12 березня 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/3486/25
Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Гурина Миколи Олександровича розглянувши матеріали справи
за позовом акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570)
до відповідачів:
1) фізичної особи-підприємця Романюка Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 );
2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство фінансів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 00013480)
про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 251617,89 грн
Представники сторін:
від позивача - Данильченко О.О. - представник;
від відповідача 1- Пелепецький В.Д. - адвокат;
від відповідача 2- не з'явився;
від третьої особи - не з'явився.
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
Акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Романюка Володимира Івановича та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 3120414451- КД-2 від 04.09.2023 у розмірі 251617,89 грн, з яких: 122197,37 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7223,15 грн - заборгованість за процентами та заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 122197,37 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.09.2023 між акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк» (далі - кредитор) та фізичною особою-підприємцем Романюком Володимиром Івановичем (далі -відповідач-1, позичальник) укладено кредитний договір №3120414451-КД-2, відповідно до умов якого кредитор надав у користування позичальнику кредитні кошти (невідновлювальну кредитну лінію) у розмірі 1200000,00 грн, в обмін на зобов'язання щодо їх повернення та сплати відсотків за користування коштами, а також інші платежі, які передбачені кредитним договором.
Крім того, 04.09.2023 між АТ КБ “ПриватБанк» та ОСОБА_1 (відповідач-2, поручитель) в забезпечення виконання умов кредитного договору укладено договір поруки №3120414451-ДП-2/1 за яким поручитель відповідає солідарно перед кредитором у повному обсязі за порушення боржником зобов'язань за кредитним договором.
Позивач умови договору виконав в повному обсязі, що підтверджується копією виписки по рахунку № НОМЕР_3 , проте відповідач свого зобов'язання щодо своєчасного повернення отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом не виконав, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 122197,37 грн та заборгованості за процентами у розмірі 7223,15 грн.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 122197,37 грн, розмір якої був сплачений Міністерством фінансів України на користь позивача згідно умов укладеного договору про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/95 від 04.07.2023, як забезпечення виконання відповідачем 1 грошових зобов'язань за кредитним договором №3120414451-КД-2 від 04.09.2023.
02.06.2025 позивачем на адресу відповідачів було направлено повідомлення-вимогу №30904CKHMS031 про сплату заборгованості, у якому зазначалося, що у випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 02.07.2025 - строк (01-09-2026), що узгоджений п. 5.10 кредитного договору №3120414451-КД-2 від 04.09.2023 буде вважатися таким, що настав 02.07.2025, однак дана вимога залишена відповідачами без будь-якого реагування, у зв'язку з чим, позивач був змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
06.11.2025 на електронну пошту суду від представника третьої особи отримано письмові пояснення, в яких останній підтримує позовні вимоги у повному обсязі, а також просить суд розглянути справу без участі представника Міністерства фінансів України (вх.№4512).
Представником відповідача 1 12.11.2025 подано відзив на позовну заяву, в якому він проти позовних вимог заперечив, просив відмовити у задоволенні позову. При цьому, представник відповідача 1 посилається на те, що надані банком банківські виписки та розрахунок заборгованості є неналежними доказами оскільки, ці документи не містять обов'язкових реквізитів, передбачених Положенням НБУ №75, а саме - особистого або кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника банку, який їх складав. Крім того, представник відповідача 1 вказує на часткове погашення боргу 14.10.2025 року (вже після звернення банку до суду) у розмірі 20000,00 грн для погашення кредитної заборгованості.
24.11.2025 через відділ документального та інформаційного забезпечення суду від відповідачки 2 отримано відзив на позовну заяву (вх.№3986) в якому вона заперечує проти задоволення позовних вимог вказуючи при цьому на те, що обсяг її відповідальності як поручителя було збільшено без її відома шляхом підписання додаткової угоди між банком та позичальником. Ця угода встановила додаткові компенсаційні проценти, комісійні винагороди та пеню. Оскільки поручитель не надавала згоди на такі зміни, вона вважає, що відсутні підстави для стягнення з неї боргу. Також, Банк не повідомив її належним чином про порушення умов кредитного договору та не надіслав відповідної вимоги про дострокове погашення. Надані банком поштові описи вкладення не містять обов'язкових номерів відправлень, що унеможливлює підтвердження факту направлення таких вимог.
Представницею позивача 27.11.2025 подано відповідь на відзив відповідача 1 (вх.№4944) та відповідь на відзив відповідача 2 (вх.№4945), в яких вона зокрема вказує на те, що позивач заперечує що банк не довів наявність заборгованості, спираючись на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та практику Верховного Суду. Банк доводить, що виписки з особових рахунків клієнтів та розрахунок заборгованості є належними і допустимими первинними документами, які підтверджують рух коштів, виконання операцій та наявність боргу. Жодних доказів на спростування цих документів чи доказів повернення кредиту Відповідач 1 не надав. Щодо посилань відповідачки 2 що її відповідальність припинилася через підписання Додаткової угоди, яка нібито збільшила обсяг її відповідальності, а також те, що банк не повідомив її належним чином про розмір боргу, Банк вказує, що умови додаткової угоди не змінюють умов Кредитного договору, а застосована відсоткова ставка не перевищує максимальну ставку (55% річних), яка була чітко погоджена у договорі поруки. Крім того, зміна розміру змінюваної процентної ставки за встановленою формулою не вважається збільшенням відповідальності поручителя за умовами договору. Крім того, представниця позивача зазначає, що до позову додано докази направлення повідомлення-вимоги на адресу поручителя через Укрпошту (з трекінгом відправлення), тому банк виконав свої зобов'язання. Навіть якщо поручитель не отримала вимогу, згідно з умовами договору, вона все одно відповідає перед Кредитором як солідарний боржник незалежно від факту направлення чи отримання такої вимоги.
