12 березня 2026 року
м. Київ
справа № 726/1844/25
провадження № 61-2529 ск 26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу Чернівецької міської ради на заочне рішення Садгірського районного суду міста Чернівців від 04 вересня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 23 січня 2026 року у справі за позовом Чернівецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Моторс» та ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,
1. Утравні 2025 року Чернівецька міська рада звернулася до суду з вищевказаним позовом, у якому просила:
- стягнути з ОСОБА_1 на свою користь безпідставно збережені кошти за використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки загальною сумою 87 426,68 грн;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина-Моторс» на свою користь безпідставно збережені кошти за використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки загальною сумою 33 614,63 грн;
- вирішити питання компенсації судових витрат.
2. Садгірський районний суд міста Чернівців заочним рішенням від 04 вересня 2025 року позов задовольнив.
2.1. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти за використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки на загальною сумою 87 426,68 грн.
2.2. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина - Моторс» (далі - ТОВ «Буковина - Моторс») на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти за використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки загальною сумою 33 614,63 грн.
2.3. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради сплачений судовий збір у розмірі 1 514,00 грн.
2.4. Стягнув з ТОВ «Буковина - Моторс» на користь Чернівецької міської ради сплачений судовий збір у розмірі 1 514,00 грн.
3. Чернівецький апеляційний суд постановою від 23 січня 2026 року частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
3.1. Заочне рішення Садгірського районного суду міста Чернівців від 04 вересня 2025 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 змінив.
3.2. Позов Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів задовольнив частково.
3.3. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти за використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки на загальну суму 3 047,88 грн.
3.4. Заочне рішення Садгірського районного суду міста Чернівців від 04 вересня 2025 року в частині задоволення позовних вимог до ТОВ «Буковина-Моторс» скасував.
3.5. Провадження у справі за позовом Чернівецької міської ради до ТОВ «Буковина?Моторс» про стягнення безпідставно збережених коштів закрив.
4. У січні 2026 року до Верховного Суду засобами Електронного суду надійшла касаційна скарга Чернівецької міської ради на заочне рішення Садгірського районного суду міста Чернівців від 04 вересня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 23 січня 2026 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судове рішення, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
5. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2026 року справу призначено судді-доповідачу Пророку В. В., судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А., Петров Є. В.
6. На підставі розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 11 березня 2026 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями на підставі службової записки судді Пророка В. В.
7. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 березня 2026 року справу призначено судді?доповідачу Пророку В. В., судді, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Петров Є. В.
8. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, а також заяву на усунення недоліків касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
9. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
10. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
11. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
12. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.
13. Отже, ціна позову у цій справі, за загальною сумою вимог до обох відповідачів, становить 121 041,31 грн, що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн х 250 = 832 000,00 грн). Тобто судові рішення у справі № 726/1844/25 не підлягають касаційному перегляду в силу вимог закону.
14. Касаційна скарга містить посилання на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відповідно до якого судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, у випадках, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
15. Так заявник, обґрунтовуючи підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України вказує на те, що ухвалюючи оскаржувану постанову судом апеляційної інстанції не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі № 922/2843/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20, від 09 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19, від 29 травня 2020 року у справі № 922/2843/19, разом з тим ухвалюючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції помилково послався на постанови Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі №922/1646/20, від 18 жовтня 2023 року у справі № 639/6422/21, від 24 грудня 2025 року у справі № 643/4629/20 в частині висновків суду про розрахування сум безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх частинам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці.
16. Перевіривши зазначені доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що наведені скаржником обґрунтування не дають достатніх підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
17. Тобто скаржнику в касаційній скарзі необхідно обґрунтувати наявність актуальної правової проблеми, яка може бути вирішена за результатами касаційного перегляду справи.
18. Посилання заявника на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не містить належного обґрунтування наявності актуальної правової проблеми. Скаржником не зазначено про неоднакове застосування касаційним судом (згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України саме його висновки, викладені в постановах, повинні враховуватися судами при виборі і застосуванні норм права) одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, що вказувало б на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики. Тому таке формальне посилання заявника на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не свідчить про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
19. Верховний Суд зауважує, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
20. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
21. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
22. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.
23. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
24. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка, відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України є джерелом права, умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
25. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
26. Вказане також узгоджується з висновками, викладеними в рішенні Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10?р(ІІ)/2023 у справі № 3 ?88/2021(209/21, 47/22, 77/23, 188/23), яким, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Так, у вказаному рішенні серед іншого, зазначено, що внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики. Конституційний Суд України вважає, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (пункти 7.8-7.10).
27. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
28. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
29. Враховуючи наведене, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
30. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
31. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Чернівецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Моторс» та ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, за касаційною скаргою Чернівецької міської ради на заочне рішення Садгірського районного суду міста Чернівців від 04 вересня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 23 січня 2026 року.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді /підпис/ В. В. Пророк
/підпис/ А. І. Грушицький
/підпис/ Є. В. Петров