12 березня 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/3680/23
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Кушлак Л.Л., розглянувши матеріали справи
за позовом виконувача обов'язків керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області, смт. Неполоківці Чернівецької області
до товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія», м. Чернівці
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - Західний офіс Держаудитслужби України
про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 237800,86 грн
представники сторін:
від прокуратури - Маріуца Р.А.
від позивача - не з'явився
від відповідача - Савка О.Т.
від третьої особи - Котельбан Н.Д.
Виконувач обов'язків керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» про визнання недійсними додаткових угод до договору № 1 від 05.01.2021 та стягнення 237800,86 грн.
Обґрунтовуючи викладені у позовній заяві вимоги прокурор посилається на те, що за результатами процедури закупівлі UA-2020-11-26-009847-b, між Неполоковецькою селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №1 від 05.01.2021. Ціна договору становить 878405,99 грн з ПДВ. В подальшому сторонами укладено 8 додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару до 10 %, посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку. Прокурор зазначає, що усі зміни внесені додатковими угодами №№2-9 до договору № 1 від 05.01.2021, якими безпідставно змінено істотні умови договору, суперечать ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", що має наслідком їх недійсності у порядку ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ч.1 ст.215 ЦК України. Відповідно, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 237800,86 грн.
Ухвалою від 30.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.09.2023. Встановлено сторонам строк на подання відзиву на позов та відповіді на відзив.
26.09.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, останній заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що вимоги прокурора є безпідставними та суперечать вимогам чинного законодавства; на момент вчинення оспорюваного правочину, позивачем не пред'являлися вимоги до суду про визнання додаткових угод №№2- 9 до договору № 1 від 05.01.2021 недійсними; матеріали справи не містять жодного доказу того, що відповідач передав позивачу меншу кількість електричної енергії або сплату позивачем вартості електричної енергії, яка йому не була поставлена; усі додаткові угоди укладені за згодою сторін, пропорційно та послідовно до кожного періоду коливання ціни на ринку, що підтверджено та обґрунтовано довідками Чернівецької ТПП, які відображають поступове та послідовне зростання на ринку “на добу наперед» (РДН) у торговій зоні об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України; довідки Чернівецької ТПП хоч і несуть виключно інформаційний характер, однак складаються на основі інформації з офіційного веб-сайту ДП “Оператор ринку», а тому фактично підтверджують коливання ціни електричної енергії на ринку; відповідач не вбачає підстав щодо залучення Західного офісу Держаудитслужби України у справу у якості третьої особи, оскільки в матеріалах справи наявний акт перевірки №20-34/9 від 08.06.2023.
У відповіді на відзив, який надійшов до суду 28.09.2023, прокурор стверджує, що доводи відповідача є помилковими, внаслідок збільшення ціни електричної енергії обсяги постачання електричної енергії зменшилися, що жодним чином не узгоджується із загальними принципами, визначеними у Законі України "Про публічні закупівлі", що призвело до зайво сплачених Неполоковецькою селищною радою бюджетних коштів в сумі 237800,86 грн.
Ухвалою від 19.10.2023 залучено Західний офіс Держаудитслужби України до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача.
19.10.2023 відповідач подав заперечення проти позову та клопотання про зупинення провадження у справі №926/3680/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2321/22.
27.10.2023 третя особа надала суду пояснення, в яких вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Ухвалою від 30.10.2023 зупинено провадження у справі до ухвалення Великою Палатою Верховного Cуду рішення у справі № 922/2321/22.
Ухвалою від 25.03.2024 поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання на 09.04.2024.
01.05.2024 через систему “Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст.227 ГПК України до набрання законної сили рішення у справі № 926/987/24.
Ухвалою від 01.05.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів. Зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішення у справі № 926/987/24.
Ухвалою від 11.03.2025 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 10.04.2025.
Ухвалою від 10.04.2025 закрито підготовче провадження. Призначено розгляд справи по суті на 07.05.2025.
05.05.2025 через систему «Електронний суд» відповідач подав клопотання про повернення розгляду справи № 926/3680/23 на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі № 926/3680/23 до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.
Ухвалою від 07.05.2025 справу повернуто зі стадії розгляду по суті на стадію підготовчого провадження. Зупинено провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.
Ухвалою від 12.01.2026 поновлено провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 04.02.2026.
04.02.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою від 17.02.2026 закрито підготовче провадження. Призначено розгляд справи по суті на 12.03.2026.
У судовому засіданні 12.03.2026 прокурор та представник третьої особи просили задовольнити позовні вимоги, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.
Позивач про місце, час і дату судового засідання повідомлений належним чином, проте явку представника в судове засідання не забезпечив.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Неполоковецькою селищною радою з використанням веб порталу електронної системи публічних закупівель «Ргоzоrrо» проведено відкриті торги щодо закупівлі електричної енергії в обсязі 516710 кВт з терміном поставки товарів з 01.01.2021 до 31.12.2021 з очікуваною вартістю закупівлі 1436453,80 грн.
За результатами проведеної процедури закупівлі 05.01.2021 між Неполоковецькою селищною радою і товариством з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (далі - відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №1 (далі Договір).
Цей Договір про постачання електричної енергії споживачу встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії (п. 1.1 Договору).
За цим Договором постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб об'єктів Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість поставленої (спожитої) електричної енергії. Кількість електричної енергії на 2021 рік визначено в обсязі 516710 квт*год (п. 2.1 Договору).
Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заявці (Додаток 2 до цього Договору (п. 3.1 Договору).
Ціна Договору становить 878405,99 грн, у тому числі ПДВ 146401,00 грн. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до договірної ціни, яка є додатком 1 до цього договору (п.5.1.Договору).
За змістом п. 5.2 договору, ціна (тариф) за одиницю товару (1 кВт*год електричної енергії), зазначається в додатку 1 до договору та ґрунтується на всіх фактичних складових ціни електроенергії та включає в себе, окрім закупівельної ціни на відповідному ринку, тариф, встановлений регулятором для оператора системи передачі за передачу електричної енергії та націнку постачальника за послуги постачання електричної енергії. У разі коливання ціни за одиницю товару на ринку в сторону збільшення, постачальник письмово звертається до споживача з листом, в якому пропонує нову ціну за одиницю товару з врахуванням коливання ціни такого товару на ринку (на відсоток коливання вартості на ринку), але не більше 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, визначеного в Договір. Для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку сторони можуть використовувати інформацію із офіційного сайту ДП “Оператор ринку» або підтверджувати довідками відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни за одиницю товару на ринку. Зміна ціни вводиться в дію з моменту та на період, в якому проводяться зміни, погоджується обома сторонами шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Станом на останній календарний день розрахункового періоду постачальником складається Акт приймання-передачі електричної енергії та протягом 5 робочих днів передається споживачу (п. 5.3, 5.4 Договору).
Цей Договір набирає чинності з 01.01.2021 року і діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.13.1 Договору).
Пунктом 13.2 Договору встановлено, що згідно з вимогами ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі переговорної процедури. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на до днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов догоовру про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю і встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини 6 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
На виконання п. 5.1. договору сторони погодили договірну ціну та визначили кількість купованої електричної енергії - 516710 кВт*год за ціною 1,4166 грн без ПДВ на загальну суму 878405,99 грн з ПДВ.
У подальшому, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пунктом 13.2. Договору сторонами укладено ряд додаткових угод до Договору, згідно яких було збільшено ціну на електроенергію з одночасним зменшенням обсягу постачання електричної енергії. Зокрема:
- додатковою угодою № 1 від 23.02.2021 збільшено ціну за 1 кВт/год до 1,5288 грн без ПДВ (1,8345 грн з ПДВ) та зменшено кількість до 478810,17 кВт/год;
- додатковою угодою № 2 від 24.02.2021 збільшено ціну за 1 кВт/год до 1,6522 грн без ПДВ (1,9826 грн з ПДВ) та зменшено кількість до 443048,65 кВт/год;
- додатковою угодою № 3 від 25.02.2021 збільшено ціну за 1 кВт/год до 1,788 грн без ПДВ (2,1456 грн з ПДВ) та зменшено кількість до 409398,76 кВт/год;
- додатковою угодою № 4 від 11.05.2021 збільшено ціну за 1 кВт/год до 1,965 грн без ПДВ (2,358 грн з ПДВ) та зменшено кількість до 372521,6 кВт/год;
- додатковою угодою № 5 від 14.07.2021 збільшено ціну за 1 кВт/год до 2,1595 грн без ПДВ (2,5914 грн з ПДВ) та зменшено кількість до 338969,66 кВт/год;
- додатковою угодою № 6 від 10.08.2021 збільшено ціну за 1 кВт/год до 2,85054 грн з ПДВ, обсяг купівлі на 2021 рік становить 516710 кВт/год;
- додатковою угодою № 7 від 11.08.2021 збільшено ціну за 1 кВт/год до 3,13559 грн з ПДВ, обсяг купівлі на 2021 рік становить 516710 кВт/год;
- додатковою угодою № 8 від 12.08.2021 збільшено ціну за 1 кВт/год до 3,44915 грн з ПДВ, обсяг купівлі на 2021 рік становить 516710 кВт/год;
- додатковою угодою № 9 від 10.09.2021 збільшено ціну за 1 кВт/год до 3,79372 грн з ПДВ, обсяг купівлі на 2021 рік становить 516710 кВт/год;
- додатковою угодою № 10 від 01.11.2021 сторони домовилися зменшити ціну договору на 77478,78 грн. Пункт 5.1 договору виклали в наступній редакції: “Ціна договору становить 800927,21 грн, в т.ч. ПДВ 133487,87 грн». Всі інші умови договору залишаються незмінними.
- додатковою угодою № 11 від 01.11.2021 у зв'язку з неможливістю подальшого постачання електричної енергії сторони погодили розірвати договір на постачання електричної енергії №1 від 05.01.2021 та вважати його недійсним з 01.11.2021.
В обґрунтування підстав укладення додаткових угод в матеріалах справи містяться ряд листів відповідача які адресовані позивачу про збільшення ціни на електричну енергію у зв'язку з коливанням середньозваженої ціни по відношенню до цін на дату укладання договору від 11.02.2021, від 27.04.2021, від 23.06.2021, від 16.08.2021.
На підтвердження коливання ціни Товариством надано цінові довідки Чернівецької торгово-промислової палати № 150/2 від 11.02.2021 про середньозважені ціни на майданчику ринку «на добу наперед»: на 11.02.2021 - 1738,15 грн/МВт.год (без ПДВ); № 751/2 від 23.06.2021 про середньозважені ціни на майданчику ринку «на добу наперед»: на 21.06.2021 - 1633,25 грн/МВт.год (без ПДВ); № 999 від 16.08.2021 про середньозважені ціни на майданчику ринку «на добу наперед»: середньозважена ціна за 10 днів серпня 2021 року - 2127,0 грн/МВт.год (без ПДВ).
06.10.2021 відповідач звернувся до позивача з листом про розірвання договору у зв'язку з вичерпаним фактичним обсягом електричної енергії. Відтак з 01.11.2021 точки комерційного обліку будуть передані на постачання до постачальника “останньої надії».
На виконання умов договору №1 від 05.01.2021 року постачальник поставив споживачу електричну енергію в загальному обсязі 309634 кВт/год, що підтверджено актами надання послуг. За отримані послуги споживач провів розрахунок на загальну суму 800927,21 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.
Матеріали справи містять листи Чернівецької окружної прокуратури про звернення до Західного офісу Держаудитслужби з приводу вжитих останнім заходів щодо визнання недійсними вищевказаних угод та повернення бюджетних коштів.
Як вбачається з Акту перевірки закупівель №20-34/9 від 08.06.2023 Держаудитслужбою встановлено, що внаслідок укладання додаткових угод №№2-9 до договору №1 у період з січня по жовтень 2021 року (включно) Неполоковецькою селищною радою недоотримано електричної енергії в кількості 129605,04 кВт/год та зайво сплачено за електроенергію бюджетних коштів на загальну суму 237773,41 грн чим нанесено матеріальної шкоди селищному бюджету на вказану суму.
Відтак, прокурор зазначає, що саме у зв'язку зі збільшенням ціни електричної енергії, обсяги постачання електричної енергії зменшилися, а тому додаткові угоди №№ 2-9 до договору № 1 від 05.01.2021 укладені з порушенням чинного законодавства та підлягають визнанню недійсними, а кошти в сумі 237800,86 грн, які сплачені селищною радою за товар, який так і не був поставлений продавцем, підлягають стягненню з відповідача на користь Неполоковецької селищної ради, а розрахунок за поставлену електричну енергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в додатковій угоді № 1 від 23.01.2021 - 1,8345 грн за 1 кВт*год з ПДВ.
