Справа № 127/6670/26
Провадження № 3/127/1389/26
17 березня 2026 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянкиУкраїни, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 324162 від 23.02.2026 року: «04.02.2026 громадянка ОСОБА_1 ухилялась від виконання обов'язків щодо виховання свого сина, передбачених статтею 150 СКУ, внаслідок чого її неповнолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , о 12:07 год, перебуваючи в КЗ «Вінницький ліцей № 6» за адресою: місто Вінниця, влиця Стрілецька, 12, застосував фізичну силу до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим завдав йому фізичного болю».
У судове засідання ОСОБА_1 , з'явилась, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, суду повідомила, що їх сім'я родом з ОСОБА_4 та проживає у місті Вінниця з 2022 року. Син - ОСОБА_2 , навчається КЗ «Вінницький ліцей № 6». Однокласник сина ОСОБА_5 систематично цькує та ображає його, називає сепаратистом, а також, висловлює образу в сторону ОСОБА_1 .. Поведінку сина не виправдовує, однак, він намагався захистити свою честь та честь своєї сім'ї. Раніше подібних випадків не виникало, виховну бесіду ОСОБА_1 із сином провела, наслідки подібних вчинків роз'яснила.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, зважаючи на наступне.
Частина перша статті 184 КУпАП передбачає відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, за ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Статтею 150 СК України встановлено вичерпний перелік обов'язків батьків щодо виховання та розвитку дитини. Так, відповідно до положень ст. 150 СК України (частини 1 - 7): 1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. 2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. 3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. 4. Батьки зобов'язані поважати дитину. 5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. 6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. 7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Ухилення від виконання саме цих, передбачених ст. 150 СК України обов'язків, і не ізольовано, а саме щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей - утворює склад правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Тому, для утворення діями/бездіяльністю батьків або осіб, які їх замінюють об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, необхідна сукупність трьох юридичних фактів:
1) факт ухилення;
2) безпосередній предмет ухилення: обов'язки, передбачені статтею 150 СК України;
3) предмет ухилення невід'ємно пов'язаний із забезпеченням необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
За відсутності хоч одного з трьох вищеназваних юридичних фактів - об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП - відсутня.
Диспозиція ч. 3 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність батьківабо осіб, які їх замінюють, за вчинення неповнолітніми дітьми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
У зв'язку з чим, автоматичне притягнення батьків (або осіб, які їх замінюють) до юридичної адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 184 КУпАП лише в зв'язку з настанням події вчинення їх неповнолітньою дитиною у віці від 14 до 16 років адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, прямо суперечить положенням частини 2 статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, та створює правову колізію, яка підлягає вирішенню шляхом пріоритетного застосування судом положень ч. 2 ст. 61 Конституції України.
Тому, за вчинення неповнолітніми дітьми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУпАП, адміністративна відповідальність за частиною 3 статті 184 КУпАП може наступати щодо батьків (осіб, які їх замінюють) неповнолітнього, лише якщо вчинення неповнолітнім цього правопорушення стало наслідком ухилення його батьків (осіб, які їх замінюють) від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання їх неповнолітньої дитини.
При цьому, про ухилення від виконання батьківських обов'язків не свідчить сам по собі протиправний вчинок неповнолітнього, в діях батьків має міститись склад невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством, зокрема статтею 150 СК України, і саме щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, що призвів до вчинення неповнолітнім у віці від 14 до 16 років адміністративного правопорушення. передбаченого КУпАП.
Протиправний вчинок неповнолітнього: як може бути наслідком ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, так може і не бути. Тому визначальним в означеній категорії справ - є встановлення конкретних, передбачених ст. 150 СК України батьківських обов'язків, від виконання яких в сфері забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини, ухилилась особа (батько, мати, особа, що їх замінює). Про що в протоколі про адміністративне правопорушення, що надійшов до суду, не вказано взагалі.
Також, суд наголошує, що за ч. 3 ст. 184 КУпАП можна притягнути до адміністративної відповідальності батьків дитини, яка не досягла 16-річного віку, у випадку вчинення цією дитиною адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП.
Проте в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, яке саме адміністративне правопорушення, передбачене КУпАП вчинив неповнолітній син ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, не наведено положень статті (частини статті) КУпАП, яка передбачає відповідальність за це правопорушення.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що: « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , о 12:07 год, перебуваючи в КЗ «Вінницький ліцей № 6» за адресою: місто Вінниця, влиця Стрілецька, 12, застосував фізичну силу до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим завдав йому фізичного болю».При цьому в протоколі не зазначено під дію диспозиції якої статті (частини статті) КУпАП підпадають означені дії особи у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років. Тобто, в протоколі не зазначено обов'язковий елемент об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не уповноважує суд самостійно визначати елементи об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, які не зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що в діях ОСОБА_1 міститься адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.
За таких обставин, за змістом протоколу про адміністративне правопорушення, диспозиція частини 3 статті 184 КУпАП в протоколі не розкрита, відсутня, та матеріалами справи не підтверджується.
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.
Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вищевикладене, провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1, ч. 3 ст. 184, ст. ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: