона обвинувачення. Вказала, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 не є підтвердженим, тобто є необґрунтованим, а міра покарання, яку просить прокурор не доведена та є не співмірною . Просила суд врахувати, що на утриманні обвинуваченого ОСОБА_6 перебуває неповнолітня дитина, а також його позитивні характеристики.
Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні вказав, що всі обставини, викладені прокурором в обвинувальному акті є такими, що відповідають дійсності.
3. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 пояснив суду наступне. 16 серпня 2024 року він рухався на вантажному автомобілі до ПП «Паланка» у напрямку м. Києва. По дорозі був величезний затор довжиною більше 5 кілометрів, і спочатку він рухався в своїй, правій смузі дороги. Через великий затор він з'їхав через ліву смугу руху на ліве узбіччя та рухався по ньому. Через велику кількість машин, був змушений зупинитись та тривалий час стояв у заторі на лівому узбіччі. Коли його вантажний автомобіль стояв на лівому узбіччі, до його фури під'їхав автомобіль потерпілого ОСОБА_5 , який рухався у своїй полосі руху, і не зміг далі проїхати. Потерпілий ОСОБА_5 та його дружина підбігли до фури обвинуваченого ОСОБА_6 . Потерпілий ОСОБА_5 почав бити двері його машини, і обвинувачений ОСОБА_6 дістав балончик із перцевим газом. Після чого він був змушений вийти з машини та відштовхнув його дружину, яка підбігла першою. Як пояснив обвинувачений, він хотів поїхати від них, але через цей затор, йому нікуди було їхати, все було заблоковано іншими машинами, тобто, як вказує обвинувачений ОСОБА_6 , він не міг уникнути конфлікту, на який його спровокував потерпілий ОСОБА_5 . Конфлікт все ж мав місце, між ними сталася бійка, потерпілий ОСОБА_5 вдарив обвинуваченого ОСОБА_6 , а обвинувачений, у свою чергу, вдарив потерпілого ОСОБА_5 , тобто було по одному удару, потерпілий ОСОБА_5 також застосовував фізичну силу по відношенню до нього. Як вказує обвинувачений ОСОБА_6 , весь цей час конфлікту, він просив потерпілого ОСОБА_5 відійти від нього, але останній не відходив. Через деякий час всі заспокоїлись, приїхала швидка допомога, яка надала допомогу потерпілому. Як вказує обвинувачений, йому допомога не була потрібна. Вказав, що він також звертався із відповідною заявою щодо неправомірних, на його думку, дій потерпілого ОСОБА_5 , але його заява була закрита. Ще раз підкреслив, що він хотів уникнути конфлікту, але йому нікуди було від'їхати, крім того, підкреслив, що він віз небезпечний вантаж, за який він хвилювався та переживав.
Щодо отриманих ним тілесних ушкоджень, пояснив, що в нього була тільки розбита щока, і швидка допомога йому допомоги не надавала, бо це не екстрений випадок. Зафіксувати ці побої він не зміг через поважні причини. Пояснив, що жодної експертизи в рамках цього провадження він не проходив. В рамках провадження, яке було порушено за його заявою, жодної експертизи призначено не було.
Також звернув увагу суду на той факт, що він не завдавав тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 , він виключно оборонявся, захищався, це була виключно самооборона. Також обвинувачений ОСОБА_6 звернув увагу суду на той факт, що відео, яке було надано потерпілим ОСОБА_5 є не повним, обрізаним, тобто таким, що не надає можливість відтворити повну картину того, що відбувалось, і в нього є інше відео, яке надає повну картину подій того дня. На запитання прокурора ОСОБА_9 - чому обвинувачений ОСОБА_6 не надав ці відеодокази до матеріалів провадження, він відповів, що йому про це ніхто не повідомляв, що можливо та треба долучити ці відео в якості доказів.