Щодо наявності підстав звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі Неполоковецької селищної ради.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст. 53 ГПК України).
Отже, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Також звертала увагу, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункти 26, 27), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункти 80, 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункти 8.16, 8.17) і №922/1830/19 (підпункти 7.1, 7.2)).
У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Абзацом 3 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.
При цьому у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду підтвердила свої висновки, викладені у пункті 9 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. Разом з цим слід враховувати, що у контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі № 1697-VII інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
Поняття "інтереси держави" визначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, зазначивши, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду від 12.03.2025 року у справі № 924/524/24 виснував, що у категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред'явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб'єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов'язань відповідно до положень Закону № 922-VIII.
У даній справі виконувач обов'язків керівника Чернівецької окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Неполоковецької селищної ради до ТОВ “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» із вимогами про визнання недійсними додаткових угод №№2-9 до Договору № 1 від 05.01.2021 та стягнення 237800,86 грн.
Прокурор зазначає, що проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності. Окрім цього, укладенням додаткових угод до договору поставки електроенергії порушені матеріальні інтереси органу місцевого самоврядування, оскільки з урахуванням додаткових угод Неполоковецька селищна рада фактично отримала менше товару у порівняння з тим, що визначений первісним договором, та за значно вищою ціною.
Суд погоджується із такими доводами прокурора та зазначає, що внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод була збільшена ціна на електричну енергію, що призвело до закупівлі останньої у менших обсягах, ніж передбачалось за договором про постачання електричної енергії № 1 від 05.01.2021, що є порушенням бюджетного законодавства, принципів добросовісної конкуренції, об'єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.
Вказане порушує економічні інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів внаслідок завдання шкоди у вигляді незаконних витрат бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому суд зазначає, що захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.
Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави та територіальної громади.
Оскільки фінансування за оспорюваними додатковими угодами здійснювалося за рахунок коштів місцевого бюджету, то у даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.
Також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вказаної справи звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Суд встановив, що прокурор неодноразово звертався до голови Неполоковецької селищної ради, востаннє листом від 21.12.2022 про допущені порушення під час внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 1 від 05.01.2021 та необхідність повернення безпідставно сплачених коштів, а також просив надати інформацію, чи вживалися та чи будуть вживатись заходи щодо усунення вказаного порушення бюджетного законодавства в судовому порядку та реквізити розрахункового рахунку Неполоковецької селищної ради на який необхідно повернути грошові кошти.
Неполоковецька селищна рада в листі № 795 від 28.12.2022 повідомила, що через відсутність в бюджеті необхідних для сплати судового збору коштів, заходи по усуненню порушень бюджетного законодавства відносно селищної ради в судовому порядку не вживала. Не заперечує проти представництва прокуратурою інтересів Неполоковецької селищної ради в судовому та позасудовому порядку в питанні усунення порушень бюджетного законодавства.
Отже, матеріали справи свідчать, що позивачем протягом розумного строку не були вжиті заходи для усунення порушення інтересів держави, зокрема, останній самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави. Також позивач не оскаржив наявність підстав для представництва, як це визначено у ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру".
Вказані обставини є достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності Неполоковецької селищної ради та достатньою підставою для звернення прокурора до суду із позовом в інтересах держави в особі вказаної особи.
Зважаючи на викладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Неполоковецької селищної ради.
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору є визнання спірних додаткових угод до договору про закупівлю недійсними та стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів у розмірі 237800,86 грн.
Статтею 203 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач у справі має довести, що такий правочин саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За приписами статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Сторони, уклавши за результатом проведеної процедури закупівлі UA-2020-11-26-009847-b Договір №1 від 05.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу, погодили всі його істотні умови, у тому числі предмет, ціну та строк виконання зобов'язань, що узгоджується з приписами частини статті 180 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та приписами Закону України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до умов Договору загальна ціна Договору становить 878405,99 грн з ПДВ, ціна 1 кВт електричної енергії становить 1,4166 грн без ПДВ, загальний обсяг закупівлі становить 516740 кВт/год.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.01.2025 у справі № 926/987/24 відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» у задоволені позовних вимог про визнання договору постачання електричної енергії №1 від 05.01.2021 недійсним та застосування двосторонньої реституції.
