Справа № 932/2997/26
Провадження № 1-кп/932/615/26
18 березня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра
у складі:
головуючого
судді: ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 (вкз),
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянув у підготовчому судовому засіданні, в залі суду міста Дніпра, в рамках окремої процесуальної дії клопотання щодо запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026042150000137 від 28 січня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186КК України, -
В судовому засіданні:
Прокурор, надавши суду письмове клопотання, яке підтримала у судовому засіданні, просила продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів без визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу, з підстав, викладених в клопотанні, зважаючи на те, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177КПК України станом на теперішній час не перестали існувати, а жоден інший більш м'який запобіжний захід, передбачений ст.176КПК України, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку ОСОБА_6 щодо виконання ним процесуальних обов'язків та не унеможливить спроби останнього перешкоджати кримінальному провадженню, а відтак запобігти зазначеним ризикам.
Потерпілий - підтримав клопотання прокурора.
Обвинувачений - заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з утриманням в умовах ізоляції.
Захисник - повністю підтримав позицію свого підзахисного.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, приходить до такого.
Відповідно до ч.3 ст.315КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
На поточний час кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 перебуває на стадії підготовчого судового засідання, та завершити його розгляд до закінчення строку дії попередньої ухвали - не можливо, у зв'язку із проведенням відповідних процесуальних дій судового провадження.
Обговоривши з учасниками кримінального провадження питання доцільності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 або застосування більш м'якого, суд вважає, що на час розгляду справи у підготовчому судовому засіданні, не зникли існуючи ризики, передбачені ст.177КПК України, а саме те, що ОСОБА_6 може спробувати: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків чи потерпілого; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Розглядаючи зазначене питання, судом враховується, що за вимогами п.п.3 і 4 ст.5Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЧ, що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст.177КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178КПК України, зокрема тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення /зменшення/ ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Тримання під вартою, відповідно до ч.1 ст.183КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст.176 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року.
Тобто із зазначених рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує й особу обвинуваченого, а разом з тим й те, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186КК України, яке, відповідно до вимог ст.12КК України відноситься до категорії тяжкого злочину з санкцією від 7 до 10 років позбавлення волі, а тому зазначає, що можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачають вимоги п.4 ч.2 ст.183КПК України.
Крім того, судом враховується наявність вищенаведених та, передбачених ст.177КПК України, ризиків.
Відповідно до вимог ст.177КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для суду подій, визначених у ч.1 ст.177КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку, коли така особа обвинувачується у вчиненні злочину: ризик того, що особа не з'явиться до суду; ризик того, що підозрюваний (обвинувачений), у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (справа «Пірузян проти Вірменії»).
Звертаючи увагу на заперечення сторони захисту та її потреби, суд зауважує на тому, що така позиція захисту розцінюється судом, як викликана самим лише досягненням бажаного результату у виді звільнення з під варти обвинуваченого, а тому вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд погоджується із стороною обвинувачення, що у разі застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Обґрунтовуючи доцільність продовження обвинуваченому виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під варто, суд враховує, правову позицію Європейського суду з прав людини викладену у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, де Суд вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого, вчинення іншого кримінального правопорушення, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_6 судом на теперішній час не встановлено. Не застосування такого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам.
Враховуючи, що кримінальне провадження неможливо завершити до закінчення строку дії попередньої ухвали у вигляді тримання під вартою, суд, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого, не даючи оцінки зібраним доказам, приймаючи до уваги тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у його скоєнні; дані про особу обвинуваченого, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, зазначені у ч.1 ст.177КПК України, вважає необхідним обрати стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів.
З урахуванням положень п.1 ч.4 ст.183КПК України, зокрема те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчинення кримінального правопорушення, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, відсутні підстави для визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу.
З огляду на вищезазначене, клопотання сторони обвинувачення цілком підлягає задоволенню.
Керуючись ст.315КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до:
16 травня 2026 року - включно.
Обвинуваченого ОСОБА_6 - тримати під вартою в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Копію ухвали направити учасникам судового провадження, а також начальнику «ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для виконання та вручення обвинуваченому ОСОБА_6 із отриманням від останнього особистої розписки з датою вручення йому копії ухвали суду.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який, з боку сторони обвинувачення, здійснює процесуальне керівництво в даному кримінальному провадженні в суді.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення, а особою яка тримається під вартою з моменту отримання копії ухвали.
Суддя Шевченківського
районного суду міста Дніпра ОСОБА_1