10 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/6335/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,
за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р. К.,
та представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Новомосковський завод залізобетонних виробів"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2025
у справі № 904/6335/23
за позовом Акціонерного товариства "Новомосковський завод залізобетонних виробів"
до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"
про визнання недійсними рішень
Акціонерне товариство "Новомосковський завод залізобетонних виробів" (далі - АТ "Новомосковський завод залізобетонних виробів"; позивач) звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсними: рішення комісії Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі"; відповідач) з розгляду акта про порушення від 29.04.2021 № 33840, оформлене протоколом від 23.05.2023 № 1010, рішення комісії АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" з розгляду акта про порушення від 29.04.2021 № 020776, оформлене протоколом від 23.05.2023 № 1011.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення комісії відповідача є незаконним та необґрунтованим.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2024 (суддя - С. Г. Юзіков) позов задоволено. Визнано недійсними рішення комісії АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" з розгляду акта про порушення від 29.04.2021 № 33840, оформлене протоколом від 23.05.2023 № 1010, і рішення комісії з розгляду акта про порушення від 29.04.2021 № 020776, оформлене протоколом від 23.05.2023 № 1011. Здійснено розподіл судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2025 (головуючий суддя - В. Ф. Мороз, судді - І. М. Кощеєв, А. Є. Чередко) скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2024. Ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.03.2002 між ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (наразі АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі") і ВАТ "Новомосковський завод залізобетонних виробів" (наразі АТ "Новомосковський завод залізобетонних виробів") було укладено договір № 2-6/24 про постачання електричної енергії ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" для споживачів Дніпропетровської області, за п. 1.1 якого предметом договору є постачання і передача електроенергії енергопостачальником (відповідачем) та оплата спожитої електроенергії споживачем.
Обсяги постачання електроенергії та її вартості визначається відповідно до додатка 1, за тарифами на електроенергію, які визначаються у порядку, затвердженому Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (п. 2.1 договору).
Цей договір укладається на строк до 31.12.2002 і набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією зі сторін про відмову від цього договору або його перегляд (п. 11.4 договору).
09.02.2012 сторони підписали акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, відповідно до якого межа балансової належності та межа експлуатаційної відповідальності сторін установлюється на болтовому з'єднанні кабельних наконечників кінцевих муфт кабелів Ф-9, Ф-11, Ф-13, Ф-19, Ф-21, Ф-27 у відповідних комірках 6кВ ЗРП-6кВ ПС 150/35/6кВ "Промбаза". При цьому до відповідальності споживача належать кабелі Ф-9, Ф-11, Ф-13, Ф-19, Ф-21, Ф-27, а до відповідальності електропостачальника - обладнання ПС 150/35/6кВ "Промбаза".
Позивач звернувся до відповідача із листом від 25.02.2014 № 81, в якому просив не проводити йому нарахування щодо недовантаження трансформаторів струму, оскільки трансформатори струму стоять на балансі ПАТ "Дніпрообленерго".
Суди попередніх інстанцій встановили, що 19.04.2018 набрала чинності постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - постанова НКРЕКП) "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ). З огляду на п.п. 2, 4, 6 постанови НКРЕКП, за твердженням позивача, він продовжує споживання електричної енергії, а тому між ним і відповідачем діє публічний договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
29.04.2021 представники відповідача склали акт про порушення № 020776. У цьому акті зафіксовали порушення обліку електроенергії - п. 5.5.5 ПРРЕЕ, що відповідає п. 8.4.2 ПРРЕЕ (порушення схеми підключення засобу обліку електричної енергії GAMMA 300 G3B 547.240F77B2.P4.C371 зав. номер № 02351558, шляхом встановлення перемички, що шунтує струмові кола засобу обліку електричної енергії, на проміжному клемнику, встановленому в релейному відсіку комірки № 11 ЗРП-0,6 кВ п/с "Промбаза 150 кВ" внаслідок чого спожита електрична енергія не довраховується).