2. Рух справи.
15.10.2025 відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду матеріали позовної заяви зареєстровані за вх.№3486.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2025 позовну заяву передано судді Гурину М.О.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.10.2025 здійснено звернення до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області для надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача-2 фізичної особи ОСОБА_1 в порядку статті 176 Господарського процесуального кодексу України, про що зроблено відповідний запит.
21.10.2025 на вищезазначений запит до суду надійшла відповідь (вх.№4288) про те, що ОСОБА_1 значиться зареєстрованою за адресою, яка вказана у позовній заяві.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство фінансів України. Підготовче засідання призначено на 11.11.2025.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 11.11.2025 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 02.12.2025.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 02.12.2025 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 20.01.2026.
20.01.2026 на адресу суду від представниці позивача отримано заяву (вх.№231), в якій остання повідомляє про часткове погашення відповідачем 1 заборгованості за кредитним договором на суму 25000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.01.2026 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті на 17.02.2026.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 17.02.2026 відкладено розгляд справи по суті на 12.03.2026.
На призначений день розгляд справи представниця позивача позовні вимоги підтримала в частині стягнення коштів на загальну суму 226617,89 грн, в решті позову просила закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору між сторонами та повернути частину сплаченого судового збору.
Представник відповідача 1 заперечував проти задоволення позову з мотивів викладених у відзиві на позов.
Відповідачка 2 та третя особа у судове засідання не з'явились, явку уповноважених представників не забезпечили, хоча сторони належним чином повідомлялись про день та час розгляду справи, зокрема відповідачці 2 ухвали суду надсилались на адресу реєстрації, електронну адресу яка значиться у договорі поруки та шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті суду про виклик особи, що підтверджується наявними у справі доказами.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних матеріалів без участі відповідачки 2 та третьої особи.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.
04.09.2023 між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (надалі - позивач у справі, Банк - за договором) та фізичною особою-підприємцем Романюком Володимиром Івановичем (відповідач 1 у справі, Позичальник - за договором) укладено кредитний договір №3120414451-КД-2 (надалі - кредитний договір), згідно з п. 1.1 якого Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни/строки. Кредитування за цим договором, в рамках програми Банка "КУБ під заставу" (надалі - кредит), надається Банком для здійснення Позичальником платежів, пов'язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.
Пунктом 1.2 кредитного договору визначено, що термін повернення кредиту, зазначений у п. А.3 цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п.п. А.10, 2.3.2, 2.4.1 цього договору.
За умовами п. 1.3 кредитного договору усі істотні умови кредитування наведені у Розділі А цього договору - "Істотні умови кредитування".
Відповідно до п. п. А.1, А.2 кредитного договору, вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. Ліміт цього договору: 1200000,00 грн на наступні цілі: фінансування оборотного капіталу.
За умовами п. А.3 кредитного договору кінцевий термін повернення кредиту 01.09.2026 (включно).
Пунктом А.5 кредитного договору передбачено, що виконання Позичальником зобов'язань за цим договором забезпечуються: договором поруки, укладеним з ОСОБА_1 ; договором поруки, укладеним з ОСОБА_2 .
Умовами п. А.6 кредитного договору визначено тип процентної ставки за цим договором - змінювана.
Розмір змінюваної процентної ставки визначений пунктами 6.1.1. - 6.1.5. договору.
Відповідно до п. А.6.2. кредитного договору у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.14.1 цього договору, процентна ставка за користування кредитними коштами за цим договором встановлюється на рівні: розмір процентної ставки, визначений у поточному періоді дії процентної ставки відповідно до умов цього договору, в якому відбувається порушення зазначених вище зобов'язань, плюс 3 процентних пункта. Підписанням цього договору сторони домовилися, що нарахування процентів в розмірі, зазначеному в цьому п.п. А.6.2 цього договору, не є зміною Банком в односторонньому порядку умов цього договору, при цьому Банк направляє Позичальнику повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.14.1 цього договору та дати початку нарахування процентів згідно цього п.п. А.6.2. цього договору. За умови відновлення належного стану виконання раніше порушеного(-их) зобов'язання (-нь), встановлених п.п. 2.2.14.1 цього договору, Позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі, зазначеному в п.п. А.6.1 цього договору, при цьому Банк направляє повідомлення Позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п.п. А.6.1 цього договору та дати початку її нарахування.
Умовами п. А.7 кредитного договору визначено, що у випадку порушення Позичальником термінів/строків погашення заборгованості за кредитом, встановлених п.п. 2.2.3.1. цього договору, Позичальник сплачує Банку проценти за користуванням кредитом від суми простроченої заборгованості за кредитом в наступних розмірах: у випадку порушення Позичальником термінів/строків погашення заборгованості за кредитом, встановлених п.п. 2.2.3.1 цього договору, Позичальник сплачує Банку процентну ставку, яка розраховується як розмір ставки, визначений згідно з п.п. А.6.1 цього договору, збільшений у 2 рази (п. п. А.7.1). У випадку порушення Позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом, встановлених п.п. 2.2.3.1 цього договору та будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.14.1. цього договору, Позичальник сплачує Банку процентну ставку, яка розраховується як розмір ставки, визначений згідно з п.п. А.7.1 цього договору плюс 6 (шість) процентних пункту (п. п. А.7.2).
