24 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 753/23480/16-ц
провадження № 61-12701св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В.,
Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 6 липня 2021 року, ухвалену колегією у складі суддів Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Кравець В. А., та касаційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Кулик Юлія Василівна, на рішення Дарницького районного суду міста Києва
від 1 лютого 2021 року, ухвалене у складі судді Колесника О. М., та постанову Київського апеляційного суду від 6 липня 2021 року,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на частку у майні, визнання права на спадкування за законом разом із спадкоємцем першої черги.
В обґрунтування позову вказувала, що з січня 1998 року до 15 листопада 2016 року поживала з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу спочатку в її квартирі на Оболонському проспекті у місті Києві, пізніше -
у квартирі АДРЕСА_1 , мали спільний бюджет, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки, однак шлюб не реєстрували.
Зазначала, що вони разом складали бюджет, спільно купували речі і нерухомість, займались вихованням онуків, облаштовували та ремонтували квартиру, спільно проводили дозвілля.
За час проживання однією сім'єю вони купили квартиру
АДРЕСА_1 , автомобіль марки «Шевроле Такума» з номерним знаком НОМЕР_1 та земельну ділянку у Садовому товаристві
(далі - СТ) «Рута» у селі Власівка Баришівського району Київської області, на якій побудували будинок. Крім того, вони заощадили грошові кошти на рахунках.
З 2014 році ОСОБА_4 тяжко хворів і ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після
ОСОБА_4 відкрилася спадщина на зазначене нерухоме майно та грошові кошти. Після смерті ОСОБА_4 позивач продовжує проживати у квартирі
АДРЕСА_1 , вступила в управління та користування майном спадкодавця. Відповідач ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4 , спадкоємцем першої черги після нього. ОСОБА_3 проживає у Російській Федерації.
Уточнивши позовні вимоги просила:
- встановити факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 однією сім'єю без шлюбу з 1998 року до часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .
- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 : квартиру АДРЕСА_1 ; автомобіль марки «Шевроле Такума», номерний знак НОМЕР_1 ; земельну ділянку в СТ «Рута» у селі Власівка Баришівського району Київської області з кадастровим номером 3220286700:21:046:0030; будівельні матеріали, з яких побудований садовий будинок, розташований на цій земельній ділянці;
- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 грошові кошти, розміщені: на рахунку учасника пенсійного ФБУ пайового типу за договором довірчого управління від 23 квітня 2002 року № НОМЕР_11 і рахунку вкладника за договором банківського вкладу «Стандарт» від 31 жовтня 2014 року, відкритих у Публічному акціонерному товаристві Акціонерний комерційний банк (далі -
АТ АКБ) «Аркада»; на депозитних рахунках № НОМЕР_9, № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , відкритих 24 квітня 2015 року і карткових рахунках № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 , відкритих 16 травня 2014 року
у ПАТ Комерційний банк «Приват Банк»; в індивідуальному банківському сейфі № НОМЕР_6 у ПАТ «Банк Південний»;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку вказаного майна та грошових коштів;
- визнати за ОСОБА_2 право на спадкування за законом
після ОСОБА_4 разом зі спадкоємцем першої черги.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20 травня 2020 року ОСОБА_2 замінено її правонаступником ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 1 лютого 2021 року позов задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю без шлюбу з 1998 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на:
- квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 51,1 кв.м, житловою площею 21,8 кв.м;
- автомобіль «Шевроле Такума UF752», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, ідентифікаційний номер автомобіля (VIN) НОМЕР_7 ;
- земельну ділянку № НОМЕР_8 у садовому товаристві «Рута» Сезенківської сільської ради, розташованому в селі Власівка Баришівського району Київської області, кадастровий номер 3220286700:21:046:0030, площею 0,063 га;
- будівельні матеріали, з яких побудований будинок на земельній ділянці у садовому товаристві «Рута», розташованому в селі Власівка Баришівського району Київської області, кадастровий номер 3220286700:21:046:0030, площею 0,063 га;
- грошові кошти, розміщені на рахунку учасника пенсійного ФБУ пайового типу за договором довірчого управління № НОМЕР_11 від 23 квітня 2002 року, на рахунку вкладника за договором банківського вкладу «Стандарт» № 39615 від 31 жовтня 2014 року, які відкриті в АТ АКБ «Аркада»; на депозитному рахунку НОМЕР_9 , відкритому 24 квітня 2015 року; на депозитному рахунку НОМЕР_2 , відкритому 24 квітня 2015 року; на депозитному рахунку НОМЕР_3 , відкритому 24 квітня 2015 року; на картковому рахунку НОМЕР_4 , відкритому 16 травня 2014 року; на картковому рахунку НОМЕР_5 , відкритому 16 травня 2014 року в АТ КБ «Приват Банк»; в індивідуальному банківському сейфі № НОМЕР_6 в АТ «Південний».
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку:
- квартири АДРЕСА_1 загальною площею 51,1 кв.м, житловою площею 21,8 кв.м;
- автомобіля «Шевроле Такума UF752», номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, ідентифікаційний номер автомобіля (VIN) НОМЕР_7 ;
- земельної ділянки № НОМЕР_8 площею 0,063 га з кадастровим
номером 3220286700:21:046:0030 в СТ «Рута» Сезенківської сільської ради, розташовану в селі Власівка Баришівського району Київської області;
- будівельних матеріалів, з яких побудований будинок на земельній № НОМЕР_8
площею 0,063 га з кадастровим номером 3220286700:21:046:0030 в СТ «Рута» Сезенківської сільської ради, розташований в селі Власівка Баришівського району Київської області;
- грошових коштів, розміщених: на рахунку учасника пенсійного ФБУ пайового типу за договором довірчого управління № НОМЕР_11 від 23 квітня 2002 року, на рахунку вкладника за договором банківського вкладу «Стандарт» № 39615 від 31 жовтня 2014 року, які відкриті в АТ АКБ «Аркада»; на депозитному
рахунку № НОМЕР_9 , відкритому 24 квітня 2015 року; на депозитному рахунку № НОМЕР_2 , відкритому 24 квітня 2015 року; на депозитному рахунку № НОМЕР_3 , відкритому 24 квітня 2015 року; на картковому
рахунку № НОМЕР_4 , відкритому 16 травня 2014 року; на картковому рахунку № НОМЕР_5 , відкритому 16 травня 2014 року
в АТ КБ «Приват Банк»; грошові кошти у розмірі 10 926,50 доларів США
та 12 500 російських рублів, розміщені в індивідуальному банківському сейфі № НОМЕР_6 в АТ «Південний».
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після
ОСОБА_2 право власності на:
- 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 загальною площею 51,1 кв.м, житловою площею 21,8 кв.м;
- автомобіль «Шевроле Такума UF752», номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, ідентифікаційний номер автомобіля (VIN) НОМЕР_7 ;
- земельну ділянку № НОМЕР_8 площею 0,063 га з кадастровим
номером 3220286700:21:046:0030 в СТ «Рута» Сезенківської сільської ради, розташовану в селі Власівка Баришівського району Київської області;
- будівельні матеріали, з яких побудований будинок на земельній ділянці № НОМЕР_8 площею 0,063 га з кадастровим номером 3220286700:21:046:0030 в СТ «Рута» Сезенківської сільської ради, розташований в селі Власівка Баришівського району Київської області;
- грошові кошти, розміщені: на рахунку учасника пенсійного ФБУ пайового типу за договором довірчого управління № НОМЕР_11 від 23 квітня 2002 року, на рахунку вкладника за договором банківського вкладу «Стандарт» № 39615 від 31 жовтня 2014 року, які відкриті в АТ АКБ «Аркада»; на депозитному
рахунку № НОМЕР_9 , відкритому 24 квітня 2015 року; на депозитному рахунку № НОМЕР_2 , відкритому 24 квітня 2015 року; на депозитному рахунку № НОМЕР_3 , відкритому 24 квітня 2015 року; на картковому
рахунку № НОМЕР_4 , відкритому 16 травня 2014 року; на картковому рахунку № НОМЕР_5 , відкритому 16 травня 2014 року
в АТ КБ «ПриватБанк»; грошові кошти у розмірі 10 926,50 доларів США та 12 500 російських рублів, що знаходяться в індивідуальному банківському
сейфі № НОМЕР_6 в АТ «Південний».
Визнано за ОСОБА_2 право на спадкування за законом після ОСОБА_4 разом із спадкоємцями першої черги.
Визнано за ОСОБА_1 право на спадкування за законом після ОСОБА_4 разом із спадкоємцями першої черги.
Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 23 870,89 грн у відшкодування судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов висновку про доведення належними і допустимими доказами факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 однією сім'єю як чоловіка та дружини без шлюбу з 1998 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи встановлений факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 однією сім'єю, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання набутого в період такого проживання майна та грошових коштів об'єктами спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Також місцевий суд вказав на обґрунтованість позову в частині зміни черговості спадкування зазначивши, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу опікувалася та надавала допомогу ОСОБА_4 , який через тяжку хворобу був у безпорадному стані.
Постановою Київського апеляційного суду від 6 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 1 лютого 2021 року в частині задоволених позовних вимог про встановлення факту проживання
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 однією сім'єю без шлюбу з 1998 року
до 15 листопада 2016 року змінено і зазначено період проживання з 1 січня
2004 року до 15 листопада 2016 року.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 1 лютого 2021 року в частині задоволених позовних вимог про:
- визнання квартири АДРЕСА_1 загальною площею 51,1 кв.м, житловою площею 21,8 кв.м, та будівельних матеріалів, з яких побудований будинок на земельній ділянці площею 0,063 га з кадастровим номером 3220286700:21:046:0030 в СТ «Рута», розташованій
в селі Власівка Баришівського району Київської області, спільною сумісною власністю ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 ,
та ОСОБА_4 ;
- визнання за ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 загальною площею 51,1 кв.м, житловою площею 21,8 кв.м, та
1/2 частку будівельних матеріалів, з яких побудований будинок на земельній ділянці площею 0,063 га з кадастровим номером 3220286700:21:046:0030 в СТ «Рута», розташованій в селі Власівка Баришівського району Київської області;
- визнання за ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , права на спадкування за законом після ОСОБА_4 разом із спадкоємцями першої черги;
- визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку майна в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2
скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовлено.
У іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 1 лютого
2021 року залишено без змін.
Стягнено з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 640 грн.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір
у розмірі 8 650,80 грн.
Ухвалюючи постанову в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, суд апеляційної інстанції зазначив, що встановлення такого факту можливе лише з 1 січня 2004 року (після набрання чинності Сімейним кодексом (далі - СК) України), оскільки до цього часу відповідні відносини врегульовував Кодексу про шлюб та сім'ю України, який не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без шлюбу. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 без шлюбу підлягає зміні в частині початку періоду проживання.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що майно (автомобіль та земельна ділянка) і грошові кошти, набуті ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в період з 1 січня 2004 року до 15 листопада 2016 року, є спільною сумісною власністю і про визнання за ОСОБА_2 права власності
на 1/2 частку зазначеного майна.
Встановивши, що квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4 набув у власність до 1 січня 2004 року і позовна заява не містить обґрунтування того, що ОСОБА_2 своєю працею чи коштами приймала участь у набутті спірної квартири та такі обставини не доводилися в суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання цієї квартири спільною сумісною власністю та визнання
за ОСОБА_2 права власності на її 1/2 частку.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання спільною сумісною власністю будівельних матеріалів, з яких побудований будинок на земельній ділянці в СТ «Рута», оскільки ОСОБА_2 не надала перелік будівельних матеріалів, які були використані для будівництва будинку.
Також апеляційний суд зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції щодо зміни черговості спадкування, оскільки позивач не надала належних доказів існування сукупності юридичних фактів (матеріального забезпечення спадкодавця, здійснення над ним опіки, тривалість перебування спадкодавця у безпорадному стані), встановлення яких у судовому порядку є обов'язковим для зміни черговості одержання права на спадкування.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У липні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 6 липня 2021 року в частині вирішення позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_2 , правонаступником якої вона є, права на спадкування за законом майна ОСОБА_5 разом зі спадкоємцями першої черги і залишити в цій частині в силі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 1 лютого 2021 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивовано неврахуванням судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування статті 1259 ЦК України, викладених Верховним Судом у постанові від 18 січня 2018 року у справі № 487/878/16
(провадження № 61-994св17), про те, що підставами для задоволення позову про зміну черговості спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти зазначених обставин.
Також, на думку ОСОБА_1 , апеляційний суд не врахував висновки щодо тлумачення поняття «безпорадний стан спадкодавця», викладені Верховним
Судом у постановах від 17 жовтня 2018 року у справі № 200/21452/15-ц (провадження № 61-18578св18), від 24 квітня 2020 року у справі № 127/9778/17 (провадження № 61-3706св19), від 18 червня 2020 року у справі № 565/1045/16-ц (провадження № 61-35423св18), від 19 липня 2021 року у справі № 127/11408/19 (провадження № 61-4444св20).
У серпні 2021 року представник ОСОБА_3 - адвокат Кулик Ю. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 1 лютого 2021 року у частині, нескасованій та незміненій апеляційним судом, та скасувати постанову Київського апеляційного суду від 6 липня 2021 року в частині залишення без змін рішення місцевого суду і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Кулик Ю. В., мотивовано неврахуванням судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо доказування у справах про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, викладених у постановах Верховного Суду від 11 серпня 2020 року
у справі № 676/6138/17 (провадження № 61-9288св19), від 2 червня 2021 року
у справі № 419/754/19 (провадження № 61-7713св20), від 15 серпня 2019 року
у справі № 588/350/15 (провадження № 61-30273св18), від 9 червня 2021 року
у справі № 346/5702/18 (провадження № 61-17111св20), від 18 лютого 2021 року
у справі № 640/21524/18 (провадження № 61-1977св20), від 11 лютого 2021 року
у справі № 158/431/19 (провадження № 61-11277св20), від 24 червня 2020 року
у справі № 645/1601/16-ц (провадження № 61-22203св19) та від 4 листопада
2020 року у справі № 759/14776/13-ц (провадження № 61-17235св18).
ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Кулик Ю. В., вказує про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19), та висновків Верховного Суду,
викладених у постанові від 25 березня 2021 року у справі № 363/1829/18 (провадження № 61-14891св20), про необхідність встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. На думку заявника, у цій справі позивач не довела обставин проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в період придбання автомобіля і земельної ділянки та в період зарахування коштів на банківські рахунки.
Крім того, заявник вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про можливість визнання за ОСОБА_2 права власності
на 1/2 частку майна після її смерті. Такі висновки судів суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 2 червня 2021 року
у справі № 372/4004/15 (провадження № 61-18588св20) та від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18).
Також заявник вказує про те, що суд першої інстанції не конкретизував розмір стягнених судових витрат.
Позиція інших учасників справи
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Кулик Ю. В., в якому просила зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення.
У грудні 2021 року представник ОСОБА_3 - адвокат Кулик Ю. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просила зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Кулик Ю. В., і витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження були доводи ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Кулик Ю. В., про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 3 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19),
у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18), від 2 червня 2021 року у справі № 372/4004/15 (провадження № 61-18588св20), від 25 березня 2021 року у справі № 363/1829/18 (провадження № 61-14891св20), від 4 листопада 2020 року у справі № 759/14776/13 (провадження № 61-17235св18), від 24 червня 2020 року у справі № 645/1601/16-ц (провадження № 61-22203св19), від 11 лютого 2021 року у справі № 158/431/19 (провадження № 61-11277св20), від 18 лютого 2021 року у справі № 640/21524/18 (провадження № 61-1977св20), від 2 червня 2021 року у справі № 419/754/19 (провадження № 61-7713св20), від 9 червня 2021 року у справі № 346/5702/18 (провадження № 61-17111св20), від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 (провадження N 61-30273св18), від 11 серпня 2020 року у справі № 676/6138/17 (провадження № 61-9288св19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 7 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Підставою відкриття касаційного провадження були доводи ОСОБА_1 про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 18 січня 2018 року у справі № 487/878/16 (провадження № 61-994св17),
від 17 жовтня 2018 року у справі № 200/21452/15-ц (провадження № 61-18578св18), від 24 квітня 2020 року у справі № 127/9778/17 (провадження № 61-3706св19),
від 18 червня 2020 року у справі № 565/1045/16-ц (провадження № 61-35423св18), від 19 липня 2021 року у справі № 127/11408/19
(провадження № 61-4444св20)(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .
За ОСОБА_4 на час відкриття спадщини зареєстровано право власності на:
- квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 8 вересня 1998 року;
- автомобіль «CHEVROLET TACUMA», номерний знак НОМЕР_1 , куплений 25 липня 2007 року за 91 079 грн;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3220286700:21:046:0030, розташовану в селі Власівка Баришівського району Київської області, на підставі договору купівлі-продажу від 6 червня 2007 року.
Зі змісту висновку експерта будівельно-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної експертизи від 5 лютого 2018 року № 06/56-17-18 суди встановили, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3220286700:21:046:0030 збудовано садовий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який не введено в експлуатацію; вартість будівельних матеріалів складає 342 894 грн.
Також суди встановили, що на ім'я ОСОБА_4 відкриті такі банківські рахунки:
- в АТ АКБ «Аркада» - рахунок пайового типу за договором довірчого управління
від 23 квітня 2002 року № НОМЕР_11 та рахунок вкладника за договором банківського вкладу «Стандарт» від 31 жовтня 2014 року № НОМЕР_10 ;
- в АТ КБ «ПриватБанк» - депозитні рахунки № НОМЕР_9, № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , відкриті 24 квітня 2015 року, карткові рахунки № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 , відкриті 16 травня 2014 року;
- АТ «Банк Південний» індивідуальний банківський сейф НОМЕР_12;
Суди встановили, що на підтвердження факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу, позивач надала такі докази:
- акт комісії ОСББ «Престиж» від 15 грудня 2016, згідно з яким ОСОБА_2 проживала в квартирі АДРЕСА_1 з 2000 року;
- лист головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Дарницького району м. Києва Алентьєвої Л. О. від 8 травня 2018 року № 728, зі змісту якого суди встановили, що ОСОБА_2 з 2005 року надано дозвіл отримувати медичну допомогу за місцем проживання у вказаній квартирі;
- санаторно-лікувальні картки за 2007 рік, що вказують на спільне оздоровлення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в санаторно-лікувальних закладах України;
- копії закордонних паспортів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , з яких суди встановили обставини щодо неодноразового спільного відпочинку за межами України;
- фотокартки, якими підтверджуються обставини щодо ведення ОСОБА_2 і ОСОБА_4 спільного господарства (сільськогосподарських робіт на земельній ділянці у селі Власівка Київської області) та спільного дозвілля;
- листи ОСОБА_4 , в яких він вказував, що ОСОБА_2 є його дружиною;
- банківську виписку, в якій відображено зняття коштів в сумі 49 000 грн з рахунку позивача в день придбання автомобіля з банківської установи, яка знаходиться за тією ж адресою, що і автосалон, в якому ОСОБА_4 купував спірний автомобіль;
- банківські доручення від 18 липня 2006 року, якими позивач уповноважувала ОСОБА_4 розпоряджатися коштами, розміщеними на валютному рахунку в Акціонерному поштово-пенсійному банку «Аваль»;
- відеозапис від 15 травня 2008 року, на якому ОСОБА_4 підтверджує, що садовий будинок є їхнім спільним з позивачем майном;
- квитанції про оплату комунальних рахунків з утримання майна, платником в яких зазначено ОСОБА_2 ;
- виписки з банківських рахунків позивача та ОСОБА_4 , які свідчать про придбання майна та понесення витрат на спільний побут;
- медичні документи ОСОБА_4 , в яких він вказував ОСОБА_2 як свою дружину та зазначав її контактні дані;
Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в суді першої інстанції повідомили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживали разом як чоловік та жінка без шлюбу з 1998 року до смерті ОСОБА_4 , мали спільний бюджет, вели спільне господарство, разом відпочивали, купували будівельні матеріали та інше майно.
Позиція Верховного Суду, мотиви, якими керується суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах
здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзивів на них, суд дійшов таких висновків.
Щодо касаційної скарги ОСОБА_1
ОСОБА_1 оскаржує постанову Київського апеляційного суду від 6 липня
2021 року в частині вирішення позовних вимог щодо визнання
за ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , права на спадкування за законом майна ОСОБА_5 разом зі спадкоємцями першої черги.
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1259 ЦК України черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з яким у відповідній частині погодився і апеляційний суд, встановив факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 однією сім'єю без шлюбу в період з 1 січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Обґрунтовуючи вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_4 , позивач посилалася на те що вона протягом тривалого часу надавала спадкодавцю всю можливу допомогу, оскільки ОСОБА_4 внаслідок тяжкої хвороби був у безпорадному стані.
Верховний Суд неодноразово викладав висновки щодо застосування у подібних правовідносинах статті 1259 ЦК України (див. зокрема постанови від 18 лютого
2019 року у справі № 569/18047/17-ц (провадження № 61-40302св18), від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17 (провадження № 61-11757св19), від 9 жовтня 2019 року у справі №552/8452/17 (провадження №61-48561св18), від 27 травня
2020 року у справі № 755/8930/18 (провадження № 61-14692св18), від 1 червня
2020 року у справі № 431/5445/19 (провадження № 61-6789св20), від 18 червня
2020 року у справі № 565/1046/16-ц (провадження № 61-35423св18), від 27 серпня 2020 року у справі № 266/2391/16 (провадження № 61-1300св20), від 17 вересня 2020 року у справі № 755/14155/16-ц (провадження № 61-23350св19), від 2 грудня 2020 року у справі № 592/1045/18-ц (провадження № 61-820св20), від 1 березня 2021 року у справі № 233/5990/18 (провадження № 61-19232св19), від 17 березня 2021 року у справі № 200/12980/14 (провадження № 61-14159св19), від 22 квітня 2021 року у справі № 331/6453/18 (провадження № 61-380св21), від 23 січня
2025 року у справі № 752/18799/22 (провадження № 61-4154св24)).
Висновки Верховного Суду, викладені у вказаних постановах, зводяться до того, що підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця;
3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження (прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири тощо); 4) здійснення протягом тривалого часу дій, визначених
у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування необхідна наявність всіх п'яти зазначених обставин.
При цьому під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
У справі, яка переглядається, апеляційний суд встановив, що:
- 16 березня 2016 року ОСОБА_4 особисто звертався із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марініченко О. C.;
- 24 червня 2016 року особисто поклав на зберігання до індивідуального банківського сейфу № НОМЕР_6 у ПАТ «Банк Південний» грошові кошти;
- 5 вересня 2016 року звертався до ПрАТ «СК «Альфа-Страхування» і підписав поліс № АЕ/9983781 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальної власників наземних транспортних засобів;
- 10 листопада 2016 року особисто відвідував нотаріуса і отримав свідоцтво про право на спадщину за законом; цього ж дня у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марініченко О. С. написав заяву, якою запрошував свого сина - ОСОБА_3 до України;
- 12 листопада 2016 року отримав повторно в Солом'янському районному
в місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану свідоцтво про народження ОСОБА_3 .
Вказані обставини, за висновком апеляційного суду, спростовують посилання позивача на те, що останні місяці життя ОСОБА_12 перебував у безпорадному стані, що є однією з обов'язкових умов для зміни черговості на спадкування.
Також апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_4 був матеріально забезпеченим, а після його смерті залишилися грошові кошти у значному розмірі, що свідчить про відсутність підстав стверджувати про матеріальне забезпечення
ОСОБА_2 спадкодавця, що є однією з обов'язкових умов для зміни черговості одержання спадкоємцями.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведення позивачем сукупності всіх обставин (матеріального забезпечення спадкодавця, здійснення над ним опіки, безпорадного стану), встановлення яких у судовому порядку є обов'язковим для зміни черговості одержання права на спадкування.
Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом статті 1259 ЦК України та висновків, викладених Верховним Судом у постановах
від 18 січня 2018 року у справі № 487/878/16 (провадження № 61-994св17),
від 17 жовтня 2018 року у справі № 200/21452/15-ц (провадження № 61-18578св18), від 24 квітня 2020 року у справі № 127/9778/17 (провадження № 61-3706св19),
від 18 червня 2020 року у справі № 565/1045/16-ц (провадження № 61-35423св18), від 19 липня 2021 року у справі № 127/11408/19 (провадження № 61-4444св20), безпідставні, оскільки застосування судом апеляційної інстанції вказаної норми права узгоджується з висновками, викладеними у вказаних постановах.
Отже доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду в частині вирішення позовної вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків апеляційного суду та зводяться до переоцінки доказів (зокрема, щодо безпорадного стану спадкодавця), що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного суду в частині вирішення позовної вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування, оскільки суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив в цій частині судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а постанови апеляційного суду без змін.
ОСОБА_1 не оскаржує постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про визнання:
- квартири АДРЕСА_2 та будівельних матеріалів, з яких побудований будинок, на земельній ділянці у СТ «Рута», спільною сумісною власністю ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , та
ОСОБА_4 ;
- визнання за ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 та
1/2 частку будівельних матеріалів, з яких побудований будинок на земельній ділянці
у СТ «Рута»,
тому постанова апеляційного суду в цій частині не є предметом касаційного перегляду.
Щодо касаційної скарги ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Кулик Ю. В.
ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Кулик Ю. В., оскаржує рішення Дарницького районного суду міста Києва від 1 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 6 липня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про:
- встановлення факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 1 січня 2004 року до 15 листопада 2016 року;
- визнання спільною сумісною власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 автомобіля «Шевроле Такума UF752», земельної ділянки з кадастровим
номером 3220286700:21:046:0030 та грошових коштів, розміщених на банківських рахунках і в індивідуальному банківському сейфі;
- визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку вказаного майна.
Щодо вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 автомобіля «Шевроле Такума UF752», земельної ділянки з кадастровим номером 3220286700:21:046:0030 та грошових коштів, розміщених на банківських рахунках і в індивідуальному банківському сейфі
Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Тобто і для «фактичного подружжя» повинні бути характерними усі ознаки сім'ї, передбачені статтею 3 СК України, а саме: спільне проживання, спільний побут та наявність взаємних прав і обов'язків.
Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Саме лише встановлення судом факту проживання однією сім'єю без шлюбу без вирішення питання виникнення, зміни або припинення певних юридичних наслідків чинним законодавством не передбачено.
Вимогу про встановлення факту проживання однією сім'єю позивач заявила з певною правовою метою - визначення правового статусу майна, набутого сторонами у період спільного проживання, як такого, що є спільним майном сторін.
Правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України.
Для визначення осіб такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбане спірне майно.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року
у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) викладено правовий висновок про те, що відповідно до вимог статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Ураховуючи наведене, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна і з'ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти спільного проживання однією сім'єю, спільного побуту і існування взаємних прав та обов'язків (статті 3, 74 СК України).
При застосуванні статті 74 СК України важливо врахувати, щоб особи не перебували у будь-якому іншому шлюбі на цей час, а також що між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю.
Для визнання осіб такими, що проживають однією сім'єю, крім факту спільного проживання, важливі також: наявність спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування; участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року
у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) погодилася з тим, що особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім'єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності, є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що у частині другій статті 328 ЦК України передбачено презумпцію правомірності набуття права власності, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, зокрема, якщо інше прямо не випливає із закону. Інше передбачене статтею 60 СК України, згідно з якою будь-яке майно, набуте за час шлюбу, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно, набуте у період шлюбу, є спільним сумісним майном
(див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року
у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), постанову Верховного Суду
від 12 червня 2019 року у справі № 595/324/17 (провадження № 61-38303св18).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обставинами справи, встановленими судами попередніх інстанцій, на підставі наданих сторонами доказів у їх сукупності, підтверджено факт спільного проживання ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу з ОСОБА_4 у період з 1 січня 2004 року до 15 листопада 2019 року, оскільки впродовж указаного періоду сторони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов'язки.
Суди першої та апеляційної інстанцій, відхиляючи заперечення ОСОБА_3 проти обставин спільного проживання його батька з ОСОБА_2 однією сім'єю без шлюбу, обґрунтовано врахували показання свідків, які підтвердили обставини спільного їх проживання та письмові докази, які узгоджуються між собою.
Отже, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку всім зібраним доказам й доводам сторін за своїм внутрішнім переконанням, суд першої інстанції, з яким погодився у відповідній частині і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що у період з 1 січня
2004 року до 15 листопада 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживали разом, вели спільне господарство та були пов'язані спільним побутом, мали спільний бюджет, усі житлово-побутові витрати несли разом, тобто здійснювали свої права як подружжя. Суди надали оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, у їх сукупності, так і кожному доказу окремо.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 серпня 2020 року у справі № 676/6138/17 (провадження № 61-9288св19), від 2 червня 2021 року у справі № 419/754/19 (провадження № 61-7713св20), від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 (провадження N 61-30273св18), від 9 червня 2021 року у справі № 346/5702/18 (провадження № 61-17111св20), від 18 лютого 2021 року у справі № 640/21524/18 (провадження № 61-1977св20), від 11 лютого 2021 року у справі № 158/431/19 (провадження № 61-11277св20), від 24 червня 2020 року у справі № 645/1601/16-ц (провадження № 61-22203св19) та від 4 листопада 2020 року
у справі № 759/14776/13-ц (провадження № 61-17235св18), відхиляються касаційним судом, оскільки обставини, встановлені судами у вказаних справах не є подібними обставинам, встановленим у справі, яка переглядається, в контексті доведення обставин спільного проживання учасників правовідносин однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу.
Безпідставними є доводи заявника про неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 3 липня 2019 року
у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19), та висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25 березня 2021 року у справі № 363/1829/18 (провадження № 61-14891св20), про необхідність встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. У справі, яка переглядається, суди вважали доведеними обставини набуття у власність автомобіля «Шевроле Такума UF752», земельної ділянки з кадастровим номером 3220286700:21:046:0030 та грошових коштів, розміщених на банківських рахунках і в індивідуальному банківському сейфі, в період проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 однією сім'єю без шлюбу.
Доводів щодо ефективності чи правильності обраного позивачем способу захисту права в частині вирішення зазначених позовних вимог касаційна скарга не містить
Отже доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення в частині вирішення зазначених позовних вимог ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків апеляційного суду та зводяться до переоцінки доказів (зокрема, щодо безпорадного стану спадкодавця), що згідно з положеннями
статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, з урахуванням його зміни апеляційним судом, та постанови апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу, визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 автомобіля «Шевроле Такума UF752», земельної ділянки з кадастровим номером 3220286700:21:046:0030 та грошових коштів, розміщених на банківських рахунках і в індивідуальному банківському сейфі, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили в цій частині судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги ОСОБА_3 у вказаній частині без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду у відповідних частинах без змін.
Щодо вирішення позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку автомобіля «Шевроле Такума UF752», земельної ділянки з кадастровим номером 3220286700:21:046:0030 та грошових коштів, розміщених на банківських рахунках і в індивідуальному банківському сейфі
У постанові Верховного Суду від 2 червня 2021 року у справі № 372/4004/15 (провадження № 61-18588св20) викладено висновок про те, що «визнання за померлими права власності не узгоджується із положеннями статей 4, 46, 47 ЦПК України, і такі особи не мають цивільної процесуальної правосуб'єктності на час вирішення спору».
Зазначені висновки узгоджуються з висновками, викладеними
у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18) та від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16 (провадження № 61-43734св18).
За таких обставин помилковим є висновок судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позову в частині визнання за ОСОБА_2 , яка
померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , права власності на 1/2 частку автомобіля «Шевроле Такума UF752», земельної ділянки з кадастровим номером 3220286700:21:046:0030 та грошових коштів, розміщених на банківських рахунках і в індивідуальному банківському сейфі.
Згідно зі статтею 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, касаційний суд скасовує рішення Дарницького районного суду міста Києва від 1 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 6 липня 2021 року в частині визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку:
- автомобіля «Шевроле Такума UF752», номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, ідентифікаційний номер автомобіля (VIN) НОМЕР_7 ;
- земельної ділянки № НОМЕР_8 площею 0,063 га з кадастровим
номером 3220286700:21:046:0030 в СТ «Рута» Сезенківської сільської ради, розташованої в селі Власівка Баришівського району Київської області;
- грошових коштів, розміщених: на рахунку учасника пенсійного ФБУ пайового типу за договором довірчого управління № НОМЕР_11 від 23 квітня 2002 року і на рахунку вкладника за договором банківського вкладу «Стандарт» № 39615 від 31 жовтня 2014 року, які відкриті в АТ АКБ «Аркада»; на депозитному
рахунку № НОМЕР_9 , відкритому 24 квітня 2015 року; на депозитному рахунку № НОМЕР_2 , відкритому 24 квітня 2015 року; на депозитному рахунку № НОМЕР_3 , відкритому 24 квітня 2015 року; на картковому
рахунку № НОМЕР_4 , відкритому 16 травня 2014 року; на картковому рахунку № НОМЕР_5 , відкритому 16 травня 2014 року
в АТ КБ «Приват Банк»; грошові кошти у розмірі 10 926,50 доларів США
та 12 500 російських рублів, розміщені в індивідуальному банківському сейфі № НОМЕР_6 в АТ АБ «Південний»,
підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд першої інстанції не конкретизував, які
з понесених позивачем судових витрат підлягають відшкодуванню їй внаслідок часткового задоволення позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції у відповідній частині та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд помилково залишив без змін рішення місцевого суду в частині розподілу судових витрат.
За загальним правилом при розподілі судових витрат у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду та вирішення справи встановлюється обов'язок сторони, не на користь якої ухвалено таке судове рішення, відшкодувати (компенсувати) іншій стороні понесені судові витрати із вказівкою на чіткий розмір відповідних судових витрат.
Враховуючи висновок суду касаційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку спірного майна, підлягає зміні і здійснений судами розподіл судових витрат, понесених в судах першої та апеляційної інстанцій.
За таких обставин рішення Дарницького районного суду міста Києва від 1 лютого 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 6 липня 2021 року в частині розподілу судових витрат підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення.
За результатом касаційного перегляду справи задоволеними залишилися дві позовні вимоги, а саме про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу (вимога немайнового характеру) і визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 автомобіля «Шевроле Такума UF752», земельної ділянки з кадастровим номером 3220286700:21:046:0030 і грошових коштів, розміщених на банківських рахунках і в індивідуальному банківському сейфі (вимога немайнового характеру).
При цьому у задоволенні вимог про визнання спільною сумісною власністю квартири та будівельних матеріалів, з яких побудовано садовий будинок на земельній ділянці, відмовлено апеляційним судом і постанова суду апеляційної інстанції в цій частині не оскаржується, тому вимога про визнання майна спільною власністю сумісною задоволена на 3/5 частини.
За таких обставин з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1 024 грн (640 грн (за вимогу про встановлення факту) + 384 грн (за частково задоволену вимогу про визнання майна спільною сумісною власністю)) у відшкодування судового збору, сплаченого за подання позову.
Під час розгляду справи ОСОБА_2 сплачувала судовий збір за подання заяви про забезпечення позову та про забезпечення доказів, які задовольнив
суд першої інстанції, а саме: 29 грудня 2016 року - 275,60 грн, 24 січня 2017 року - 275,60 грн, 22 березня 2017 року - 320 грн, 22 березня 2017 року -
320 грн, 25 вересня 2017 року - 320 грн, а всього сплачено 1 551,20 грн. Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір за подання цих заяв підлягає відшкодуванню пропорційно задоволених позовних вимог - в розмірі 387,80 грн.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (пункт 2 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 зазначала, що понесла витрати, пов'язані з проведенням експертиз, а саме:
- 19 січня 2018 року сплатила за проведення експертизи відеозвукозапису
в розмірі 12 500 грн; за результатами проведення зазначеної експертизи
ТОВ «Експертно-дослідна служба України» склала висновок від 28 січня 2018 року № 214/01/2018;
- 19 грудня 2017 року сплатила 18 817,60 грн за проведення будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи, за результатами проведення якої судовий експерт склав висновок від 5 лютого 2018 року
№ 06/56-17-18 щодо визначення ринкової вартості квартири, земельної ділянки та будівельних матеріалів, застосованих при будівництві садового будинку;
- 31 серпня 2018 року сплатила 1 544,40 грн за проведення автотоварознавчої експертизи, за результатами якої Київський науково-дослідний інститут судових експертиз склав висновок від 3 жовтня 2018 року № 17820/18-54 щодо визначення ринкової вартості спірного автомобіля.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Колегія суддів зазначає про те, що обставини, встановлені вказаними висновками експертиз, не містять інформації щодо предмета доказування у даній справі, зокрема, позивач не обґрунтувала нагальної необхідності у визначенні вартості майна, яке вважала спільною сумісною власністю, в тому числі, і з огляду на незаявлення нею вимог про компенсацію вартості такого майна. Крім того, не обґрунтовано необхідності проведення в цій справі експертизи відеозвукозапису.
За таких обставин витрати позивача, пов'язані з проведенням зазначених експертиз відшкодуванню не підлягають.
Крім того, позивач у суді першої інстанції сплатила 6 413,64 грн за проведення судово-медичної експертизи, призначеної за клопотанням позивача ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11 листопада 2018 року.
Колегія суддів враховує, що вказану експертизу позивач просила призначити для доведення позовної вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування, зокрема, щодо стану здоров'я ОСОБА_4 .
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову в частині зміни черговості одержання права на спадкування і Верховний Суд погодився з таким висновком, підстави для відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням судово-медичної експертизи, відсутні.
За таких обставин ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню судові витрати, понесені в суді першої інстанції, у загальному розмірі 1 НОМЕР_11,80 грн.
Крім того, апеляційний суд встановив, що, збільшуючи позовні вимоги у березні
2017 року, ОСОБА_2 не доплатила судовий збір за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 640 грн, тому вказана сума підлягає стягненню з її правонаступника ОСОБА_1 на користь держави.
Враховуючи часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_3 , скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в частині вирішення позовної вимоги майнового характеру, на користь ОСОБА_3 за рахунок ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно задоволених її вимог у розмірі - 12 000 грн (8 000 грн * 150%)
та за подання касаційної скарги - пропорційно задоволених її вимог 16 000 грн (8 000 грн * 200%), а всього 28 000 грн.
Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
За таких обставин касаційний суд, керуючись статтею 141 ЦПК України і принципом пропорційності відшкодування судового збору, змінює розподіл судових витрат у справі і стягує з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у відшкодування судового збору 26 588,20 грн (28 000 грн - 1 НОМЕР_11,80 грн), а ОСОБА_1 на користь держави 640 грн.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 6 липня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про зміну черговості одержання права на спадкування, залишити без змін.
Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Кулик Юлія Василівна, задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 1 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 6 липня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частки автомобіля «Шевроле Такума UF752», земельної ділянки з кадастровим номером 3220286700:21:046:0030 та грошових коштів, розміщених на рахунках і в індивідуальному банківському сейфі скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 1 лютого 2021 року, з урахування його зміни апеляційним судом, та постанову Київського апеляційного суду від 6 липня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу і визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 автомобіля «Шевроле Такума UF752», земельної ділянки з кадастровим номером 3220286700:21:046:0030 та грошових коштів, розміщених на банківських рахунках і в індивідуальному банківському сейфі, залишити без змін.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 1 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 6 липня 2021 року в частині розподілу судових витрат скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 26 588,20грну відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави недоплачену суму судового збору у розмірі 640 грн
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточноюі оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк О. М. Ситнік