18 березня 2026 року
м. Київ
справа 201/1927/24
провадження № 61-15671 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - керівник Дніпропетровської обласної прокуратури,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Агєєва О. В., Космачевської Т. В., Халаджи О. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 15 березня 2022 року вона надала ОСОБА_2 у позику грошові кошти у розмірі 35 000,00 доларів США
для придбання автомобіля Тоуоta RАV4 з терміном повернення до 31 грудня
2023 року, під заставу автомобіля, про що нею власноручно було складено розписку.
03 квітня 2022 року до зазначеної розписки внесено додаткові відомості
про автомобіль, а саме: марку, модель, номерний знак та номер шасі.
Вказувала, що ОСОБА_2 у визначений строк грошові кошти не повернула, свою поведінку не пояснила, вона уникала будь-якої комунікації з нею з приводу повернення отриманих у борг грошових коштів.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд стягнути
з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти у сумі 1 316 000 грн, що станом на момент звернення до суду є еквівалентом 35 000,00 доларів США, шляхом звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки Toyota RAV4 Hybrid, державний номер НОМЕР_1 , WIN: НОМЕР_2 , визнавши за нею право власності на вказаний автомобіль.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2024 року у складі судді Батманової В. В. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти
у сумі 1 316 000 грн, що станом на момент звернення до суду є еквівалентом
35 000 доларів США, шляхом звернення стягнення на предмет застави - автомобіль, визнавши за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки Toyota RAV4 Hybrid, державний номер НОМЕР_1 , WIN: НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 160,00 грн.
У жовтні 2024 року керівник Дніпропетровської обласної прокуратури, як особа,
яка не брала участі у справі, проте суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, подав до Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу на вищевказане рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2024 року вищевказану апеляційну скаргу залишено без руху, заявнику надано строк для усунення
її недоліків.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року апеляційну скаргу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури повернуто заявникові, так як прокурор не надав доказів на підтвердження наявності обставин
для звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції в інтересах певного державного органу чи фізичної особи.
У листопаді 2024 року керівник Дніпровської обласної прокуратури подав касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року.
Постановою Верховного Суду від 21 травня 2025 року касаційну скаргу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (провадження № 61-15475св24).
Верховний Суд указав, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи у суді першої інстанції.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Дніпропетровської обласної прокуратури.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 06 березня 2024 року у справі № 201/1927/24 закрито. Справу повернуто до суду першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що частиною першою статті 17, статтею 352 ЦПК України право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції гарантовано особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки. Оскаржуваним рішенням районного суду не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки Дніпропетровської обласної прокуратури. Вказане є підставою
для закриття апеляційного провадження (пункт 3 частини першої статті 362
ЦПК України).
Апеляційний суд указав, що ухвалою Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 23 серпня 2024 року у справі № 203/3732/23, що набрала законної сили, скасовано арешт спірного автомобіля, накладений ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року
у справі № 203/3669/22, а транспортний засіб повернуто власнику, тобто
ОСОБА_1 . Тому на час звернення прокурора з апеляційною скаргою судом уже вирішено долю речового доказу - спірного автомобіля.
Крім того, ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська
від 26 січня 2023 року у справі № 203/3669/22 залишено без задоволення клопотання слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань Дяченко А. С. (далі - слідчий) про передачу речових доказів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку
та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
(далі - Національне агентство) для здійснення заходів з управління ними
від 17 січня 2023 року, в якому ставилося питання про передачу в управління Національному агентству автомобіля марки Toyota RAV4 Hybrid, державний номер НОМЕР_1 , WIN: НОМЕР_2 , який є речовим доказом у кримінальному провадженні № 42022040000000329, власником якого є підозрювана -
ОСОБА_2 .
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська
від 03 квітня 2023 року у справі № 203/3669/22 залишено без задоволення аналогічне клопотання слідчого від 21 березня 2023 року.
Відповідно до копії протоколу обшуку від 30 вересня 2022 року за результатами проведеного обшуку у вилученому автомобілі марки Toyota RAV4 Hybrid, державний номер НОМЕР_1 , WIN: НОМЕР_2 , який є речовим доказом
у кримінальному провадженні № НОМЕР_3 , під час обшуку нічого не було виявлено.