29.04.2021 представники відповідача також склали акт про порушення № 33840. У акті зафіксовали порушення обліку електроенергії - п. 5.5.5 ПРРЕЕ, що відповідає п. 8.4.2 ПРРЕЕ (порушення (схеми обліку) схеми підключення засобу обліку електричної енергії GAMMA 300 G3B 547.2 40F77B2.P4.C371 зав. номер № 02351545, шляхом встановлення перемички, яка шунтує струмові кола засобу комерційного обліку електричної енергії, на проміжному клемнику, встановленому в релейному відсіку комірки № 21 ЗРП-0,6 кВ п/с "Промбаза 150 кВ" внаслідок чого спожита електрична енергія не довраховується).
У обох актах зазначено, що порушення продемонстровано споживачу і що його представник відмовився від підписання цих актів.
Того ж дня представники відповідача усунули відповідні недоліки, про що склали акти про усунення порушень від 29.04.2021 № 33840, № 020776.
Відповідач листом від 30.04.2021 № 78/0324 направив позивачеві зазначені акти та повідомив останньому про дату та час проведення засідання комісії з розгляду актів про порушення.
05.06.2021 позивач направив відповідачу заперечення від 02.06.2021 № 23 (на акт про порушення від 29.04.2021 № 33840) і заперечення від 02.06.2021 № 22 (на акт про порушення від 29.04.2021 № 020776), в яких зазначив, що ці акти є протиправними, викладені в них обставини не відповідають дійсності. У листі позивач просив визнати непричетність його до порушень обліку електричної енергії відповідно до актів про порушення.
10.06.2021 відбулося засідання комісії з розгляду акта про порушення від 29.04.2021 № 020776, рішення якої оформлено протоколом № 573, та акта про порушення від 29.04.2021 № 33840, рішення якої оформлено протоколом № 574. На зазначених засіданнях комісією прийнято рішення направити матеріали до експертної установи для проведення електротехнічної експертизи.
23.06.2021 позивач направив НКРЕКП скаргу від 23.06.2021 № 34 на дії АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" щодо складання актів про порушення. У цій скарзі просив вжити заходів реагування щодо протиправних дій відповідача під час складання актів про порушення від 29.04.2021 № 33840, від 29.04.2021 № 020776; визнати акти такими, що складені з порушеннями вимог ПРРЕЕ, що факти викладені в них не відповідають дійсності, є протиправними і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності; визнати непричетним позивача до порушення обліку електричної енергії відповідно до актів про порушення; зобов'язати відповідача скасувати (відмінити) акти про порушення.
НКРЕКП листом від 02.07.2021 № 7901/20.3/7-21 повідомила позивача, що звернулася до АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" щодо надання матеріалів та пояснень стосовно питання, викладеного у скарзі.
У листі від 02.08.2021 № 8998/20.3/7-21 НКРЕКП повідомила сторони, що відповідно до положень п. 8.2.7 гл. 8.2 розд. VIII ПРРЕЕ спірні питання, які виникають між ними при складанні акта про порушення та/або визначені обсяг та вартості необлікованої електричної енергії, вирішуються, зокрема, судом.