На стадії судових дебатів обвинувачений ОСОБА_6 ще раз підкреслив, що потерпілий ОСОБА_5 першим почав цю бійку, поліз до нього у бійку, кидав у нього каміння, а він не завдавав шкоди потерпілому ОСОБА_5 . Також звернув увагу суду, що після цих подій потерпілий ОСОБА_5 самостійно сів в свій автомобіль, та поїхав, тобто він був у нормальному стані.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 пояснив наступне. 16 серпня 2024 року він разом із своєю родиною їхали з с. Монаші, Білгород-Дністровського району у напрямку с. Удобне, Білгород-Дністровського району Одеської області, вони везли вантаж винограду, який потерпілий ОСОБА_5 вирощує. Він був за кермом, дитина потерпілого ОСОБА_5 - син ОСОБА_10 сидів всередині, а на пасажирському сидінні сиділа його жінка. Біля с. Красна Коса, Білгород-Дністровського району, Одеської області, був великий затор, і він його об'їхав, далі, він побачив, що велика фура марки «Рено» з цистерною виїхала на дорогу, щоб перекрити їм рух, і інші автомобілі також зробили те саме - перекрили їм рух. Він був змушений зупинити автомобіль, водій фури побіг до їх машини. Побачивши це, першою вийшла із машини дружина потерпілого ОСОБА_5 яку обвинувачений ОСОБА_6 штовхнув та бризнув балончиком в обличчя. Після цього з машини вийшов потерпілий ОСОБА_5 , і йому також обвинувачений ОСОБА_6 бризнув балончиком в обличчя, потім наніс удар по потилиці та по обличчю, після чого потерпілий ОСОБА_5 крикнув своїй дружині, щоб вона викликала поліцію. Вказав, що обвинувачений ОСОБА_6 бризкав балончиком йому в обличчя та бив його, робив це одночасно, удар наносив в область підборіддя, губ, потилиці, носа. Вказав, що ця сутичка припинилась лише тоді, коли обвинувачений ОСОБА_6 перестав наносити йому удари. Потерпілий ОСОБА_5 , в свою чергу, навпаки, відходив від обвинуваченого ОСОБА_6 . Потерпілий ОСОБА_5 став перед фурою обвинуваченого ОСОБА_6 щоб перегородити йому собою дорогу. В цей час обвинувачений ОСОБА_6 висловлювався нецензурною лайкою на адресу потерпілого ОСОБА_5 , потім вийшов із машини, почав махати кулаками, та пару разів вдарив потерпілого ОСОБА_5 по обличчю. Побачивши це, з таких же фур поруч повибігали водії та також виражались на адресу потерпілого ОСОБА_5 нецензурною лайкою, принижували його, кричали. На місце інциденту була викликана поліція та швидка допомога. Коли приїхала поліція, співробітник поліції почали опитувати всіх щодо подій, які мали місце. Співробітники поліції підійшли до них, і потерпілий ОСОБА_5 вказав їм, що зараз заяву він подавати не буде, оскільки це займе певний час, а йому треба відвезти виноград людям, які на нього очікують. Потім приїхала швидка допомога, і їм надали допомогу. Потерпілий ОСОБА_5 вказав, що у нього пекло все обличчя, а обвинувачений ОСОБА_6 сказав, що в нього нічого не болить та у нього все добре. Оскільки після всього цього перебувати там було дуже складно, вся родина потерпілого ОСОБА_5 сіли в машину та поїхали. Він був за кермом, в нього сильно боліли очі, але він їхав за кермом. Наступного дня потерпілий ОСОБА_5 поїхав до відділу поліції та подав заяву про вчинення кримінального правопорушення. Також вказав, що на примирення обвинувачений ОСОБА_6 не хотів та не хоче йти.
Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення також підтверджується сукупністю наданих стороною обвинувачення, досліджених та перевірених під час судового розгляду доказами, яким надано належну оцінку, а саме:
- довідка про результати розгляду телефонного повідомлення ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 41-52);
- висновок психолога за результатами проведення допиту малолітнього ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від 24.10.2024 (т. 1 а.с. 64-67);
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.10.2024;
- постанову про долучення речового доказу до матеріалів кримінального провадження (т. 1 а.с. 73)
- протокол огляду від 18.10.2024, об'єктом якого є DVD компакт-диск, який долучений як речовий доказ по кримінальному провадженню № 12024162240000279 від 18.08.2024 (т. 1 а.с. 75-82);
- довідка про результати розгляду телефонного повідомлення ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 83-91);
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.08.2024 (т. 1 а.с. 94);
- виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 6777, за якою потерпілий ОСОБА_5 17.08.2024 потрапив на стаціонарне лікування, зі слів травма отримана 16.08.2024 в результаті побиття та дії перцевого балона. Скарги на головний біль, загальну слабкість, нудоту, біль в ділянці носу, відчуття печії в ротовій порожнині, горлі. Згідно із вказаною випискою повний діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку; супутній діагноз: закритий перелом кісток носу, хімічний опік гортані (т. 1 а.с. 95-96);
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.10.2024 (т. 1 а.с. 97-99);
- висновок експерта № 109 від 18.09.2024, відповідно до якого на підставі даних судово-медичної експертизи громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з урахуванням даних наданої медичної документації, відповідно до поставлених питань, експерт прийшов до висновку, у гр. ОСОБА_5 мали місце наступні тілесні ушкодження:
- закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку, садна перенісся справа, крововиливу під слизову оболонку верхньої губи зліва;
- «хімічний опік гортані»;
- синець розгинальної поверхні лівого передпліччя у середній третині, синець задньовнутрішньої поверхні лівого передпліччя у нижній третині.
Закрита черепно-мозкова травма та синці лівого передпліччя виникли від неодноразової дії тупого(-их) предмета(-ів) конструктивні особливості контактуючої поверхні якого(-их) у властивостях ушкоджень не відобразилися. «Хімічний опік гортані» виник від впливу хімічної речовини з групи іритантів - речовин з вираженим місцевим подразливим впливом, активною речовиною якої міг бути капсаїцин або його гомологи (капсайиноїди), та яка могла бути випущена з розольного пристрою.
Враховуючи морфологічні особливості ушкоджень під час огляду експертом (садно вкрите коричневатою, відшарованою по краях кіркою, оголюючи світло-рожеву епітелізовану поверхню; синці бузково-зеленого кольору з нечіткими межами) та дані медичної документації, вони могли можуть відноситися до подій 16.08.2024.
Закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку, садна перенісся та крововиливу під слизову оболонку верхньої губи, при звичайному своєму перебігу, призводить до розладу здоров'я терміном понад 6 днів, але не більше 21 дня (трьох тижнів), і за цим критерієм, згідно п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р., відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Згідно даних спеціальної літератури, при дії розчинів іритантів, гострі явища подразнення (сльозотеча, кашель, чхання, печіння, почервоніння шкірних покривів, тощо) зазвичай зникають через кілька годин після припинення контакту з хімічними агентами, а залишкові ознаки ураження (підвищена сльозоточивість, світлобоязнь, подразливість та чутливість шкірних покривів тощо) можуть спостерігатися протягом 2-3 діб, іноді до 6 діб, тому «хімічний опік гортані», за цим критерієм, згідно п.2.3.5. «Правил...», відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Синці лівого передпліччя, як кожен окремо так і в сукупності, спричинили незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6 днів, тому за цим критерієм, згідно п.2.3.5. «Правил...», відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Зазначений у медичній карті стаціонарного хворого діагноз «3. перелом кісток носу» встановлений лише на підставі підозри лікаря-рентгенолога на наявність такого перелому після проведення рентгенографії кісток носа, та не підтверджується результатами дослідження комп'ютерної томографії, тобто більш достовірного методу дослідження.
Тому цей діагноз, згідно п. 4.6 «Правил...», не може бути прийнятий до уваги при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, та не підлягає судово-медичній оцінці, передбаченій п. 4.9 «Правил.»;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.10.2024 (т. 1 а.с. 123).
Також у ході судового розгляду допитані наступні свідки.
Син потерпілого - ОСОБА_11 , який пояснив наступне. 16 серпня 2024 року він разом із батьками їхали із с. Монаші до с. Удобне, щоб продати виноград. Тато був за кермом, мама - справа від нього, а він сидів посередині. На дорозі був великий затор, і вони об'їжджали цей затор. Їм перекрила дорогу велика вантажівка марки «Рено», вони з'їхали на узбіччя, та зупинились, бо водій вантажівки перекрив їм дорогу. Водій вантажівки вибіг із машини, підбіг до них, мама вийшла із машин перша, він почав її штовхати у плече та бризкати балончиком. Після цього з машини вийшов його батько - потерпілий ОСОБА_5 , водій вантажівки і його забризкав балончиком, вдарив по потилиці, потім по обличчю, після чого повернувся до свого автомобілю «Рено». Батько сказав їм викликати поліцію, а сам перегородив йому дорогу. Після чого обвинувачений ОСОБА_6 почав їхати прямо на його батька на своєму автомобілі, з автомобілю бризкав у батька балончиком. Потім водій вантажівки знову вибіг зі свого автомобілю та почав махати руками, і ударив батька по обличчю. Після цього водій вантажівки повернувся до свого автомобілю, викликав своїх напарників, які прибігли, кричали на маму нецензурною лайкою. Мама і він знімали все, що відбувалось на телефон. Потім до дорозі вони зустріли карету швидкої допомоги, яка надала їм допомогу, а потім на місце пригоди приїхала поліція.
Свідок ОСОБА_12 пояснила наступне. 16 серпня 2024 року вона із чоловіком та сином ОСОБА_10 їхали до с. Удобне, везли туди виноград. Коли вони доїхали до перехрестя із с. Красна Коса, там був великий затор, який вони хотіли об'їхати. Однак, одна з машин виїхала на зустрічну полосу, через що вони були змушені звернути на узбіччя та не рухались, не могли їхати. Водій цієї машини вибіг з неї та побіг до них. Вона вийшла із машини, хотіла поговорити, але водій машини, яка перегородила їм дорогу вдарив її у плече, а потім забризкав балончиком . Після цього з машини вибіг її чоловік - потерпілий ОСОБА_5 якому обвинувачений ОСОБА_6 також розпилив у обличчя балончик та вдарив його. Після чого приїхали друзі водія фури, які знімали все, що відбувалось на мобільні телефони, насміхались над ними. Вже коли вони поїхали з місця пригоди, по дорозі зустріли карету швидкої допомоги та їм була надана медична допомога, в неї дуже сильно піднявся тиск. Після чого приїхала поліція, але вони вирішили подати заяву до поліції за місцем свого проживання. Також вказала, вони були змушені звертатись до лікарів за наданням допомоги та отримали збитки, оскільки так і не змогли продати свій виноград.
Свідок ОСОБА_13 пояснила наступне. Вона працює лікарем у Комунальному некомерційному підприємстві «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня». Коли саме мали місце ці події, вона не пам'ятає, пам'ятає, що її викликали для надання медичної допомоги у приймальному відділені. Пам'ятає, що оглядала потерпілого ОСОБА_5 та його дитину, оглядала обличчя, ніс, горло, але що було нею виявлено при проведенні огляду, вона не пам'ятає, пам'ятає, що стан потерпілого був не важкий, нею за результатом огляду були виписані їм ліки.
Крім показів обвинуваченого, потерпілого, свідків, вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні іншими доказами.
Зокрема, у судовому засіданні досліджений диск із відеозаписами подій, які відбулись 16.08.2024 року близько 15.00 годин неподалік с. Красна Коса, який був долучений до матеріалів кримінального провадження у порядку, визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України потерпілим ОСОБА_5 (а.с. 74).
На першому відео файлі video5343854908762249333 обвинувачений ОСОБА_6 , керуючи вантажним автомобілем марки «Рено» з причепом, державний номерний знак НОМЕР_1 їде вперед, та на відео голос потерпілого ОСОБА_5 говорить про те, що останній наїхав йому на ногу та забризкав його в обличчя балончиком; на 00:30 та 00:37, та на 01:16 хвилині запису обвинувачений ОСОБА_6 розпилює газ з балончику в сторону потерпілого ОСОБА_5 на їде своїм транспортним засобом на нього; на 00:57 хвилині запису розмовляє по рації в кабіні свого автомобілю; далі між ними триває словесна перепалка із використанням нецензурної лайки; на 02:13 хвилині запису обвинувачений ОСОБА_6 виходить із своєї машини, підбігає до потерпілого ОСОБА_5 , між ними почалась сутичка.
На другому відео файлі video538889032950338030 обвинувачений ОСОБА_6 та потерпілий ОСОБА_5 знаходяться на дорозі, потерпілий ОСОБА_5 намагається відійти від обвинуваченого ОСОБА_6 , на 00:05 хвилині запису обвинувачений ОСОБА_6 б'є по обличчю потерпілого ОСОБА_5 і повертається до свого автомобілю.
На третьому відео файлі video5388890329510338033 зафільмована словесна перепалка між обвинуваченим ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_5 , в якій останній говорить про те, що обвинувачений ОСОБА_6 ударив його в обличчя; а також дружина потерпілого ОСОБА_5 задає питання обвинуваченому ОСОБА_6 - за що він забризкав їй в обличчя балончиком, на що обвинувачений ОСОБА_6 відповідає , що не треба було бити його машину.
На четвертому відео файлі video5388890329510338046 зафільмований обвинувачений ОСОБА_6 , який знаходиться біля своєї машини, та ще декілька осіб, які висловлюються нецензурною лайкою, з 01:40 хвилин - словесна перепалка з нецензурною лайкою між обвинуваченим ОСОБА_6 та дружиною потерпілого ОСОБА_5 .
Щодо витягів з єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024162240000280 від 18.08.2024, № 12024162240000279 від 18.08.2024 суд зауважує, що у постанові Верховного суду у справі № 761/28347/15-к від 09.09.2020, суд вказав, що реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 Глави 2 Розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17 липня 2012 року, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру та, згідно з ч.2 ст. 84 КПК України, витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів.
А відтак, вказані вище витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань, суд вважає електронною базою даних, а не процесуальним джерелом доказів.
Таким чином в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , що виразилось у спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, мали місце.
Зазначені діяння містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнає їх належними та допустимими доказами для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.
Недопустимості доказів згідно вимог ст. 87-89 КПК України судом не встановлено, оскільки всі докази встановлені, зібрані та перевірені органом досудового розслідування, та судом, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України.
Істотних порушень прав та свобод людини, визначених ст. 87 КПК України, судом не встановлено.
Досліджені в судовому засіданні письмові докази відповідають вимогам щодо їх отримання, проведення та оформлення, складені уповноваженими процесуальними особами відповідно, узгоджуються між собою, та не викликають сумнівів у суду.
Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи, судом встановлено не було.
Судом не встановлено таких доказів, на яких ґрунтується доказування вини обвинуваченого ОСОБА_6 , які були б отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, та не встановлено підстав, які б призвели до визнання їх недопустимими.
Під час судового розгляду стороною захисту не заявлялось клопотання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення очевидно недопустимими. Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, що встановлено ст. 22 КПК України.
Всебічно вивчивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так їх сукупність у взаємозв'язку, суд вважає, що вина ОСОБА_6 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України підтверджується належними та допустимими доказами, такими, що узгоджуються між собою, та доведена поза розумним сумнівом.
Посилання сторони захисту на неузгодженість свідчень свідків та «однобокість» досліджуваних судом відеозаписів, наданих потерпілим, оскільки події на них фіксують лише протиправні дії обвинуваченого по відношенню до потерпілого, і не відображають обрамз потерпілого у відношенні обвинуваченого, суд вважає голослівними, оскільки суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
У даному випадку, суд дав оцінку показам зазначених свідків, які суд сприймав безпосередньо під час проведення судового слідства.
Щодо відеозаписів, які були долучені до матеріалів кримінального провадження потерпілим ОСОБА_5 , та не долученням стороною обвинувачення інших відеозаписів, на яких нібито мав бути зафіксований факт протиправних дій потерпілого до самого обвинуваченого, суд зазначає, що ст. 298-1 КПК України визначено, що процесуальними джерелами доказів у кримінальному провадженні про кримінальні проступки, крім визначених статтею 84 цього Кодексу, також є пояснення осіб, результати медичного освідування, висновок спеціаліста, показання технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Частиною 2 ст. 22 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Однією із засад судочинства є, зокрема змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 4 ст. 129 Конституції України).
Стороною захисту не було долучено до матеріалів справи жодних інших відеозаписів на підтвердження власної правової позиції, як і не було висловлено жодного зауваження при огляді в судовому засіданні долучених до матеріалів даного провадженні відеозаписів сторони потерпілого, крім того, не заявлялося клопотань про допит свідків сторони захисту.
Суд вважає, що не впливає на допустимість вказаного вище відеозапису його долученням самим потерпілим ОСОБА_5 , оскільки право потерпілого подавати докази в рамках кримінального провадження, закріплено у п. 3 ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 56 КПК України.
Що стосується доводів сторони захисту та обвинуваченого з приводу того, що обвинувачений наніс потерпілому тілесні ушкодження та завдав фізичного болю внаслідок самозахисту, суд звертає увагу сторони захисту на таке.
Відповідно до ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
За ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Слід відрізняти необхідну оборону від уявної, під якою розуміється заподіяння шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання (ст. 37 КК України).
Стан необхідної оборони існує лише протягом суспільного небезпечного посягання, яке має початковий і кінцевий момент, а також лише за умови необхідності негайного відвернення або припинення такого посягання. Необхідність негайного відвернення або припинення суспільного небезпечного посягання виникає там і тоді, де і коли зволікання з боку того, хто обороняється, в заподіянні шкоди посягаючому, загрожує негайною і невідворотною шкодою для правоохоронюваних інтересів.
У ч. 1 ст. 39 КК України встановлено, що не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
Правом на заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності особа може скористатися лише в тому разі, якщо в цій обстановці заподіяння шкоди є вимушеним, крайнім, останнім засобом усунення небезпеки. При цьому одного лише виникнення небезпеки ще недостатньо для стану крайньої необхідності. Якщо в особи є декілька засобів (шляхів) усунення небезпеки, у тому числі не пов'язаних із заподіянням шкоди охоронюваним законом відносинам, то це означає, що вона не перебуває у стані крайньої необхідності, а отже, і заподіяну нею шкоду не можна визнати правомірною. Разом із тим це правило поширюється тільки на ті випадки, коли особа усвідомлювала наявність у неї декількох альтернативних способів усунути небезпеку (уникнути її), при тому, що не скористалася тими з них, які не пов'язані із заподіянням шкоди правоохоронюваним інтересам. Крайня необхідність припускає активну поведінку суб'єкта доки існує реальна небезпека.
Між тим, матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів, які би підтверджували те, що дії потерпілого ОСОБА_5 давали можливість ОСОБА_6 відчувати реальну чи уявну загрозу та могли викликати у нього стан необхідної оборони, зокрема враховуючи вік, зріст, статуру та фізичний стан потерпілого (потерпілий старший за обвинуваченого практично на 20 років), а обвинувачений значно перевершує потерпілих фізично.
Крім того, як вбачається з матеріалів провадження обвинувачений у момент виникнення конфліктної ситуації перебував за кермом автомобіля «Renault», який за своїми характеристиками є вантажним, кабіна автомобіля є значно вищою за середній людський зріст.
Розпилювати невідому речовину в сторону обличчя потерпілого ОСОБА_5 обвинувачений ОСОБА_6 почав саме ще в кабіні кузову автомобіля.
Співставлення ознак, передбачених ст. 36, 37 39, КК України, із тими, що характеризують обстановку та характер дій обвинуваченого, не дає підстав до висновку про те, що в діянні ОСОБА_6 є ознаки, притаманні чи то крайній необхідності, чи то необхідній обороні, чи то уявній обороні.
Натомість обстановка та хід подій, свідчать про те, що дії обвинуваченого були умисними, направленими саме на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень та фізичного болю, а не відвернення реального чи уявного суспільно небезпечного посягання, та відповідають ознакам кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Відтак, позицію сторони захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, суд вважає як захисну, з метою уникнення ним відповідальності за скоєне, так як вона повністю спростовується вищенаведеними доказами.
4. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
За вказаних вище обставин, суд вважає доведеним пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення і кваліфікує дії останнього за:
- ч. 2 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
5. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_14 , судом не встановлено, як і не вказано в обвинувальному акті.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_14 , судом не встановлено, як і не вказано в обвинувальному акті.
Щодо щирого каяття, на яке посилалася сторона захисту, суд зазначає, що щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.01.2024 у справі №283/2169/19, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об'єктивно підтверджують щире каяття особи.
Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРКП (наприклад, при з'явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом'якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.
Тож, при встановленні обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 , суд враховує, що ОСОБА_6 не визнав всіх обставин інкримінованих йому дій, висловлював свою версію щодо подій, і лише на стадії судових дебатів перепросив за свою поведінку у потерпілого.
На підставі викладеного суд доходить до висновку, що ОСОБА_6 не надав критичної оцінки своїй протиправній поведінці, формально вказав про визнання вини, що свідчить про відсутність у нього щирого каяття.
Водночас, активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом'якшує покарання, на якій акцентувала увагу суду сторона захисту, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним.
Отже, визнання обвинуваченим своєї вини та надання правдивих показань ще не підтверджує наявності такої обставини, що пом'якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 674/1608/17 та від 07 квітня 2021 року у справі № 263/15605/17.
Однак суд не визнає вказану обставину такою, що пом'якшує відповідальність обвинуваченого, оскільки під час розгляду справи суду не надано доказів на підтвердження особистого добровільного письмового або усного повідомлення обвинуваченим до правоохоронних органів відомостей про вчинення протиправних дій, або про підготовку до таких дій та надання обвинуваченим добровільної допомоги слідству.
6. Мотиви призначення судом покарання.
Згідно із ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У відповідності до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_14 покарання за ч. 2 ст. 125 КК України суд враховує ступінь тяжкості вказаного кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії кримінального проступку, ставлення обвинуваченого до вчиненого, особу винного, який є раніше не судимим, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина, стан здоров'я задовільний.
Враховуючи викладені обставини справи, суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, а також особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у вигляді пробаційного нагляду на строк 2 роки.
Суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
7. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.
Запобіжний захід
Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого.
Цивільний позов
Відповідно до ч. 1 ст. 129, абз. 7 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, про що у вироку зазначаються відповідні підстави.
Вирішуючи цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушенням у розмірі 150 000,00 грн. суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно з вимогами ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її винуватості, крім випадків, установлених ч. 2 цієї статті.
У Постанові ВП ВС від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
У судовому засіданні встановлено, що потерпілому ОСОБА_5 кримінально-протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_6 дійсно заподіяно моральні страждання, які виразились у зазнані фізичного болю, тілесних ушкоджень, у потерпілого було порушено нормальний спосіб життя, оскільки останній був змушений докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав і для лікування. Крім того мало місце псування сільськогосподарської продукції, яку потерпілий мав намір продати у день вчинення кримінального правопорушення відносно нього.
Однак суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у визначеному потерпілим розмірі є неспівмірними завданій моральній шкоді, окрім того потерпілий не надав суду достатніх даних з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір завданої моральної шкоди, яку він просить задовольнити.
При визначенні розміру відшкодування завданої моральної шкоди суд враховує характер, тривалість та обсяг страждань, які зазнав потерпілий, характер немайнових втрат та інші обставини справи та з врахуванням засад розумності та справедливості визначає її в розмірі 50 000,00 грн.
Зазначений розмір відшкодування, на переконання суду, є більш ніж достатнім для розумного задоволення позовних вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди і не призведе до його збагачення.
Щодо речових доказів
Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, судом вирішується питання про долю речових доказів і документів.
Питання щодо речових доказів суд вирішує наступним чином: CD компакт-диск, на якому містяться відео-файли під назвою video5343854908762249333.mp4, video5388890329510338030.mp4, video5388890329510338033.mp4, video5388890329510338046.mp4 слід зберігати у матеріалах кримінального провадження.
Процесуальні витрати
Витрати на залучення експерта відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст. 100, 349, 368, 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у вигляді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.
На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_5 , 50 000,00 грн. відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Після набрання вироком законної сили речові докази, а саме: CD компакт-диск, на якому містяться відео-файли під назвою video5343854908762249333.mp4, video5388890329510338030.mp4, video5388890329510338033.mp4, video5388890329510338046.mp4 - зберігати у матеріалах кримінального провадження.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Процесуальні витрати відсутні.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_15