Апеляційний суд урахував відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо права особи, яка не брала участі у розгляді справи, на апеляційне оскарження судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У грудні 2025 року керівник Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся
до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (абзац 6
частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі. Витребувано справу з суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У січні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга керівника Дніпропетровської обласної прокуратури мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилкові висновки про закриття апеляційного провадження у справі, так як оскаржуваним рішенням районного суду вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки Дніпропетровської обласної прокуратури.
ОСОБА_2 використовувала спірний автомобіль для здійснення злочинної діяльності (розповсюдження наркотичних засобів), прокурорами Дніпропетровської обласної прокуратури підтримується державне обвинувачення у суді
у кримінальному провадженні № 42022040000000329 від 20 вересня 2022 року,
де обвинуваченою є ОСОБА_2 . На спірний автомобіль, як на речовий доказ, було накладено арешт, тобто заборонено його відчуження. Цей арешт скасовано
в судовому порядку виключно з тих підстав, що позов ОСОБА_1 у справі
№ 201/1927/24 було задоволено. Разом із тим, цей позов було заявлено
без залучення прокурора до участі у справі, який би довів, що автомобіль є речовим доказам у кримінальному провадженні.
Позов у справі № 201/1927/24 подано ОСОБА_1 виключно з метою скасування арешту спірного транспортного засобу. При цьому за фактом складення фіктивної розписки, яку ОСОБА_1 додала до позову у справі № 201/1927/24, прокурором зареєстровано кримінальне провадження № 42024042150000051.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 надала у позику ОСОБА_2 грошові кошти
у розмірі 35 000,00 доларів США для придбання автомобіля Тоуоta RАV4,
що підтверджено розпискою від 15 березня 2022 року (а. с. 7, т. 1). Термін повернення позики визначено у розписці до 31 грудня 2023 року. Грошові кошти надано під заставу самого автомобіля, що зазначено у розписці (а. с. 7, т. 1).
03 квітня 2022 року до зазначеної розписки внесено додаткові відомості
про автомобіль, а саме: марку, модель, номерний знак та номер шасі (а. с. 8, т. 1).
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (а. с. 1-3, т. 1).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2
на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1 316 000 грн, що станом на момент звернення до суду є еквівалентом 35 000 доларів США, шляхом звернення стягнення на предмет застави - автомобіль, визнавши за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки Toyota RAV4 Hybrid, державний номер НОМЕР_1 ,
WIN: НОМЕР_2 . Вирішено питання розподілу судових витрат
(а. с. 56-59, т. 1).
У жовтні 2024 року керівник Дніпропетровської обласної прокуратури, як особа,
яка не брала участі у справі, проте суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, подав до Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу на вищевказане рішення суду першої інстанції (а. с. 79-87, т. 1).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишено
без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги
(а. с. 109-111, т. 1).
Заявник апеляційної скарги подав до суду апеляційної інстанції матеріали
на усунення недоліків апеляційної скарги (а. с. 117-119, т. 1).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року апеляційну скаргу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури повернуто заявникові
(а. с. 122-125, т. 1).
У листопаді 2024 року керівник Дніпровської обласної прокуратури подав касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року
(а. с. 130-136, т. 1).
Постановою Верховного Суду від 21 травня 2025 року касаційну скаргу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (провадження № 61-15475св24)
(а. с. 181-185, т. 1).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Дніпропетровської обласної прокуратури (а. с. 188, т. 1).
Суд апеляційної інстанції встановив наступні обставини, зокрема:
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня
2024 року у справі № 203/3732/23, що набрала законної сили, скасовано арешт спірного автомобіля, накладений ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року у справі № 203/3669/22, транспортний засіб повернуто власнику - ОСОБА_1 (а. с. 101, 194-198, т. 1).
У клопотанні про передачу речових доказів Національному агентству
для здійснення заходів з управління ними від 17 січня 2023 року слідчим ставилося питання про передачу в управління Національному агентству автомобіля марки Toyota RAV4 Hybrid, державний номер НОМЕР_1 , WIN: НОМЕР_2 , який є речовим доказом у кримінальному провадженні № 42022040000000329, власником якого є підозрювана - ОСОБА_2 (а. с. 15-18, т. 2).
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська
від 26 січня 2023 року у справі № 203/3669/22 дане клопотання залишено
без задоволення (а. с. 19-20, т. 2).
У клопотанні про передачу речових доказів Національному агентству
для здійснення заходів з управління ними від 21 березня 2023 року слідчим ставилося питання про передачу в управління Національному агентству спірного автомобіля, який є речовим доказом у кримінальному провадженні №42022040000000329, власником якого є підозрювана - ОСОБА_2
(а. с. 21-24, т. 2).
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська
від 03 квітня 2023 року у справі № 203/3669/22 клопотання залишено
без задоволення (а. с. 25-26, т. 2).
Відповідно до копії протоколу обшуку від 30 вересня 2022 року, за результатами якого у вилученому автомобілі марки Toyota RAV4 Hybrid, державний номер
НОМЕР_1 , WIN: НОМЕР_2 , який є речовим доказом у кримінальному провадженні № НОМЕР_3 , під час обшуку нічого не було виявлено
(а. с. 4-8, т. 2).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 06 березня 2024 року у справі № 201/1927/24 закрито. Справу повернуто до суду першої інстанції (а. с. 32-34, т. 2).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (абзац 6
частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга керівника Дніпропетровської обласної прокуратурипідлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414
цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим
є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода
на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує
при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, керівник Дніпропетровської обласної прокуратури, як особа, яка не брала участі у справі, проте суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, подав до Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, який вирішив по суті цивільний спір за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Прокурор зазначав, що вказана справа безпосередньо стосується прав
та обов'язків Дніпропетровської обласної прокуратури, оскільки предметом позову є звернення стягнення на предмет застави - спірний автомобіль, який є речовим доказом у кримінальному провадженні № 42022040000000329, яке порушено
20 вересня 2022 року, в якому процесуальне керівництво здійснюється Дніпропетровською обласною прокуратурою.
Прокурор посилався на те, що сторони у справі створили фіктивну розписку
про наявність боргових зобов'язань з метою скасування арешту автомобіля
в судовому порядку, який було накладено ухвалою слідчого судді в рамках відповідного кримінального провадження, та, як наслідок, відчужити транспортний засіб. Апеляційний суд послався на рішення суду від 06 березня 2024 року
про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шляхом звернення стягнення на автомобіль, що й стало підставою для скасування арешту. Проте суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що прокурор у цій справі участі не брав і відповідно до частини п'ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній
або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою,
яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Згідно зі статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення
не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Статтею 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи,
які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Установлена процесуальним законом можливість здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не була залучена до участі у справі, лише у разі підтвердження та встановлення наявності порушення оскаржуваним судовим рішенням її прав, інтересів та (або) обов'язків ґрунтується на принципі
res judicata, тобто поваги до остаточного судового рішення, дія якого передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним
і обов'язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.
У свою чергу, засада обов'язковості судових рішень буде нівелюватися, якщо судове рішення могло б переглядатися за ініціативою особи, яка не брала участі
у справі та не має безпосереднього правового зв'язку з оскаржуваним судовим рішенням, яке не впливає на її права та обов'язки. У такому випадку процедура апеляційного перегляду та скасування остаточного судового рішення несумісна
з принципом визначеності правовідносин та верховенством права.
Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362
ЦПК України).
Тобто у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі,
і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
На вказаному було наголошено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у цій справі, якою було задоволено касаційну скаргу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури й скасовано попередню ухвалу апеляційного суду у справі, а справу направлено до суду апеляційної інстанції
для продовження розгляду (провадження № 61-15475св24).
На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Тобто судове рішення, що оскаржується особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції
є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи
у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи (див: постанови Верховного Суду: від 04 листопада 2019 року у справі
№ 542/401/18 (провадження № 61-15078св19), від 10 вересня 2020 року у справі
№ 757/66808/19-ц (провадження № 61-10846св20), від 17 червня 2021 року у справі № 626/2547/19 (провадження № 61-18621св20)) та інші.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, не виконав указівки процесуального закону, а також указівки Верховного Суду, з яких було скасовано попереднє судове рішення апеляційного суду, не надав оцінку доводам особи, яка не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції і подала апеляційну скаргу, щодо наявності у неї правового зв'язку зі сторонами спору й безпосередньо з судовим рішенням. Тобто апеляційним судом не було з'ясовано, чи вирішено районним судом питання
про право, інтерес, обов'язок заявника, і чи такий зв'язок є очевидним
та безумовним, а не ймовірним.
Висновки суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі
є передчасними.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний автомобіль був речовим доказом у кримінальному провадженні № 42022040000000329 від 20 вересня 2022 року.
Арешт на спірний автомобіль накладено ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року у справі
№ 203/3669/22.
Рішення суду першої інстанції у справі № 201/1927/24, тобто у справі,
яка переглядається, ухвалено Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська
у березні 2024 року.
Після цього, ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 23 серпня 2024 року у справі № 203/3732/23, що набрала законної сили,скасовано арешт спірного автомобіля, а спірний транспортний засіб повернуто власнику - ОСОБА_1 .
Прокурор зазначив, що арешт скасовано тому, що набрало законної сили вищевказане рішення суду, в якому прокурор участі не брав.
Ці обставини визнаються сторонами та підтверджуються прокурором.
Прокурор посилався в апеляційній скарзі й посилається у касаційній скарзі на те,
що ОСОБА_2 використовувала спірний автомобіль для здійснення злочинної діяльності (розповсюдження наркотичних засобів), а прокурорами Дніпропетровської обласної прокуратури підтримується державне обвинувачення
у суді у кримінальному провадженні, де обвинуваченою є ОСОБА_2 .
На спірний автомобіль, як на речовий доказ, було накладено арешт, тобто у судовому порядку було заборонено його відчуження.
Разом із цим, цей арешт, на думку прокурора, було скасовано в судовому порядку виключно з тих підстав, що позов ОСОБА_1 у справі № 201/1927/24, тобто
у справі, яка переглядається, було задоволено.
Прокурор уважає, що позов у справі № 201/1927/24 подано ОСОБА_1 виключно з метою скасування арешту спірного транспортного засобу. При цьому прокурор указує, що за фактом складення фіктивної розписки, яку ОСОБА_1 додала до позову у справі № 201/1927/24, зареєстровано відповідне кримінальне провадження (№ 42024042150000051).
Суд апеляційної інстанції формально закрив провадження у справі й не надав належної правової оцінки вищевказаним доводам прокурора.
З'ясування зазначених вище обставин має вирішальне правове значення
для вирішення питання щодо наявності у прокурора правового зв'язку зі сторонами спору й безпосередньо з судовим рішенням. Тобто апеляційним судом не було з'ясовано, чи вирішено районним судом питання про право, інтерес, обов'язок заявника, і чи такий зв'язок є очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Апеляційним судом формально враховано, що на час звернення прокурора
з апеляційною скаргою судом уже було знято арешт, накладений на спірний автомобіль, а транспортний засіб було повернуто власникові. Проте,
для правильного вирішення спірного питання необхідно встановити всі обставини
у справі й надати правову оцінку всім доводам прокурора й поданим доказам (стаття 89 ЦПК України).
Отже, суд апеляційної інстанції зробив передчасні висновки про те,
що оскаржуване рішення суд першої інстанції про стягнення заборгованості
з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шляхом звернення стягнення
на предмет застави - спірний автомобіль, і яким визнано за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб, не стосується безпосередньо прав та обов'язків заявника апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції повинен належним чином з'ясувати, чи порушені права
та обов'язки Дніпропетровської обласної прокуратури оскаржуваним судовим рішенням.
З урахуванням наведеного, висновки суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України
є передчасними.
Суд апеляційної інстанції не встановив усіх фактичних обставин справи
та у порушення вимог частини п'ятої статті 12 ЦПК України не сприяв всебічному
та повному з'ясуванню обставин справи.
Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд
є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд
до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного, оскаржуване судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, не ухвалюючи судового рішення по суті спору.
Керуючись статтями 400, 401, 411, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк