Справа153/63/26
Провадження2/153/27/26-ц
"17" березня 2026 р. м.Ямпіль
Ямпільський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Швеця Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивує тим, що 29.03.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №473294-КС-006 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписаний у порядку визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 29.03.2025 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №473294-КС-006 про надання кредиту. 29.03.2025 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №473294-КС-006 про надання кредиту, на умовах, визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-0198, на номер телефону НОМЕР_1 . Таким чином, 29.03.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір №473294-КС-006 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов договору кредиту, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає ОСОБА_1 кошти у розмірі 20000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами договору кредиту сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування кредитом. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов'язання за договором кредиту виконало, надало позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 20000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 . Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 07.01.2026 має заборгованість в сумі 67800 грн., яка складається з: 20000 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 33800 грн. - сума прострочених платежів по процентах, 10000 грн. - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України та 4000 грн. - сума прострочених платежів за комісією. Вважаючи свої права порушеними, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором №473294-КС-006 про надання кредиту від 29.03.2025 у розмірі 67800 (шістдесят сім тисяч вісімсот) гривень, яка складається з: 20000 (двадцять тисяч) гривень - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 33800 (тридцять три тисячі вісімсот) гривень - сума прострочених платежів по процентах, 10000 (десять тисяч) гривень - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України, 4000 (чотири тисячі) гривень - сума прострочених платежів за комісією, а також судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2662,40 гривень (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).
Відповідно до ухвали Ямпільського районного суду Вінницької області від 23.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, витребувано докази.
Відповідачу ОСОБА_1 надіслано копію ухвалу про відкриття провадження у справі на адресу реєстрації рекомендованим листом з повідомленням, яку відповідач отримала - 31.01.2026.
09.02.2026 за вх.№844 відповідач ОСОБА_1 подала відзив. У відзиві відповідач ОСОБА_1 вказала, що вона підтверджує, що 29.03.2025 нею було підписано договір №473294-КС-006 та отримано кредит у сумі 20000 грн. Однак. у зв'язку із фінансовими проблемами погасити заборгованість вчасно не вийшло. В особистому кабінеті позивач пропонує закрити кредит за 31950 грн. з чим вона згідна, однак одним платежем не має можливості погасити заборгованість, оскільки заробітна плата менша за кредит. Вона неодноразово зверталася до позивача щодо поділу суми заборгованості на декілька частин, але їй відмовили. У зв'язку з тим, що виховує двох неповнолітніх дітей 2021 та 2022 років просить суд задовольнити позов позивача частково, кошти у сумі 31950 грн. та судовий збір у сумі 2422,40 грн. поділити на частини з щомісячною оплатою до 25 числа.
12.02.2026 за вх.№955, представник позивача ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» Тимощук Р. надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що у відзиві на позовну заяву сторона відповідача не заперечує щодо укладення кредитного договору з позивачем, отримання коштів та наявність заборгованості за кредитним договором. Скрутне матеріальне становище відповідача не має жодного значення для розгляду справи, предметом розгляду якої є стягнення заборгованості за кредитним договором. Посилання позичальника на важкий майновий стан не є підставою для зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов'язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору. Відповідач не надала жодних доказів на підтвердження розміру своєї заробітної плати, а також, що вона виховує двох неповнолітніх дітей. Також представник позивача вказав, що процентна ставка нараховується за кожен день користування кредитом. Протягом строку кредитування, визначеного у цьому договорі, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту (на залишок заборгованості за тілом кредиту), наявну на початок календарного дня, фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня перерахування та дня повернення кредиту. Порушення позичальником графіку платежів призвело до подорожчання загальної вартості кредиту, тому що процентна ставка нараховується за кожен день користування кредитом на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня перерахування кредитних коштів та дня повернення кредиту. Відповідач знав та повинен був знати умови підписаного ним договору та його правила, і в разі незгоди із зазначенням його в якості сторони договору як фізичної особи підприємця міг відмовитися від його підписання, висловити свої заперечення, не користуватися наданими коштами. Однак, відповідачем не надано таких доказів суду. Представник позивача зазначив, що позивач не нараховував та не заявляв до стягнення пеню відповідно до ст.549 ЦК України та жодну форму відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно до ст.625 ЦК України (у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення чи трьох процентів річних від простроченої суми), не нараховував проценти поза межами строку дії кредитного договору. Чинне національне законодавство не наділяє суд правом зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов'язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору та норм Цивільного кодексу України. Посилання позичальника на загальний принцип «розумності, добросовісності» не є правовою підставою для зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов'язаний сплатити відповідно до умов Кредитного договору та норм ЦК України. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений договором, залишається незмінним протягом усього строку договору. Щодо розстрочення виконання рішення суду представник позивача вказав, що вимога відповідача про розстрочення виконання рішення суду є незаконною, необґрунтованою, поданою з порушенням обов'язкових вимог ЦПК України, та такою, що подана з метою затягування розгляду справи та відстрочення притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності за порушення умов кредитного договору, що є зловживанням стороною відповідача своїми процесуальними правами. Для розстрочення виконання рішення суду відповідач мала подати окрему заяву про розстрочення виконання рішення суду, яка мала б відповідати вимогам ЦПК України, та була б подана вже після ухвалення судового рішення у справі. Вимога відповідача про розстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не обґрунтувала обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, з посиланням на відповідні належні, достатні та достовірні докази, не надала жодного доказу, не зазначила строк, на який вона просить суд розстрочити виконання рішення суду, не зазначила суму щомісячного платежу для розстрочення виконання рішення суду. Просив відмовити відповідачу у розстроченні виконання рішення суду у повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 29.03.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір №473294-КС-006 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), який відповідач підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0198.
