12 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/1901/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
представники учасників справи:
представник ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро" - Биков В. І.,
представники інших учасників справи в судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2025
у складі колегії суддів: Панова І. Ю. (головуючий), Зварич О.В., Кравчук Н.М.,
у справі № 914/1901/16
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-фарм", -
26.07.2016 ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі № 914/1901/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-фарм" (далі - ТОВ "Едельвейс-фарм").
28.07.2016 постановою Господарського суду Львівської області у справі №914/1901/16 ТОВ "Едельвейс-фарм" визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, обов'язки ліквідатора покладено на голову ліквідаційної комісії Винника М. І.
08.11.2016 ухвалою Господарського суду Львівської області у справі №914/1901/16, зокрема, визнано вимоги ПАТ "Банк "Київська Русь" до ТОВ "Едельвейс-фарм" на суму 208 191 024,91 грн (з яких: 107 850 200,00 грн - заборгованість за кредитом; 35 262 882,83 грн - заборгованість по відсотках; 3 0098 342,82 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків; 28 939 988,06 грн - 30% річних за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків; 6 039 611,20 грн - інфляційні), як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника.
12.11.2020 ухвалою Західного апеляційного господарського суду справі № 914/1901/16 здійснено заміну ПАТ "Банк "Київська Русь" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро").
30.09.2024 до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро" надійшла заява про заміну кредитора - ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро" його правонаступником - ТОВ "Фінансова компанія "Ю-Бейс", в якій заявник просив замінити кредитора ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро" на нового кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" (далі - ТОВ " Фінансова компанія "Ю-Бейс") в частині вимог до боржника ТОВ "Едельвейс-Фарм" на суму 20 000 000 грн, які не забезпечені заставою майна боржника, а саме за кредитним договором № 236/KL-13 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 30.09.2013 у сумі 20 000 000 грн - заборгованість по кредиту в гривні.
01.07.2025 ухвалою Господарського суду Львівської області у справі №914/1901/16, зокрема, задоволено заяву ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро" від 30.09.2024 про заміну кредитора правонаступником. Замінено кредитора - ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро" правонаступником - ТОВ "Фінансова компанія "Ю-Бейс" в частині вимог до ТОВ "Едельвейс-фарм" на суму 20 000 000,00 грн, як вимог, що не забезпечені заставою майна ТОВ "Едельвейс-фарм" та задовольняються у четверту чергу (пункти 1, 2 ухвали).
Ухвала прийнята з посиланням на ст. 43, 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), статей 512, 514 Цивільного кодексу України (ЦК України), ст. 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
11.11.2025 постановою Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.07.2025 у справі № 914/1901/16 в частині пунктів 1, 2 - залишено без змін.
25.12.2025 ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій скаржник просить скасувати частково постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 у справі №914/1901/16, змінивши мотивувальну частину постанови, виключивши абзац "На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що вимоги нового кредитора є конкурсними, але не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів".
04.03.2026 від ОСОБА_1 (кредитор боржника) надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому наведено прохання закрити касаційне провадження за касаційною скаргою, оскільки вона подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню відповідно до ч. 3 ст. 9 КУзПБ.
11.02.2026 ухвалою Верховного Суду, серед іншого, було відкрито касаційне провадження у справі № 914/1901/16 за касаційною скаргою ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2025. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги відбудеться 12.03.2026.
Заслухавши у судовому засіданні представника скаржника, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про необхідність закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 з таких підстав.
Предметом судового розгляду у суді касаційної інстанції є касаційна скарга ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2025, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.07.2025 у справі №914/1901/16 в частині п.п. 1, 2, а саме - про задоволення заяви про заміну кредитора правонаступником та заміну кредитора - ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро" правонаступником - ТОВ "Фінансова компанія "Ю-Бейс".
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначено, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 43 КУзПБ здійснюється правонаступництво кредитора у справі про банкрутство. Заміна кредитора у справі про банкрутство правонаступником відповідно до КУзПБ тягне за собою внесення змін до затвердженого ухвалою господарського суду реєстру вимог кредиторів щодо особи кредитора.
Процесуальне правонаступництво за ст. 52 ГПК України допускає заміну сторін у справі - позивача, відповідача і не має наслідком внесення змін до затвердженого ухвалою місцевого суду реєстру вимог кредиторів щодо особи кредитора.
Отже, існує суттєва відмінність між регулюванням правонаступництва у справі про банкрутство, передбаченого КУзПБ і процесуальним правонаступництвом у позовному провадженні, передбаченим ГПК України.
Процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов'язаних саме із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:
1) одна з них стосується не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо;
2) друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими ГПК України.
Питання заміни кредитора правонаступником врегульовано нормами спеціального законодавства (ст. 43 КУзПБ), а отже, належить до першої групи питань.
Щодо спорів, які згідно зі ст. 7 КУзПБ розглядаються за правилами позовного провадження в межах справи про банкрутство мають застосовуватися загальні положення щодо правонаступництва, передбачені ГПК України, і зокрема ст. 52 цього Кодексу. Для заміни кредитора у справі про банкрутство, вимоги якого включено до реєстру кредиторських вимог, правонаступником, мають застосовуватися спеціальні норми законодавства про банкрутство (ст. 43 КУзПБ). Отже, в залежності від цього мають застосовуватися ч. 3 ст. 9 КУзПБ, а для спорів, які вирішуються в межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 КУзПБ - ст. ст. 255, 287 ГПК України.
Вирішення першої групи питань врегульовано нормами законодавства з питань банкрутства (Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", КУзПБ). Норми чинного ГПК України, як загальні норми процесуального права, підлягають застосуванню у випадках відсутності в законодавстві, що регулює процедуру банкрутства, іншого врегулювання інституту правонаступництва.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Тобто норми процесуального закону можливість касаційного оскарження судових рішень у справі про банкрутство ставлять у пряму залежність від особливостей (випадків), передбачених законодавством про банкрутство (Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Кодекс України з процедур банкрутства).
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУзПБ ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 КУзПБ у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про затвердження плану санації у справі про банкрутство, ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Наведений перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (які відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.
Предметом касаційного оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 прийнята за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Львівської області від 01.07.2025 у справі №914/1901/16 в частині п.п. 1, 2 про заміну кредитора правонаступником, можливість касаційного оскарження якої не передбачена ч. 3 ст. 9 КУзПБ Тобто касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України).
Верховний Суд зазначає, що положення статей 287 та 296 ГПК України не передбачають закриття касаційного провадження з вище наведених підстав, однак, у цьому випадку, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 у справі № 914/1901/16.
Керуючись статтями 234, 235, п. 1 ч. 1 ст. 293, 300, 301 Господарського процесуального кодексу України, статтями 9, 43 Кодексу України з процедур банкрутства, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 у справі № 914/1901/16 (якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.07.2025 в частині пунктів 1, 2 про заміну кредитора правонаступником).
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді В. Картере
В. Погребняк