Справа № 145/150/20
Провадження № 2/145/11/2026
"16" березня 2026 р. с-ще Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Іванця В. Д. ,
за участю секретаря Урсуляк Ю.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та стягнення грошової компенсації понесених витрат на будівельні роботи,
ОСОБА_1 05.02.2020 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та стягнення грошової компенсації понесених витрат на будівельні роботи, мотивуючи позовні вимоги тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 до 14.03.2006.
Від шлюбу мають двох дітей: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час є повнолітніми та проживають окремо.
24.07.2008 ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням 4 сесії Сутисківської селищної ради Вінницького (колишнього Тиврівського) району Вінницької області 7 скликання від 03.02.2016 вулицю ОСОБА_6 перейменовано у вулицю Соборна.
З березня 2009 року, через три роки після розірвання шлюбу, він та ОСОБА_2 примирились та почали проживати разом однією сім'єю в квартирі АДРЕСА_1 , виховували неповнолітніх дітей, мали спільний бюджет, спільні плани на майбутнє, постійно відпочивали разом, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, але не звертались до державного органу реєстрації актів цивільного стану про реєстрацію шлюбу. Ніхто із них не перебував у будь-якому іншому шлюбі та між ними склались усталенні відносини, що притаманні подружжю.
З 03.12.2013 його місце проживання було зареєстроване за вищезазначеною адресою.
Його характер роботи та спосіб заробітку на життя полягав у сезонних виїздах за кордон. Під час останньої поїздки за кордон з лютого 2019 року по червень 2019 року, сімейні відносини між ними зіпсувались, тому після повернення на територію Україну він був фактично не допущений в квартиру, де зареєстрований та проживав. Надалі відносини не налагодились, тому можна вважати з червня 2019 року сімейні відносини між ними припинились.
Разом з тим, під час їхнього спільного проживання однією сім'єю без зареєстрованого шлюбу, у квартирі АДРЕСА_1 були проведенні капітальні ремонтні роботи, за рахунок спільних коштів, які якісно змінили вартість квартири і не можуть бути від неї відокремленні. Вартість цієї квартири складає 406815,00 грн, що значно вища за вартість на момент купівлі. Також, йому на праві власності належав будинок, який був проданий для проведення ремонту у спільній квартирі.
Враховуючи викладене він вважає, що з березня 2009 року по червень 2019 року він з відповідачем проживав однією сім'єю, частка в нерухомому майні, під час проживання однією сім'єю істотно збільшилась, а тому майно набуло статусу спільної сумісної власності подружжя.
Просить встановити факт проживання однією сім'єю його та ОСОБА_2 з березня 2009 року по червень 2019 року. Визнати квартиру АДРЕСА_1 (реєстровий № 1291 у реєстровій книзі № 15) об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя. Поділити спільну сумісну власність колишнього подружжя його та ОСОБА_2 , а саме квартиру АДРЕСА_1 (реєстровий № 1291 у реєстровій книзі № 15): йому 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 (реєстровий № 1291 у реєстровій книзі № 15); ОСОБА_2 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 (реєстровий № 1291 у реєстровій книзі № 15). Вирішити питання розподілу судових витрат.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2020 дану справу передано на розгляд судді Мазурчаку А.Г.
Ухвалою суду від 26.02.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні, витребувано в приватного нотаріуса Тиврівського районного нотаріального округу засвідчену копію нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 щі Сутиски, де покупцем є ОСОБА_2 .
27.04.2020 представником відповідача Олійником А.М. подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідач заперечує проти задоволення позовної заяви з наступних підстав.
Шлюбні відносини між відповідачем та позивачем припинились у 2006 році, коли їх шлюб було розірвано. З тих пір і по даний час вони як сім'я не проживали, не мирились та не вели спільного господарства, не мали спільного сімейного бюджету. Позивач дійсно з 2009 року проживав у квартирі, яка їй належить, але не по причині проживання як чоловіка та жінки.
Вона була вимушена шукати заробітку поза межами населеного пункту та часом поза межами країни. Лише з метою залишення позивача з малолітніми дітьми на час її відсутності дозволила проживати в належній їй квартирі. Тим самим і зумовлена його реєстрації в даній квартирі, оскільки це була його вимога. Позивач не надавав фінансової підтримки власним дітям, кошти на їх утримання надавались безпосередньо нею та надсилались доньці. Через свавільний спосіб життя позивача між та сином виникали сварки, позивач притягувався до адміністративної відповідальності. Ремонтні роботи в квартирі почались проводитись із жовтня 2019 року. За таких обставин, дана квартира є її особистою власністю.
Просить прийняти відзив та відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 на її користь витрати на правову допомогу в розмірі 3300,00 грн та 1100,00 грн - оплати послуг експерта.
12.05.2020 представник відповідача Слізяк Н.Р. подав відповідь на відзив, у якому останній зазначив наступне.
Щодо долучення відзиву від 23.04.2020 до матеріалів цивільної справи №145/150/20.
Відзив підписано та направлено представником відповідача - адвокатом Олійником А.М. 23.04.2020, тобто, через 2 місяці після відкриття провадження у справі. У відзиві не міститься інформація про дату отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками. Звертає увагу на той факт, що судом встановлено відповідний процесуальний строк для подання відзиву. Разом з тим, текст відзиву не містить обґрунтованих доводів в частині поважності причин пропуску строку на його подання.
Щодо встановлення факту проживання однією сім'єю.