Водночас на підставі додаткових угод №№ 2-9 ціну електричної енергії збільшено на понад 10 % та загалом на 106,79% до ціни 1 кВт електроенергії визначеної додатковою угодою № 1 від 23.01.2021, з одночасним зменшенням обсягів її постачання, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі». А саме:
- додатковою угодою № 1 від 23.02.2021 збільшено ціну за 1 кВт/год з 1,6999 грн до 1,8345 грн з ПДВ, тобто на 7,92 %;
- додатковою угодою № 2 від 24.02.2021 збільшено ціну за 1 кВт/год з 1,8345 грн до 1,9826 грн з ПДВ, тобто на 8,07%;
- додатковою угодою № 3 від 25.02.2021 збільшено ціну за 1 кВт/год з 1,8345 грн до 2,1456 грн з ПДВ, тобто на 16,95%;
- додатковою угодою № 4 від 11.05.2021 збільшено ціну за 1 кВт/год з 1,8345 грн до 2,358 грн з ПДВ, тобто на 28,53%;
- додатковою угодою № 5 від 14.07.2021 збільшено ціну за 1 кВт/год з 1,8345 грн до 2,5914 грн з ПДВ, тобто на 41,25%;
- додатковою угодою № 6 від 10.08.2021 збільшено ціну за 1 кВт/год з 1,8345 грн до 2,85054 грн з ПДВ, тобто на 55,38%;
- додатковою угодою № 7 від 11.08.2021 збільшено ціну за 1 кВт/год з 1,8345 грн до 3,13559 грн з ПДВ, тобто на 70,91%;
- додатковою угодою № 8 від 12.08.2021 збільшено ціну за 1 кВт/год з 1,8345 грн до 3,44915 грн з ПДВ, тобто на 88,01%;
- додатковою угодою № 9 від 10.09.2021 збільшено ціну за 1 кВт/год з 1,8345 грн до 3,79372 грн з ПДВ, тобто на 106,79%.
Вказане також підтверджується Актом перевірки Управління Західного офісу Держудитслужби в Чернівецькій області №20-34/9 від 08.06.2023.
На підставі додаткової угоди № 1 ціну електричної енергії підвищено на 7,92% у порівнянні із ціною, визначеною у основному договорі, тобто в межах максимального ліміту у 10 %, відтак додаткова угода №1 до Договору укладена в межах норм, передбачених законом. А тому додаткова угода №1 від 23.02.2021 не оскаржується прокурором.
Частиною першою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої-третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
За частиною другою статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.
За приписами частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
За приписами частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
З огляду на зазначене, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проєкту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
У постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 зазначила, що не вбачає відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22.
Більше того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 виснувала, що укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону № 922-VIII. Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі. До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників. Велика Палата Верховного Суду з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності. А відтак, зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2025 у справі № 916/747/24 зазначає, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.
Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
Звертаючись до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринкового ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обставин коливання ціни електричної енергії на ринку відповідачем для споживача було надано, зокрема цінові довідки Чернівецької торгово-промислової палати № 150/2 від 11.02.2021; № 751/2 від 23.06.2021; № 999 від 16.08.2021 про середньозважену ціну електричної енергії які ґрунтуються на інформації з сайту ДП «Оператор ринку» «на добу наперед» про середньозважену ціну електричної енергії (Об'єднаної енергетичної системи України) станом на конкретне число із долученням до довідок відповідних роздруківок із сайту ДП «Оператор ринку».
Оцінюючи докази надані відповідачем в підтвердження обставин коливання ціни електричної енергії на ринку, суд вважає їх неналежними та недопустимими у розумінні ст. 76,77 ГПК України, оскільки вказані цінові довідки та роздруківки не містять відомостей та аналізу щодо динаміки ціни на електроенергію в періоди між укладенням договору та кожної окремої додаткової угоди, пропорційності їх зростання, у них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв'язку із чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
З огляду на що, суд дійшов висновку, що відповідач не довів факт коливання ціни на електричну енергію на ринку в бік збільшення, що може бути підставою для зміни істотних умов договору, а також необхідність збільшення ціни, а відтак постачальником не дотримано порядку, встановленого Законом України «Про публічні закупівлі».
Зважаючи на викладене, вбачається не відповідність укладених додаткових угод №№2-9 положенням п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», згідно з яким істотні умови договору про закупівлю можуть змінюватися після його підписання у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Варто зауважити, що виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.
Натомість, сторони послідовно збільшували вартість електроенергії, за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для відповідача.
Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України «Про публічні закупівлі» (постанова Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).
Таким чином, суд дійшов висновку, що додатковими угодами №№ 2- 9 до Договору передбачено підвищення цін на електричну енергію на 106,79%, тобто з перевищенням максимального ліміту у 10 %, а також за відсутності належного документального обґрунтування, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Споживач, як сторона договору, розпоряджався не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади.
Відтак, таке розпорядження було неефективним, здійсненим на шкоду інтересам держави та громади, з порушенням норм Закону України «Про публічні закупівлі» та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами), з огляду на що, суд дійшов висновку про визнання недійсними додаткових угод №2 від 24.02.2021, №3 від 25.02.2021, №4 від 11.05.2021, №5 від 14.07.2021, №6 від 10.08.2021, №7 від 11.08.2021, №8 від 12.08.2021, №9 від 10.09.2021 до договору № 1 від 05.01.2021.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 237800,86 грн, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється в договорі купівлі-продажу в відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Оскільки зазначені додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором №1 від 05.01.2021, мали регулюватись договором та додатковою угодою №1 від 23.02.2021 року, згідно з якою ціна за 1кВт*год електричної енергії складає 1,8345 грн з ПДВ.
Як встановлено судом, Неполоковецькій селищній раді за договором №1 про постачання електричної енергії споживачу від 05.01.2021 поставлено електричної енергії в обсязі 309634 кВт/год на загальну суму 800927,21 грн, яка сплачена споживачем у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами надання послуг та платіжними дорученнями.
З наданого прокурором розрахунку, вбачається, що за спожиту електричну енергію Неполоковецька селищна рада повинна була сплатити кошти у розмірі 401269,79 грн за 309634 кВт/год.
Перевіривши наданий прокурором розрахунок, суд встановив наявність арифметичної помилки, зокрема по акту надання послуг № 2, селищною радою спожито 60985 кВт*год по ціні 1,8345 грн з ПДВ, що становить 111 876, 98 грн, натомість прокурором вказано 11876,89 грн.
З огляду на викладене, суд здійснив перерахунок за поставлену електричну енергію за тарифом, визначеним у додатковій угоді №1, відтак Неполоковецька селищна рада повинна була сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 309634 кВт/год кошти у розмірі 501269,79 грн, натомість сплачено 800927,21 грн.
Таким чином, внаслідок підвищення цін на електричну енергію на підставі додаткових угод, які визнаються судом недійсними, Неполоковецька селищна рада надмірно сплатила відповідачу 237800,86 грн, тому на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України має право вимагати від постачальника електричної енергії повернення вказаної суми.
Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача коштів підлягають задоволенню в розмірі 237800,86 грн.
Як встановлено ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв'язку з задоволенням позову.
Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Визнати недійсними додаткові угоди №2 від 24.02.2021, №3 від 25.02.2021, №4 від 11.05.2021, №5 від 14.07.2021, №6 від 10.08.2021, №7 від 11.08.2021, №8 від 12.08.2021, №9 від 10.09.2021 до договору № 1 від 05.01.2021.
3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (58001, м.Чернівці, вул. Пауля Целана, 6, код ЄДРПОУ 42102122) на користь Неполоковецької селищної ради (59330, смт. Неполоківці, Чернівецький район, вул. Головна, 7, код ЄДРПОУ 04417033) кошти в сумі 237800,86 грн на розрахунковий рахунок UA598999980314030544000024361, Державна казначейська служба України, м. Київ, код ЄДРПОУ 04417033, МФО 820172.
4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (58001, м.Чернівці, вул. Пауля Целана, 6, код ЄДРПОУ 42102122) на користь Чернівецької обласної прокуратури (м. Чернівці, вул. Кордуби, 21-А, код ЄДРПОУ 02910120, на р/р UА378201720343110001000004946, ДКСУ м.Київ) сплачений cудовий збір в сумі 25039,01 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 18.03.2026.
Суддя В.В.Дутка