25 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 504/1229/20
провадження № 61-12650св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Сердюка В. В.,
суддів: Ігнатенка В. М., Пророка В. В., Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛСІДЗ ІНВЕСТ Україна»,
відповідачі: Визирська сільська рада Одеського (Лиманського) району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕГА»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛСІДЗ ІНВЕСТ Україна», в інтересах якого діє Ільїн Алєксандр Ніколаєвіч, на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 березня 2023 року в складі судді Жовтан П. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 17 липня 2023 року в складі колегії суддів Коновалової В. А., Карташова О. Ю., Кострицького В. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛСІДЗ ІНВЕСТ Україна» (далі - ТОВ «ОЛСІДЗ ІНВЕСТ Україна») звернулося до суду з позовом до Визирської сільської ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень, визнання договорів недійсними.
Позов обґрунтовано тим, що з 2015 року ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ», яке входить до групи компаній ALLSEEDS, експлуатує на території с. Визирка Одеського (Лиманського) району Одеської області в районі Морського торговельного порту «Південний» олійно-екстракційний завод з переробки насіння соняшнику. До групи компаній ALLSEEDS входить також ТОВ «ОЛСІДЗ ІНВЕСТ Україна».
26 липня 2019 року позивач звернувся до Визирської сільської ради з клопотанням № 07/18, в якому просив розпочати процедуру передання в довгострокову оренду на конкурентних засадах (земельних торгах) земельної ділянки площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, цільове призначення - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).
23 серпня 2019 року надіслано витяг із рішення Визирської сільської ради про відмову позивачу у наданні дозволу щодо передання в довгострокову оренду на конкурентних засадах (земельних торгах) земельної ділянки. Підставою для відмови стало рішення Визирської сільської ради від 20 червня 2019 року № 1224-VII «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства на території села Визирка Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 »
Визирська сільська рада рішенням від 11 вересня 2019 року затвердила проект землеустрою та передала у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, площею 1,7773 га.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на момент звернення до суду з цим позовом спірна земельна ділянка відчужена ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 13 січня 2020 року. Згодом ОСОБА_2 передав земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ «ЕГА».
Посилаючись на те, що передання у власність спірної земельної ділянки відбулося з порушенням прав позивача, ТОВ «ОЛСІДЗ ІНВЕСТ Україна» вважало, що рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки та рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки на користь ОСОБА_1 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а договір купівлі-продажу земельної ділянки має бути визнаний недійсним у зв'язку з неправомірним набуттям права власності продавцем за договором.
Позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення сесії Визирської сільської ради від 21 серпня 2019 року № 61/ІІІ-VII «Про передачу в довгострокову оренду на конкурентних засадах (земельних торгах) ТОВ «ОЛСІДЗ ІНВЕСТ Україна», земельних ділянок площею 1,7773 га (кадастровий номер 5122780500:01:004:0048) та 2,0 га (кадастровий номер 5122780500:01:004:0049), цільове призначення землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) сільськогосподарського призначення, що розташовані на території с. Визирка Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області, в частині ненадання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства на території Визирської сільради Лиманського району Одеської області ОСОБА_1 ;
2) визнати протиправним та скасувати рішення сесії Визирської сільської ради від 11 вересня 2019 року № 107/IV-VII «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, передачу земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території села Визирка Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області громадянам України ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 » у частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передачу земельної ділянки площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ;
3) визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, від 13 січня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Лиманського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О. М.;
4) застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, за ОСОБА_2 ;
5) застосувати наслідки скасування рішення сесії Визирської сільської ради від 11 вересня 2019 року № 107/IV-VII шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, за ОСОБА_1 та поновлення реєстрації права власності на земельну ділянку площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, за Визирською сільською радою Лиманського району Одеської області;
6) визнати недійсним правочин з унесення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, до статутного капіталу ТОВ «ЕГА», оформлений актом приймання-передавання майна учасника як внесок до статутного капіталу ТОВ «ЕГА» б/н від 03 лютого 2021 року.
