Березівський районний суд Одеської області
18.03.2026
Справа № 494/316/26
Провадження № 2-а/494/11/26
18.03.2026 року Березівський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді: Панчишина А.Ю.,
при секретарі судового засідання:Станілевич А.В.,
представника відповідача -Ткаченка М.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Ковтун Катерини Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеської області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
До суду надійшов вищезазначений позов, в обґрунтування якого зазначено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6589797 від 30 січня 2026 року, винесеною старшим лейтенантом Березівського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області Ткаченком Миколою Васильовичем, було притягнуто ОСОБА_1 (далі - позивач) до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 5 ст. 121 КУпАП за те, що він 30.01.2026 року о 12:33 годині в м. Березівка на вул. Перемоги керував транспортним засобом ВАЗ 21099 Д.Н. НОМЕР_1 був не пристебнутим паском безпеки, чим порушив п.2.3.в. ПДР.
Після зупинки автомобіля до позивача підійшов працівник поліції, який представився старшим лейтенантом Березівського районного відділу поліції ЕУНП в Одеській області Ткаченко М.В. На запитання про причину зупинки, працівник поліції не відповів, але при цьому підтвердив, що жодного порушення правил дорожнього руху з його боку не було, а отже причина зупинки відсутня, проте одразу почав вимагати пред'явити водійське посвідчення, технічний паспорт на автомобіль. Після пред'явлення вказаних документів, старший лейтенант ОСОБА_2 почав здійснювати психологічний тиск на позивача і казати, що Шевченко М.С. не пристебнутий пасками безпеки.
Не вислухавши позивача та не з'ясувавши обставини справи, вказаний співробітник поліції повідомив, що позивача буде притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП з винесенням відповідної постанови.
Перелік підстав для зупинки транспортного засобу поліцейським наведений у ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» є вичерпним. Крім того, згідно частини третьої цієї статті, поліцейський зобов'язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. В даній ситуації ОСОБА_1 не був проінформований співробітником поліції про конкретну причину зупинки, а отже він був зупинений безпідставно.
В даному випадку підстави для зупинки транспортного засобу не було, адже будь- яких порушень ПДР ОСОБА_1 не допускав.
Жодних доказів щодо порушення правил дорожнього руху позивачем старший інспектор поліції не надав.
Представник позивача наголошує, що позивач рухався будучи пристебнутим та відстебнувся після зупинки з метою дістати документи, які знаходились у бардачку, тому вважаємо, що старший лейтенант поліції не з'ясував обставини справи та виніс постанову передчасно, чим порушив права позивача. Таким чином, на час руху позивач користувався ременем безпеки та був пристебнутий. Після зупинки, позивач ремінь безпеки скинув та в момент, коли підійшов працівник поліції, ремінь був знятий, тому поліцейський зробив помилковий висновок, що не відповідає дійсності.
Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обгрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Враховуючи наведене, представник позивача просить визнати незаконною та скасувати постанову винесену старшим лейтенантом Березівського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області Ткаченком Миколою Васильовичем про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6589797 від 30 січня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Березівським РВП ГУНП в Одеській області був поданий відзив на позовну заяву. У такому зазначено, що 30.01.2026 року о 12 год. 33 хв. в ході виконання службових обов'язків інспектором сектору реагування патрульної поліції Березівського РВП ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Ткаченком М.В. спільно з заступником начальника СРПП Березівського РВП ГУНП в Одеській області майором поліції Вербицьким В.В.: в м. Березівка, по вул. Перемоги здійснювали патрулювання на службовому Автомобілі «Рено Дастер» н.з. НОМЕР_2 , та виявили що водій транспортного засобу ВАЗ 21099 номерний знак НОМЕР_1 під керуванням, як потім стало відомо, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував даним автомобілем та був не пристебнутий паском безпеки, чим порушив п.п. 2.3.в. Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В зв'язку з чим поліцейські відреагували на дане правопорушення та зупинили даний авто під керуванням ОСОБА_1 .
З відеозаписів розгляду справи вбачається, як поліцейські роз'яснили позивачу причину зупинки, роз'яснили йому його права та обов'язки та надали копію постанови.
З відеозапису видно як до позивача відразу після його зупинки підійшли працівники поліції представившись та намагалися поспілкуватися з водієм роз'яснити йому причину зупинки та встановити всі обставини, але ОСОБА_1 сидів в своєму авто не відчиняючи скло та не звертав уваги на поліцейських. Також, з відеозапису, на думку працівників поліції, видно, що ременем безпеки водій не користувався.
Також з огляду на відеоматеріали з боді-камери поліцейського, твердження стосовно психологічного тиску, який було зазначено позивачем не знаходить свого підтвердження.
Враховуючи наведене представник відповідача просить залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 про скасування постанови серії ЕНА № 6589797 від 30.01.2026 року - залишити без задоволення.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про судовий розгляд.
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення на підтримку поданого відзиву на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6589797 від 30 січня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 о 12:33 годині в м. Березівка на вул. Перемоги керував транспортним засобом ВАЗ 21099 Д.Н. НОМЕР_1 був не пристебнутим паском безпеки, чим порушив п.2.3.в. ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст.121 КУпАП.
На підставі даної постанови по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у сумі 510 гривень.
Вважаючи рішення суб'єкта владних повноважень протиправним та таким, що порушує права позивача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 30.01.2026 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП, а саме, згідно фабули оскаржуваної постанови «він керував транспортним засобом, при цьому, не був пристебнутий ременем безпеки».
У ч.5 ст.121 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Позивач посилається у своїх доводах на те, що будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення ним порушення п.2.3.в Правил дорожнього руху України при винесенні оскаржуваної постанови поліцейськими йому не надано.
На спростування доводів позивача відповідачем було надано в розпорядження суду відеозапис моменту зупинки 30.01.2026 року ОСОБА_1 .
Так, як вбачається з відеозапису, автомобіль працівників поліції рухається спочатку назустріч, а потім позаду за автомобілем, яким керував ОСОБА_1 . При русі назустріч автомобіля позивача, відеореєтратором відповідача зазнято рух автомобіля ВАЗ 21099, в дощову погоду з працюючими двірникми, під керуванням позивача, однак, з якості відеозапису, взагалі непроглядається чи був пристебнутий водій паском безпеки чи ні.
Також, після зупинки автомобіля позивача, працівники поліції підходять до його автомобіля та починають розмовляти до водія, який не відчиняє вікно. Після процесу спілкування, водій таки виходить з транспортного засобу, при цьому ремінь у нього вже відстебнутий. Однак, дану обставину ОСОБА_1 не заперечує, стверджуючи, що він відстебнувся паском безпеки після зупинки транспортного засобу.
Доказів не використання паску безпеки ОСОБА_1 саме, під час керування транспортним засобом відповідачем не надано та таких судом не встановлено.
Дослідивши відеозапис, суд встановив те, що такий не підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП- керування автомобілем з непристебнутим ременем безпеки, оскільки не фіксує факту керування позивачем автомобілем без пристебнутого ременя безпеки.
Отже, факт руху позивачем на автомобілі з непристебнутим ременем безпеки відповідач не довів.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17, відповідно до якої працівник поліції має належним чином задокументувати та довести належними і допустимими доказами факт порушення водієм ПДР, яке пред'являлось водію перед прийняттям оскаржуваної постанови.
Відповідачем не досліджувалось жодного доказу, окрім його власних припущень, які б підтверджували вину позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Вказане відповідачем спростовано не було, останнім не було надано жодного іншого доказу на спростування захисної версії позивача.
Сплата адміністративного штрафу ОСОБА_1 не є визнанням вини і не позбавляє права на його оскарження.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, відповідач не представив суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що саме лише посилання в оскаржуваній постанові на порушення позивачем вимог ч.5 ст. 121 КУпАП судом, як доказ, до уваги не береться, так як постанова є лише формою фіксації правопорушення, а не доказом його вчинення.
Аналогічну правову позицію у висловив Верховний Суд у своїй Постанові 26 квітня 2018 року по справі №338/1/17, де вказано, що «… саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно до статті 286 КАС за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відтак, беручи до уваги те, що позивачем було надано достатні докази на підтвердження своєї захисної версії, а відповідачем, крім відеозапису моменту зупинки позивача 31.01.2026 року, з якого не вбачається , що водій не користувався ременем безпеки, будь-яких інших належних та допустимих доказів вчинення правопорушення суду не надано, оскільки обов'язок доказування в даному випадку законом покладено на відповідача, то суд погоджується із позицією позивача щодо необхідності скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження в справі відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 9, 77, 121, 241, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Ковтун Катерини Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеської області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6589797 від 30 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за ч.5 ст. 121 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст. 121 КУпАП закрити в зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 665 гривень 60 копійок сплаченого при подачі позову судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Панчишин А.Ю.