25.05.2022 Національним науковим центром "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса", за результатами проведення комісійного електротехнічного дослідження, складено висновок експерта № 960/1024-1025/1026-1027/17234/1007-1010. Відповідно до цього висновку встановлення шунтуючих елементів у схемі обліку електричної енергії у комірках № 11, № 21 ЗРП-0,6кв П/С "Промбаза 150 кВ", про що зазначено в актах про порушення № 020776, № 33840 від 29.04.2021, можливо могло призвести до викривлення обсягів споживання електричної енергії у споживача АТ "Новомосковський завод залізобетонних виробів", які фіксувались GAMMA 300 G3В зав. № 02351545 та GAMMA 300 G3В зав. № 02351558; отримати за даним фактом категоричний висновок не надається за можливе, оскільки під час натурних досліджень 12.10.2021 попередньо здійснені зміни у виконавчій схемі обліку споживача АТ "Новомосковський завод залізобетонних виробів" у комірці № 11 та комірці № 21 ЗРП-0,6кв П/С "Промбаза 150 кВ", що унеможливило проведення натурного експертного досліду разом з отриманням даних з ПЗ "Енергоцентр". Надати відповідь, яким саме чином встановлення шунтуючих елементів у схемі обліку електричної енергії у комірці № 11 та комірці № 21 ЗРП-0,6кв П/С "Промбаза 150 кВ" могло впливати на комерційний облік електричної енергії неможливо. Точно встановити періоди часу не облікованого споживання електричної енергії АТ "Новомосковський завод залізобетонних виробів" так само, як і обсяг не обліковано спожитої електричної енергії струмоприймачами цього споживача, через існування обставин, про існування яких зазначалося у дослідженні з першого та другого питання, проведеним дослідженням не є можливим. Час відновлення обліку електричної енергії у комірці № 11 за даними акта 3 експерти вважають 11 год. 21 хв. 29.04.2021, а час відновлення обліку електричної енергії у комірці № 21 за даними акта 4 експерти вважають 15 год. 06 хв. 29.04.2021.
27.07.2022 відбулося засідання Центральної комісії з розгляду актів про порушення (№ 33840, № 020776), за результатами чого складено протокол № 31А, відповідно до якого вирішено начальнику ЦРКВ Савченко П. Б. направити до ТОВ "НІСЕ" (м. Київ) матеріали для проведення електротехнічного дослідження щодо підтвердження факту недообліку електричної енергії та визначення періоду некоректної роботи засобів комерційного обліку. Зазначено, що за результатами проведеної експертизи буде прийнято рішення щодо нарахування недооблікованої електричної енергії відповідно до п. 2.3.16 ПРРЕЕ.
16.02.2023 ТОВ "НІСЕ" було складено висновок експертів, за результатами проведення електротехнічного дослідження № 10081, відповідно до якого факти, які зафіксовані в актах про порушення від 29.04.2021 № 020776, № 33840 призводили до недообліку споживаної електроенергії АТ "Новомосковський завод залізобетонних виробів" за рахунок встановлення шунтуючих перемичок в вимірювальних струмових колах лічильників електричної енергії GAMMA 300 типу G3B.547 зав. № 02351545 та GAMMA 300 типу G3B.547 зав. № 02351558. На підставі даних системи АСКОЕ (ПК "Енергоцентр") лічильників електричної енергії GAMMA 300 типу G3B.547 зав. № 02351545 та GAMMA 300 типу G3B.547 зав. № 02351558 визначено день та час початку періоду порушення роботи кожного вузла обліку. Початок періоду порушення роботи лічильника електричної енергії GAMMA 300 типу G3B.547 зав. № 02351545, починаючи з дати 05.02.2020, час 00:08. День та час відновлення вимірювань починаючи з дати 19.04.2021, час 05:15. Початок періоду порушення роботи лічильника електричної енергії GAMMA 300 типу G3B.547 зав. № 02351558, починаючи з дати 04.02.2020, час 18:02. День та час відновлення вимірювань починаючи з дати 29.04.2021, час 17:18.
Відповідач листом від 10.04.2023 № 16924/1001 повідомив позивача про проведення засідання комісії з розгляду актів про порушення, яке призначене на 10:00 год. 23.05.2023.
На засіданні з розгляду акта про порушення від 29.04.2021 № 33840, оформленого протоколом від 23.05.2023 № 1010, прийнято рішення виконати донарахування згідно з п. 2.3.16 ПРРЕЕ, п.п. 8.6.11, 8.6.20, 8.6.21 Кодексу комерційного обліку електричної енергії (далі - ККОЕЕ) за тарифами за послуги з розподілу електричної енергії. Зазначено: період нарахування згідно з висновком експертів за результатами проведення електротехнічного дослідження від 16.02.2023 № 10081 з 05.02.2020 по 19.04.2021; всього підлягає до сплати: за недообліковану активну електричну енергію 1 337 732,44 грн за 1 865 707 кВт*год; за послуги у випадку пошкодження та/або несправності приладу обліку, позапланової технічної перевірки, експертизи, тощо 47 000,00 грн; нарахована сума повинна бути сплачена протягом 30 календарних днів з дня отримання рахунку.
До протоколу додано розрахунок кількості необлікованої електроенергії, відповідно до якого відповідачеві донараховано за період згідно з висновком експертів з 05.02.2020 по 19.04.2021 - 1 337 732,44 грн та рахунок від 23.05.2023 № 2006/24/33840 на суму 1 337 732,44 грн.
На засіданні з розгляду акта про порушення від 29.04.2021 № 020776, оформленого протоколом від 23.05.2023 № 1011, прийнято рішення виконати донарахування згідно з п. 2.3.16 ПРРЕЕ, п.п. 8.6.11, 8.6.20, 8.6.21 ККОЕЕ за тарифами за послуги з розподілу електричної енергії. Зазначено: період нарахування згідно з висновком експертів за результатами проведення електротехнічного дослідження від 16.02.2023 № 10081 з 04.02.2020 по 29.04.2021; всього підлягає до сплати: за недообліковану активну електричну енергію 330 868,67 грн за 461 805 кВт*год; нарахована сума повинна бути сплачена протягом 30 календарних днів з дня отримання рахунку.
До протоколу додано розрахунок кількості необлікованої електроенергії, відповідно до якого відповідачеві донараховано за період згідно з висновком експертів з 04.02.2020 по 29.04.2021 - 330 868,67 грн та рахунок від 23.05.2023 № 2006/24/020776 на суму 330 868,67 грн.
До обох протоколів споживач вніс свої зауваження.
25.05.2023 відповідач направив позивачеві копії протоколу від 23.05.2023 № 1010 засідання комісії з розгляду акта про порушення ПРРЕЕ від 29.04.2021 № 33840, розрахунок до протоколу від 23.05.2023 № 1010, рахунок від 23.05.2023 № 2006/24/33840, рахунок за послуги з експертизи від 23.05.2023 № 2006/24, копію протоколу від 23.05.2023 № 1011 засідання комісії з розгляду акта про порушення ПРРЕЕ від 29.04.2021 № 020776, розрахунок до протоколу від 23.05.2023 № 1011, рахунок від 23.05.2023 № 2006/24/020776.
06.06.2023 позивач направив відповідачеві звернення від 05.06.2023 № 23 з вимогою надати висновки експертиз, проведених Харківським НДІСЕ, ТОВ "НІСЕ" та інформацію про дати направлення матеріалів для проведення експертизи до вищезазначених установ, і дати отримання відповідачем висновків цих експертиз.
У листі від 05.07.2023 № 32932/1001 відповідач повідомив позивача, що звернувся до Харківського НДІСЕ - 14.06.2021, а до ТОВ "НІСЕ" - 28.07.2022 із запитом на проведення експертних досліджень по складеним актам про порушення від 29.04.2021 № 33840, № 020776.
Предметом цього спору є визнання недійсними рішення комісії АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" з розгляду відповідних актів про порушення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що акти про порушення не містять інформації про порушення позивачем ПРРЕЕ, а свідчать про їх порушення відповідачем (його працівниками). Зазначив, що відповідач не спростував аргументів позивача про недійсність рішень комісії АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" з розгляду актів про порушення від 29.04.2021 № 33840, № 020776, оформлених протоколами від 23.05.2023 № 1010, № 1011, оскільки не обґрунтував належними і допустимими доказами період безоблікового споживання електроенергії позивачем. На думку суду першої інстанції, вимога про визнання недійсним рішення комісії електропередавальної організації з розгляду акта про порушення є належним способом захисту прав та інтересів, установленим законом, оскільки таке рішення комісії, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення ПРРЕЕ, безпосередньо впливає на права та обов'язки відповідного суб'єкта господарювання в контексті його відносин з електропередавальною організацією, встановлює обсяг і вартість недоврахованої електроенергії та створює загрозу припинення електропостачання відповідного споживача.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідачем під час перевірки були виявлені ознаки порушення схеми підключення засобів обліку електричної енергії, шляхом встановлення перемичок, що шунтують струмові кола засобів обліку електричної енергії, внаслідок чого спожита електрична енергія не дораховувалася. Апеляційний господарський суд встановив, що порушення в роботі вузла обліку відбулося не з вини позивача, однак це порушення зумовило те, що позивач сплачував за електроенергію в менших обсягах, ніж фактично споживав. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем було здійснене донарахування обсягів та вартості електричної енергії відповідно до п. 2.3.16 ПРРЕЕ, положень ККОЕЕ та є платою за електричну енергію, яка була спожита, але не облікована приладами обліку не з вини споживача. Судом апеляційної інстанції надано оцінку наявним у справі висновкам експертів і зазначено, що позивач висновки експертів не спростував, власного експертне дослідження не замовляв, про проведення судової експертизи перед судом не клопотав.