Крім того, зазначає, що матеріали справи містять належні та допустимі докази щодо спільного проживання та ведення господарства сторонами в період з березня 2009 року по червень 2019 року, а саме належним чином засвідчену копію паспорту позивача з відміткою про адресу реєстрації місця проживання - АДРЕСА_1 ; належним чином засвідчену копію домової книги для прописки (реєстрації) громадян, які проживають у буд. АДРЕСА_1 ; належним чином засвідчена копія витягу з позовної заяви у справі № 145/1360/19; зазначено про наявність свідків, які можуть підтвердити обставини, описані в позові.
Також, той факт, що позивач не просто проживав у спірній квартирі, спільно з відповідачем, а в інтересах сім'ї здійснював у ній невід'ємні поліпшення, які якісно і вартісно змінили її стан за рахунок спільних коштів, зокрема і позивача, що підтверджує факт ведення спільного господарства, забезпечення належного та якісно добробуту сім'ї за місцем проживання.
Зокрема, 30.02.2015 позивачем здійснено продаж житлового будинку з господарським будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_3 за 37000 грн. Дані кошти були спрямовані на здійснення ремонтних робіт у спірній квартирі.
Також, позивач в період проживання однією сім'єю з відповідачем, працював неофіційно за кордоном, що підтверджується відмітками в його паспорті громадянина України для виїзду за кордон. Отримані кошти були спрямовані на утримання сім'ї та здійснення ремонту в спільній квартирі.
З огляду на такі обставини, до даних правовідносин не зовсім доцільно застосовувати позицію висловлену в постанові ВС від 06.04.2020 у справі № 738/1452/17 (зазначену представником відповідача у відзиві), адже на відміну від правовідносин описаних у справі, що перебувала на розгляді ВС, матеріали справи № 145/150/20 за позовом ОСОБА_1 містять сукупність доказів на підтвердження обставин, зазначених у позові, зокрема, одним, але не єдиним, із доказів є показання свідків.
Правомірність встановлення факту проживання однією сім'єю, знаходить своє відображення у поясненнях викладених відповідачем у відзиві. Зокрема, що вони є взаємовиключними. Оскільки, з однієї сторони відповідач зазначає, що саме під тиском сторони позивача, було здійснено реєстрацію місця проживання останнього в спірній квартирі, а і іншої, що реєстрація відбулася у зв'язку з необхідністю догляду за дітьми.
Крім того, примирення між сторонами (після розірвання шлюбу у 2006 році) відбулось в березні 2009 року. Такі дані знаходять своє відображення в позовній заяві ОСОБА_2 у справі № 145/1360/19. Надалі, 03.02.2010 позивач був зареєстрований у спірній квартирі. До 05.04.2013 (як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.08.2000) ОСОБА_2 працювала у Тиврівській ЦРЛ медсестрою онкологічного кабінету. З наданих доказів можна встановити, що відповідач надає недостовірну інформацію щодо причин і обставин реєстрації місця проживання позивача, адже в період з березня 2009 року по 05.04.2013 відповідач проживала у спірній квартирі разом з позивачем, так як була офіційно працевлаштована, відповідно до запису в трудовій книжці, вела з ним спільне домогосподарство, проводила ремонтні роботи у квартирі та виховувала неповнолітніх дітей.
Щодо визнання майна спільною сумісною власністю колишнього подружжя та його поділ.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" № 11 від 02.11.2007, серед іншого вказано, що майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.
Вказана норма права визначає підставу поширення на особисте майно режиму спільної сумісної власності за умови наявність спільних трудових чи грошових затрат або затрат лише другого з подружжя, який не є власником даного майна. Під трудовими затратами розуміється особиста або спільна трудова діяльність подружжя, спрямована на ремонт майна, здійснення його добудови, переробки тощо, що призвело до істотного збільшення вартості майна. Грошові затрати передбачають внесення особистих та (або) спільних коштів, що спрямоване на поліпшення майна. При цьому необхідною умовою визнання судом права спільної сумісної власності на дане майно є наявність "істотного збільшення його у вартості. Оскільки поняття "істотне збільшення у вартості" є оціночним, конкретне рішення щодо задоволення або відхилення позову приймається судом з урахуванням усіх обставин справи.
Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкта в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення. Тобто, для вирішення даного питання необхідний висновок будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи.
Тому звіт про оцінку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , від 22.04.2020, є неналежним доказом у справі, адже сформований лише зі слів ОСОБА_2 , яка є стороною по справі, а не з безпосереднього огляду і обстеження експертом спірного житла та порівняння його теперішнього стану зі станом, який існував на час відновлення сімейних відносин.
На підтвердження того, що поліпшення, які були проведені у квартирі, здійснені за рахунок відповідачки, надано: акт здачі-прийому виконаних робіт (наданих послуг) від 05.10.2015, де зазначено замовником послуг - ОСОБА_2 на суму 350 грн; рахунок №ПП-0007427 від 28.10.2013 на суму 1667 грн, де зазначено покупцем ОСОБА_8 ; рахунок № ПП-0007428 від 28.10.2013 на суму 58 грн, де зазначено покупцем ОСОБА_8 ; рахунок № ПП-0007425 від 28.10.2013 на суму 9353,34 грн, де зазначено покупцем ОСОБА_8 .
Слід зазначити, що сам по собі акт здачі - прийому виконаних робіт (наданих послуг) від 05.10.2015 не доводить, що послуги сплачено за рахунок власних коштів ОСОБА_2 , а не за рахунок спільних з позивачем коштів, адже на той час вони перебували у фактичних шлюбних відносинах і спільно проживали, як сім'я.