Комінтернівський районний суд Одеської області (натепер - Доброславський районний суд Одеської області) ухвалою від 23 березня 2023 року закрив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення сесії Визирської сільської ради від 21 серпня 2019 року № 61/ІІІ-VII «Про передачу в довгострокову оренду на конкурентних засадах (земельних торгах) ТОВ «ОЛСІДЗ ІНВЕСТ Україна», земельних ділянок площею 1,7773 га (кадастровий номер 5122780500:01:004:0048) та 2,0 га (кадастровий номер 5122780500:01:004:0049), цільове призначення землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) сільськогосподарського призначення, які розташовані на території с. Визирка Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області, в частині ненадання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства на території Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_1 . Роз'яснив позивачу право на звернення до суду з вказаними вимогами в порядку адміністративного судочинства.
Доброславський районний суд Одеської області ухвалою від 23 березня 2023 року закрив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним правочину з унесення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, до статутного капіталу ТОВ «ЕГА», що оформлений актом приймання-передачі майна учасника як внесок до статутного капіталу ТОВ «ЕГА» б/н від 03 лютого 2021 року. Роз'яснив позивачу право на звернення до суду з вказаними вимогами в порядку господарського судочинства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Доброславський районний суд Одеської області рішенням від 27 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 17 липня 2023 року,відмовив у задоволенні позову ТОВ «ОЛСІДЗ ІНВЕСТ Україна».
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виснував, що питання передачі земельної ділянки у власність (користування) є дискреційними повноваженнями суб'єкта владних повноважень, в які суд не може втручатися. Наявність у позивача наміру використовувати у своїй господарській діяльності земельну ділянку у майбутньому не означає наявність у позивача права на цю земельну ділянку. Рішення Визирської сільської ради від 21 серпня 2019 року № 61/ІІІ-VII в частині відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення технічної документації є чинним і не скасовано, не є предметом розгляду цієї справи у зв'язку з відсутністю юрисдикції суду. Позивач не довів, що здійснюючи господарську діяльність на власній земельній ділянці поруч із земельною ділянкою, яка у підсумку відведена у власність відповідача, маючи певний інтерес до цієї самої земельної ділянки, мав би певну перевагу в отриманні цієї ділянки у власність, тобто не довів про порушення відповідачами законного інтересу товариства.
Доводи позивача про наявність у нього на час прийняття Визирською сільською радою рішення від 11 вересня 2019 року № 107/IV-VII про передачу земельної ділянки безоплатно у власність відповідачки законного інтересу (правомірного очікування) є абстрактними та не містять обґрунтування негативного впливу цього рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача.
Суди не вбачали, що на час прийняття рішення Визирською сільською радою Лиманського району Одеської області від 11 вересня 2019 року про передачу у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси ТОВ «ОЛСІДЗ ІНВЕСТ Україна». Крім того, позивач не є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому товариство не вправі просити визнати цей правочин недійсним і застосувати наслідки його недійсності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи особи, яка її подала
21 серпня 2023 року ТОВ «ОЛСІДЗ ІНВЕСТ Україна», в інтересах якого діє Ільїн А. Н. , засобами поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Доброславського районного суду Одеської області від 27 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 липня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник у касаційній скарзі вказує пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми статей 116, 118 ЗК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20), постановах Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 740/4635/16-а (адміністративне провадження № К/9901/43117/18), від 06 квітня 2023 року у справі 120/126/22-а (адміністративне провадження № К/990/2455/23).
Також заявник вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали
їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зазначає, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність порушеного права позивача та не звернули увагу на те, що рішення Визирської сільської ради від 11 вересня 2019 року № 107/IV-VII прийнято за недобросовісної поведінки та необґрунтованого зволікання сільської ради з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з наданням переваги особам, які, по-перше, зареєстровані в межах іншої адміністративно-територіальної одиниці, по-друге, звернулися за безоплатною приватизацією землі, що унеможливлює реалізацію загальнонаціональної стратегії розвитку. Спірна земельна ділянка належить до особливо цінних земель, але щодо неї не було проведено обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації, а клопотання позивача під час розгляду справи про призначення судової експертизи суди необґрунтовано відхилили та відповідна експертиза проведена не була.
Позиція інших учасників справи
У відзивах на касаційну скаргу, поданих до Верховного Суду, представник ТОВ «ЕГА» ОСОБА_2. та представник Визирської сільської ради Одеської області В. Стоілакі просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на правильність та обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Провадження у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 09 жовтня 2023 року поновив строк на касаційне оскарження, відкрив касаційне провадження у цій справі, витребував справу із суду першої інстанції.
Підставами відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 29 січня 2026 року справу призначив до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27 травня 2019 року земельна ділянка, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, площею 1,7773 га на праві власності належить територіальній громаді в особі Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області.
27 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Визирської сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у приватну власність, для ведення особистого селянського господарства, площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048. Визирська сільська рада рішенням від 20 червня 2019 року № 1224-VII надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048.
26 липня 2019 року ТОВ «ОЛСІДЗ ІНВЕСТ Україна» звернулося до Визирської сільської ради з клопотанням про початок процедури передачі в довгострокову оренду на конкурентних засадах (земельних торгах) земельної ділянки площею 1,7773 га кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, цільове призначення: землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), що розташована на території с. Визирка Лиманського району Одеської області. Визирська сільська рада рішенням від 21 серпня 2019 року № 61/ІІІ-VII відмовила ТОВ «ОЛСІДЗ ІНВЕСТ Україна» у наданні дозволу щодо передачі в дострокову оренду на конкурсних засадах (земельних торгах) ТОВ «ОЛСІДЗ ІНВЕСТ Україна», зокрема земельної ділянки площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, цільове призначення землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) сільськогосподарського призначення, які розташовані на території с. Визирка Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області. Підставою відмови в наданні ТОВ «ОЛСІДЗ ІНВЕСТ Україна» дозволу щодо передачі в дострокову оренду на конкурсних засадах (земельних торгах) земельної ділянки зазначено те, що Визирська сільська рада рішенням сесії від 20 червня 2019 року № 1224-VІІ «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства на території с. Визирка Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області» надала ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації щодо земельної ділянки 2,0 га та отримала повідомлення від ОСОБА_1 щодо укладення між нею та ТОВ «Інагро групп» договору на виконання робіт з розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки.
Визирська сільська рада рішенням «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, передачу земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території с. Визирка Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області» від 11 вересня 2019 року № 107/IV-VII затвердила проект землеустрою та передала безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, площею 1,7773 га, для ведення особистого селянського господарства.
12 вересня 2019 року за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, площею 1,7773 га, для ведення особистого селянського господарства.
В обґрунтування заявленої вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення сесії Визирської сільської ради від 11 вересня 2019 року № 107/IV-VII «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, передачу земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території села Визирка Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області громадянам України ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 » у частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передачу земельної ділянки площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , позивач, посилаючись на положення статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» зазначає, що проект землеустрою розроблений із порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме: на час розробки проектної документації на спірну земельну ділянку не було проведено обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації, так як спірна земельна ділянка містить особливо цінні ґрунти. Крім того, позивач обробляє сусідні до спірної земельні ділянки і мав законне очікування щодо надання спірної земельної ділянки саме йому.
До проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території с. Визирка Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області, розробленого ТОВ «Інагро групп», додана довідка про ґрунтову характеристику земельної ділянки від 15 серпня 2019 року, видана ТОВ «Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення», та стосується земельної ділянки площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, що відводиться у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.
У цій довідці зазначено, що чорноземи південні малогумусні слабосолонцюваті середньосуглинкові відносяться до 71*д виробничої групи ґрунтів згідно із статтею 150 ЗК України та наказу Державного комітету України по земельних ресурсах «Про перелік особливо цінних ґрунтів» № 245, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 жовтня 2003 року № 979/8300, не відносяться до особливо цінних ґрунтів.
Відповідно до висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 02 вересня 2019 року № 11182/0/82-19, складеного експертом державної експертизи Грищенко М. І. , який додано до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , земельна ділянка площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, не належить до особливо цінних земель.
Затверджений рішенням Визирської сільської ради від 11 вересня 2019 року № 107/IV-VII «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, передачу земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території с. Визирка Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області» проект землеустрою не підлягав обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації.
Розгляд заяви ОСОБА_1 про затвердження проектної документації та безоплатна передача земельної ділянки їй у власність здійснені з дотриманням передбаченої законом процедури і право власності останньої зареєстровано у визначеному законом порядку.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржені судові рішення відповідають з огляду на таке.
Щодо меж касаційного оскарження у цій справі
Вимогами частини першої статті 400 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
У цій справі позивач просив суд задовольнити такі позовні вимоги:
1) визнати протиправним та скасувати рішення сесії Визирської сільської ради від 21 серпня 2019 року № 61/ІІІ-VII «Про передачу в довгострокову оренду на конкурентних засадах (земельних торгах) ТОВ «ОЛСІДЗ ІНВЕСТ Україна», земельних ділянок площею 1,7773 га (кадастровий номер 5122780500:01:004:0048) та 2,0 га (кадастровий номер 5122780500:01:004:0049), цільове призначення землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) сільськогосподарського призначення, що розташовані на території с. Визирка Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області, в частині ненадання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства на території Визирської сільради Лиманського району Одеської області ОСОБА_1 ;
2) визнати протиправним та скасувати рішення сесії Визирської сільської ради № 107/IV-VII від 11 вересня 2019 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, передачу земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території села Визирка Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області громадянам України ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 » у частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передачу земельної ділянки площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ;
3) визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, від 13 січня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Лиманського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О. М.;
4) застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки, шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, за ОСОБА_2 ;
5) застосувати наслідки скасування рішення сесії Визирської сільської ради № 107/IV-VII від 11 вересня 2019 року шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, за ОСОБА_1 та поновлення реєстрації права власності на земельну ділянку площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, за Визирською сільською радою Лиманського району Одеської області;
6) визнати недійсним правочин з унесення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, до статутного капіталу ТОВ «ЕГА», який оформлений актом приймання-передавання майна учасника як внесок до статутного капіталу ТОВ «ЕГА» б/н від 03 лютого 2021 року.
Доброславський районний суд Одеської області ухвалою від 23 березня 2023 року закрив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення сесії Визирської сільської ради від 21 серпня 2019 року № 61/ІІІ-VII «Про передачу в довгострокову оренду на конкурентних засадах (земельних торгах) ТОВ «ОЛСІДЗ ІНВЕСТ Україна», земельних ділянок площею 1,7773 га (кадастровий номер 5122780500:01:004:0048) та 2,0 га (кадастровий номер 5122780500:01:004:0049), цільове призначення землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) сільськогосподарського призначення, які розташовані на території с. Визирка Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області, в частині ненадання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства на території Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_1 . Роз'яснив позивачу право на звернення до суду з вказаними вимогами в порядку адміністративного судочинства.
Доброславський районний суд Одеської області ухвалою від 23 березня 2023 року закрив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним правочину з унесення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, до статутного капіталу ТОВ «ЕГА», що оформлений актом приймання-передачі майна учасника як внесок до статутного капіталу ТОВ «ЕГА» б/н від 03 лютого 2021 року. Роз'яснив позивачу право на звернення до суду з вказаними вимогами в порядку господарського судочинства.
Одеський апеляційний суд постановою від 17 липня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «ОЛСІДЗ ІНВЕСТ Україна» задовольнив, ухвалу Доброславського районного суду Одеської області від 23 березня 2023 року (щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення сесії Визирської сільської ради від 21 серпня 2019 року № 61/ІІІ-VII) скасував, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Одеський апеляційний суд постановою від 17 липня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «ОЛСІДЗ ІНВЕСТ Україна» задовольнив, ухвалу Доброславського районного суду Одеської області від 23 березня 2023 року (щодо позовної вимоги про визнання недійсним правочину з внесення ОСОБА_2 земельної ділянки до статутного капіталу ТОВ «ЕГА») скасував, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанови Одеського апеляційного суду від 17 липня 2023 року, якими скасовано відповідні ухвали Доброславського районного суду Одеської області від 23 березня 2023 року, заявник у касаційному порядку не оскаржив.
Таким чином, предметом касаційного перегляду у цій справі є рішення Доброславського районного суду Одеської області від 27 березня 2023 року та постанова Одеського апеляційного суду від 17 липня 2023 року, якими розглянуто позовні вимоги про:
визнання протиправним та скасування рішення сесії Визирської сільської ради від 11 вересня 2019 року № 107/IV-VII «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, передачу земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території села Визирка Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області громадянам України ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 » у частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передачу земельної ділянки площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ;
визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, від 13 січня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Лиманського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О. М.;
застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, за ОСОБА_2 ;
застосування наслідків скасування рішення сесії Визирської сільської ради від 11 вересня 2019 року № 107/IV-VII шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, за ОСОБА_1 та поновлення реєстрації права власності на земельну ділянку площею 1,7773 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0048, за Визирською сільською радою Лиманського району Одеської області.
Щодо вимог по суті спору
Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
На розгляді у Верховному Суді перебувала справа № 504/1230/20 (провадження № 61-5807св23), судові рішення в якій були ухвалені за аналогічних фактичних обставин, за позовом того ж позивача (ТОВ «ОЛСІДЗ ІНВЕСТ Україна») щодо земельної ділянки, яка межує із спірною земельною ділянкою у справі, що переглядається.
Предметом судового розгляду у справі № 504/1230/20 були позовні вимоги, які є аналогічними тим, що заявлені у справі, яка переглядається, та обґрунтовані тими ж підставами позову.
Таким чином, у силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України висновки про застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі № 504/1230/20 (провадження № 61-5807св23), підлягають обов'язковому врахуванню у справі, яка переглядається.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За частинами першою, другою статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (частина перша статті 81 ЗК України).
Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження цих проектів регулюються статтями 118, 186-1 ЗК України.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, відповідний орган у разі ухвалення рішення про відмову у наданні такого дозволу зобов'язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев'ята статті 118 ЗК України).
Частини четверта-шоста статті 186-1 ЗК України передбачають, що розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Дозвіл на розроблення проекту землеустрою означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, щоб мати змогу у подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду у майбутньому.
Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 380/624/16-ц, провадження № 14-301цс18; від 29 вересня 2020 року в справі № 688/2908/16-ц, провадження № 14-28цс20).
Водночас рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проекту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди (постанови Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 700/317/20, провадження № 61-5406св21; від 08 листопада 2021 року у справі № 712/8720/20, провадження № 61-7076св21).
Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Верховний Суд зазначає, що на будь-якому етапі надання земельної ділянки у власність чи користування сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.
Обов'язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони. Можна кваліфікувати як недобросовісну таку поведінку власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи.
З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проект та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.
Отже, неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо, виходячи з її конкретних обставин.
Не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим. Тим більше не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу. Такий підхід може створювати підґрунтя для розвитку корупції.
Отже, лише факт звернення особи до компетентного органу з метою реалізації нею свого права на отримання земельної ділянки не підтверджує виникнення у такої особи обґрунтованого права на звернення до суду в разі надання у власність земельної ділянки, на яку вона претендувала, іншій особі. Вирішення питання про передачу особі у власність земельної ділянки має здійснюватися із дотриманням принципів добросовісності та розумності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, провадження № 14-28цс20).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій обґрунтовано керувалися тим, що наявність у ТОВ «ОЛСІДЗ ІНВЕСТ Україна» наміру використовувати у своїй господарській діяльності спірну земельну ділянку у майбутньому не означає наявність у нього права на цю земельну ділянку. При цьому позивач не довів, що здійснюючи господарську діяльність на власній земельній ділянці поруч із земельною ділянкою, яка у підсумку відведена у власність відповідачки, маючи певний інтерес до цієї самої земельної ділянки, мав би певну перевагу в отриманні цієї ділянки у власність, тобто не довів порушення відповідачами законного інтересу товариства.
