18 березня 2026 року
м. Київ
Справа № 916/3370/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Державної митної служби України в особі Одеської митниці
на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 24 листопада 2025 року (суддя Литвинова В.В.)
та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2026 року (колегія суддів у складі: головуючий Аленін О.Ю., судді: Принцевська Н.М., Філінюк І.Г.)
у справі №916/3370/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновик-Юг»
до Одеської митниці
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державна казначейська служба України
про стягнення 659 308,00 грн,
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19 листопада 2025 року у справі №916/3370/25, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2026 року, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновик-Юг» (далі - ТОВ «Зерновик-Юг», позивач) про стягнення з Одеської митниці 659 308,00 грн майнової шкоди.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 24 листопада 2025 року у справі №916/3370/25, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2026 року, задоволено заяву позивача, стягнуто з Одеської митниці 40 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.
09 березня 2026 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Верховний Суд, Суд) через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Державної митної служби України в особі Одеської митниці (далі - Одеська митниця), в якій скаржник просить Суд додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 24 листопада 2025 року та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2026 року у справі №916/3370/25, ухвалену за результатами перегляду додаткового рішення, скасувати та ухвалити нове рішення, яким зменшити витрати на професійну правничу допомогу. Також, скаржник просить Суд зупинити виконання оскаржуваних судових рішень у справі №916/3370/25 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
В системі «Електронний суд» документ сформовано 09 березня 2026 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 березня 2026 року для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т.М.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Аналогічні положення закріплені в частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), за якими учасники справи мають право на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
За змістом пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно із частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення 659 308,00 грн майнової шкоди, що на момент подання позовної заяви становило менше п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2025 року - 1 514 000,00 грн).
Предметом касаційного оскарження є додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 24 листопада 2025 року у справі №916/3370/25 та, ухвалена за результатами його перегляду, постанова Південно-Західного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2026 року.
Зі змісту статті 244 ГПК України убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Додаткове рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб оскаржується в тому самому порядку, що і рішення по суті, тобто на підставі пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, що також узгоджується з правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 21 травня 2021 року у справі №905/1623/20.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 24 листопада 2025 року та постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2026 року у справі №916/3370/25, скаржник не наводить випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року «Справа «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга Одеської митниці не містить обґрунтування наявності підстав, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі немає.
З урахуванням наведеного Верховних Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Одеської митниці на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 24 листопада 2025 року та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2026 року у справі №916/3370/25, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Враховуючи наведене, клопотання скаржника про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у справі №916/3370/25 Суд залишає без розгляду.
Керуючись статтями 2, 12, 15, 17, 163, 232, 234, 235, 244, 287, 293, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної митної служби України в особі Одеської митниці на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 24 листопада 2025 року та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2026 року у справі №916/3370/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Л. Власов
Судді І. В. Булгакова
Т. М. Малашенкова