Справа № 127/6309/26
Провадження № 1-кп/127/168/26
16.03.2026 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці кримінальне провадження № 12026020020000089 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Вінниця, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину 2016 року народження, працевлаштованого - опаратором верстату ФОП « ОСОБА_6 », раніше несудимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, -
05.02.2026 близько 16 год. 30 хв. у м. Вінниця поблизу залізничного вокзалу, а саме на площі Привокзальній, 1, старший оперуповноважений СКП відділу поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7 , оперуповноважений СКП відділу поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_8 та оперуповноважений СКП відділу поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 , виконували заходи щодо взаємодії органів прокуратури, Державного бюро розслідувань, Національної поліції України, служби безпеки України, Військової служби правопорядку у збройних силах України під час протидії кримінальним правопорушенням, передбаченим статтями 407-409 Кримінального кодексу України, затверджені наказом Державного бюро розслідувань, Офісу генерального прокурора, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України № 375/233/672/657/485 від 03 жовтня 2024 року, та на підставі наказу начальника відділу поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області № 18 від 10.01.2026 про проведення оперативно-профілактичних заходів, направлених на стабілізацію криміногенної ситуації на території обслуговування, а також встановлення місця знаходження осіб, які самовільно залишили військові частини проводилися заходи, спрямовані на виявлення осіб, які самостійно залишили військову частину.
В цей час вказані співробітники поліції, на підставі ч. 2 ст. 32 ЗУ «Про національну поліцію», перебуваючи у м. Вінниця на площі Привокзальній, 1 зупинили двох осіб чоловічої статі для перевірки їхніх документів.
Під час перевірки документів вказаних осіб працівниками поліції поряд проходив ОСОБА_4 та почав нецензурно висловлюватися на адресу співробітників поліції, підбурюючи осіб, у яких перевірялися документи, до відмови у наданні будь-яких документів для перевірки.
В подальшому, після перевірки документів двох вищевказаних осіб чоловічої статі, ОСОБА_7 , представився ОСОБА_4 , пред'явив посвідчення поліцейського та неодноразово, на підставі ч. 2 ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію», пред'явив вимогу пред'явити документи, що посвідчують його особу, однак ОСОБА_4 відмовився пред'являти зазначені документи, продовжуючи при цьому висловлюватись нецензурною лайкою в бік працівників поліції.
В подальшому, ОСОБА_4 , ігноруючи законні вимоги поліцейського щодо пред'явлення документів які посвідчують особу, та продовжуючи висловлюватись на їхню адресу нецензурною лайкою, продовжив провокувати конфлікт, після чого дістав з кишені предмет, зовні схожий на газовий балончик, споряджений речовиною хімічної дії, після чого розвернувся та пішов у протилежному напрямку, а саме в бік торгівельного центру «Smile Sity», відмовившись виконувати законні вимоги поліцейського при виконанні останнім службових обов'язків. Тобто, відмовився від обов'язкового виконання неодноразово повторених законних вимог співробітника поліції, висловлюючись в зухвалій формі, проявляючи зневагу до Національної поліції.
Продовжуючи виконання своїх службових обов'язків, працівники поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 почали наздоганяти ОСОБА_4 , при цьому, ОСОБА_7 знову повторив свою законну вимогу про необхідність надання документів, що засвідчують особу останнього, та попередив, що у разі відмови у виконанні законної вимоги поліцейського, останнього буде затримано.
На попередження співробітника поліції про затримання, ОСОБА_4 , в грубій формі, що супроводжувалося нецензурною лайкою, відмовив та умисно, намагаючись втекти з місця події, заподіяв працівникам правоохоронного органу тілесних ушкоджень під час виконання ними службових обов'язків, використавши засіб, споряджений речовиною хімічної дії, розпиливши з предмета, зовні схожого на газовий балончик, хімічну речовину в обличчя ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , в результаті чого, заподіяв працівниками поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 тілесні ушкодження.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи у ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку кон'юктиви 1 ступеня обох очей. Вказане ушкодження у ОСОБА_7 належить до легких тілесних ушкоджень ( п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України 17.01.1996 р.), могло виникнути від травматичної дії хімічного фактору.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи у ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку кон'юктиви обох очей 1 ступення. Вказане ушкодження у ОСОБА_8 належить до легких тілесних ушкоджень ( п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України 17.01.1996 р.), могло виникнути внаслідок подразнюючої дії хімічної речовини під час розпилювання її з балончика.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 не оспорював час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за інкримінованим йому злочином, свою вину визнав у повному обсязі, підтвердив обставини його скоєння, викладені в обвинувальному акті та погодився з кваліфікацією його дій. Зокрема, повідомив, що повертаючись з роботи додому через залізничний вокзал, побачив людей, які спілкувалися з працівниками поліції про мобілізацію. Він висловив своє обурення та почав нецензурно висловлюватися в бік працівників поліції, після чого між нами стався конфлікт. В подальшому, ігноруючи законні вимоги поліцейських щодо пред'явлення документів які посвідчують особу, та продовжуючи висловлюватись на їхню адресу нецензурною лайкою, дістав з кишені та розпилив газовий балончик в сторону працівників поліції, споряджений речовиною хімічної дії. Про вчинене щиро шкодує.
Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилися. В письмових заявах зазначили, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не мають, цивільний позов подавати не будуть.
Вислухавши позицію прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, які вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, переконавшись, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, перевіривши добровільність його позиції, роз'яснивши наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме позбавлення його права оскаржити в апеляційному порядку визнані ним обставини вчинення злочину, що викладені у обвинувальному акті, беручи до уваги визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину у повному обсязі, зважаючи на те, що жодним учасником судового провадження не оспорено винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину та визначені обвинуваченням обставини його вчинення, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого порядку судового розгляду, суд вважає можливим застосувати положення ч. 3 ст. 349 КПК України та визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежується дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.
Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.
Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Судом створено необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їхніх процесуальних обов'язків і здійснення прав, в тому числі і права на захист.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series А, заява № 25, від 18.01.1978, пункт 161, та «Коробов проти України», заява № 39598/03, від 21.07.2011, пункт 65, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_4 у судовому засіданні не встановлено.
З огляду на вищевикладене, суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, враховуючи позицію обвинувачення та визнання обвинуваченим вини, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 345 КК України як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку із виконанням цим працівником службових обов'язків.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.
Відтак, суд, за внутрішнім переконанням, дійшов висновку про те, що встановлені судом обставини дозволяють ухвалити обвинувальний вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.
На підставі вимог статті 65 КК України суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Таким чином, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне: позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання (прокурор при призначенні покарання просила суд застосувати до обвинуваченого положення ст. 75, 76 КК України, з чим погодився захисник обвинуваченого); відношення обвинуваченого до вчиненого (визнання вини, щире каяття); ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (відповідно до статті 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів); особливості й обставини його вчинення; особу обвинуваченого (раніше несудимий, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, працевлаштований, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, позитивно характеризується за місцем роботи).
При призначенні ОСОБА_4 покарання, згідно зі статтею 66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.
Щире каяття проявилося у визнанні обвинуваченим факту вчинення кримінального протиправного діяння, критичній оцінці своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні нести кримінальну відповідальність за вчинене.
Обставин, які відповідно до ст.67 КК України, обтяжували б покарання обвинуваченого ОСОБА_4 не встановлено.
Відповідно до положень статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.
За вищевикладених обставин, проаналізувавши поведінку обвинуваченого, а саме: визнання вини, щире каяття, враховуючи наявність пом'якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, з метою захисту прав і законних інтересів особи, суспільства і держави, зважаючи на вимоги справедливості і мету правосуддя, враховуючи позицію прокурора, суд дійшов переконання, що виправлення обвинуваченого та його перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому ОСОБА_4 необхідно і доцільно призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк у межах санкції частини статті обвинувачення, із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на нього відповідних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Саме таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, є гуманним, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року. При цьому, визначене покарання не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Початок іспитового строку обвинуваченому необхідно обчислювати з моменту проголошення вироку.
Згідно з протоколом затримання від 05.02.2026 ОСОБА_4 було затримано 05.02.2026 в порядку ст. 208 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 07.02.2026 по справі №127/4097/26 до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком дії до 05.04.2026.
Тому, відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України необхідно зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання період його тримання під вартою під час досудового розслідування з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, починаючи з дня його фактичного затримання і включно по день його звільнення з ізолятора тимчасового тримання.
Окрім того, оскільки судом вирішено звільнити обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд вважає доцільним скасувати застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Крім того, згідно з ч. 7 ст. 72 КК України необхідно зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання період його перебування під цілодобовим домашнім арештом з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі, починаючи з дня наступного за днем обрання даного запобіжного заходу і включно до дня скасування цього запобіжного заходу.
Процесуальні витрати та арешти у кримінальному провадженні відсутні.
Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 63, 65-67, 72, 345 КК України, ст. ст. 100, 174, 349, 371, 373, 374 КПК України, суд -
Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
У відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання період його тримання під вартою під час досудового розслідування з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, починаючи з дня його фактичного затримання - 05.02.2026 і включно по день його звільнення з ізолятора тимчасового тримання - 07.02.2026.
Відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання період його перебування під цілодобовим домашнім арештом з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі, починаючи з дня наступного за днем обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту - 08.02.2026 і включно до скасування строку дії такого запобіжного заходу - 16.03.2026.
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:
- відеозапис, який знаходиться на долученому потерпілим ОСОБА_7 флеш-носії відповідно до постанови від 06.02.2026 - залишити при матеріалах кримінального провадження;
- відеозапис, на флеш-носії з камер відеоспостереження, якими облаштована прилегла до супермаркету «Фора» територія, що за адресою: м.Вінниця, проспект Коцюбинського, буд.2А - залишити при матеріалах кримінального провадження;
Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.
Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України, вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.
Суддя: