Справа №179/17/26
Провадження №2-н/175/1053/26
17 березня 2026 року с-ще. Слобожанське
Суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Бойко О.М., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровській енергетичні послуги» до ОСОБА_1 , про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію,-
В січні 2026 року заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровській енергетичні послуги» звернулось до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області із заявою до ОСОБА_1 , про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію.
Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2026 року, матеріали цивільної справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровській енергетичні послуги» до ОСОБА_1 , про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію було направлено до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.
В обґрунтування направлення справи судом зазначено, що зареєстрованим місцем проживання боржника ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .
16.03.2026 року справа надійшла до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2026 вищезазначену позовну заяву розподілено до провадження судді Бойка О.М.
Суд, дослідивши матеріали справи заяву та додані до неї документи, дійшов висновку, що справа була помилково направлена за підсудністю до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Однією із умов реалізації права особи на звернення до суду із заявою є дотримання вимог підсудності.
Відповідно до норм ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
За ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Як вбачається з матеріалів заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровській енергетичні послуги» до ОСОБА_1 , про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію вимога про стягнення боргу виникла з приводу нерухомого майна, яке розташоване за адресою АДРЕСА_2 , а саме споживання комунальних послуг за цією адресою.
Місце реєстрації боржника ОСОБА_1 , згідно відповіді №2232650 від 13.01.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру дійсно є АДРЕСА_1 , проте оскільки вимога про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги виникла із приводу нерухомого майна, то справа повинна розглядатись за місцезнаходженням майна або основної його частини, за загальними правилами підсудності згідно ЦПК України.
Також, слід окремо зауважити, що Дніпровський районний суд Дніпропетровської області не здійснює правосуддя в межах території м. Дніпро, а лише у межах Дніпровського районну (минулого Дніпропетровського) Дніпропетровської області.
Враховуючи вищевикладене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровській енергетичні послуги» до ОСОБА_1 , про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію Дніпровському районному суду Дніпропетровської області ні за місцем реєстрації боржника, ні за місцем розташування об'єкту нерухомості за яким нарахована заборгованість.
Отже, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області, помилково визначив територіальну підсудність справи за Дніпровським районним судом Дніпропетровської області
За таких обставин, при вирішенні питання про розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровській енергетичні послуги» до ОСОБА_1 , про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію суд керуючись вимогами щодо підсудності, вважає за доцільне повернути матеріали заяви до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області, як помилково направлену.
Враховуючи вищезазначене, справа не підсудна Дніпропетровському районному суду Дніпропетровської області.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Ураховуючи недопустимість порушення правил щодо підсудності, з метою розгляду справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, суд приходить до висновку про необхідність повернути матеріали цивільної справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» до ОСОБА_2 , про видачу судового наказу про стягнення боргу до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області (51100, Дніпропетровська область, Самарівський район, с-ще. Магдалинівка, пров. Осінній, буд.6).
Керуючись статтями 27, 28, 31, 32, 187, 260, 353 ЦПК України, суд -
Цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровській енергетичні послуги» до ОСОБА_1 , про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію повернути до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області (51100, Дніпропетровська область, Самарівський район, с-ще. Магдалинівка, пров. Осінній, буд.6) як помилково направлену.
Ухвала суду відповідно до ст. 353 ЦПК України оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Бойко О.М.