Відповідно до п.2.1 Договору Кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 20000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА». Строк, на який надано кредит становить 24 тижні (п.2.3 Договору). Стандартна процентна ставка за Кредитом в день 1 % фіксована (п.2.4 Договору). Комісія за надання кредиту 4000 грн. (п.2.5 Договору). Дата повернення кредиту 13.09.2025 (п.2.14 Договору) (а.с.11 - 20 на звороті).
29.03.2025 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферта) укласти договір №473294-КС-006 про надання кредиту (Споживчий кредит (електронна форма) (а.с.33- 55 на звороті).
29.03.2025 ОСОБА_1 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0198 прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір №473294-КС-006 про надання кредиту (Споживчий кредит (електронна форма) (а.с.35 на звороті-44 на звороті).
Також 29.03.2025 ОСОБА_1 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-1366 паспорт споживчого кредиту (а.с.26-28 на звороті).
Як вбачається із візуальної форми послідовності дій клієнта 29.03.2025 ОСОБА_1 зайшла в особистий кабінет на сайті www.my.tpozyka.com та передала ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» інформацію про обрані умови кредиту, підписала анкету клієнта (а.с.45-45 на звороті).
При оформлені кредитного договору відповідач ОСОБА_1 надала позивачу свої персональні дані та вказала номер картки для перерахунку кредитних коштів НОМЕР_2 , що підтверджується витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи https://my.bizpozyka.com/ (а.с.46).
Із підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів встановлено, що 29.03.2025 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» здійснило перерахунок коштів ОСОБА_1 згідно кредитного договору №473294-КС-006 від 29.03.2025 без ПДВ в сумі 20000,00 грн., на картку № НОМЕР_3 (а.с.47).
Відповідно до витребуваної судом інформації про те, чи випускалася банківська картка № НОМЕР_2 та чи відкривався під неї відповідний рахунок на ім'я ОСОБА_1 встановлено, що в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) відкрито банківський рахунок, до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_2 . Згідно виписки про рух коштів за період з 29.03.2025 по 13.09.2025 по картці № НОМЕР_2 відповідач ОСОБА_1 29.03.2025 отримала грошовий переказ коштів у сумі 20000,00 грн.
Відповідно до довідки про стан заборгованості та наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №473294-КС-006 про надання кредиту від 29.03.2025, заборгованість відповідача станом на 07.01.2026 становить 67800 (шістдесят сім тисяч вісімсот) гривень, яка складається з: 20000 (двадцять тисяч) гривень - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 33800 (тридцять три тисячі вісімсот) гривень - сума прострочених платежів по процентах, 10000 (десять тисяч) гривень - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України, 4000 (чотири тисячі) гривень - сума прострочених платежів за комісією (а.с.29-31, 32).
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За правилами статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Проценти за користування кредитом, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований частиною 1 статті 1048 ЦК України.
Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові КЦС ВС від 12 січня 2021 року справа №524/5556/19 Верховний суд зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті позикодавця подала заявку на отримання кредиту та підтвердила умови отримання кредиту, після чого позикодавець надіслав ОСОБА_1 за допомогою засобів зв'язку одноразовий ідентифікатор, який вона використала для підтвердження підписання договору позики.
Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Зі змісту кредитного договору встановлено, що ОСОБА_1 під час його оформлення зазначила свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, електронну адресу, адресу місця реєстрації (проживання), номер телефону, номер банківської картки, на яку необхідно перерахувати кошти.
Отже підписанням договору відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних вище дій, зокрема надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону та/або та електронної пошти для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» виконало взяті на себе зобов'язання та надало відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору.
Однак, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість по тілу кредиту, несплаченим відсоткам за користування кредитом та комісією.
Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до правил ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст.611 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Суд вважає, що позивачем доведено на підставі наданих належних доказів, що відповідачеві ОСОБА_1 були надані кредитні кошти в розмірі 20000,00 гривень, шляхом перерахування їх на банківську картку, якими відповідач користувалася, однак, допустила неналежне виконання своїх обов'язків, порушила умови договору щодо повернення кредитодавцеві суми позики та відсотків за користування нею, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за договором №473294-КС-006 про надання кредиту від 29.03.2025 в розмірі 57800 грн., яка складається з: 20000 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 33800 грн. - сума прострочених платежів по процентах; 4000 грн. - сума прострочених платежів за комісією.
Розмір вказаної заборгованості за кредитним договором відповідач не спростувала.
Щодо вимог про стягнення суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України в сумі 10000 грн., суд зазначає наступне.
Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє до тепер.
Оскільки позивачем у період дії в Україні воєнного стану нараховано до сплати відсотки відповідно до ст.625 ЦК України в сумі 10000 грн., від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для стягнення таких.
Зважаючи на викладені вище норми права та встановлені обставини та враховуючи те, що кредитний договір, укладений між сторонами, встановлює обов'язок позичальника повернути кредит та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов'язання за цим договором, а також те, що позичальник не виконує взятті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, суд приходить до висновку, що позов є частково обґрунтованим, позовні вимоги частково доведеними, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за договором №473294-КС-006 про надання кредиту від 29.03.2025 у розмірі розмірі 57800 грн., яка складається з: 20000 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 33800 грн. - сума прострочених платежів по процентах; 4000 грн. - сума прострочених платежів за комісією.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору і документально підтверджені платіжною інструкцією №639 від 14.01.2026 в розмірі 2662,40 грн., за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на сторони пропорційно розміру позовних вимог.
Таким чином, підлягає стягненню із відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 2269,70 грн.(2662,40Х57800/67800).
Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно частин 1, 3, 4 ст. 435 ЦПК України,за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення (частина п'ята статті 435 ЦПК України).
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року №14 встановлено, що судам у вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, керуючись особливим характером обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини, а також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
У постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст.435 ЦПК України і ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об'єктивними та такими, що не залежать від волі сторін.
Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду із вимогою про розстрочення виконання судового рішення, як підставу, що ускладнює виконання рішення суду ОСОБА_1 зазначає, що вона згідна добровільно погасити заборгованість, однак, одним платежем не має можливості погасити заборгованість, так як заробітна плата у неї менша за сам кредит, а також, що вона виховує двох неповнолітніх дітей 2021 та 2022 років народження.
Однак, доказів, які підтверджують майновий стан, відповідач не надала.
Зазначені відповідачем обставини: низька заробітна плата та наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, не є підставою, що зумовлює розстрочення судового рішення, адже беззаперечних доказів скрутного майнового стану відповідача матеріали справи не містять.
Сам по собі намір боржника щодо добровільного виконання рішення суду не є підставою розстрочення виконання рішення суду.
Зважаючи на викладене, відповідачем не наведено доводів та не надано будь-яких доказів наявності у неї або у її сім'ї виняткових обставин, які б дозволили суду задовольнити вимогу про розстрочку виконання судового рішення.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вимога відповідача про розстрочення виконання судового рішення не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411), код ЄДРПОУ 41084239, заборгованість за договором №473294-КС-006 про надання кредиту від 29.03.2025 у розмірі 57800 (п'ятдесят сім тисяч три вісімсот) гривень, яка складається з: 20000 (двадцять тисяч) гривень - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 33800 (тридцять три тисячі вісімсот) гривень - сума прострочених платежів по процентах, 4000 (чотири тисячі) гривень - сума прострочених платежів за комісією.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411), код ЄДРПОУ 41084239, судовий збір в розмірі 2269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) гривень 70 (сімдесят) копійок.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411), код ЄДРПОУ 41084239.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП - НОМЕР_4 .
Повний текст рішення складено 17 березня 2026 року.
Суддя Р.В. Швець