Не погоджуючись із ухваленою у справі постановою апеляційного господарського суду, АТ "Новомосковський завод залізобетонних виробів" звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить її скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2024 залишити в силі.
Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме:
- відсутній висновок Верховного Суду стосовно того, чи може бути достатнім доказом, що мало місце певне втручання у вузол обліку лише вказівка на це у акті про порушення, коли будь-які інші докази існування такого втручання відсутні та експертною установою цю обставину фактично поставлено під сумнів; щодо питання правильності складання акта про порушення у цих правовідносинах; щодо застосування ст. 3 ЦК України, п. 8.6.18 ККОЕЕ; чи повинні суди обмежувати період нарахування вартості недооблікованої електроенергії, застосовуючи абз. 6 п. 8.6.20 ККОЕЕ до правовідносин, що виникли раніше набрання ним чинності.
У касаційній скарзі скаржник стверджує про таке: споживач (позивач) не мав можливості здійснити втручання до обладнання вузлів обліку (зокрема, установити перемички чи інше обладнання, іншим чином впливати на їхню роботу); натомість саме персонал електропередавальної організації (відповідача) мав необмежений цілодобовий доступ до обладнання вузлів обліку споживання електроенергії споживачем, міг у будь-який час як контролювати роботу цього обладнання, так і втручатися до нього без жодного зовнішнього контролю; акти про порушення від 29.04.2021 є недопустимими доказами, оскільки складені з порушенням законодавства, а тому не можуть бути підставою для перерахування обсягу спожитої електроенергії та визначення додаткових сум оплати для позивача; представник споживача не брав участі у складанні актів про порушення, йому не демонструвалося порушення, він не підписував вказані акти; наявність двох висновків експертних установ, які суперечать один одному, із жодним з яких споживач не був ознайомлений на момент розгляду актів комісією; експертиза, проведена ТОВ "НІСЕ", не може вважатися належним і допустимим доказом у справі, оскільки була ініційована з порушенням вимог ПРРЕЕ, без участі споживача, без врахування попереднього експертного висновку та з очевидною метою формування нової доказової бази після отримання небажаного для відповідача результату першої експертизи; відповідач не мав права здійснювати розрахунок за увесь період з 04.02.2020 до 29.04.2021, а повинен був встановити конкретні періоди збоїв обліку та здійснити розрахунок лише за ці періоди; поведінка відповідача є недобросовісною; споживач не повинен нести надмірний тягар за обставини, які виникли не з його вини. Скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у справах № 904/3918/18, № 910/17955/17.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2026 відкрито провадження за касаційною скаргою АТ "Новомосковський завод залізобетонних виробів" на постанову апеляційного господарського суду з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 04.03.2026.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - залишити без змін з підстав, наведених у відзиві.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судового рішення (п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Закон України "Про ринок електричної енергії" (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) регулює правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Права та обов'язки споживача визначає ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії". Так, за ст. 58 цього Закону споживач має право, зокрема, купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об'єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.
Відповідальність за порушення законодавства, що регулює функціонування ринку електричної енергії визначає ст. 77 вказаного Закону.
Учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку електричної енергії є недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії (ст. 77 цього Закону).
ПРРЕЕ регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
У цих Правилах терміни вживаються в таких значеннях: акт про порушення - це документ установленої форми, який складається для фіксації факту порушення на об'єкті споживача цих Правил та який є підставою для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії (в редакції, чинній на час складання відповідних актів); засіб вимірювальної техніки - це технічні засоби, які використовуються для вимірювання обсягів та/aбо якості електричної енергії в точці вимірювання відповідної точки комерційного обліку і мають нормовані метрологічні характеристики; засоби комерційного обліку електричної енергії - це узагальнена назва засобів, які використовуються для здійснення комерційного обліку електричної енергії (засоби вимірювальної техніки, допоміжне обладнання, засоби та системи збору та обробки результатів вимірювання, формування, збереження та передачі даних комерційного обліку та керування даними тощо) відповідно до процедур, визначених Кодексом комерційного обліку.
Пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема, користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; не допускати безоблікового використання електричної енергії або використання електричної енергії для професійної та/або господарської діяльності на об'єктах, які розраховуються за електричну енергії за тарифом побутових споживачів, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення безоблікового використання електричної енергії.
Пунктом 8.2.5 ПРРЕЕ (в редакції, чинній на час здійснення перевірки і складання актів) встановлено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів безоблікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи), оформлюється акт про порушення згідно з формою, наведеною в додатку 8 до цих Правил.
Акт про порушення розглядається комісією з розгляду актів про порушення, що створюється оператором системи і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників оператора системи. Акт про порушення, не розглянутий у визначеному цими Правилами порядку протягом 90 календарних днів від дня його складення, вважається недійсним та підлягає скасуванню, крім випадків необхідності проведення експертизи або отримання висновку заводу виробника пломб, індикаторів та/або засобу вимірювальної техніки електричної енергії для встановлення факту порушення. Якщо для розгляду акта про порушення необхідні результати експертного дослідження та/або обстеження заводом виробником, перебіг зазначеного терміну починається з дати їх отримання оператором системи (п. 8.2.6 ПРРЕЕ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Верховний Суд у постанові від 27.04.2020 у справі № 908/2359/18 дійшов висновку, що: "сам по собі дефект акта не може спростовувати факт порушення, якщо цей факт відображено у сукупності з іншими доказами. Ані ПРРЕЕ, ані інші норми чинного законодавства України не визначають вказаний скаржником дефект змісту акта як такий, що має наслідком його недійсність/нікчемність". При цьому Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 у справі № 911/1206/19 зазначив, що: "у вирішенні питання чи відповідає акт про порушення нормативно-правовим актам, необхідно застосовувати той правовий акт, який регулював відповідні відносини щодо складення відповідного акта. Однак, як вбачається, сам розгляд питання відповідності акта про порушення № 012580 нормативно-правовим актам, мав триваючий характер, оскільки був розглянутий комісією з розгляду вказаного акта про порушення лише 02.10.2018 (майже 4 місяці) під час дії ПРРЕЕ та, відповідно, після втрати чинності ПКЕЕ. Отже, враховуючи обставини даної справи, процес вирішення питання відповідності акта про порушення нормативно-правовим актам повинен регулюватись ПРРЕЕ".
Відповідно до п. 2.3.16 ПРРЕЕ у разі тимчасового порушення роботи вузла обліку (у частині вимірювання обсягу електричної енергії та/або параметрів) не з вини споживача обсяг електричної енергії, використаної споживачем від дня порушення вимірювань до дня відновлення вимірювань, визначається відповідно до Кодексу комерційного обліку.
Пунктом 8.6.11 ККОЕЕ (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що середньодобовий обсяг споживання електричної енергії електроустановками споживача для цілей розрахунків визначається у кВт·год з округленням до чотирьох цифр після коми на основі фактичного споживання в аналогічному періоді попереднього року, розрахованого з урахуванням знятих фактичних або (у разі їх відсутності) оціночних показів лічильника та коефіцієнта приросту/зниження споживання (для індивідуальних побутових споживачів). У разі відсутності відповідних історичних даних середньодобовий обсяг споживання розраховується на основі зафіксованих двох останніх послідовно зчитаних показів, кількості днів між цими зчитуваннями при умові, що між датами зчитування цих показів не менше ніж 28 днів (без урахування днів, коли електроустановки споживача були відключені оператором системи). Для непрацюючих лічильників визначення середньодобового обсягу споживання електричної енергії проводиться після відновлення роботи вузла обліку на основі двох найближчих до періоду розрахунку зчитаних та переданих фактичних показів лічильника при умові, що між датами зняття цих показів не менше ніж 28 днів (без урахування днів, коли електроустановки споживача були відключені оператором системи). Коефіцієнт приросту/зниження споживання розраховується у відносних одиницях з точністю до чотирьох цифр після коми як співвідношення приросту/зниження величини усередненого середньодобового обсягу споживання всіх індивідуальних побутових споживачів, для яких в ОСР наявні фактичні (отримані з лічильників) дані на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим, щодо їх споживання у розрахунковому місяці, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
За п. 8.6.18 ККОЕЕ у разі тимчасового порушення роботи вузла обліку не з вини споживача обсяг спожитої електричної енергії від дня порушення вимірювань до дня відновлення вимірювань, визначається на підставі показів верифікаційних лічильників, а у разі їх відсутності розраховується відповідним оператором системи/ППКО за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії таким споживачем. У разі виявлення систематичної похибки вимірювання та/або отриманих із ЗКО даних обсяг електричної енергії, використаної споживачем від дня порушення вимірювань до дня відновлення вимірювань (але не більше шести місяців), визначається за показами цього ЗКО скоригованими на величину систематичної похибки, встановленої експертизою. Розрахований обсяг спожитої електричної енергії в період порушення обліку електричної енергії надається оператору системи, електропостачальнику та споживачу.
Згідно з п.п. 8.6.20 - 8.6.21 ККОЕЕ датою початку періоду порушення роботи вузла обліку, за відсутності звернення споживача, вважається дата попереднього контрольного огляду або зняття показів, але не більше шести місяців, або час та день, зафіксовані ЗКО чи АСКОЕ (зокрема за результатами проведеної експертизи ЗКО). У випадку звернення споживача датою початку періоду порушення роботи вузла обліку вважається перший день поточного розрахункового місяця, у якому звернувся споживач (у разі відсутності даних, зафіксованих ЗКО чи АСКОЕ). За день відновлення роботи вузла обліку приймається день підписання оператором системи, ППКО та споживачем акта технічної перевірки та пломбування вузла обліку після завершення ремонтних та налагоджувальних робіт, підключення ЗКО та їх налаштування (за необхідності).
З аналізу вказаних нормативно-правових актів убачається, що споживач має оплачувати спожиту електричну енергію, а також в них закріплений порядок визначення обсягу електричної енергії, спожитої споживачем у разі тимчасового порушення роботи вузла обліку, якщо вина споживача відсутня.
Верховний Суд у п. 8.44.1 постанови від 09.09.2025 у справі № 904/6706/23 виснував, що: "ухвалюючи оскаржуване рішення, суд попередньої інстанції виходив з того, що обсяг електричної енергії в рішенні комісії від 09.05.2023 нараховано у відповідності до пункту 2.3.16 ПРРЕЕ та п.п. 8.6.11, 8.6.18, 8.6.20 та 8.6.21 Кодексу - тимчасове порушення роботи вузла обліку не з вини споживача, тобто застосовано окремий порядок визначення обсягу електричної енергії, спожитої споживачем у разі тимчасового порушення роботи вузла обліку, якщо вина споживача відсутня… Колегія суддів апеляційного суду вважає, що донарахування необлікованої електричної енергії здійснено у відповідності до вимог ПРРЕЕ та Кодексу, а отже підстави для визнання недійсним рішення комісії від 09.05.2023 відсутні. Суд також зазначив, що нарахування вартості недоврахованої електричної енергії за результатами рішення комісії оператора системи розподілу не вимагає доведення вини споживача як обов'язкової умови. Доводи касаційної скарги з означених скаржником підстав касаційного оскарження зазначених висновків судів не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, зокрема, ПРРЕЕ та ККОЕЕ".
Законодавець у ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" закріпив норму, відповідно до якої судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Разом з тим висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ч. 1 ст. 104 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та зазначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (див. постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та інші).
Надавши оцінку наявним у матеріалах справи документам відповідно до вимог ст. 86 ГПК України (серед іншого, і висновкам експертів), керуючись приписами ПРРЕЕ, ККОЕЕ, встановивши, що порушення в роботі вузла обліку відбулося не з вини позивача, однак це порушення зумовило те, що позивач сплачував за електроенергію в менших обсягах, ніж фактично її споживав; що у цьому разі відповідне донарахування позивачу є платою за електричну енергію, яка була спожита, але не облікована приладами обліку; що відповідач не здійснював нарахування за актами про порушення і не застосовував положення гл. 8.4 розд. VIII ПРРЕЕ, а ним був здійснений розрахунок відповідно до п. 2.3.16 ПРРЕЕ, п. 8.6.11, 8.6.20, 8.6.21 ККОЕЕ і період такого донарахування було визначено на підставі даних АСКОЕ та підтверджено експертним висновком (застосовано окремий порядок визначення обсягу електричної енергії), апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення цього позову. При цьому судом апеляційної інстанції не встановлено порушення відповідачем строку, встановленого п. 8.2.6 ПРРЕЕ, для розгляду актів про порушення з огляду на встановлені ним обставини, а доводи скаржника про зворотнє зводяться лише до переоцінки доказів, надання іншої оцінки висновкам експертиз, що виходить за межі повноважень Верховного Суду з огляду на ст. 300 ГПК України.
Водночас як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Верховний Суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У постанові від 03.09.2024 у справі № 910/14049/23 Верховний Суд дійшов висновку, що крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтуванням необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ст. 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
Здійснивши аналіз вказаних аргументів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що касаційна скарга не містять відповідних доводів щодо необхідності формування висновку щодо застосування ст. 3 ЦК України, п. 8.6.18, абз. 6 п. 8.6.20 ККОЕЕ, а лише зводяться до викладення обставин, необхідних скаржнику для застосування їх в межах конкретної справи, та надання іншої оцінки доказам, на підставі яких суд апеляційної інстанції установив фактичні обставини справи, що стали підставою для відмови у задоволенні позову, переоцінка яких виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених ст. 300 ГПК України. Щодо решти аргументів скаржника (відсутності висновку Верховного Суду про те, чи може бути достатнім доказом, що мало місце певне втручання у вузол обліку лише вказівка на це у акті про порушення, коли будь-які інші докази існування такого втручання відсутні та експертною установою цю обставину фактично поставлено під сумнів; щодо питання правильності складання акта про порушення у цих правовідносинах), то необхідно зазначити, що скаржник не наводить норму права щодо якої відсутній висновок із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтуванням необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, відповідними нормами права тощо, оскільки у іншому випадку вказане б призводило до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальність та диспозитивність.
Отже, зважаючи на викладене, а також межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів визнає недоведеною наведену скаржником підставу касаційного оскарження, визначену у п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Щодо посилання скаржник на висновки Верховного Суду, викладені у справах № 904/3918/18, № 910/17955/17, то ці постанови ухвалювались за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, та за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення.
Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду є безпідставними, зводяться лише до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, до встановлення обставин у справі, що з огляду на встановлені ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, не є компетенцією суду касаційної інстанції.
Статтею 236 ГПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 236 ГПК України). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 цього Кодексу).
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, ухвалену відповідно до ст. 236 ГПК України - без змін.
Згідно з ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Новомосковський завод залізобетонних виробів" залишити без задоволення.
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2025 у справі № 904/6335/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С. К.
Судді: Волковицька Н. О.
Случ О. В.