Рахунки № ПП-0007427 від 28.10.2013 на суму 1667 грн; № ПП-0007428 від 28.10.2013 на суму 58 грн; № ПП-0007425 від 28.10.2013 на суму 9353,34 грн, у яких зазначено покупцем ОСОБА_8 , є неналежними доказами у справі, адже не містять інформації про предмет доказування.
Відповідачка у відзиві зазначає, що позивач офіційно не працював. Така інформація відповідає дійсності.
Зазначає, що позивач лише офіційно не працював, так, протягом спільного проживання з відповідачкою позивач сезонно виїжджав за кордон на роботу та передавав кошти для сім'ї, що підтверджується паспортом ОСОБА_1 для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .
Також, одним із джерел доходу був продаж позивачем 30.02.2015 житлового будинку з господарським будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_3 . Відповідно до договору купівлі - продажу житлового будинку від 30.02.2015, зареєстрованого в реєстрі № 157, продаж будинку здійснено за 37000 грн.
Виписка з карткового рахунку дочки сторін ОСОБА_9 є належним доказом у справі, так як з неї неможливо встановити, що саме відповідачка або позивач поповнювали його протягом 2013 - 2016 років.
Щодо постанов Тиврівського районного суду Вінницької області у справах №145/1122/19 та № 145/1233816-п, то вони також є неналежними доказами у справі, не спростовують та не підтверджують обставини, зазначені у заявах по суті спору.
З огляду на вищевикладене, дійсно, спірна квартира була придбана тоді, коли позивач та відповідач не перебували у шлюбі та не мали фактичних шлюбних відносин. Але внаслідок того, що з березня 2009 року по червень 2019 року ОСОБА_1 примирився з відповідачкою, почав проживати у даній квартирі однією сім'єю та здійснювати у ній капітальні ремонтні роботи за спільні кошти, вартість даної квартири суттєво збільшилась, а тому набула статусу спільного сумісного майна.
Щодо компенсації витрат на правову допомогу.
Договір про надання правничої допомоги від 01.04.2020 не містить такої істотної умови, як ціна. Тобто зі змісту даного договору неможливо встановити , що за основу при розрахунку вартості своїх послуг бере адвокат Олійник А.М. погодинний розрахунок вартості послуг чи фіксована вартість кожної послуги окремо.
Предметом договору про надання правової допомоги від 01.04.2020, укладеному між ОСОБА_2 та адвокатом Олійником А. М. є надання юридичної допомоги клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Розділ 4 договору від 01.04.2020 не містить розрахунку вартості послуг, які буде надавати адвокат та вихідних даних про розрахунок вартості послуг з яких буде виходити адвокат при обчисленні вартості послуг, наданих клієнту відповідно до договору від 01.04.2020.
У договорі відсутні банківські реквізити рахунку адвоката Олійника А.М., на які повинні бути перераховані кошти, за надання послуг.
На підтвердження оплати послуг згідно з договором від 01.04.2020 надано рахунок-фактуру № 01/20 від 14.04.2020. Однак, у рахунку-фактурі № 01/20 від 14.04.2020, де постачальником зазначено Олійника А.М. , зазначений рахунок НОМЕР_3 в АТ КБ "ПриватБанк". Крім того, з рахунку-фактури № 01/20 від 14.04.2020 можна встановити, що постачальником було надано такі послуги: консультування замовника ( ОСОБА_2 ) та підготовка документів до суду, написання позовної заяви, кількість послуг - 1, ціна 3300 грн.
З огляду на наявність таких доказів та після вивчення їх змісту, вважаю, що витрати у розмірі 3300 грн на правничу допомогу не можуть бути взяті до уваги судом та стягнуті з позивача з наступних підстав: даний рахунок-фактура № 01/20 є таким, що не підтверджує сплату ОСОБА_2 послуг адвоката Олійника А.М. у цивільній справі №145/150/20, оскільки, у справі № 145/150/20 ОСОБА_2 виступає відповідачем та подала до суду відзив на позовну заяву від 23.04.2020, а не позовну заяву; отже, плата за послуги, зазначені в рахунку-фактурі № 01/20 не здійснювалась за надання послуг у справі № 145/150/20. Отже, з даного рахунку-фактури № 001/20 не можливо встановити у якій саме судовій справі Олійник А. М. надавав послуги ОСОБА_2 , а послуги описані в ньому не відповідають матеріалам справи; рахунок-фактура № 01/20 не є належним документом, який підтверджує сплату коштів ОСОБА_2 за послуги Олійника А. М. , так як відсутній документ (банківський), який підтверджує зарахування таких коштів на рахунок адвоката; через відсутність у договорі про надання правової допомоги від 01.04.2020 зазначеного рахунку адвоката, на який здійснюється оплата за послуги, неможливо встановити чи дійсно рахунок НОМЕР_3 , зазначений в рахунку-фактурі № 01/20 належить саме адвокату Олійнику А.М.; рахунок-фактура №01/20 не містить інформації про витрачений час на виконання робіт, зазначених у ньому.
У сукупності дані обставини не дають можливості встановити виконання ОСОБА_2 та адвокатом Олійником А.М. взаємних прав та обов'язків відповідно до договору про надання правничої допомоги від 01.04.2020 саме у справі № 145/150/20 та саме на суму 3300 грн.
Слід звернути увагу суду на підпис клієнта - ОСОБА_2 у договорі про надання правничої допомоги від 01.04.2020, який відрізняється від підпису наявного у паспорті відповідачки. Тому, виникають сумніви щодо того, чи відповідачка дійсно особисто підписувала договір про надання правничої допомоги від 01.04.2020.
Просить прийняти відповідь на відзив. Доводи викладені у відповіді на відзив врахувати при вирішенні справи по суті.
Ухвалою суду від 27.05.2020 клопотання представника позивача задоволено, по справі призначено судово-будівельно-технічну експертизу, провадження зупинено.
Ухвалою суду від 27.09.2020 провадження по справі поновлено.
Ухвалою суді від 27.08.2020 клопотання експерта задоволено, КП "Вінницьке обласне ОБТІ" зобов'язано надати суду інвентаризаційну справу на квартиру по АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 25.11.2020 матеріали цивільної справи, витребувану інвентаризаційну справу направлено експерту, провадження зупинено.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 11.08.2021, за мотивованим розпорядженням керівника апарату суду від 11.08.2021 №297/21 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" на підставі рішення Вищої ради правосуддя України від 25.02.2021 № 483/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_10 з посади судді Тиврівського районного суду Вінницької області у зв'язку із поданням заяви про відставку", дану справу передано на розгляд судді Ратушняку І.О.
Ухвалою суду від 12.08.2021 справу прийнято до свого провадження суддею Ратушняком І.О.
Ухвалою суду від 19.08.2021 провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 13.03.2024 змінено предмет позову, позовні вимоги викладено так: встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з березня 2009 року по червень 2019 року; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 92576 гривень 98 копійок, грошової компенсації понесених витрат на будівельні роботи у квартирі АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 13.03.2024 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.
Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 16 від 30.04.2025 суддю Тиврівського районного суду Вінницької області ОСОБА_11 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади.
Відповідно до ч. 5 ст. 51 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" з дня ухвалення Дисциплінарною палатою рішення про застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади суддя автоматично відстороняється від здійснення правосуддя до ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про його звільнення з посади або скасування рішення Дисциплінарної палати.
Зазначена обставина призвела до неможливості розгляду суддею Ратушняком І.О. даної справи.
19.06.2025 після проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду від 19.06.2025 № 110/25 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", на виконання рішення зборів суддів Тиврівського районного суду Вінницької області від 16.06.2025 №2, відповідно до пунктів 2.3.12, 2.3.43, 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39, та пункту 5.15.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Тиврівському районному суді Вінницької області, у зв'язку з тимчасовим відстороненням головуючого судді Ратушняка І.О. від здійснення правосуддя, дану судову справу передано на розгляд судді Іванцю В.Д.
Ухвалою суду від 25.06.2025 справу прийнято до провадження та суд розпочав розгляд справи по суті.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити з підстав викладених у позові, відповіді на відзив. Додатково зазначили, що вартість квартири за час спільного проживання позивача та відповідача, як чоловіка та дружини, значно збільшилась, проведено капітальний ремонт, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи. Частину ремонту позивач робив сам, при цьому витрачав свої кошти зароблені за кордоном, а також кошти з продажу будинку батьків.
Відповідач та її представник у судовому засіданні позов не визнали, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Просили відмовити у задоволені позову. Додатково суду відповідачка пояснила, що через декілька років після розлучення, чоловік попросився жити в її квартирі з дітьми. Вона йому це дозволила, оскільки майже весь час перебувала за кордоном, на заробітках, а їх спільний син був ще неповнолітнім. Тобто мова не йде саме про проживання однією сім'єю. Так в її квартирі дійсно проводився ремонт, однак кошти на закупівлю будівельних матеріалів давала саме вона, її батько ці матеріали привозив до квартири, оскільки мав власний вантажний автомобіль. Також вона розраховувалася з робітниками, яких наймали для проведення тих чи інших робіт. Окремі роботи, а саме облаштування плиткою, дійсно виконував позивач. Однак до цих пір ремонт у квартирі не завершений.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що відповідачка ОСОБА_2 є його донькою, а позивач - колишнім зятем з яким склалися негативні відносини. Його донька ОСОБА_2 одружилася з ОСОБА_1 , однак згодом відносини між ними погіршилися та він у 2005 році забрав доньку. У 2006 році позивач та відповідач розлучилися. Він у 2008 році придбав квартиру по АДРЕСА_1 косметичний ремонт та віддав ключі доньці ОСОБА_2 . Також він зробив отоплення в квартирі, водовідведення, ванну, туалет, замінив усі вікна. У 2010 році ОСОБА_1 знову почав жити з ОСОБА_2 , до якого часу не пам'ятає, однак донька була на заробітках. ОСОБА_1 зловживав спиртними напоями та накопичував борги. Він бував час-від-часу у доньки, однак інколи ОСОБА_1 був удома, інколи не був. Чи працював ОСОБА_1 , починаючи з 2010 року не знає, однак його донька ОСОБА_2 постійно була на заробітках. Також йому невідомо чи дивився ОСОБА_1 за дітьми - його онуками. Однак, коли доньки не було вдома, то онуки приходили до нього на обід та вечерю. У подальшому в квартирі проводилися ремонтні роботи за кошти його доньки. Всі будівельні матеріали для ремонту возив він, а саме відсів, щебінь, плитку, шпаклівку. Приблизно в 2013 році плитку клав ОСОБА_1 . Хто саме проводив ремонтні роботи йому невідомо, можливо це робив і ОСОБА_1 .
У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 дала покази, що є рідною сестрою відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одружилися, коли саме не пам'ятає, однак у 2005 році її сестра переїхала додому. У 2008 році їх батько ОСОБА_12 придбав відповідачці квартиру по АДРЕСА_1. Згодом ОСОБА_1 попросився жити з відповідачкою, на що та погодилася та вони з 2010 року і до 2019 року проживали однією сім'єю, у шлюбі не перебували. Відносини між позивачем та відповідачем були різні, то добрі, то псувалися. Щоб забезпечити сім'ю її сестра десь в 2013 році звільнилася з роботи з лікарні та поїхала на заробітки до рф. ОСОБА_2 працювала в Москві приблизно з 2013 по 2017 роки, потім якийсь час перебувала вдома, а далі знову на заробітках у м. Вінниці та м. Києві. Діти сестри були з батьком ОСОБА_1 , а коли той дебоширив, то в їх батьків. Утримувала дітей відповідачка, вона та їх батьки. При цьому коли сестра була на заробітках, то її племінник харчувався в школі-інтернаті, де навчався, а племінниця сама готувала їсти. Позивач ОСОБА_1 офіційно ніде не працював, з 2010 року за кордон не їздив, їй невідомо чи приносив він гроші у сім'ю. Крім того ОСОБА_1 з 2010 по 2019 роки періодично був на заробітках по місцю проживання, десь по два місяці на рік, однак повідомляв, що йому не заплатили. Також у ОСОБА_1 була травма руки, коли саме сказати не може, однак його лікуванням займалася ОСОБА_2 , оплачувала операцію. Також ОСОБА_2 часто погашала борги ОСОБА_1 . Ремонтні роботи в квартирі її сестри проводилися десь в 2015-2016 роках, в основному люди, яких наймала відповідач. При цьому кошти на ремонт висилала ОСОБА_2 . Їх батько ОСОБА_12 купував будівельні матеріали, наприклад цемент, кутники, плитку, затірку та на своєму транспорті возив їх до квартири. Вікна в квартирі міняв батько ОСОБА_12 . Їй відомо, що ОСОБА_1 поклав плитку в кухні, ванній та туалеті, ззовні оббив балкон. Підлогу у квартирі зривати ОСОБА_1 допомагав її чоловік. Отоплення в квартирі робив ОСОБА_14 , якого наймав ОСОБА_1 , однак розраховувалася ОСОБА_2 . Лоджію робив чоловік якого на прохання сестри наймала вона, однак розраховувалася також ОСОБА_2 . Десь у 2019 році їй подзвонила сестра та сказала, що пропав ОСОБА_1 . Коли вона пішла до квартири сестри, то виявила там ОСОБА_1 з іншою жінкою.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_15 дала покази, що є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . З матір'ю підтримує відносини, з батьком майже не спілкується, має на нього образу. Десь з 2009-2010 по 2018 рік вона мешкала разом із братом та батьком. До 2014 року матір та батько спали на одному ліжку. Матір починаючи з 2013-2014 по 2017-2018 роки, точно не пам'ятає, їздила на заробітки в рф, а в подальшому - до м. Київ. Коли їй було 19 років, то в квартирі по АДРЕСА_1, що належить її матері, розпочався ремонт. На той час матір була на заробітках, приїжджала 2 рази на рік та давала гроші. Вона сплачувала комунальні послуги за кошти, які висилала матір. Також вона їздила з батьком ОСОБА_1 за будівельними матеріалами, за які розраховувалася за гроші матері. Ремонт робив батько ОСОБА_1 з братом, вона також допомагала. Також пам'ятає, що стяжку робив батько ОСОБА_1 з братом ОСОБА_9 . Брат носив відра з бетоном, а батько рівняв підлогу. До цих пір ремонт не завершений, висять кабеля, незакінчені стіни. Ремонт проводився приблизно наприкінці 2016, початку 2017 року. З 2014 року батьки не були як одна сім'я, це було як сусідство. Батько мешкав з ними, бо її брат був ще неповнолітній. ОСОБА_1 зловживав спиртним, вчиняв домашнє насильство, погрожував дідусю сокирою, через що вона викликала поліцію. Батько в рф десь в 2014 році отримав травму плеча, тому не міг нічого робити орієнтовно 3 роки. Операцію оплачувала матір. З того часу батько доходів не мав. Їй лише відомо, що десь у 2011 році батько продав будинок своїх батьків.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 дав покази, що є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Десь з 2010 року вони всі почали мешкати в квартирі матері по АДРЕСА_1. Починаючи з 2013 року мати почала працювати за кордоном, до цього працювала в лікарні. Батько зловживав спиртними напоями, застосовував до нього фізичну силу. Він, батько та сестра жили за рахунок матері. Саме матір скидала гроші сестрі. Ремонт у квартирі матері розпочався десь в листопаді 2016 року. Будівельні матеріали закуповувалися за гроші матері. Батько ОСОБА_1 брав участь у ремонті, які і він, і сестра. Сантехніка вони наймали.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_16 дав покази, що з 2005 по 2023 рік проживав в с-щі Сутиски, де працював сторожем в інтернаті. По сусідству з ним мешкала сім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з дітьми, з якими познайомився десь в 2006 році. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім'єю, тримали господарство (свиней). ОСОБА_1 їздив на заробітки до Москви, коли він приїжджав, то бачив його кожного дня. Крім того, ОСОБА_2 також їздила до свого чоловіка до рф, це вони йому самі розповідали. Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були гарні стосунки десь до осені 2019-2020 року, а потім вони посварилися. ОСОБА_1 , коли повернувся з Москви, робив у квартирі ремонт. Він інколи йому допомагав, за що одного разу ОСОБА_2 дала йому 2 тисячі гривень. Це було десь 10-15 років тому. Так ремонт робився по всій квартирі та балконі. Він допомагав ОСОБА_1 зривати поли, ОСОБА_1 сам клав плитку. Хто давав кошти на ремонт не знає, але думає, що це ОСОБА_1 , оскільки він постійно їздив на заробітки, а ОСОБА_2 працювала в лікарні. ОСОБА_1 багато робіт виконував сам. Він не знав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були розлучені.
Заслухавши сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Так судом установлено, що 14.03.2006 розірвано шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_17 , прізвище дружини після розлучення - ОСОБА_18 , що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу від 14.03.2006 серії НОМЕР_4 )(т.1 а.с.8).
Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 24.07.2008 відповідач ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 58,1 кв.м., житловою площею - 32,5 кв.м. (т.1 а.с.11, 12, 16).
Відповідно до рішення 4 сесії 7 скликання від 03.02.2016 АДРЕСА_1 (т.1 а.с.17).
Згідно з копією паспорта громадянина України позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 , з 03.12.2010 зареєстрований в квартирі відповідача ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 -ще Сутиски (т.1 а.с.6,7). За вказаною адресою з 08.10.2008 зареєстрована і відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується копією її паспорта громадянина України серії НОМЕР_6 (т. 1 а.с.9). Також відповідно до копії домової книги, крім позивача та відповідача, по АДРЕСА_1 зареєстровані їх діти ОСОБА_9 з 16.10.2010 та ОСОБА_9 з 08.10.2008 (т.1 а.с.13-15).
За позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом 17.09.2019 Тиврівським районним судом відкрито провадження (справа № 145/1360/2019) (т.1 а.с.18). Згідно з першою сторінкою позовної заяви ОСОБА_2 указує, що через три роки після розірвання шлюбу вона примирилася з ОСОБА_1 і стали проживати в фактичних шлюбних відносинах і за її згодою останній був зареєстрований в її квартирі (т.1 а.с.18зворот).
Відповідно до листа Вінницької торгово-промислової палати від 06.12.2019 № 23-06-4/120 наданого на запит ОСОБА_1 , аналіз ринку купівлі-продажу квартир, розташованих в смт. Сутиски Тиврівського району Вінницької області, станом на жовтень-листопад 2019 року, дозволяє зробити висновок, що орієнтовна вартість двокімнатної квартири АДРЕСА_4 Тиврівського району Вінницької області, станом на 05.12.2019, становить - 406815 грн (т.1 а.с.20).
Згідно зі звітом ФОП ОСОБА_19 про оцінку від 22.04.2020 - ринкова вартість квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 становить 372 856 грн (т.1 а.с.101, 114).
Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 відповідач ОСОБА_2 з 04.07.1994 по 05.04.2013 працювала медсестрою в Тиврівській ЦРЛ (т.1 а.с.93-96).
Згідно з копією закордонного паспорта НОМЕР_7 виданого 29.09.2014, остання з 2016 року по 2019 рік виїжджала до рф (т.1 а.с.97-100).
Відповідач ОСОБА_2 мала патент виданий 20.04.2017 федеральною міграційною службою рф (т.1 а.с.92).
Відповідно до копії закордонного паспорта ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , виданого 24.02.2015, він у 2016, 2018 та 2019 роках виїжджав за кордон, до рф (т.1 а.с.19).
Згідно з рахунками від 28.10.2013 № ПП-0007427, № ПП-0007428, № ПП-0007425 покупець ОСОБА_20 придбав 3 радіатора вартістю 1667 грн, кутник настінний, ніпель вартістю 58 грн, котел, труби, муфти, кутники, з'єднання, фільтри - вартістю 9353 грн 34 коп. (т.1 а.с.89-91).
Відповідно до акту здачі-прийому виконаних робіт (наданих послуг) від 05.10.2015 ОСОБА_2 викликала майстра для запуску навісного котла, за що заплатила 350 грн (т.1 а.с.88).
Згідно з випискою по картці/рахунку ОСОБА_9 НОМЕР_8 за період з 01.01.2011 по 01.01.2017 усього надходжень 483358,57 рублів (т.1 а.с.102-111). Надходження на вказану картку (зарахування переказів) розпочалися 29.05.2013, останнє зарахування - 30.09.2016.
Відповідно до постанови Тиврівського районного суду від 23.09.2019 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, Особа 1 нецензурно висловлювався в адресу свого сина, чим вчинив насильство в сім'ї, зі змісту постанови провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адмінстягнення, постанова про привід ОСОБА_1 не виконана (т.1 а.с.112).
Згідно з постановою Тиврівського районного суду від 27.09.2016, Особа 1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив психологічне насильство щодо дочки. Особу 1 визнано винною та накладено адміністративне стягнення у виді громадських робіт строком на 30 годин (т.1 а.с.113).
Відповідно до копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 30.02.2015 позивач ОСОБА_1 продав належний йому на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_3 за 37000 грн (т.1 ас.127-129).
Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи № ОС-395 від 30.06.2021 (т.2 а.с.8-76) перелік будівельних робіт, здійснених у приміщеннях квартири АДРЕСА_1 , та їх об'єм, визначено за результатами проведених інструментальних обмірів об'єкту дослідження з урахуванням даних, наявних у матеріалах цивільної справи. Вартість будівельних робіт, здійснених у приміщеннях квартири АДРЕСА_1 , з урахуванням даних, наявних у матеріалах цивільної справи, станом на 30.06.2021, становить 185153,96 грн, у тому числі: заробітна плата - 49250,10 грн; вартість матеріальних ресурсів - 135190,24 грн; вартість експлуатації будівельних машин і механізмів - 713,62 грн. Ринкова вартість квартири, визначена порівняльним методичним підходом, станом на 30.06.2021 складає: 425824 грн, а станом на 30.06.2019 складає: 406528 грн. У зв'язку з відсутністю у експерта інформації про продаж або пропонування подібного нерухомого майна станом на 24.07.2008, визначити ринкову вартість станом на 24.07.2008 не вбачається можливим. На підставі проведеного дослідження, наявних матеріалів цивільної справи, враховуючи результати проведеного натурного обстеження об'єктів дослідження, встановлено, що:
- різниця у вартості квартири АДРЕСА_1 , зазначеній у договорі купівлі-продажу від 24.07.2008, посвідченому приватним нотаріусом Тиврівського районного нотаріального округу Вінницької області Максименко Л.А., реєстровий № 2471, та ринковою вартістю цієї квартири станом на 30.06.2019 у твердій грошовій сумі становить - 366528,00 грн;
- різниця у вартості квартири АДРЕСА_1 , зазначеній у договорі купівлі-продажу від 24.07.2008, посвідченому приватним нотаріусом Тиврівського районного нотаріального округу Вінницької області Максименко Л.А., реєстровий № 2471, та ринковою вартістю цієї квартири станом на 30.06.2019 у відсотковому співвідношенні складає 90/100 (90%);
- різниця у вартості квартири АДРЕСА_1 , зазначеній у договорі купівлі-продажу від 24.07.2008, посвідченому приватним нотаріусом Тиврівського районного нотаріального округу Вінницької області Максименко Л.А., реєстровий № 2471, та ринковою вартістю цієї квартири станом на 30.06.2021 у твердій грошовій сумі становить - 385824,00 грн;
- різниця у вартості квартири АДРЕСА_1 , зазначеній у договорі купівлі-продажу від 24.07.2008, посвідченому приватним нотаріусом Тиврівського районного нотаріального округу Вінницької області Максименко Л.А., реєстровий № 2471, та ринковою вартістю цієї квартири станом на 30.06.2021 у відсотковому співвідношенні складає 91/100 (91%).
На підставі проведеного дослідження наданих матеріалів, враховуючи результати проведеного натурного обстеження об'єкта дослідження, встановлено, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , з урахуванням здійснення невід'ємних поліпшень збільшилася на 73159,00 грн, у відсотковому відношенні - на 21%. На підставі проведеного дослідження наданих матеріалів, враховуючи результати проведеного натурного обстеження об'єкта дослідження встановлено, що на об'єкті - квартира АДРЕСА_1 , фактично виконано роботи з капітального ремонту.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Щодо встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з березня 2009 року по червень 2019 року суд зазначає таке.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Правовідносини, які склались між сторонами регулюються п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України відповідно до якої суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо.
Також це можуть бути: свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) зазначено, що згідно з абз. 5 п. 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.06.99 № 5-рп/99 обов'язковими умовами для визнання членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних або письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
За загальними правилами доказування, яким кореспондують положення ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Позивачем надано достатньо доказів щодо його спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, ведення господарства та взаємних прав та обов'язків у період з березня 2009 року по червень 2019 року. Указаний факт підтверджується копією паспорту позивача з відміткою про реєстрацію його місця проживання - АДРЕСА_1 ; копією домової книги для прописки (реєстрації) громадян, які проживають по АДРЕСА_1; копією витягу з позовної заяви ОСОБА_2 у цивільній справі справі № 145/1360/19, показами свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , які зазначили, що сторони виховували спільних дітей, вели господарство, тримали свиней, спільно проводили ремонтні роботи в квартирі за місцем проживання.
З цих причин позовна вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу підлягає задоволенню.
За змістом доводів позовної заяви, встановлення цього факту породжує для позивача юридичні наслідки, від яких залежать його майнові права щодо грошової компенсації понесених витрат на будівельні роботи квартири, де мешкали сторони.
Щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 92576 гривень 98 копійок, грошової компенсації понесених витрат на будівельні роботи у квартирі АДРЕСА_1 , суд зазначає таке.
Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За змістом ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд установив, що спірна квартира придбана відповідачем 24.07.2008 за 40000 грн, тобто після розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем, до того як вони знову почали спільно проживати, виключно за кошти ОСОБА_2 , що не заперечується сторонами.
Окрім того, суд установив, що вартість належної на праві приватної власності відповідачці ОСОБА_2 квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 30.06.2009 істотно збільшилася, а саме на 90% до 406528 грн, враховуючи проведений капітальний ремонт, що підтверджується висновком оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи.
