№ 207/5604/25
№ 2/207/207/26
03 березня 2026 року м.Кам'янське
Південний районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого судді Бушанської О.В.
за участю секретаря судового засідання Трохименко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", м.Київ
до ОСОБА_1 , м.Кам'янське, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за кредитним договором
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 44049,73 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 12600,00 грн, суми прострочених платежів по процентах - 28449,73 грн, суми прострочених платежів за комісією - 3000,00 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що 10.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 укладено договір №391191-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст.12 Закону України "Про електронну комерцію". ТОВ "Бізнес Позика" свої зобов'язання за договором кредиту виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 20000 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 . У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 08.08.2025 утворилась заборгованість у загальному розмірі 44049,73 грн.
Ухвалою суду від 23.09.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 17.11.2025 на 10:50 годин.
17.11.2025 розгляд справи відкладено до 12.12.2025 до 11:40 годин.
11.12.2025 представником відповідача через систему "Електронний суд" подано відзив на позовну заяву, в якому заявник просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтовання своєї правової позиції, представник відповідача зазначає, що позивачем на підтвердження заявлених вимог не надано належних та допустимих доказів, що сканована роздруківка електронного документу "договір №391191-КС-003 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма від 10.12.2021)", що надана до матеріалів справи, є тим самим договором, який було укладено між сторонами, такого ж змісту та у тій самій редакції.
Відповідач вважає, що ТОВ "Бізнес Позика", як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Нарахування та стягнення 28 449,73 грн процентів на суму боргу 12 600,00 грн є непропорційним та несправедливим.
Позивач не надав доказів (не зазначив у позовній заяві) перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Отже, умови договору про сплату 3 000,00 грн комісії є нікчемними, а відповідні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач за допомогою належних та допустимих доказів не підтверджує факт видачі відповідачу грошових коштів у розмірі 20000,00 грн.
12.12.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, в якому заявник вказує, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
До позовної заяви була додана візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення кредитного договору, у якій детально відображені всі дії ТОВ "Бізнес Позика" та відповідача щодо укладення кредитного договору в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Чинне національне законодавство не наділяє суд правом зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов'язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору та норм Цивільного кодексу України.
Умовами кредитного договору укладеному між ТОВ "Бізнес Позика" та позичальником встановлена саме комісія за надання кредитних коштів, тому жодні "додаткові чи супутні банківські послуги" цією комісією не передбачені.
Ухвалою суду від 12.12.2025 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів; витребувано з АТ "Таскомбанк" відповідні докази.
12.12.2025 розгляд справи відкладено до 26.01.2026 до 13:00 годин.
Ухвалою суду від 26.01.2026 повторно витребувано з АТ "Таскомбанк" відповідні докази.
26.01.2026 розгляд справи відкладено до 03.03.2026 до 11:00 годин.
03.03.2026 сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (надалі - кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - позичальник) укладено договір №391191-КС-003 про надання кредиту (споживчий кредит, електронна форма) з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до п.1 договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 20000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених Правилами надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" та договором про надання кредиту. Тип кредиту: кредит. Строк, кредиту 24 тижні. Процентна ставка: в день 0,86732500, фіксована. Комісія за надання кредиту 3000,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту: 20000,00 грн. Термін дії договору до 27.05.2022. Орієнтована загальна вартість наданого кредиту 44040,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 3617,04 процентів. Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною, професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Цей кредит є споживчим кредитом.
Відповідно до п.2 договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
У п.3 договору сторони узгодили графік платежів.
Вказаний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-6323 - 10.12.2021 13:23:01.
Також до позовної заяви позивачем додано пропозицію (оферту) укласти договір №391191-КС-003 про надання кредиту від 10.12.2021; прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладання договору №391191-КС-003 про надання кредиту від 10.12.2021; паспорт споживчого кредиту - інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.
На виконання умов договору позивачем перераховано на рахунок відповідача 20000,00 грн, що підтверджується квитанцією №469705012 від 10.12.2021.
Акціонерним товариством "Таскомбанк" надано виписку по рахунку ОСОБА_2 за період з 10.12.2021 по 27.05.2022, з якої вбачається, що ОСОБА_2 користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за кредитним договором.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 08.08.2025 становить 44049,73 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 12600,00 грн, сума прострочених платежів по процентам - 28449,73 грн, сума прострочених платежів за комісією - 3000,00 грн.
Вказана заборгованість відповідачем не сплачена, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1,2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В силу положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.1,2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Спірний кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позивача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.
Встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідача кредитний договір не був би укладений сторонами, суд вважає, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Суд враховує, що у спірному кредитному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов для даного виду договорів, договір підписаний сторонами. Отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання. Підписавши спірний кредитний договір, відповідач надав свою згоду на оплату усіх зазначених у ньому платежів.
З наданого наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 08.08.2025 становить 44049,73 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 12600,00 грн, сума прострочених платежів по процентам - 28449,73 грн, сума прострочених платежів за комісією - 3000,00 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд вважає, що проценти за користування кредитом у розмірі 28449,73 грн нараховані позивачем у межах строку кредитування, погодженого сторонами, тобто у період до 27.05.2022.
Відповідачем вказаний розрахунок не спростовано, контррозрахунок не надано.
Суд відхиляє посилання відповідача, шо нарахування та стягнення 28 449,73 грн процентів на суму боргу 12 600,00 грн є непропорційним та несправедливим.
Так, за змістом частини 1,2 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Матеріали справи та встановлені судом обставини не дають підстав вважати, що дії ТОВ "Бізнес Позика" при укладенні спірного кредитного договору суперечили волевиявленню відповідача, а також про наявність у таких діях умислу, який був спрямований на введення споживача в оману. Обставини, які б свідчили, що ТОВ "Бізнес Позика" надав відповідачу неправдиву інформацію про розмір процентів та порядок їх сплати, приховав щоденну та реальну річну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту, відсутні.
Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 зазначив, що виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату процентів за користування кредитом, є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов'язків сторін договору, оскільки вказаний розмір процентної ставки погоджено за домовленістю сторін у заяві-анкеті.
Отже, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України.
При цьому проценти за кредитним договором, згідно статті 1056-1 ЦК України, не мають компенсаційного характеру та є платою за користування чужими грошима, їх розмір визначається сторонами договору, тому положення пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до умов договору про встановлення розміру процентів не може застосовуватись.
Суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо ненадання позивачем належних та допустимих доказів в підтвердження факту надання відповідачу грошових коштів у розмірі 20000,00 грн, оскільки наведене спростовується наявними у справі доказами, а саме: квитанцією №469705012 від 10.12.2021 та випискою по рахунку ОСОБА_2 за період з 10.12.2021 по 27.05.2022.
Щодо посилання відповідача на нікчемність умов договору щодо сплати позичальником комісії у розмірі 3000,00 грн, суд враховує наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
На підставі частини шостої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.
Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що "у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
У п.1 кредитного договору встановлена комісія за надання кредиту у розмірі 3000,00 грн.
При цьому, умови кредитного договору не містять переліку банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з наданням кредиту та погодження цих послуг з позичальником при укладенні даного договору.
Оскільки надання кредиту це обов'язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.
За таких обставин положення кредитного договору про сплату позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 3000 грн є нікчемними, а позовна вимога про її стягнення необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Станом на час розгляду даної справи відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12600,00 грн та заборгованості по процентам у розмірі 28449,73 грн
Таким чином, відповідачем були порушені умови кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості за тілом кредиту та сплати обумовлених цим договором процентів за користування кредитом.
Враховуючи викладене, встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором в частині сплати заборгованості за тілом кредиту та процентам за користування кредитом, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до приписів ст.141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст.141,258-259,263-265,268,279,354,355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м.Київ, б.Лесі Українки, 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором №391191-КС-003 про надання кредиту від 10.12.2021 у загальному розмірі 41049 (сорок одна тисяча сорок дев'ять) грн 73 коп, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 12600 (дванадцять тисяч шістсот) грн та заборгованість по процентам у розмірі 28449 (двадцять вісім тисяч чотириста сорок дев'ять) грн 73 коп, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2257 (дві тисячі двісті п'ятдесят сім) грн 43 коп. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В.Бушанська