Згідно з п. А.8 кредитного договору датою сплати процентів за користування кредитними коштами є 1-е число кожного проточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору. Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, що наведений у Додатку № 1 до цього договору (надалі - Графік), який є невід'ємною частиною цього договору. У випадку несплати процентів за користування кредитом та/або непогашення заборгованості за кредитом у терміни, що визначені цим договором, такі суми є простроченою заборгованістю (за процентами та/або кредитом, відповідно).
Відповідно до п. А.11 кредитного договору, повідомлення, запити та кореспонденція за цим договором або у зв'язку з ним, що повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаною в Україні кур'єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче /за текстом договору/, або за іншою адресою, яка може час від часу повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для цілей цього договору відповідна сторона вважається такою, що отримала відповідну кореспонденцію та буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені) та якщо минуло шість робочих днів з дня, наступного за днем надсилання відповідною стороною відповідного повідомлення на поштову адресу одержувача (згідно з датою поштового штемпеля відділення зв'язку відправника) або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони, що зазначена у реквізитах сторін цього договору.
За умовами п. 2.2. кредитного договору Позичальник зобов'язався, серед іншого: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього договору /п.п. 2.2.1./; сплатити проценти за користування кредитом, нараховані відповідно до умов цього договору, зокрема: проценти за користування кредитом відповідно до пп. 4.1, 4.3 цього договору /п.п. 2.2.2.1./; проценти відповідно до пп. 4.2 та 5.10 цього договору (відповідно до ч. 2, ст. 625 Цивільного кодексу України) /п.п. 2.2.2.2./; повернути кредит у терміни/строки, встановлені цим договором, в тому числі, але не виключно: погашати заборгованість за кредитом у відповідності до п. А.8 цього договору /п.п. 2.2.3.1./; повернути кредит у терміни/строки, встановлені пп. А.3, 1.2, 2.3.2 цього договору /п.п. 2.2.3.2./; сплатити банку винагороду відповідно до умов цього договору /п.п.2.2.4./.
Відповідно до п. 2.3.2. кредитного договору у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк на свій розсуд має право:
а) змінити умови цього договору зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі статтями 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, строки/терміни виконання яких не наступили, строки/терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором;
або: б) розірвати цей договір у судовому порядку. При цьому в останній день дії цього договору Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором;
або: в) достроково розірвати цей договір та вимагати повернення коштів/погашення заборгованості у разі, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації Позичальника, у тому числі встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим; якщо у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; у випадку відмови Позичальника у наданні інформації щодо структури власності, з якої можливо встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів);
або: г) згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України, статтею 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням Позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє Позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань за цим договором;
або: ґ) вимагати від Позичальника оформлення додаткового забезпечення виконання його зобов'язань за цим договором (в т.ч. оформлення в іпотеку банку нерухомого майно);
д) призупинити надання кредиту за цим договором.
Згідно з п.п. 2.3.8. п. 2.3. кредитного договору Банк, незалежно від настання строків/термінів виконання зобов'язань Позичальником за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів за його використання, винагород та інших платежів передбачених цим договором, при настанні умов, передбачених п.п. 2.3.2 цього договору або порушення Позичальником вимог п. 1.1 цього договору в частині вимог щодо цільового використання кредитних коштів, або у випадку зменшення розміру активів Позичальника на 30 і більше процентів у порівнянні з розміром його активів, зазначених у відповідної річної звітності за попередній рік.
У розділі 4 кредитного договору сторонами було погоджено порядок та умови розрахунків.
За змістом п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.8., 4.9. кредитного договору за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у наступних розмірах: за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3.1, 2.3.2, 2.4.1, цього договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.п. А.6.1, А.6.2 цього договору; відповідно до ст. 212 ЦК України у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.3.1 цього договору, Позичальник сплачує Банку проценти у розмірі, зазначеному у п. А.7 (п.п. А.7.1, А.7.2) цього договору. У випадку порушення Позичальником термінів/строків повернення кредиту, встановлених цим договором, Позичальник сплачує Банку проценти на суму простроченого кредиту, відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, зазначеному у п. 5.10 цього договору. Сплата процентів, передбачених п. 4.2 цього договору, здійснюється щоденно. Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п. 4.1., цього договору, здійснюється у дату сплати процентів. Дата сплати процентів зазначена у п. А.8 цього договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту. Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту. Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік, а також комісія та пеня розраховуються виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується.
Згідно з п. 5.10 кредитного договору сторони дійшли згоди, що у випадку порушення Позичальником термінів/строків повернення кредиту, встановлених цим договором Позичальник на підставі цього договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України зобов'язаний також сплатити проценти на суму простроченого кредиту в розмірі ставки, що встановлюється на рівні: розмір процентної ставки за користування кредитом, що застосовується відповідно до умов цього договору на дату настання кінцевого терміну/строку повернення кредиту за цим договором, збільшеної у 2 (два) рази. Нарахування процентів здійснюється за методом "факт/360". При цьому проценти за користування кредитом Банком не нараховуються. Зазначені в п. 5.10. цього договору проценти є спеціальним видом відповідальності за порушення Позичальником грошового зобов'язання і не є штрафом, неустойкою, пенею.
За умовами п. 6.1. кредитного договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, та діє до терміну, що зазначений в п. А.3 цього договору, або до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором, в залежності від того, яка подія настане раніше.
Відповідно до п. 6.2. кредитного договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань.
Згідно з п. 7.1. кредитного договору його підписано із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Додатком № 1 до договору є Графік платежів, яким погоджений обов'язок Позичальника погашати кредит шляхом перерахування на користь Банку щомісячно з 01.10.2023 по 01.08.2026 грошових коштів у розмірі 33333,33 грн та останній платіж 01.09.2026 - 33333,45 грн.
Договір містить згоду ОСОБА_1 (відповідач 2 за позовом) на укладення відповідачем 1 вищевказаного кредитного договору, а також довідку відповідача-1 про те, що він на час укладення договору не проживав однією родиною з будь-якою іншою особою, окрім тої, яка надала згоду на укладення договору.
На підтвердження обставини підписання представником банку, відповідачем 1 та відповідачем 2 кредитного договору позивачем до матеріалів справи долучено копію протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
04.09.2023, в день укладення кредитного договору, між позивачем та відповідачем 1 була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору (надалі - додаткова угода).
За умовами п. 1 додаткової угоди сторони погодили, серед іншого, що
- протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. договору, за умови належного виконання Позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва (надалі - Програма) та умов цього договору та додаткової угоди, Позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки. Кредитні кошти Позичальник витрачає на ціль: фінансування оборотного капіталу. Умови та порядок надання фінансової державної підтримки Позичальнику, визначені Порядком та цією додатковою угодою;
- Позичальник обізнаний про умови фінансової державної підтримки згідно Порядку, які йому повністю зрозумілі й зобов'язується дотримуватися умов Порядку та нести відповідальність, передбачені умовами Порядку та договором;
- Позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов'язання перед Банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 723. При цьому Позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього;
- фінансова державна підтримка призупиняється у разі порушення Позичальником більш ніж на 15 календарних днів зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту (частини кредиту) та/або компенсаційної процентної ставки. Фінансова державна підтримка відновлюється у разі погашення Позичальником заборгованості за договором, здійснення Банком та Позичальником реструктуризації простроченої заборгованості за договором. За період призупинення, Позичальнику фінансова державна підтримка не надається. Якщо договір закінчився по строку та не був пролонгований, в такому випадку компенсація процентів припиняється з дати закінчення договору. У період воєнного стану та протягом 180 (ста вісімдесяти) календарних днів після його припинення чи скасування Банк має право виплачувати компенсацію процентів у разі часткового погашення Позичальником процентної заборгованості за кредитом, належної до сплати на відповідну дату. У такому разі, компенсація процентів виплачується у розмірі, що є пропорційним сумі часткового погашення процентної заборгованості за кредитом.
У період дії воєнного стану у випадку порушення Позичальником умов договору виплата компенсації процентів призупиняється, але Позичальник не втрачає право на її отримання, яке може бути реалізовано відразу в момент погашення (в т.ч. шляхом реструктуризації) простроченої заборгованості за кредитом. У такому разі компенсація процентів виплачується за весь прострочений період з урахуванням вимог Порядку.
Відповідно до п. 2.1. додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку, визначених цією додаткової угодою, Позичальник сплачує Банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладання цієї додаткової угоди розмір 23,06 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 9%, але не більше Індекс UIRD (3 міс.) + 11% (обмеження встановлюється на дату укладання цієї додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до умов п. 2.1. цієї додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень, де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України. Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі Інтернет на офіційному сайті Національного Банку України. Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки Банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі - дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому Банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Про зміну розміру базової процентної ставки Банк повідомляє протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка Позичальника/Поручителя/Заставодавця та інших зобов'язаних за договором осіб, на свій вибір шляхом: відправлення СМС-повідомлень на мобільний телефон клієнта; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатка Viber; OTP-паролю; поштового листа; телеграми; повідомлення електронною поштою; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друку інформації на чеках в POS-терміналах; IVR-обдзвону; комунікації у ПК Приват24, в т.ч. його мобільній версії, комунікації в чаті з персональним менеджером "Чат Sender", а також за допомогою інших мобільних додатків Банка та інших засобів комунікації. Максимальний розмір базової ставки, який може бути застосований за цим договором, становить 30% річних.
Згідно з п.2.2. додаткової угоди у випадку прострочення Позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і /або процентів в розмірі та порядку, зазначеному в п.п. 2.3, 2.4., 2.6. цієї додаткової угоди, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення від суми простроченої заборгованості за кредитом та в розмірі компенсаційної процентної ставки від суми непростроченої заборгованості за кредитом; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість, до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї додаткової угоди + 5% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом та в розмірі базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї додаткової угоди від суми непростроченої заборгованості за кредитом; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.
Пунктом 2.3. додаткової угоди визначено, що Позичальник за умови належного виконання положень Порядку та умов договору за користування кредитом сплачує Банку компенсаційні проценти в розмірі 9 відсотків річних.
Відповідно до п. 2.4., 2.5., 2.6., 2.7., 2.9. додаткової угоди Позичальник щомісяця 1 числа місяця, що слідує за звітним місяцем, здійснює сплату процентів за користування кредитом у розмірі, з урахуванням вимог, що зазначені в п.п. 2.1. - 2.3. цієї додаткової угоди. За обслуговування кредиту (на покриття витрат Банку (не враховуючи плати за надання державної гарантії) Позичальник сплачує Банку комісійну винагороду в розмірі 1 відсоток від суми кредиту, за виключенням розміру кредиту на сплату страхових платежів (у випадку надання такого). Ця комісійна винагорода є одноразовою, та сплачується Позичальником в день укладання цієї додаткової угоди. Умови кредитного договору щодо сплати Позичальником Банку інших комісій за надання та/або обслуговування кредиту, крім плати передбаченої цією додатковою угодою (п. 2.5. додаткової угоди) та/або Порядком не застосовуються… Строк повернення кредиту визначений договором. В разі відсутності більше ніж 6 місяців підряд на рахунку умовного зберігання Фонду необхідної суми коштів, що є фінансовою державною підтримкою, Позичальник, за умови належного виконання Порядку та умов цієї додаткової угоди, сплачує Банку проценти за користування кредитом в розмірі базової процентної ставки, визначеної на дату сплати за формулою згідно п. 2.1 цієї додаткової угоди. Водночас Позичальник за весь період відсутності на рахунку умовного зберігання Фонду необхідної суми коштів, зобов'язується сплатити Банку компенсацію процентів за кредитом, що розраховується, як різниця між базовою процентною ставкою та компенсаційною процентною ставкою. Сплату компенсації процентів за кредитом Позичальник здійснює в дату чергового платежу по погашенню заборгованості за кредитом. У випадку порушення Позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3 договору, Позичальник зобов'язується сплатити Банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї додаткової угоди + 5% річних.
За умовами п. 2.12. додаткової угоди Позичальник визнає та підтверджує, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань Позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.10. цієї додаткової угоди).
Пунктом 4 додаткової угоди визначено, що ця додаткова угода та кредитування згідно Порядку припиняє свою дію, в разі настання обставин, зокрема: прострочення Позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів за його користування понад 90 днів за винятком випадків, визначених п.п. з) п. 1 цієї додаткової угоди. З дати, що слідує за датою настання хоча б однієї із перелічених вище обставин, а для абз. 1, 2, 3, 5, 6 цього пункту додаткової угоди - з дати виявлення обставини Банком та/або Фондом, Позичальник здійснює погашення кредиту на умовах, визначених додатковим договором та договором.
Згідно з п. 5 додаткової угоди вона є чинною з моменту її підписання сторонами.
На підтвердження обставини підписання представником Банку та відповідачем 1 додаткової угоди № 1 позивачем до матеріалів справи долучено протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
04.09.2023 між фізичною особою ОСОБА_1 (відповідач-2 у справі, Поручитель за договором) та позивачем (Кредитор за договором) був укладений договір поруки №31220414451-ДП-2/1 (надалі - договір поруки).
Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору поруки Поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов'язується перед Кредитором відповідати солідарно з Позичальником за виконання в повному обсязі зобов'язання /зобов'язання Позичальника, що випливають з кредитного договору, виконання яких забезпечується порукою за цим договором/, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язання в тому ж розмірі, що і Позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
За змістом п. 1.3., 1.4. договору поруки цим договором Поручитель дає згоду на будь-які зміни умов кредитного договору, які не стосуються збільшення обсягу відповідальності Поручителя відповідно до максимальних (граничних) умов кредитування, що вказані у цьому договорі. Збільшення обсягу відповідальності Поручителя внаслідок зміни умов кредитування за кредитним договором виникає в разі: 1) підвищення розміру процентів за користування кредитними коштами внаслідок внесення змін до кредитного договору, що пов'язані із збільшенням фіксованого розміру процентної ставки при застосуванні в кредитному договорі фіксованої процентної ставки або максимального розміру процентної ставки при застосуванні в кредитному договорі змінюваної процентної ставки; 2) відстрочення виконання, що призводить до збільшення суми нарахованих процентів за користування кредитними коштами; 3) установлення (збільшення розміру) неустойки; 4) встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення. При цьому не є збільшенням відповідальності Поручителя, внаслідок зміни основного зобов'язання, у разі зміни розміру процентної ставки за користування кредитними коштами по кредитному договору, в бік її збільшення, при застосуванні в кредитному договорі змінюваної процентної ставки, із встановленим в кредитному договорі порядком її розрахунку та періодичністю зміни її (процентної ставки) розміру. У разі збільшення зобов'язань за кредитним договором Поручитель укладає відповідну додаткову угоду (договір про внесення змін) до цього договору про це, у порядку, передбаченому п. 4.2 цього договору.
За умовами п. 1.5. договору поруки Поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом кредитного договору та договорів, що забезпечують його виконання, і заперечень щодо нього не має. Поручитель ознайомлений, що протягом строку дії кредитного договору істотні умови такого договору, в т.ч. тарифи, комісійні винагороди та інші платежі за кредитним договором можуть бути змінені. Кредитний договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою сторін.
Відповідно до п.п. 2.1.2. п. 2.1. договору поруки у випадку невиконання Позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, або невиконання Поручителем якого-небудь зобов'язання, передбаченого цим договором, Кредитор має право направити Поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов'язання(нь), що підлягає(ють) виконанню Поручителем. Не направлення Кредитором вказаної вимоги не є перешкодою для здійснення Кредитором дебетового переказу коштів з рахунків Поручителя, згідно п.п. 2.1.1 цього договору, та не позбавляє права Кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе Поручителем зобов'язання або вимагати від Поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання Позичальником зобов'язання, незалежно від факту направлення чи не направлення Кредитором Поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.
Згідно з п. п. 4.1., 4.2. договору поруки останній набирає чинності з моменту його укладення в порядку, визначеному п. 5.2 цього договору. Сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п'ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання Позичальником та/або Поручителем всіх зобов'язань за кредитним договором - цей договір припиняє свою дію. Цей договір може бути змінений, доповнений або розірваний за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення до цього договору або договір про його розірвання набирають чинності з моменту їх укладення в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Сторони, керуючись ст. 654 Цивільного кодексу України, домовились, що цей договір не потребує внесення змін, у разі зміни умов кредитування Позичальника за кредитним договором, що зумовлюють зменшення обсягу/розміру зобов'язань Позичальника за кредитним договором. Поручитель при укладанні цього договору заздалегідь надає свою згоду на зменшення зобов'язань Позичальника за кредитним договором, додаткові узгодження такого зменшення з Поручителем не вимагається.
За умовами п. 5.2. договору поруки він підписаний сторонами із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" і "Про електронні довірчі послуги", та вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, зокрема в системі "Приват24" або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами цього договору.
Договір поруки містить згоду ОСОБА_2 на укладення відповідачем 2 вищевказаного договору, а також довідку відповідача 2 про те, що вона на час укладення договору не проживала однією сім'ю з будь-якою іншою особою, окрім тої, яка надала згоду на укладення договору.
На підтвердження обставини підписання представником банку та відповідачем 2 договору поруки позивачем до матеріалів справи долучено протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
04.07.2023 між Міністерством фінансів України (за договором - гарант) та Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (за договором - банк-кредитор) для забезпечення співпраці сторін, пов'язаної з наданням державної підтримки суб'єктам мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва як державних гарантій на портфельній основі на підставі ст. 17 Бюджетного кодексу України, Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №723, був укладений договір про надання державної гарантії на портфельній основні № 13110-05/95 (надалі - договір гарантії).
Відповідно до п. 6 договору гарантії, гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов'язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Згідно з п.7 вищевказаного договору, гарантія надається за кредитами, включеними до портфеля.
За умовами п. 8 договору гарантії, гарантія вважається наданою на користь банку-кредитора з дати укладення цього договору.
Відповідно до п. 12 договору гарантії, у разі настання гарантійного випадку гарант зобов'язаний сплатити на користь банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу "Сплата за гарантією" цього договору.
За умовами п. п. 31 - 33 договору гарантії у разі настання гарантійного випадку банк-кредитор надсилає гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок. Агент перевіряє вимогу (щодо правильності розрахунку сум, що належать до сплати гарантом банку-кредитору) та за результатами перевірки інформує гаранта щодо суми сплати за гарантією протягом 10 календарних днів з дати отримання копії вимоги. Банк-кредитор зобов'язаний протягом двох банківських днів з дати надсилання відповідної вимоги гаранту письмово повідомити позичальникам за кредитами, включеними до вимоги, про надіслання відповідної вимоги гаранту.
Відповідно до п. п. 38, 39 договору гарантії у разі здійснення гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом, банк-кредитор зобов'язується відобразити в обліку (позабалансовий рахунок 9819) виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненої гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення повинно бути здійснено банком-кредитором у найкоротші строки. З метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України і вимог, передбачених пунктами 38 і 40 цього договору, банк-кредитор, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов'язується: 1) застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язання позичальника із сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору, за таким проблемним кредитом; 2) здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.
Згідно з п. 43 договору гарантії робота зі стягнення з позичальника простроченої заборгованості перед державою проводиться банком-кредитором на підставі Порядку, статті 17 Бюджетного кодексу України та цього договору відповідно до внутрішніх правил та процедур банку-кредитора та законодавства щодо організації процесу управління проблемними активами в банках України до прийняття банком-кредитором обґрунтованого рішення про те, що подальше проведення такої роботи є економічно недоцільним. Таке рішення банку-кредитора повинно бути перевірене агентом та погоджене з гарантом протягом 30 банківських днів з дати отримання гарантом (з копією агенту) відповідного клопотання (строк погодження гарантом такого рішення може бути продовжений на обґрунтовану вимогу гаранта або агента).
Пунктом 80 договору гарантії передбачено, що він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Як свідчить наявна у справі виписка по рахунку відповідача 1, 05.092023 на рахунок останнього були зараховані на підставі кредитного договору грошові кошти у розмірі 1200000,00 грн.
У зв'язку з допущеним відповідачем 1 простроченням виконання зобов'язання за кредитним договором за платежами, позивачем було направлено відповідачу 1 та відповідачу 2 повідомлення-вимогу №30904СКНМS031 від 02.06.2025, в якому позивач вимагав сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором та достроково повернути кредит разом із нарахованими відсотками за користування кредитом. У вказаному повідомленні позивач зазначив, що у випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 02.07.2025, то строк - 02.07.2025, що узгоджений п. 5.10. кредитного договору, буде вважатись таким, що настав.
Оскільки відповідачі не виконали вимогу позивача, останній повідомив відповідачів про намір реалізувати право на отримання державної гарантії на суму 272897,37 грн, про що направив відповідачам повідомлення №30904СКНМS031 від 08.08.2025.
08.08.2025 позивачем була направлена до Міністерства фінансів України (гаранта) та АТ "УКЕКСІМБАНК" (агента) вимога на сплату за гарантією.
Позивач 09.09.2025 реалізував право на отримання державної гарантії і Міністерством фінансів була перерахована позивачу сума 272897,37 грн, про що свідчить банківська виписка.
На час звернення з даним позовом до суду, згідно наявних у справі матеріалів, заборгованість за кредитним договором становила 251617,89 грн, з яких: 122197,37 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7223,15 грн - заборгованість за процентами та заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 122197,37 грн.
Після відкриття провадження у справі та до дня вирішення даного спору по суті відповідач 1 частково погасив зазначений борг, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних інструкцій та представниками сторін. Так, заборгованість за кредитним договором на день розгляду справи становить 226617,89 грн, з яких: 109697,37 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7223,15 грн - заборгованість за процентами та заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 109697,37 грн, які позивач просить стягнути на свою користь з відповідачів.
4. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (надалі також ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За умовами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, вінвважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ч. ч. 1-3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги", електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Положеннями ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Положення ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, враховуючи, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису, суд дійшов висновку, що подані до суду паперові копії електронних доказів (про які зазначено вище) свідчать, що між АТ КБ "ПриватБанк" та ФОП Романюком В.І. шляхом накладення КЕП та електронної печатки банку укладено в письмовій формі кредитний договір №3120414451-КД-2 від 04.09.2023, з додатковою угодою, і сторонами договору досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, необхідних для даного виду договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 1, 2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За умовами ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно з ст. 560 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною 1 статті 563 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Згідно з ч. 1 ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Згідно з ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем 1 виникли договірні зобов'язання, за умовами яких позивач зобов'язався надати відповідачу 1 у користування кредитні кошти, а відповідач-1, у свою чергу, зобов'язався повернути кредит у строки, погоджені сторонами у договорі, з урахуванням внесених змін, а також сплатити позивачу проценти за користування кредитом, в обумовлені договором терміни.
Судом установлено, що позивач на виконання умов кредитного договору, надав відповідачу 1 кредит у розмірі 1200000,00 грн, який відповідач 1 зобов'язався повернути у строк до 01.09.2026 включно.
Відповідно до п.п. 2.2.2, 2.2.3 кредитного договору Позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.3 цього договору, повернути кредит у терміни, встановлені п.п.А.3, 1.2, 2.3.2 цього договору.
Водночас, відповідач-1 прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів у визначені графіком платежів строки належним чином не виконав, у зв'язку з чим у останнього на день звернення позивача з позовом рахувалась заборгованість перед позивачем на загальну суму 251617,89 грн.
Згідно з п. А.3 термін повернення кредиту був встановлений 01.09.2026 (включно).
Проте, п. 2.3.2. кредитного договору сторони передбачили, що Банк, на свій розсуд, має право змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування та виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі статтями 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями, строки/терміни виконання яких не наступили, строки/терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором.
З матеріалів справи вбачається, що 02.06.2025 позивач направив відповідачам 1 та 2 рекомендованими листами з описом вкладеного повідомлення-вимогу №30904СКНМS031, в якому позивач вказав на порушення умов кредитного договору в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, через що утворилась заборгованість, яку позивач просив погасити у термін до 02.07.2025.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач 1 не повернув позивачу кредитні кошти в строки, встановлені кредитним договором, чим порушив свої зобов'язання за кредитним договором. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
У зв'язку із вказаним, 08.08.2025 позивач звернувся до Міністерства фінансів України з вимогою, в якій повідомив про настання гарантійного випадку за кредитним договором.
Як зазначалось раніше, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема гарантією.
Статтею 17 Бюджетного кодексу України передбачено, що державні гарантії можуть надаватися виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України, на підставі, зокрема рішення Кабінету Міністрів України - для забезпечення виконання боргових зобов'язань суб'єктів господарювання - резидентів України, у тому числі для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб'єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України, у розмірі, що не перевищує 80 відсотків загальної суми таких боргових зобов'язань за портфелем кредитів та 80 відсотків - за кожним окремим кредитом (далі - державні гарантії на портфельній основі). Порядок відбору банків-кредиторів, умови надання державних гарантій на портфельній основі, плата за надання таких гарантій, а також розмір та вид забезпечення, що надається відповідними суб'єктами господарювання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі оформляється в письмовій формі та має визначати: предмет гарантії; повне найменування та місцезнаходження кредитора; обсяг гарантійних зобов'язань та порядок їх виконання; права, обов'язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов'язань; строк дії гарантії.
З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2023 між Міністром фінансів, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375 (гарант за договором), та АТ КБ "ПриватБанк" (банк-кредитор за договором), був укладений договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/95, відповідно до п. 6 якого гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов'язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.
На підставі договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 04.07.2023, укладеного позивачем з третьою особою, позивач реалізував право на отримання суми за гарантією, в рахунок погашення заборгованості відповідача 1 в сумі 122197,37 грн, що підтверджується банківською випискою про отримання суми гарантії.
З огляду на вказане, у позивача виникло зобов'язання застосувати інструменти врегулювання заборгованості за кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, зокрема шляхом стягнення даних коштів з боржника в судовому порядку.
Суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано звернувся до суду із вимогами про стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 122197,37 грн та заборгованості за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 122197,37 грн.
Суд критично оцінює посилання представника відповідача 1 що надані банком банківські виписки та розрахунок заборгованості є неналежними доказами, оскільки відповідач 1 не надав жодних доказів на спростування цих документів чи доказів повернення кредиту.
Також позивачем заявлена вимога про стягнення заборгованості в сумі 7223,15 грн по процентам за користування кредитом.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
На підставі вищевказаних умов кредитного договору та змін до нього, позивач здійснював нарахування процентів за користування кредитними коштами в розмірі 7223,15 грн.
Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок заборгованості за процентами, суд встановив, що розрахунок проведений з врахуванням умов кредитного договору та змін до нього та є обґрунтованим, тому вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.
Позивач просить стягнути заявлені суми заборгованості по кредиту, по зворотній вимозі за сплаченою гарантією та по процентам за користування кредитом з відповідача -2.
Як вже зазначав суд, 04.09.2023 шляхом застосування кваліфікованих електронних підписів між фізичною особою ОСОБА_1 та позивачем (Кредитор за договором) був укладений договір поруки №31220414451-ДП-2/1.
Суд вважає договір поруки укладеним у письмовій формі з підстав, аналогічних обставинами укладання кредитного договору, обґрунтування чого наведено по тексту вище.
За умовами договору поруки Поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов'язується перед Кредитором (Банком) відповідати солідарно з Позичальником за виконання в повному обсязі зобов'язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.
Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки(ч. 2 ст.554 ЦК України).
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо(ст. 543 ЦК України).
Отже, з огляду на солідарний обов'язок перед кредитором боржника за основним зобов'язанням і поручителя, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов'язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Жодної з підстав для припинення поруки за договором поруки №31220414451-ДП-2/1 від 04.09.2023, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено у зв'язку з чим, суд критично оцінює посилання відповідачки 2 що обсяг її відповідальності як поручителя було збільшено без її відома шляхом підписання додаткової угоди між банком та позичальником, оскільки умови додаткової угоди не змінюють умов кредитного договору, а застосована відсоткова ставка не перевищує максимальну ставку, яка була чітко погоджена у договорі поруки. Також суд вважає безпідставним посилання відповідачки 2 на те, що Банк не повідомив її належним чином про порушення умов кредитного договору та не надіслав відповідної вимоги про дострокове погашення, оскільки дані твердження спростовуються наявними у справі доказами.
Суду не було надано контррозрахунку заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом, докази сплати заборгованості в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи, що відповідач 2 взяв на себе обов'язок відповідати за виконання відповідачем 1 зобов'язань за кредитним договором, суд вважає вимоги позивач про стягнення сум заборгованості з відповідача 2 правомірними.
В той же час, як встановлено судом, після відкриття провадження у справі та до дня вирішення даного спору по суті відповідач 1 частково погасив борг, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних інструкцій та представниками сторін.
Так, заборгованість за кредитним договором на день розгляду справи становить 226617,89 грн, з яких: 109697,37 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7223,15 грн - заборгованість за процентами та заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 109697,37 грн, які позивач просить стягнути на свою користь з відповідачів.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 226617,89 грн, з яких: 109697,37 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7223,15 грн - заборгованість за процентами та заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 109697,37 грн, є такими, що відповідають вимогами законодавства та підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
Водночас, після відкриття провадження у даній справі відповідачем 1 добровільно сплачено позивачу частину боргу в сумі 25000,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями та представниками сторін у справі.
Статтею 231 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік підстав для закриття судом провадження у справі. Зокрема, згідно вимог пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження є формою закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення, у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами по справі у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
За таких обставин, провадження в частині стягнення заборгованості у сумі 25000,00 грн підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Суд роз'яснює сторонам, що у відповідності до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Також суд звертає увагу, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява №18390/91. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).
5. Висновки за наслідками розгляду справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
6. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 5 частини 1, частиною 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (положення ч. 4 ст. 231 ГПК України).
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне клопотання представниці позивача про повернення частини сплаченого судового збору задовольнити та повернути акціонерному товариству комерційний банк “ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 300,13 грн судового збору, сплаченого ним згідно платіжної інструкції №ZZ424B2EP9 від 14.10.2025.
Решту судового збору в сумі 2719,28 грн, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покласти в рівних частках на відповідачів з вини яких спір доведено до вирішення в судовому порядку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 185, 231, 232, 233, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з солідарно з фізичної особи-підприємця Романюка Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість яка виникла з кредитного договору № 3120414451-КД-2 від 04.09.2023, а саме: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 109697,37 грн, заборгованість за процентами у розмірі 7223,15 грн та заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 109697,37 грн.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Романюка Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) 1359,64 грн судового збору.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) 1359,64 грн судового збору.
5. Закрити провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 25000,00 грн.
6. Повернути Акціонерному товариству комерційний банк “ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) з Державного бюджету України 300,13 грн судового збору, сплаченого ним згідно платіжної інструкції №ZZ424B2EP9 від 14.10.2025.
7. З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.
Повний текст рішення складено та підписано 18.03.2026.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.О. Гурин
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.