Оцінюючи добросовісність поведінки сторін, суди обґрунтовано врахували, що відповідачка ОСОБА_1 першою подала заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а тому вона першою отримала легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури - прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження проекту землеустрою та надання їй спірної земельної ділянки у власність.
Також суди правильно виснували про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду). Усі учасники земельних відносин мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку, а тому не має підстав зважати на пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що виключає наявність порушеного права позивача.
За змістом статті 118 ЗК України завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проекту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Таким чином, реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, чи погодження проекту, а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проект землеустрою та передання земельної ділянки (постанови Верховного Суду від 02 червня 2021 року в справі № 700/316/20-ц, провадження № 61-3508св21; від 27 березня 2024 року у справі № 695/1038/22, провадження № 61-8921св23; від 11 квітня 2024 року в справі № 607/10862/22, провадження № 61-13281св23).
Щодо доводів касаційної скарги
Доводи заявника про те, що рішення Визирської сільської ради від 11 вересня 2019 року № 107/IV-VII прийнято за недобросовісної поведінки та необґрунтованого зволікання сільської ради з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не заслуговують на увагу та спростовуються обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій. ТОВ «ОЛСІДЗ ІНВЕСТ Україна» звернулося до Визирської сільської ради з клопотанням про передачу в довгострокову оренду на конкурентних засадах (земельних торгах) спірної земельної ділянки 26 липня 2019 року, тобто пізніше, ніж було прийнято рішення Визирської сільської ради від 20 червня 2019 року № 1224-VII, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 .
З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами обставини справи посилання ТОВ «ОЛСІДЗ ІНВЕСТ Україна» у касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 740/4635/16-а (адміністративне провадження № К/9901/43117/18), від 06 квітня 2023 року у справі 120/126/22-а (адміністративне провадження № К/990/2455/23) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) є безпідставними, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги представника ТОВ «ОЛСІДЗ ІНВЕСТ Україна» адвоката Ільїна А. Н. щодо необґрунтованого відхилення судами клопотання про призначення судової експертизи землеустрою є неприйнятними з огляду на таке.
Частина перша статті 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язок із доказування потрібно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18, провадження № 14-26цс21).
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 30 квітня 2024 року у справі № 916/2579/21)
У справі, яка переглядається, суди встановили, що наявність у товариства на час прийняття сільською радою рішення про передачу земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_1 законного інтересу (правомірного очікування), є абстрактними та не містять жодного обґрунтування негативного впливу цього рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача. Зазначені обставини не могли бути підтверджені, або спростовані висновком судової експертизи землеустрою, тому призначення такої експертизи в цій справі суди визнали недоцільним.
Аналогічні висновки про застосування норм права (за ідентичних установлених судами фактичних обставин та підстав позову) викладені у постанові Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі № 504/1230/20 (провадження № 61-5807св23).
За вимогами частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Зважаючи на те, що інші наведені в касаційних скаргах доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», серія A, № 303-A). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційних скаргах, не спростовують висновків судів.
Оскаржувані судові рішення є достатньо обґрунтованими.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги, на думку колегії суддів, слід відмовити, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛСІДЗ ІНВЕСТ Україна», в інтересах якого діє Ільїн Алєксандр Ніколаєвіч,залишити без задоволення.
Рішення Доброславського районного суду Одеської області від 27 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачВ. В. Сердюк
СуддіВ. М. Ігнатенко
В. В. Пророк
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська