Справа № 473/475/26
іменем України
"17" березня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Ліхачової А.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради Миколаївської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, визнання права власності на частку земельних ділянок у порядку спадкування,
у лютому 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, поданим в її інтересах адвокатом Бінько Мариною Анатолівною, до Вознесенської міської ради Миколаївської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, визнання права власності на частку земельних ділянок у порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка є власницею частки житлового будинку АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 31 серпня 2018 року державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори, виконуючим обов'язки державного нотаріуса Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області. Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, призначеній для його обслуговування. Також за вказаною адресою розташована земельна ділянка площею 0,1690 га, що була надана для ведення особистого селянського господарства. Право власності на обумовлені земельні ділянки зареєстровані на праві спільної сумісної власності за позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Проте нотаріус відмовив позивачці в видачі свідоцтв про право на спадщину щодо земельних ділянок у зв'язку з розбіжностями в написанні по батькові спадкодавиці в державному акті на право приватної власності на земельну ділянку (присадибна ділянка), невизначеністю частки спадкодавиці в праві спільної сумісної власності на земельні ділянки. Разом з тим, визначення судом частки співвласника в праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, що в свою чергу унеможливлює оформлення позивачки в спадкових правах у нотаріальному порядку.
Тому, зважаючи на викладене, позивачка просила визнати за нею право власності на частку земельної ділянки площею 0,1000 га, що була надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а також на частку земельної ділянки площею 0,1690 га, що була надана для ведення особистого селянського господарства в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судове засідання представниця позивачки ОСОБА_1 адвокат Бінько М.А. не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала.
Представник відповідача Вознесенської міської ради Миколаївської області в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, вирішення справи залишив на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_2 (а.с.5). Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшли:
- частка житлового будинку АДРЕСА_1 ;
- частка земельної ділянки площею 0,1000 га, що була надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- частка земельної ділянки площею 0,1690 га, що була надана для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6,7, 9,11).
Позивачка є спадкоємицею за законом, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті матері - ОСОБА_2 , частково її оформила. 31 серпня 2018 року державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори, виконуючим обов'язки державного нотаріуса Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області позивачці видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частку житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.12, 30-52).
Проте нотаріус відмовив позивачці в видачі свідоцтв про право на спадщину щодо земельних ділянок, у зв'язку з невизначеністю частки спадкодавиці в праві спільної сумісної власності на земельні ділянки (право власності на земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 згідно державних актів на право приватної власності на землю від 19 липня 1993 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 1423, та, відповідно, від 16 вересня 1993 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1677), наявними розбіжностями в написанні по батькові спадкодавиці в державному акті на право приватної власності на земельну ділянку площею 1,000 га (вказано « ОСОБА_3 » замість вірного « ОСОБА_4 ») (а.с.16-17).
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України до компетенції суду належить розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні викладений в ч. 1 ст.315 ЦПК України та не є вичерпним (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).
Зокрема, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті (п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).
Згідно п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31березня 1995року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
У разі наявності спору про право цивільне, такі факти підлягають розгляду в позовному провадженні разом з вимогою матеріального характеру.
Факт належності ОСОБА_2 правовстановлюючого документа - державного акта на право приватної власності на землю від 19 липня 1993 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 1423, повністю підтвердився в сукупності дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема, довідкою, виданою відділом № 2 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 250/0/354-25 від 25 листопада 2025 року, копією рішення виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області № 170 від 15 червня 1993 року, наявністю у спадкодавиці (за життя) оригінала правовстановлюючого документа, іншими доказами в сукупності (а.с.6-10,12,14-16,34-36,39).
Так, згідно ст. 6 ЗК України 1990 року (чинного на час оформлення та видачі правовстановлюючих документів на земельні ділянки) громадяни мають право на одержання у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), ведення особистого підсобного господарства в розмірах, встановлених ст. ст. 56, 67 ЗК України 1990 року.
Разом з тим, спільне майно може належати сторонам на праві спільної часткової або спільної сумісної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЗК України 1990 року (в редакції чинній на час оформлення та видачі правовстановлюючих документів на земельні ділянки) громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди належать на праві спільної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою, на якій розташовані дані об'єкти нерухомого майна, спільно, пропорційно розміру часток у спільній власності на будинок, будівлю, споруду.
Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.
Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Згідно ст. 112 ЦК України 1963 року (чинного на час набуття майна) майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.
Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
Майно, що знаходиться в спільній сумісній власності, має особливий правовий режим та пов'язане з наявністю певних додаткових обмежень щодо володіння, користування, розпорядження ним.
Згідно ч. 1 ст. 370 ЦК України (в чинній на час розгляду спору редакції) співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.
У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно до абз. 3 п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» за №20 від 22 грудня 1995 року частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини, тощо. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
Положення п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» вказують на те, що частки в праві власності на земельну ділянку співвласників жилого будинку співвідносяться з розміром їхніх часток у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Згідно з ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об'єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об'єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
При цьому, за загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.ст. 1220,1222,1270 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 25 ЦК України мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (ч.4 ст. 25 ЦК України).
З урахуванням зазначеного, визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень ст. 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 570/997/19).
Таким чином, з огляду на викладене, виходячи з того, що позивачка не має іншої можливості захистити своє право на спадщину, зокрема через органи нотаріату, а тому суд вважає, що її право підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на частку вищевказаних земельних ділянок.
Керуючись ст.ст.12,13,76-83,259,263- 265,268,272,273 ЦПК України, суд
позовні вимоги ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради Миколаївської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, визнання права власності на частку земельних ділянок у порядку спадкування - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Вознесенську Миколаївської області, за життя правовстановлюючого документа - державного акта на право приватної власності на землю, виданого 19 липня 1993 року Вознесенською міською радою на підставі рішення виконавчого комітету Вознесенської міської ради № 170 від 15 червня 1993 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №1423.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , право власності на:
- частку земельної ділянки площею 0,1000 га, що надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка),
- частку земельної ділянки площею 0,1690 га, що надана для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя Л.В.Лузан