Тобто відбулося істотне збільшення вартості спірного майна під час спільного поживання позивача з відповідачем за рахунок спільних затрат на його поліпшення. Витрати на капітальний ремонт здійснювалися як відповідачем, так і позивачем, а останній при цьому здійснював трудові затрати, а саме спільно з дітьми та батьком відповідачки купував будівельні матеріали, виконав ряд робіт: зривав підлогу, стелив плитку в кухні, ванній та коридорі, обшивав лоджію.
Водночас суд зазначає, що відповідно до висновку оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи вартість будівельних робіт, здійснених у квартирі по АДРЕСА_1 становить 185153,96 грн, половину з яких - 92576,98 грн просить стягнути позивач.
Суд зазначає, що зазначений позивачем розмір грошової компенсації відповідач не спростував, власний розрахунок суду не надав.
Суд не приймає до уваги лист Вінницької торгово-промислової палати від 06.12.2019 № 23-06-4/120, наданий позивачем та звіт ФОП ОСОБА_19 про оцінку від 22.04.2020, наданий відповідачем, оскільки зазначена у них вартість квартири визначена з вихідних даних наданих сторонами, без безпосереднього огляду, обстеження об'єкта нерухомості та його стану.
Щодо фінансової можливості позивача ОСОБА_1 на придбання будівельних матеріалів, то суд зазначає, що він 30.02.2015 відповідно до договору купівлі - продажу продав житловий будинок з господарським будівлями своїх батьків за 37000 грн.
Відповідачка у відзиві та безпосередньо в судовому засіданні вказувала, що кошти на ремонт давала виключно вона за рахунок своїх тимчасових заробітків в рф, при цьому надала виписку по банківській картці їх з позивачем доньки ОСОБА_9 за період з 01.01.2011 по 01.01.2017, акт здачі-прийому виконаних робіт (наданих послуг), три рахунки.
Водночас з карткового рахунку дочки сторін ОСОБА_9 неможливо встановити, хто саме його поповнював упродовж 2013 - 2016 років, оскільки відповідно до долучених сторонами копій закордонних паспортів, а саме паспорта ОСОБА_1 виданого 24.02.2015 серії НОМЕР_2 та ОСОБА_2 виданого 29.09.2014 серії НОМЕР_7 вони починаючи з 2016 року по 2019 рік перетинали державний кордон.
Крім того, рахунки про придбання будівельних матеріалів № ПП-0007427 від 28.10.2013 на суму 1667 грн, № ПП-0007428 від 28.10.2013 на суму 58 грн та № ПП-0007425 від 28.10.2013 на суму 9353,34 грн, у яких зазначено покупцем ОСОБА_8 , суд визнає неналежними доказами у справі, адже вони не містять інформації про предмет доказування. Сторони не клопотали перед судом про виклик та допит ОСОБА_21 .
Також слід зазначити, що сам по собі акт здачі - прийому виконаних робіт (наданих послуг) від 05.10.2015 не доводить, що послуги сплачено за рахунок власних коштів ОСОБА_2 , а не за рахунок спільних з позивачем коштів, адже на той час вони перебували у фактичних шлюбних відносинах і спільно проживали, як сім'я.
Відповідно до ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Крім цього, суд зазначає, що визнання того чи іншого об'єкта нерухомості спільною сумісною власністю є правом суду, а не обов'язком навіть у разі обґрунтованості позивачем своїх вимог.
Однак позивач таких вимог до відповідача не ставить, а просить стягнути половину грошової компенсації понесених витрат на будівельні роботи.
Висновки суду узгоджуються з позицією Верховного суду викладеною в постанові від 20.12.2023 у справі № 495/11680/18.
Так, за загальним правилом мають враховуватися здійснені капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об'єкта нерухомості. Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не створюватиме підстав для визнання такого об'єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об'єкт у такому разі не зазнає і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість особистого майна однієї зі сторін. У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених витрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає їх істотними, то інший з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі. Другий чинник істотності такого збільшення вартості має бути пов'язаний зі спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилася, не є підставою для визнання його спільним майном. Істотне збільшення вартості майна обов'язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.
Враховуючи встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка та жінки з березня 2009 року по червень 2019 року, наявності доказів щодо вкладення позивачем як своїх, так і спільних з відповідачем коштів на проведення ремонтних робіт, а також доказів його особистої трудової діяльності, спрямованої на капітальний ремонт квартири відповідача (трудові затрати), що призвело до істотного збільшення вартості майна, що узгоджується з матеріалами справи та показами свідків, тому суд дійшов висновку, що позов у цій частині також необхідно задоволити.
Належних, достатніх та допустимих доказів на спростування вказаних висновків відповідач суду не надала.
Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявних у справі доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, суд дійшов висновку про задоволення позову.
При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2874,87 грн, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Також позивачем було понесено витрати пов'язані із проведенням судової оціночно будівельної та будівельно-технічної експертизи в розмірі 16200 грн (т.1 а.с.155), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 21, 57, 60, 62, 70, 74 СК України, ст. 15, 16 ЦК України, ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 293, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та стягнення грошової компенсації понесених витрат на будівельні роботи задоволити.
Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з березня 2009 року по червень 2019 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 92576 (дев'яносто дві тисячі п'ятсот сімдесят шість) гривень 98 копійок, грошової компенсації понесених витрат на будівельні роботи у квартирі АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 2874,87 грн та витрати на проведення судової експертизи в розмірі 16200 грн, всього стягнути судових витрат у розмірі 19074 (дев'ятнадцять тисяч сімдесят чотири) гривні 87 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 16 березня 2026 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса проживання: АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_10 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Іванець В. Д.